Інформація

Розділ 7: Формування політики та прийняття рішень Врегулювання криз Значення, яке країни - члени НАТО надають питанням врегулювання кризових ситуацій, відбиває оприлюднена у 1999 році Стратегічна концепція ,яка вважає врегулювання кризових ситуацій фундаментальними завданнями в галузі безпеки. В ній зазначено, що задля посилення безпеки і стабільності в євро-атлантичному регіоні НАТО готове зробити свій внесок в запобігання конфліктам та активно залучитись до врегулювання кризової ситуації (включно з операціями з реагування на кризу) в разі консенсусу між її членами, з огляду на кожну конкретну ситуацію і відповідно до статті 7 Вашингтонського договору. Утримання загальної здатності успішно врегульовувати кризи є невід'ємною рисою стратегії Альянсу із збереження миру та посилення євро-атлантичної стабільності і безпеки. Політика Альянсу з врегулювання криз після закінчення холодної війни адаптувалась до радикально нового характеру ризиків, з якими він нині стикається. Вона ґрунтується на трьох взаємодоповнюючих елементах: діалозі; співпраці з іншими країнами; утриманні колективної обороноздатності НАТО. Кожен з них має забезпечити мирне запобігання або розв'язання кризових ситуацій, що зачіпають безпеку євро-атлантичного регіону. Консультації між членами НАТО відіграють ключову роль у врегулюванні криз, а за часів, коли зростає напруженість і виникають кризи, вони набувають особливого значення. За таких обставин саме від вчасних і постійних консультацій між урядами держав Альянсу залежить швидке досягнення консенсусу і ухвалення рішень щодо здійснення політичних i військових заходів, а також щодо дій цивільних організацій в умовах надзвичайних ситуацій. Головними форумами НАТО для проведення інтенсивних консультацій в таких ситуаціях є Північноатлантична рада та Комітет оборонного планування, яким надають підтримку Група координації політики, Політичний комітет, Військовий комітет та Головний комітет планування на випадок надзвичайних ситуацій. Інші комітети НАТО також виконують певну роботу, якщо виникає потреба. Методи та процедури цих органів становлять механізм врегулювання криз. Зв'язок та інші технічні засоби, необхідні для забезпечення всього процесу, надає Ситуаційний центр, що працює цілодобово. Для випробування i вдосконалення заходів з врегулювання криз систематично проводяться військові навчання за спільною участю головнокомандувачів НАТО та національних урядів. Всю роботу, пов'язану із заходами, процедурами та засобами врегулювання криз, а також з підготовкою і проведенням відповідних військових навчань, координує Комітет Ради з питань операцій і навчань, який також відповідає за співпрацю з країнами-партнерами в цій галузі. IКраїни-партнери роблять важливий внесок в цю роботу і врегулювання криз є одним з узгоджених напрямів діяльності, передбачених Робочим планом в межах Партнерства заради миру, а також Індивідуальними програмами партнерства. Діяльність в цій галузі включає брифінги і консультації, курси та участь країн-партнерів у щорічних навчаннях НАТО з врегулювання криз, а також розробку базових документів з цих питань для країн-партнерів. Врегулювання криз також належить до сфери консультацій і співпраці в "Основоположному акті про взаємні відносини, співпрацю та безпеку між НАТО і Російською Федерацією" та у "Хартії про Особливе партнерство між НАТО і Україною" (див. розділ 3). Дискусії з цієї тематики ведуться також в контексті Середземноморського діалогу.