Інформація

Розділ 3: Політика відкритих дверей Альянсу Партнерство НАТО з Україною   Розвиток відносин між НАТО і Україною Відносини НАТО з Україною почали розвиватися невдовзі по отриманні країною незалежності у 1991 році. Україна не забарилася з приєднанням до (Ради Північноатлантичного співробітництва) і залишалась активною учасницею протягом усієї історії існування цього органу. Вона приєдналась до програми "Партнерство заради миру" у 1994 році і була серед засновників Ради євро-атлантичного партнерства, яка замінила РПАС у травні 1997 року. Президент Кучма відвідав НАТО 1 червня 1995 року, зустрівся з Генеральним секретарем і повідомив про бажання його країни підняти відносини між НАТО і Україною на новий рівень. Через три місяці, 14 вересня 1995 р., міністр закордонних справ Удовенко відвідав НАТО для офіційного прийняття Індивідуальної програми партнерства України і провів зустріч з питань європейської безпеки з членами Північноатлантичної ради. НАТО і Україна оприлюднили Спільну заяву для преси, в якій були висловлені загальні принципи відносин НАТО - Україна в ПЗМ та в інших галузях. Подальші зустрічі проводились на різних рівнях у 1996 та 1997 роках. Була створена українська місія при НАТО, до якої увійшов і військовий представник. Україна представлена також у Центрі координації партнерства (PCC) , розташованому біля SHAPE в Монсі, Бельгія. Згідно з рішенням, прийнятим Комісією НАТО - Україна на засіданні 29 травня 1998 року в Люксембурзі, офіцера по зв'язках НАТО було призначено в Київ для сприяння широкомасштабній участі України в ПЗМ та вдосконалення співпраці між військовим керівництвом НАТО і України в цілому. Україна бере активну участь у заходах ПЗМ як у штаб-квартирі НАТО, так і в країнах - членах Альянсу і партнерах, а також влаштовувала ряд навчань в рамках ПЗМ на своїй території. Ратифікація українським парламентом Угоди про статус сил Партнерства заради миру (SOFA) дає змогу більш повно використовувати цей потенціал, включно з Яворівським полігоном на заході України. Україна зробила значний внесок у міжнародні зусилля з підтримки миру. Особливо важливим був її внесок у Сили втілення (ІФОР) в Боснії у вигляді піхотного батальйону в складі 550 вояків. Вона також бере участь у Силах стабілізації (СФОР) в Боснії, надіславши мотопіхотний батальйон та надавши на запит вертольотну ескадрилью, загалом 400 вояків. Більше не беручи участь в СФОР, Україна надіслала свій підрозділ до сил КФОР , а також бере участь у діяльності Міжнародних поліцейських сил та сил ООН у Східній Славонії.