«Оперативна сумісність необхідна для забезпечення ефективності збройних сил НАТО».
Головнокомандувач Командування ОЗС з питань трансформації генерал Жан-Поль Паломерос, 25 вересня 2013 року.

Після закінчення холодної війни оперативна сумісність перебуває в центрі дебатів щодо життєздатності і значення альянсу НАТО в новому середовищі безпеки. Перенесення уваги з територіальної оборони на багатонаціональні експедиційні місії (Афганістан, Косово, Лівія) і проблеми, пов’язані з їх виконанням, показали обмеженість оперативної сумісності членів Альянсу. Хоча деякі проблеми, пов’язані з оперативною сумісністю (питання суверенітету, різні національні інтереси, скорочення військових видатків, підтримка власних виробників оборонної продукції і розбіжності в технічних можливостях), можуть бути розв’язані лише політиками на стратегічному рівні, є численні тактичні завдання, пов’язані з оперативною сумісністю. Це і різний рівень технологічного розвитку, командування і управління, різні доктрини і розбіжності в ресурсному забезпеченні. Для їх пом’якшення НАТО започаткувала «Ініціативу поєднаних збройних сил» (CFI).

Мета CFI полягає в посиленні готовності і бойової ефективності шляхом поліпшення оперативної сумісності за рахунок розширення освіти і підготовки, активізації навчань і кращого використання технологій. На підтримку CFI Об’єднане багатонаціональне навчальне командування (JMTC) у Графенвері, Німеччина, розпочало втілювати «Спільну тренувальну ініціативу» (CTI). Користуючись унікальним місцем розташування JMTC і досвідом освіти і підготовки представників країн - членів НАТО і партнерів, CTI розширює свою освітню і навчальну діяльність та застосовує технології для здійснення інтегрованих, одночасних, польових, віртуальних і конструктивних навчань. CTI великою мірою зменшує вартість підготовки, розвиває багатонаціональне партнерство, і, що найбільш важливо, покращує оперативну сумісність в Альянсі.

НАТО визначає оперативну сумісність як «здатність діяти об’єднавши зусилля під час виконання призначених завдань». Навіть після багатьох років посиленої уваги до оперативної сумісності і Угод НАТО щодо стандартизації (STANAG), спрямованих на її забезпечення, останні місії продемонстрували її обмеженість. Визнаючи такий стан речей, лідери Альянсу запропонували «Ініціативу поєднаних збройних сил» (CFI). Її мета полягає в забезпеченні ефективної комунікації, підготовки і взаємодії формувань НАТО. Хоча потреба очевидна, на шляху впровадження CFI виникає багато труднощів. У наступному розділі ми розглянемо декілька основних з них і те, як Об’єднане багатонаціональне навчальне командування їх долає.

Хоча перед оперативною сумісністю постають і стратегічні, і тактичні труднощі, в цій статті ми зосередимося саме на тактичних труднощах. Це пов’язане з тим, що долання стратегічних труднощів вимагає політичних рішень, в той час як на тактичному рівні їх можна подолати озброївшись спільною тактикою, методиками і процедурами (TTP). Основні тактичні труднощі оперативної сумісності становлять різний рівень розвитку технологій, командування і управління, різні доктрини і різний рівень забезпечення ресурсами.

1. Технічне відставання
Існує великий технологічний розрив між збройними силами різних країн НАТО. З одного боку спектра знаходяться США, які великою мірою покладаються на цифрові технології. Безпілотні літальні апарати (БЛА), Командний пункт майбутнього (CPOF), і Система стеження за військами (Blue Force Tracker (BFT) перебувають у розпорядженні американських командирів і допомагають їм створити спільну картину операції. Проте така картина операції не є «спільною», якщо інші члени об’єднаної оперативно-тактичної групи не можуть її побачити. В НАТО є принаймні 13 різних систем стеження за бойовими діями. Багато з них через різні технічні стандарти не є оперативно сумісними.

Для пом’якшення ситуації JMTC звернулося до низькотехнологічних рішень. Це маркування техніки для ідентифікації своїх військ, використання простих систем графічного контролю для стеження за пересуванням, покладання на УКВ радіозв’язок, проведення репетицій для досягнення спільного розуміння, і найефективніше, забезпечення того, щоб кожен батальйон або формування вищого рівня мали офіцерів зі зв’язку (LNO) для синхронізації своїх операцій з сусідніми та вищого рівня формуваннями.

Обмін офіцерами зі зв’язку особливо ефективний, бо вони сприяють інтеграції і розвивають контакти між колегами. Це дає як оперативну, так і довгострокову вигоду. Як відзначив генерал-майор Уолтер Піатт, заступник командувача американських військ в Європі,: «країни не мають відносин, люди мають. Ми завойовуємо довіру, поділяючи труднощі».

2. Командування і управління місіями

Військові дії минулого десятиріччя посилили важливість інтегрованого командування і управління. Операції стали дуже складними, вони характеризуються тривалою взаємодією між дружніми військами, ворожими військами і місцевим населенням. Вже недостатньо просто поставити перед національними формуваннями «завдання і мету» в рамках Об’єднаних оперативно-тактичних сил. Потрібне співробітництво над плануванням і інтеграція для вироблення і збереження спільного розуміння оперативного середовища і місії. Дуже часто підрозділи розгортаються без ознайомлення з системами своїх союзників чи розуміння якого типу інформація їм надсилається. Така відсутність оперативної сумісності ускладнює ефективну комунікацію і маневрування.

JMTC пом’якшує цю проблему за рахунок роботи Груп спостерігачів, тренерів і інструкторів (OCT) з учасниками навчань до їх прибуття до навчального центру. Мета полягає в тому, щоб усі формування розуміли – і були здатні інтегрувати – унікальні можливості і ресурси. Це передбачає ідентифікацію кожною країною зразка обладнання, яке вона буде використовувати, кількість мереж, якими вона, як правило, користується, і тип інформації, яка по них передається. Ця інформація використовується для побудови матриці сумісності, яка показує, які системи здатні здійснювати комунікацію на різних частотах чи мережах.

3. Доктринальні розбіжності

Немає нічого дивного в тому, що серед 28 країн є серйозні розбіжності в доктринах. Наприклад, за американською доктриною «обстріл» означає «інтегрування і здійснення летальних і нелетальних обстрілів, які забезпечують командирам об'єднаних і маневрових сил домінування у своєму оперативному просторі». На противагу цьому, країни НАТО, які навчалися на радянській доктрині, застосовують «обстріл» передусім для обстрілу території, артпідготовки. Також, на противагу американській доктрині, ці країни облаштовують «укриття» (місце на відстані майже одного кілометра від призначеної вогневої позиції) для захисту своєї артилерії. Це означає, що обстріл неможливий протягом 15 - 20 хвилин після виклику. Зважаючи на те що американська артилерія здатна надавати вогневу підтримку через 3 - 5 хвилин, це суттєво впливає на оперативну сумісність.

Для зменшення розбіжностей між доктринами країн командування JMTC навчилося знаходити плюси в різноманітності. Воно не змушує членів Альянсу або багатонаціональних партнерів використовувати американську доктрину; замість цього командування розвиває функціональну оперативну сумісність. Наприклад, під час навчань 2014 року 173 IBCT(A) мала приписану до неї чеську 152 мм артилерійську батарею. Згідно з чеською доктриною, батарея використовувала укриття і пересування. Це призводило до затримки між викликом обстрілу і його здійсненням. Для того щоб цю затримку компенсувати, 173 IBCT (A) встановила часові механізми активації на основі подій. Щойно ці механізми активації були включені в процес планування, BCT успішно виконувала вчасні і точні спільні обстріли. Варто зазначити, через те, що чехи наполягали на укритті, артилерія BCT була значно менше вразливою для ворожих атак. Такий акцент на функціональній оперативній сумісності покращує спроможність і можливості Альянсу.

4. Різниця у забезпеченні ресурсами

Утримування багатонаціональних збройних сил – це серйозне завдання для оперативної сумісності. Хоча Угода щодо стандартів НАТО (STANAG) визначає логістику як планування і здійснення пересування і забезпечення військ, виконується цей стандарт по-різному. Як і в інших сферах, оперативна сумісність залежить від різної термінології, традицій, сил і засобів, можливостей тощо. Різниця може стосуватися кількості запчастин, які потрібно мати, аж до типу солдатських пайків. Хоча багато країн змогли отримати доступ до американської системи постачання в Афганістані, експедиційне розгортання в JMTC показало, що деякі члени Альянсу мають проблеми із забезпеченням власними боєприпасами, продовольством і пальним, не кажучи вже про задоволення санітарних потреб, житло, водопостачання тощо.

Заради сприяння оперативній сумісності JMTC намагається запровадити принцип НАТО забезпечення логістичної підтримки на функціональній, а не національній основі. Тактично цього можна досягти завчасним обговоренням на ранніх етапах планування місії в рамках багатонаціональної робочої групи фахівців з логістики. Ця група визначає сили, засоби і вимоги для того, щоб звести до мінімуму можливі недоліки тилового забезпечення. Наприклад, під час останніх навчань ця група виявила неcтачу води в деяких підрозділах оперативно-тактичних сил. Це завдання було розв’язане через рівномірний розподіл води по усіх підрозділах і операція виконувалася безперешкодно.

Хоча завдання в галузі оперативної сумісності є складними, завдяки своєму розташуванню в центрі Європи, своїм унікальним можливостям і великому досвіду роботи з багатонаціональними збройними силами партнерів, набутому за останнє десятиріччя, JMTC змогло їх скоротити і забезпечити дієву інтегровану підготовку. Проте складності оперативної сумісності усунуто не на всіх рівнях, передбачених Ініціативою поєднаних сил НАТО. Для впровадження цих рекомендацій JMTC запропонувало Ініціативу поєднаного тренування.

Технологія
Хоча спільне планування і проведення навчань практикується в НАТО вже багато років, JMTC значно покращило оперативну сумісність за допомогою технологічних удосконалень. Наприклад, Об’єднаний багатонаціональний симуляційний центр JMTC (JMSC – розташований в Графенвурі, Німеччина) створює Об’єднаний оперативний центр для управління і «ведення бойових дій» в мережевій частині навчань, в той час як JMRC виконує реальну частину навчань. Під час навчань «Сейбр джанкшн - 13», 2-й кавалерійський полк «Страйкер» проводив польові тренування в Об’єднаному багатонаціональному центрі бойової готовності, водночас італійська бригада «Фольгоре» віртуально підтримувала його фланг з Італії.

Варто зазначити, що «живі» і віртуальні підрозділи можуть бути поєднані «вгору» на рівні корпусних штабів НАТО (JMTC і Корпус швидкого реагування ОЗС НАТО вперше були поєднані під час навчань «Фолл - 2014»); і «вниз» для підпорядкування бригад, батальйонів і рот в Хохенфельсі та інших навчальних центрах країн-членів і партнерів НАТО в Європі. Ініціатива поєднаного тренування JMTC сприяє оперативній сумісності через інтеграцію ресурсів, сил, засобів, взаємовідносин і технологій країн НАТО і партнерів для організації польових, віртуальних і конструктивних навчань, на яких водночас поєднуються формування від тактичного до корпусного рівнів з усього континенту. CTI – перші навчання, організовані JMTC — або будь-яким іншим навчальним центром бойової підготовки такого масштабу і складності. Ця програма дозволяє членам Альянсу і багатонаціональним партнерам тренуватися разом, але залишатись при цьому на своїх базах вдома. Це зменшує витрати, водночас сприяючи оперативній сумісності. Як приклад, навчання "Свіфт респонс" (9 серпня 2015 року) будуть водночас проводитись у трьох різних навчальних центрах в Болгарії, Німеччині і Румунії.


Процедури
Ця категорія розвиває оперативну сумісність за рахунок доктринальних і організаційних змін. Об’єднаний багатонаціональний центр боєготовності (компонент JMTC– розташований в Хохенфельсі, Німеччина) робить свій внесок у розвиток доктрини НАТО і STANAG на основі досвіду, отриманого в Центрі. На додаток JMRC ідентифікує і кодифікує тактику, методики і процедури (TTP), які зменшують різноманітність доктрин, зосереджуючи увагу на функціональній оперативній сумісності. Ці TTP розповсюджуються через Центри передового досвіду НАТО (COE) і навчально-тренувальні установи в Європі і Північній Америці.

Людський фактор
Сюди належить освіта, підготовка і засвоєння спільної термінології. Спостерігаючи за тим, як ротаційні підрозділи долають виклики оперативної сумісності, JMTC ініціювало Об’єднану спільну академічну програму (JCAP). Вона складається з двох компонентів. Перший – це розгортання мобільних навчальних команд (MTT) в країнах-членах і багатонаціональних партнерах Альянсу для впровадження програм з підготовки лідерів, надавати спеціалізовану підготовку, сприяти розвитку місцевих навчальних центрів і брати участь у заходах співпраці між військовими. Це не лише економний спосіб сприяння стандартизації освіти і підготовки, але ці місії також означають, що коли формування НАТО починають тренуватися разом, вони розпочинають з більш високого рівня оперативної сумісності і готовності.

Другим компонентом JCAP є серія інструктивних занять, які проводяться для штабного персоналу усіх учасників Об'єднаних оперативно-тактичних сил перед навчаннями. Ці семінари присвячені командуванню місією, питанням пересування і маневрування, захисту, логістики, обстрілів, бойового застосування і розвідки; тобто, ключовим сферам, які найбільше страждають від обмеженої оперативної сумісності. Під час цих семінарів керівництво JMRC представляє основні питання і вказує на завдання, які стояли перед попередніми підрозділами. Потім Об’єднані оперативно-тактичні сили працюють з підпорядкованими їм формуваннями задля пошуку шляхів пом’якшення викликів у галузі оперативної сумісності.

Як зазначив колишній міністр оборони США Чак Хейгел: «Найбільш витривалими і нагальними викликами безпеці Європи і США є глобальні». Тому ми повинні «розвивати стратегію боротьби з глобальними загрозами в міру того, як ми розбудовуємо спільні можливості з європейськими військовими». Завдяки своїм силам і засобам, місцерозташуванню і великому досвіду роботи з НАТО і країнами-партнерами JMTC має унікальну можливість втілювати в життя рекомендації НАТО щодо підготовки. Його Ініціатива поєднаної підготовки покращує оперативну сумісність і готовність в НАТО завдяки розширеним освіті, підготовці і технологіям. Це дозволяє членам НАТО працювати більш ефективно разом і зміцнювати європейську безпеку, допомагаючи захистити членів Альянсу, стримувати конфлікти і зміцнювати глобальну стабільність.