Сьогодні битва за серця і уми розгортається на пристроях в наших руках. Інформаційне середовище діє за незнайомими правилами і без систем стримувань і противаги, а інформація поширюється надзвичайно швидко. Як уряди і міжнародні організації діють в цій новій війні наративів, і як нам забезпечити перемогу правди?
У нинішній період інформаційної доби безпрецедентна швидкість і всеосяжний характер хибної інформації і дезінформації розколює, заплутує і створює культуру політичної і громадянської апатії. Це глобальна проблема. Це те, чого ми, в Сполучених Штатах і країнах-союзницях по НАТО, зазнаємо так само гостро, як і в будь-якій іншій частині світу, і це те, що створюється задля створення хаосу в глобальному інформаційному просторі.
Для розуміння, головною метою дезінформації є не поширення окремої неправди і переконання вразливої аудиторії в будь-якому окремому наративі на підтримку зловмисних планів ворожої дійової особи. Вона має засипати інформаційне середовище такою кількістю нелогічних заяв, брехливих і непослідовних наративів і згладжених абсурдів, яка втомить глобальну аудиторію, заплутає її і зрештою змусить її втратити інтерес і відмовитись від своєї громадянської відповідальності залишатись інформованими, політично активними і етично зацікавленими громадянами. Коли ніщо не є правдивим, і все суперечить усьому іншому, в нас зростає розчарування і ми повністю втрачаємо інтерес.
Дезінформація – це прудкий виклик, який постійно змінюється і не визнає кордонів. Міжнародному співтовариству потрібно розв’язувати проблему дезінформації колективно. І тут постає питання: як нам зробити так, щоб громадяни мали інструменти, які їм дадуть змогу її виявляти, розохотять від її поширення, і змусять їх піти шляхом пошуку правди?
Перше і головне – нам потрібно навчати людей розпізнавати дезінформацію і розвивати культуру її відхиляння, коли вони її бачать. Медіаграмотність – це цінне уміння, якому можна навчити і удосконалювати його у всебічній битві за правду, особливо це стосується журналістів, які є найбільш критично налаштованими борцями за правду, і молоді, яка є найбільш активною, відвертою і пристрасною спільнотою в глобальному інформаційному просторі. Медіаграмотність повинна бути включена в шкільну програму; в діяльність громадянського суспільства; і стати темою, яка поширюється в повсякденному житті між родичами, друзями і колегами. Вона бере свій початок в школі, в громадських організаціях на місцях і в наших домівках. Громадські організації і групи, що займаються агітаційно-просвітницькою роботою, мають свою важливу роль в цьому питанні, а громадянське суспільство повинно активно виступати за те, щоб ця освіта залишалась пріоритетом.
Ще одним важливим елементом забезпечення перемоги правди є непохитна підтримка і захист незалежних медіаорганізацій, які можуть ефективно діяти лише у вільному і відкритому медіасередовищі без утисків з боку урядових регуляторів. Останнім часом ми спостерігаємо за небезпечною тенденцією утиску незалежних ЗМІ і цензури голосів журналістів у автократичних і авторитарних країнах. У боротьбі за правду – в сфері, не менш важливій, ніж земля, море і повітря – журналістика перебуває на передовій боротьби за демократію, а вільні і відкриті ЗМІ є необхідною основою.
У своїй найкращій формі журналістика ґрунтується на альтруїстичних ідеалах і є необхідною для забезпечення підзвітності урядів, корпорацій і індивідуумів, і для цього необхідні незалежні ЗМІ. Вони не працюють на уряди; вони працюють на громадськість. Для забезпечення доступу до нецензурованої і неупередженої інформації в усьому світі уряд Сполучених Штатів, наприклад, підтримує такі установи, як Радіо вільна Європа/Радіо Свобода і Голос Америки – мовників, які надають громадські послуги на міжнародному рівні, і чия редакторська незалежність захищена законом США. Ці організації передають точні новини в країнах, де свобода преси перебуває під загрозою, наймаючи на роботу місцевих журналістів і здійснюючи мовлення місцевими мовами і діалектами, а також слугують прикладом того, як незалежні ЗМІ можуть по-справжньому процвітати за умови належної підтримки.
І хоча просвіта і свобода преси закладають основу для укорінення позитивних сигналів, комунікатори з НАТО і урядів країн - членів Альянсу досягатимуть результату лише коли вони очолять зусилля на випередження з поширення позитивних наративів, які ґрунтуються на фактах. Для ясності, якщо комунікатори намагатимуться реагувати на кожну брехню без винятку – що само собою неможливе – вони програють. Вони повинні чітко спрямовувати свої сигнали, робити це вчасно і повинні робити це рішуче. Ретроактивне відсіювання брехливих наративів є необхідною тактикою і головною функцією важливих міжнародних організацій, які займаються перевіркою фактів, але це лише частина дієвої комунікаційної стратегії. Зосереджуючись на заснованій на реагуванні протидії хибній інформації і дезінформації, комунікатори втрачають можливість виробляти комплексні глобальні наративи з самого початку. Збиваючи супротивників з ніг точними, заснованими на доказах наративами і сигналами на випередження, слова говоритимуть самі за себе, а коли вони мають в своїй основі факти, немає місця для сумнівів.
Завдяки комплексним і узгодженим діям з інформування про згуртованість і рішучість НАТО в боротьбі за нашу безпеку і захищеність, комунікатори НАТО можуть ефективно протидіяти зловмисній дезінформації. При комплексній роботі сигнали посилаються невтомно і цілеспрямовано. Необхідно глибоко розбиратись в аудиторії і їхніх цінностях, а сигнал повинен бути зрозумілий, короткий і мати чітку мету. При узгоджених зусиллях комунікатори НАТО зосереджені на одній єдиній цілі своєї комунікації, синхронізують свої повідомлення і координують з місцевими голосами: незалежними учасниками, лідерами громад і місцевими ЗМІ.
Задля глобального охоплення аудиторій урядам і міжнародним організаціям потрібно зосередитись на тому, щоб досягати їх там, де вони перебувають і говорити з ними зрозумілою для них мовою. Цього можна досягати в різні способи. Один з них, який збагачує інформування, здійснюється або разом, або паралельно з місцевими учасниками, які мають можливість здійснювати комунікацію в контексті і робити її зрозумілішою і релевантною тому, що відбувається на місцях. Ми несемо відповідальність за роботу в партнерстві з такими місцевими організаціями. Комунікатори НАТО, наприклад, часто не найбільш ефективно передають інформацію на теми, які найважливіші для їхньої аудиторії. Люди найкраще сприймають позитивні сигнали, підкріплені розмаїтими і достовірними голосами, які можуть належати фахівцям з промисловості, представникам академічних кіл, провідним науковцям і релігійним лідерам, або, що найважливіше – і про це не можна втомитись повторювати – голосам представників своєї власної громади, яким люди довіряють найбільше. Необхідно розбудовувати мережу, яка може допомогти комунікаторам охопити потрібну аудиторію і донести до неї свій меседж. Суспільна зацікавленість допомагає втілювати політику, і світ буде безпечніший, коли Альянс матиме світову підтримку з повним розумінням його місії, його спроможності і його досягнень.
Сьогодні як ніколи важливо поширювати надважливий меседж НАТО про підтримку свободи особистості, демократії і прав людини як в межах своїх кордонів, так і в усьому світі. Війна Росії проти України біля дверей Альянсу кидає виклик фундаментальним цінностям територіальної цілісності і нашого міжнародного порядку, заснованого на правилах, і над нами нависають величезні нові загрози безпеці. Але історія на боці Альянсу. Це здатність НАТО зберігати згуртованість перед лицем цих загроз, яка гарантує нашу свободу і безпеку. Спільна історія і принципи членів Альянсу протягом багатьох десятиріч забезпечили рішучу здатність захищати одне одного. Єдність в Альянсі і з партнерами з усього світу є імперативом.
Ми також живемо у період нестійких і швидкоплинних глобальних альянсів, в яких нації і економіки організуються навколо спільних принципів і цінностей. AUKUS, Quad, і Індо-Тихоокеанські економічні рамки процвітання (IPEF) об’єднали партнерів-однодумців задля підтримання і збереження регіонального миру, процвітання і безпеки в Індо-Тихоокеанському регіоні; відбувається історичний вступ Фінляндії і Швеції до НАТО. Водночас Китайська Народна Республіка (КНР) просуває своє альтернативне бачення міжнародного порядку і прудко поширює свій вплив в країнах, що розвиваються, а Росія намагається знайти спільні шляхи з ідеологічно близькими їй партнерами, і обидві країни продовжують зміцнювати політичні і економічні зв’язки зі своїми колегами з БРІКС.
Світ має справу з новою невизначеністю в період поглиблення стратегічної конкуренції, і за таких умов цінність відкритих дверей НАТО незамінна для формування тривалих міжнародних з'язків і посилення обороноздатності. Для нас стає необхідним не лише підтримувати наші партнерські відносини в Альянсі і з тими, хто поділяє наші цінності, а забезпечувати собі місце за столом разом з новими партнерами, чи то в Індо-Тихоокеанському регіоні, на Балканах, чи деінде. Росія і КНР продовжують посилювати свій вплив і розвивати стратегічні відносини з тими ж самими перспективними партнерами в світі, тому неодмінно необхідно зміцнювати нашу мережу, яка ґрунтується на спільних цінностях, заради забезпечення політичної стабільності, економічного процвітання і національної оборони поза межами нашого Альянсу.
У цій роботі НАТО і члени Альянсу повинні підходити до всіх країн однаково як до партнерів. Підходячи до них, ми маємо сідати з ними за стіл і слухати не менше, ніж говорити. Держсекретар США Ентоні Блінкен назвав це «партнерством рівних», і коли ми усі збираємось в залі засідань Генеральної Асамблеї ООН для обговорення і голосування з важливих рішень, які впливають на майбутнє нашого світу, ми усі маємо по одному голосу, і кожен поданий голос має однакову вагу. Ми не знаємо всіх відповідей і повинні підходити до цих партнерств зі скромністю, розуміючи, що нам потрібно навчатись не менше, ніж навчати. Країни матимуть вибір, з ким ставати партнерами, і НАТО потрібно бути за столом.
Щодо численних глобальних проблем, які стоять перед НАТО і міжнародним співтовариством, – нависла загроза кліматичних змін, нові проривні технології і енергетична незахищеність; переформатування глобальних альянсів і порушення основ міжнародного верховенства права; необмежене поширення хибної інформації і дезінформації і нинішня нічим не виправдана війна біля нашого порогу – спільним знаменником є наш трансатлантичний зв'язок. Без узгоджених зусиль усього Альянсу з розв’язання цих проблем ми не зможемо зберігати свою силу перед лицем нинішньої і майбутніх безпекових криз.
В Стратегічній концепції НАТО посилена необхідність зміцнювати стримування і оборону, але також вказано на необхідність розвивати діалог і співробітництво з партнерами, які поділяють наші цінності, і посилювати стратегічні комунікації. Світові потрібна підтримка НАТО, бо ми забезпечуємо нашу колективну оборону, а нам для успіху не менш потрібна підтримка світової громадськості і цілковите розуміння нею нашої місії на підтримання свободи і безпеки. Саме НАТО і члени Альянсу відповідають за передачу цього меседжу. В інформаційній війні це означає просвіту глобальної аудиторії щодо дезінформації, випередження зловмисних меседжів, надсилання сигналів на випередження на основі фактів, роботу над забезпеченням комунікацій контекстом в такий спосіб, щоб вони були легко зрозумілими для аудиторії вдома і закордоном. І хоча ми не можемо уникнути зростаючої поляризації між глобальними державами і зміни альянсів в сучасному геополітичному середовищі, коли ми сідаємо за стіл і робимо позитивний сигнал НАТО зрозумілим для глобальної аудиторії, ми можемо бути упевненими, що вони прийматимуть інформоване рішення на підтримку нашої місії із забезпечення справедливого і мирного майбутнього для нашого світу.