У відповідь на конфлікт в Україні НАТО вирішила взятися за амбіційне завдання: розробити набір інструментів стримування і оборони від супротивників, які розв’язують гібридну війну.

Як показав конфлікт в Україні, гібридні конфлікти складаються із багаторівневих дій, спрямованих на дестабілізацію дієвої держави і поляризацію її суспільства. На відміну від звичайних бойових дій «центром тяжіння» гібридної війни є цільова група населення. Супротивник намагається впливати на впливових політиків і головне керівництво, об’єднуючи кінетичні операції і підривну діяльність. Агресор часто вдається до підпільної діяльності для того, щоб уникнути звинувачення або помсти. Не вхопивши агресора за руку, НАТО важко погодитися на втручання.

Безперечно, для того щоб узяти гору в гібридній війні НАТО має розв’язати інституційне завдання. Для результативної боротьби проти нестандартних загроз Альянсу необхідно посилювати співпрацю з міжнародними організаціями, особливо з ЄС.

НАТО має у своєму розпорядженні широкий набір інструментів. Останнім часом Альянс не шкодував зусиль для того, щоб не відставати від нових загроз, особливо у кіберпросторі. Проте НАТО як військовий альянс ніколи не зможе відповісти на весь спектр викликів, які несе з собою гібридна війна.

Нинішня політика НАТО щодо стримування гібридної війни ґрунтується на швидкій військовій відповіді. Проте ця політика має три слабких місця. По-перше, країнам-членам може бути нелегко досягти згоди щодо джерела конфлікту, що буде суттєвою перешкодою на шляху вчасних колективних дій. По-друге, для боротьби з нестандартними загрозами недостатньо лише жорсткої сили. Незалежно від швидкості реагування, розгортання збройних сил на території, охопленій гібридною війною, може бути «надто мало і надто пізно». Дуже часто конфлікт розгортається непомітно. І нарешті, стримування, яке ґрунтується лише на воєнній силі, недостатньо. Для долання нестандартних загроз НАТО не достатньо просто реанімувати стратегію масованого удару у відповідь чи покладатися виключно на один підхід до дій.

НАТО повинна розглянути більш гнучку політику і намагатися стримувати потенційних супротивників широким спектром інструментів. У партнерстві з ЄС і розширюючи свій набір інструментів Альянс буде здатний долати загрозу з різних боків. Більше того, він може бути здатний їй запобігти.

ЄС виглядає організацією, яка найкраще здатна доповнювати зусилля НАТО з врегулювання криз, бо він пропонує різноманітні інструменти, які можна застосувати у гібридній війні. НАТО і ЄС могли б створити дієвий інституційний тандем, що має у своєму розпорядженні широкий спектр політичних і військових інструментів. На саміті НАТО в Уельсі було визнано, що ЄС є стратегічним партнером Альянсу, а спільна загроза гібридної війни в євроатлантичному регіоні створює умови для подальшого розвитку цього партнерства.

НАТО і ЄС мають інтенсифікувати свої консультації і зайнятися спільним плануванням, особливо щодо виконання рішень Ради ЄС в галузі безпеки від 13 грудня 2013 року. Міжінституційна співпраця має стати більш систематичною і прагматичною.

Події в Україні змінили сприйняття загрози європейцями. Нещодавні обіцянки зупинити скорочення оборонних бюджетів і перейти до їх збільшення це підтверджують. НАТО і ЄС повинні скористатися цим моментом. Завдяки ретельній координації оборонного планування обидві організації можуть уникнути дублювання досягти більшого зближення. Засідання Європейської ради в червні 2015 року дасть гарну можливість переглянути і можливо налаштувати майбутній курс співробітництва. Генеральний секретар НАТО повинен скористатися можливостями, які дасть це засідання.

Запобігання є найкращим способом протидії гібридній війні. Нестандартні загрози набагато важче контролювати після того, як вони перетворюються на відверті спроби дестабілізації. Потоки колон бронетехніки і обмін вогнем, як це відбувається в Україні, вказують на те, що конфлікт ввійшов у наступну фазу. Такі сутички можуть легко перерости на повстання з невідомим політичним і військовим розв’язанням. Як це виглядає вірогідним в Україні, результатом може бути «заморожений конфлікт».

Країни, які можуть бути вразливими щодо дестабілізації, повинні застосовувати превентивні заходи з посилення стійкості своїх секторів безпеки. Концепція Реформування сектора безпеки (РСБ), яку пропонує Резолюція 2151 Ради Безпеки ООН (РБООН), є незамінним інструментом у відповідь на виклики гібридної війни. РСБ розраховане на посилення здатності держави підтримувати громадську безпеку і забезпечувати верховенство права, ґрунтуючись при цьому на прозорості і підзвітності. Трансатлантична громада повинна закликати схильні до дестабілізації країни втілювати ініціативу РСБ в життя. Ці заходи не лише краще підготують країну до протидії зовнішнім загрозам, але й допоможуть їй прокласти шлях до сталого розвитку і процвітання.

ЄС включив РСБ до своєї діяльності в рамках Спільної політики безпеки і оборони. Зараз добігає кінця його перша успішна місія такого зразка в Демократичній Республіці Конго, і нещодавно розпочалася місія РСБ в Україні. Потужний сектор безпеки і добре розвинута м’яка сила є найкращим засобом забезпечення миру і стабільності по сусідству з Європою, особливо щодо загрози підривних дій, які ми усі бачимо в Україні.

Задля дієвої оборони від гібридної війни, я вважаю, Альянсу необхідно розширювати свої сили і засоби і посилювати співпрацю з ЄС. Завдяки комплексному підходу НАТО і ЄС зможуть застосовувати увесь набір інструментів до конфлікту, що назріває. Скориставшись концепцією РСБ, НАТО і ЄС можуть зосередитись на найбільш вразливих державах і допомогти їм стати більш стійкими проти загроз дестабілізації. Обидві організації не повинні змарнувати цей шанс підняти своє партнерство на новий рівень. Більш ретельно координуючи свої зусилля, НАТО і ЄС можуть не лише запобігати нестандартним загрозам, але й допомагати в забезпеченні миру і стабільності в євроатлантичному регіоні в передбачуваному майбутньому.