Info

Розділ 5: Оперативна роль Альянсу в підтримці миру Процес встановлення миру в колишній Югославії   Еволюція конфлікту Еволюція конфлікту і процесу, який завершився підписанням мирної угоди в Боснії, були тривалими і виснажливими. Дії Альянсу на підтримку ООН між 1992-м та 1995 роками наведені нижче у послідовності їх здійснення. Протягом цього періоду НАТО проводило планування ряду варіантів на випадок необхідності підтримати ООН у її діяльності щодо конфлікту. ООН були надані плани забезпечення вільної від польотів зони над Боснією та Герцеговиною; запровадження зон допомоги і притулків для цивільних в Боснії та шляхів запобігання поширенню конфлікту на Косово та колишню Югославську Республіку Македонію (1). Були також підготовлені плани дій за надзвичайних обставин на випадок захисту гуманітарних місій, нагляду за важкими озброєннями та захисту сухопутних сил ООН. Липень 1992 р. Кораблі НАТО зі складу Постійних військово-морських сил у Середземномор’ї за підтримки морських патрульних літаків (МПЛ) НАТО розпочали операції з моніторингу в Адріатиці. Ці операції були спрямовані на підтримку ембарго ООН на постачання озброєнь в усі республіки колишньої Югославії (Резолюція Ради Безпеки ООН (РРБООН 713) та санкцій проти Федеративної Республіки Югославії (Сербія та Чорногорія) (РРБООН 757). Жовтень 1992 р. Літаки системи раннього повітряного попередження та спостереження НАТО (АВАКС) почали операції з нагляду за операціями на підтримку РРБООН 781, за якої над Боснією та Герцеговиною запроваджувалась зона, вільна від польотів. Дані про можливі порушення цієї зони регулярно передавались керівництву ООН. Листопад 1992 р. Розширюючи морські операції з моніторингу, сили НАТО та ЗЄС в Адріатиці розпочали операції з метою забезпечення дотримання санкцій та ембарго, накладених ООН (РРБООН 787). Операції вже не обмежувались реєстрацією можливих порушень, але включали зупинку, інспектування та примусову зміну курсу суден у разі необхідності. Березень 1993 р. 31 березня Рада Безпеки ООН прийняла Резолюцію 816, яка надавала повноваження на забезпечення зони, вільної від польотів над Боснією та Герцеговиною, і поширювала заборону на польоти усіх літальних апаратів жорсткої конструкції та вертольотів, за винятком тих, яким було надано дозвіл АНПРОФОР. Квітень 1993 р. Операція НАТО з втілення ("Денай флайт") розпочалась 12 квітня. На початку до неї були залучені 50 винищувачів та розвідувальних літаків (пізніше їхня кількість зросла до 200) з різних країн Альянсу. Польоти виконувались з авіабаз в Італії та з авіаносців в Адріатиці. До грудня 1995 року винищувачі та літаки підтримки виконали майже 100 000 вильотів. Червень 1993 р. На спільному засіданні Північноатлантичної ради і Ради Західноєвропейського Союзу 8 червня була ухвалена спільна концепція операцій ООН/ЗЄС з втілення ембарго ООН на постачання озброєнь в Адріатиці. Операція з її запровадження (“Шарп гард”) включала спільне командування та управління під проводом Рад обох організацій. Оперативне управління об'єднаними силами НАТО/ЗЄС було передане через Верховного головнокомандувача Об'єднаних сил НАТО в Європі (SACEUR), Командувачу Об'єднаних військово-морських сил в Південній Європі (COMNAVSOUTH) зі штабом в Неаполі. Протягом операції з метою забезпечення дотримання ембарго сили НАТО та ЗЄС зупинили близько 74 000 суден, з яких майже 6000 були перевірені в морі і понад 1400 були затримані та оглянуті в порту. Жодне з суден не порушило ембарго, хоча шість намагалися це зробити, але були зупинені. По припиненні ембарго ООН на постачання озброєнь 18 червня 1996 року операція “Шарп Гард” була закінчена. Ради НАТО та ЗЄС заявили, що обидві організації готові її відновити згідно з РРБООН 1022, якщо ООН вирішить знову накласти санкції. Серпень 1993 р. Північноатлантична рада прийняла ряд рішень після ухвалення Резолюції Ради Безпеки ООН щодо всебічного захисту зон безпеки (РРБООН 836). 2 серпня вона, реагуючи на загрозу нових нападів, погодилась розпочати негайну підготовку до здійснення жорстких заходів, зокрема завдання повітряних ударів, проти відповідальних за продовження бойових дій, якщо облога Сараєва та інших зон триватиме і якщо не припиняться спроби перешкодити наданню гуманітарної допомоги регіону. Військове керівництво НАТО отримало завдання підготувати оперативні варіанти повітряних ударів у тісній співпраці з АНПРОФОР. Північноатлантична рада ухвалила 9 серпня серію “Оперативних варіантів повітряних ударів у Боснії та Герцеговині”, рекомендованих Військовим комітетом НАТО. Ці варіанти стосувалися процесу визначення цілей та організації командування й управління повітряними ударами з боку НАТО/ООН. Січень 1994 р. На Брюссельському саміті керівництво Альянсу підтвердило свою готовність завдати повітряних ударів з метою попередження облоги Сараєва та інших зон безпеки і зон у Боснії та Герцеговині, що перебували під загрозою. Лютий 1994 р. On 9 лютого Північноатлантична рада, у відповідь на прохання Генерального секретаря ООН, уповноважила Командувача об'єднаних сил Альянсу в Південній Європі (SINCSOUTH) розпочати повітряні удари (на прохання ООН) проти артилерійських та мінометних позицій у Сараєві або поблизу нього, які, за даними АНПРОФОР, несли відповідальність за завдання ударів по цивільних об'єктах у цьому місті. Рада також вирішила, що уся важка зброя мала бути виведена з 20-кілометрової зони довкола Сараєва або передана під контроль сил АНПРОФОР протягом 10 днів. По закінченні десятиденного терміну уся важка зброя будь-якої сторони, знайдена в межах 20-кілометрової зони виведення, підлягала знищенню з повітря, якщо вона не перебувала під контролем сил АНПРОФОР. 28 лютого чотири бойові літаки, які порушили вільну від польотів зону над Боснією та Герцеговиною, були збиті літаками НАТО у першому в історії Альянсу збройному зіткненні. Квітень 1994 р. На прохання командування сил ООН літаки НАТО 10 - 11 квітня забезпечили безпосередню авіаційну підтримку особовому складу сил ООН в Горажде, визначеному ООН як зона безпеки. 22 квітня, у відповідь на прохання Генерального секретаря ООН підтримати ООН у її зусиллях припинити облогу Горажде і захистити інші безпечні зони, Північноатлантична рада оголосила про завдавання повітряних ударів, якщо наступ боснійських сербів не буде негайно припинено. На 24 квітня сили боснійських сербів були відведені на три кілометри від центру Горажде, і гуманітарні конвої та медична допомога отримали можливість увійти до міста. Рада заявила, що з 27 квітня буде завдано повітряних ударів по важкій зброї боснійських сербів, яка залишатиметься в межах 20-кілометрової зони довкола центру Горажде. Повітряні удари передбачалися також на випадок обстрілу важкою зброєю інших зон безпеки ООН (Бихач, Сребрениця, Тузла та Жепа)з будь-якої відстані. Ці зони також могли перетворитися в зони виведення, якщо, на думку військового командування НАТО та ООН, в радіусі 20 кілометрів навколо цих зон зосереджувалась або пересувалась важка зброя. Липень 1994 р. Перед військовим керівництвом НАТО було поставлено завдання розробити плани дій за надзвичайних обставин задля допомоги виведенню сил ООН з Боснії та Герцеговини та/або Хорватії, якщо цього не можна буде уникнути. Серпень 1994 р. 5 серпня, на прохання АНПРОФОР, літаки НАТО завдали ударів по цілі в зоні виведення довкола Сараєва. Між НАТО та АНПРОФОР була укладена угода щодо цієї акції, після того як боснійські серби захопили важку зброю у місці її зберігання поблизу Сараєва. Вересень 1994 р. 22 вересня, після нападу боснійських сербів на транспортний засіб АНПРОФОР поблизу Сараєва, літаки НАТО завдали повітряного удару по танку боснійських сербів на прохання АНПРОФОР. Листопад 1994 р. 19 листопада на забезпечення виконання РРБООН 958, Північноатлантична рада ухвалила поширення безпосередньої авіаційної підтримки для захисту сил ООН у Хорватії на цю країну. 21 листопада у відповідь на удари, завдані по цілях у районі Бихач в Боснії та Герцеговині з аеродрому Удбіна у частині Хорватії, захопленій сербами, літаки НАТО завдали удару по цьому аеродрому. 23 листопада у відповідь на запуск ракет класу "земля-повітря" з установки на південь від Отоки (північний захід Боснії та Герцеговини) проти двох літаків НАТО було завдано повітряного удару по радіолокаційній станції в цьому районі. Травень 1995 р. У відповідь на порушення зон виведення та обстріл зон безпеки сили НАТО завдали 25 та 26 травня повітряних ударів по складах боєприпасів боснійських сербів в Палє. В Боснії було захоплено в заручники близько 370 миротворців з сил ООН, які потім використовувались як живий щит для відвернення повітряних ударів по потенційних цілях. 30 травня , міністри закордонних справ країн НАТО на своєму засіданні в Нордвійку, Нідерланди, засудили ескалацію насильства в Боснії і ворожі дії боснійських сербів проти персоналу ООН. Червень 1995 р. Північноатлантична рада попередньо ухвалила плани операції під проводом НАТО на підтримку виводу сил ООН. Альянс висловив надію, що його плани та підготовка допоможуть підсилити присутність ООН в регіоні. До 18 червня останні заручники з числа персоналу ООН були звільнені. Були виведені миротворчі підрозділи ООН, які були ізольовані у місцях зберігання зброї поблизу Сараєва. Липень 1995 р. 11 липня ООН звернулась до НАТО з проханням надати повітряну вогневу підтримку миротворцям ООН, яким загрожували боснійські серби, що наступали на зону безпеки ООН у Сребрениці. Літаки НАТО під керівництвом ООН завдали ударів по цілях, визначених цією Організацією. Незважаючи на повітряну підтримку з боку літаків НАТО, зона безпеки у Сребрениці перейшла в руки боснійських сербів. Незабаром боснійські серби захопили й сусідню зону безпеки Жепа. 25 липня Північноатлантична рада дала розпорядження щодо підготовки військових планів стримування наступу на зону безпеки Горажде та використання ВПС у разі загрози цій зоні або наступу на неї. Серпень 1995 р. 1 серпня Рада прийняла подібні рішення, спрямовані на стримування наступів на зони безпеки Сараєво, Бихач та Тузла. 4 серпня літаки НАТО завдали повітряних ударів по радіолокаторах ППО хорватських сербів поблизу аеродрому Удбіна та Кніна в Хорватії. 30 серпня після тривалих обстрілів Сараєва артилерією боснійських сербів літаки НАТО, за підтримки сил швидкого реагування ООН на г. Ігман, завдали ряд повітряних ударів по військових цілях боснійських сербів у Боснії. Повітряні операції були розпочаті після того, як військові командувачі сил ООН дійшли висновку, що мінометний обстріл Сараєва двома днями раніше було здійснено з позицій боснійських сербів. Рішення про операції приймалися спільно Головнокомандувачем Об'єднаних сил НАТО в Південній Європі (CINCSOUTH) і Командувачем миротворчих сил ООН згідно з повноваженнями, наданими їм Резолюцією 836 Ради Безпеки ООН та відповідно до рішень Північноатлантичної ради від 25 липня та 1 серпня 1995 року, підтриманих Генеральним секретарем ООН. Спільною метою НАТО та ООН було зменшення загрози зоні безпеки Сараєва і стримування подальших наступів як на неї, так і на інші зони безпеки; виведення важкої зброї боснійських сербів із зони виведення довкола Сараєва; забезпечення цілковитої свободи пересування сил та персоналу ООН і неурядових організацій, а також необмеженого використання аеропорту Сараєва. Вересень 1995 р. 20 вересня Командувачі сил НАТО та ООН дійшли висновку, що боснійські серби виконали усі умови ООН, і повітряні удари були припинені. Вони підкреслили, що будь-який напад на Сараєво чи іншу зону безпеки, недотримання положень про зону виведення навколо Сараєва або втручання у свободу пересування чи функціонування аеропорту Сараєва буде розслідуватись і може викликати відновлення повітряних ударів. Жовтень 1995 р. 4 жовтня літаки НАТО завдали ракетних ударів по двох радіолокаційних станціях боснійських сербів після того, як локатори їхніх ППО захопили й почали супроводжувати літаки Альянсу. 9 жовтня у відповідь на прохання про підтримку миротворчих сил ООН, які піддавались обстрілу артилерією боснійських сербів два дні поспіль, літаки НАТО завдали удару по бункеру управління та командування армії боснійських сербів поблизу Тузли. Листопад 1995 р. В міру поліпшення перспектив мирного врегулювання в Боснії Альянс підтвердив свою готовність допомагати втілювати мирний план. Була активізована підготовка до використання сил під проводом НАТО для впровадження військових аспектів мирної угоди. 21 листопада в Дейтоні, штат Огайо, США, була парафована Боснійська мирна угода між Республікою Боснія та Герцеговина, Республікою Хорватія і Федеративною Республікою Югославія (Сербія і Чорногорія). Укладення мирної угоди дозволило Раді Безпеки ООН призупинити санкції (РРБООН 1022) та, за певних умов, поступово відмінити ембарго на постачання зброї (РРБООН 1021). Нагляд з боку НАТО та ЗЄС за виконанням санкцій ООН було припинено 22 листопада 1995 року, але він міг бути відновлений в разі невиконання умов ООН. Грудень 1995 р. Боснійська мирна угода була підписана 14 грудня в Парижі. Операція НАТО з втілення ("Денай флайт"), розпочата в квітні 1993 року, була припинена. 15 грудня Рада Безпеки ООН ухвалила РРБООН 1031, згідно з якою ООН з 20 грудня передала НАТО повноваження щодо подібних операцій і надала Альянсові мандат на втілення військових аспектів мирної угоди. В результаті цього Сили втілення (ІФОР) (див. нижче) стали - поряд з іншими завданнями - здійснювати управління повітряним простором над Боснією та Герцеговиною. Північноатлантична рада прийняла рішення про те, що згідно з Резолюцією Ради Безпеки (РРБООН 1037, операція " Джойнт Ендевор" має забезпечити безпосередню повітряну підтримку спеціальним силам ООН у Східній Славонії (UNTAES). Управління повітряним простором над Боснією-Герцеговиною та забезпечення безпосередньої повітряної підтримки UNTAES надалі виконувались Стабілізаційними силами (СФОР), які прийшли на заміну ІФОР 20 грудня 1996 року. Надання безпосередньої повітряної підтримки UNTAES було припинено в січні 1998 року по закінченні терміну мандата цих сил. Туреччина визнає Республіку Македонія за її конституційною назвою.