Як підтримується безпека в Середземному морі

Якщо для середовища безпеки, яке зараз формується, делікатність важливіша за вогневу міць, співпраця за примус і мережі за кількість, активна роль, яку НАТО відіграє у Середземномор’ї, може дещо сказати нам про майбутнє. На додаток до функції основного морського шляху, по якому здійснюються перевезення товарів, Середземномор'я є одним із основних стратегічних перехресть історії і продовжує пропонувати широкі можливості для формування майбутнього організації НАТО. Маючи операцію «Активні зусилля» (OAE) як каталізатор, динамічні ініціативи НАТО «Інформованість про ситуацію на морі» (MSA) і «Операції з безпеки на морі» (MSO) вивели НАТО на передові позиції в світовій морській спільноті щодо застосування новітніх технологій і розвитку концепцій.

Головна місія OAE полягає у стримуванні, захисті і недопущенні використання Середземного моря в терористичних цілях. З того часу як OAE була розпочата наприкінці 2001 року як перша і єдина операція на виконання Статті 5, найскладнішим завданням є, як відрізнити терористичну діяльність від численних інших морських операцій.

На відміну від Визначеної повітряної обстановки (RAP), в якій практично кожен контакт може бути ідентифікований в наближеному до реального часі і прив'язаний до відомих орієнтирів, морське середовище дуже непевне. Обмежені радіуси дії сенсорів, вплив погодних умов, обмеження, пов’язані з територіальними водами, і великий обсяг Середземномор'я є основними проблемами морського середовища. Визначена морська обстановка (RMP) ще більше ускладнюється дуже великою кількістю надзвичайно різноманітних суден, які займаються як законною, так і незаконною, хоча і не пов’язаною з тероризмом, діяльністю в Середземномор'ї.

Однак є ряд чинників, які самі собою полегшують отримання RMP в Середземномор'ї. Географічно Середземномор'я є великою, але відносно закритою системою і має обмежені точки доступу (Гібралтарська протока, Босфорська протока і Суецький канал), за якими можна дуже уважно спостерігати. Таке спостереження особливо ефективне, коли йдеться про спільні зусилля національних урядів і портових властей.

Політично більшість країн регіону Середземномор'я погоджуються з тим, що в їх інтересах об'єднати ресурси й інформацію для того, щоб отримати якомога більш комплексну RMP.

На цьому тлі географічних і політичних чинників штаб-квартира морського командування (HQ MC) в Неаполі несе на своїх плечах тягар пошуку голки у вигляді діяльності, пов’язаної з тероризмом, в копиці сіна, якою є складна і комплексна картина життя в морському регіоні. Маючи під своїм началом оперативно-тактичну групу, що виконує місію OAE, штаб у Неаполі тісно співпрацює з іншими підрозділами НАТО над розробленням і втіленням набору інструментів мереж і процесів «Інформування про морську ситуацію» (MSA).

Використовуючи ці інструменти, чергові у Морському оперативному центрі можуть обробляти великі обсяги даних, які надходять від прибережних, морських і повітряних сенсорів. Частина цих даних надходить у формі сигналів від Автоматизованої системи ідентифікації (AIS), які згідно із законом зобов’язані передавати усі комерційні судна більші за 300 тонн. Маючи великий набір сенсорів, об’єднаних у мережі, що розширюються в більше як 15 країнах навкруги Середземного і Чорного морів, ця інформаційна система щоденно забезпечує інформацію в режимі реального часу по вісім тисяч контактів у середньому.

Нинішня мережа є по суті квантовим стрибком в сфері засобів спостереження порівняно з кількома роками тому. За наявності такої кількості необробленої інформації в MSA спостерігається тенденція до розроблення технічних засобів, здатних порівнювати у реальному часі передані дані з інформацією з бази даних для того, щоб підтвердити назву контакту, його реєстраційний номер, вантаж, власника, останні і наступні порти заходження тощо. Ці інструменти дозволяють черговим зосереджуватися на аномальних контактах і спрямовувати морські розвідувальні і аналітичні ресурси на вивчення саме неадекватної поведінки, отримуючи таким чином максимальну користь від обмежених ресурсів.

Визнаючи, що розташовані на березі сенсори є невіддільним елементом забезпечення інформації про ситуацію на морі і що країни зацікавлені в доступі до накопичених системою необроблених даних, штаб ВМС в Неаполі вирішив зробити розширення цієї мережі наріжним каменем встановлення відносин з країнами-партнерами, в основному під егідою Середземноморського діалогу. Ця ініціатива, народжена справжнім інтересом, підтвердила свою високу ефективність у розбудові відносин, які в багатьох випадках переросли в інші сфери військової співпраці. До того ж національні зусилля, такі як турецька операція «Блек сі гармоні», італійська операція «Констант віджиленс» чи франко-іспанська операція «Левріє», а також міжнародні зусилля, такі як місія ООН в Лівані (UNIFIL), також створюють можливості для плідної співпраці на тактичному рівні.

Застосування повітряних сенсорів значно посилює можливості спостереження в Середземномор'ї, особливо в тих районах, які знаходяться поза межею дії сенсорів на березі. Штаб ВМС в Неаполі продовжує застосовувати традиційні морські патрульні літаки різних країн - членів НАТО для підтримки OAE. До того ж літаки E-3 зі складу сил раннього повітряного попередження НАТО (NAEW) та надані країнами, минулого року виконували польоти для розвитку RMP для OAE. Ці польоти літаків АВАКС сприяли розвитку штабних відносин між різними родами військ і засвоєнню нових методик і процедур, що мало позитивний вплив на спільну оперативну сумісність НАТО.

Командування ВМС в Неаполі так само працює з двома постійними військово-морськими групами НАТО (SNMG) і двома постійними групами мінної протидії НАТО (SNMCMG), забезпечуючи їх детальною інформацією про ситуацію на морі у певних районах. Ця цільова діяльність, під назвою «Хвильові операції», триває один-два тижні і має на меті забезпечення ефекту спостереження або ефекту стримування, при цьому відносна вага цих зусиль залежить від наявних ресурсів, географічного розташування та інформаційних пріоритетів операції.

Під час цих «Хвильових операцій» НАТО також застосовує військово-морські ресурси, надані тими країнами НАТО, які, як правило, не надають свої сили в розпорядження Середземноморських SNMG-2 і SNMCMG-2, такими як Польща, Болгарія і Румунія. Це забезпечує вимогливий реалістичний контекст, в якому підрозділи НАТО можуть відпрацьовувати оперативну сумісність. Більше того, країни - нечлени НАТО, такі як Україна і Росія, також роблять свої внески в «Хвильові операції» OAE, створюючи важливі умови для співпраці, оперативної сумісності і взаємної поінформованості, водночас роблячи свої внески у відповідну реальну місію.

Морський оперативний центр у штабі ВМС в Неаполі також регулярно виявляє аномальну інформацію, яка не стосується тероризму, але цікавить власті країн регіону. Не завжди зрозуміло, чи ця інформація свідчить про незаконну діяльність, чи просто є помилкою під час передавання даних AIS. Але неодноразово національні власті діяли задля своїх більш широких національних інтересів безпеки. Більш важливо те, що такий обмін інформацією розвиває взаємне розуміння, довіру і спільну поінформованість. Із розвитком інструментарію MSA НАТО може очікувати на те, що її будуть обирати як партнера національні і багатонаціональні організації, які прагнуть обмінюватися інформацією про події в Середземному морі.

Безпосередньо пов’язаний з проведенням «Хвильових операцій» OAE, штаб ВМС в Неаполі проводить потужну кампанію інформаційних операцій (IO), спрямовану на інформування морської громади про прагнення НАТО не дати терористам використовувати море у своїх цілях. Ця діяльність в рамках IO максимізує вплив стримування і припинення, повідомляючи власникам і операторам комерційних суден про те, що НАТО активно патрулює Середземномор'я і уважно стежить за усією діяльністю на морі. Ще однією метою кампанії IO є ознайомлення власників великих суден з тим, що НАТО готова відреагувати і надати їм інструкції та інформацію про контакти, якими вони можуть повідомляти про підозрілу поведінку, таким чином розширюючи інформаційну мережу.

Використовуючи досвід, отриманий в операції «Активні зусилля», штаб ВМС в Неаполі в 2008 році взяв на себе командування першою операцією НАТО з протидії піратам («Елайд провайдер» (OAP)) навколо Африканського рогу. Під командуванням штабу ВМС в Неаполі SNMG-2 протягом трьох місяців діяла в Аденській затоці і Сомалійському басейні, захищаючи судна, що доставляють гуманітарні вантажі до Сомалі в рамках програми Всесвітньої продовольчої програми ООН (WFP), і здійснюючи патрулювання уздовж судноплавних маршрутів. Ця операція розпочалася лише через два тижня після рішення, прийнятого тодішнім Генеральним секретарем про надання допомоги у доставці вантажів WFP до Сомалі. Така швидка військова реакція на політичну потребу є класичним прикладом активності військово-морських сил загалом і постійних військово-морських груп зокрема.

Успіх OAP частково привів до нового рішучого зобов’язання НАТО боротися з піратством. Це розпочалося з того, що OAP стала операцією «Елайд протектор» з розширеними повноваженнями в сфері боротьби проти піратів. Після передачі командування штабу ВМС в Нортвуді в 2009 році ця операція продовжувала розвиватися і перетворилася на частину спільних міжнародних зусиль з протидії піратам в районі і навколо Африканського рогу та в Індійському океані – операції «Оушен шилд» (OOS).

В міру того як штаби ВМС у Неаполі і в Нортвуді продовжують роботу над розробленням інструментів, організації і доктрини для боротьби з терористичною і піратською діяльністю у відкритому морі, ми повинні запитати себе, наскільки добре ми будемо підготовані до нових загроз, що з’являться у морському середовищі майбутнього. За відсутності рівного нам військово-морського конкурента на морі, схоже, що наша увага залишатиметься зосередженою на розумінні більш широких тенденцій діяльності на морі.

Можливо загрози і ризики від незаконної морської діяльності, такої як торгівля наркотиками, контрабанда зброї, торгівля людьми і нелегальна міграція, одного дня вийдуть за межі можливостей національних правоохоронних органів. Якщо так, інструменти і підходи MSA для відокремлення добра від зла у морській сфері, будучи викуваними на ковадлі OAE, а пізніше, OOS, будуть великою мірою відповідати потребам майбутнього. ВМС країн НАТО повинні зберігати свої сили і засоби, необхідні для виконання традиційних військово-морських місій, але ці інструменти MSA обіцяють бути набагато більше пристосованими до майбутніх загроз, ніж торпеди чи протикорабельні крилаті ракети.

Тим часом морська громада НАТО продовжуватиме впливати на правові рамки, розробляти доктрину пристосовувати засоби до цілей і удосконалювати тактику перетворення моря на максимально несприятливе середовище як для терористів, так і для піратів.