НАТО в 70 років – основа європейської і трансатлантичної безпеки

Екселенції, пані та панове і дорогий Томасе!

Завжди чудово відвідати Фонд Кьорбера. Зазвичай ми зустрічаємось за сніданком і ви подаєте багато їжі і кави. А зараз ані їжі, ані кави. Лише склянка свіжої води. І, за твоїми словами, більше їжі для роздумів, сподіваюсь.

І той факт, що незалежно від наявності чи відсутності їжі, надзвичайно приємно знову повернутись сюди, до Фонду Кьорбера, особливо напередодні такої важливої річниці.

Перебуваючи сьогодні у такому жвавому місті Берліні, важко уявити собі, наскільки інакше світ виглядав лише одне покоління тому.

Місто поділене. Країна розірвана навпіл. Континент замерз в глибинах холодної війни.

Тому ще важливіше не забувати звитягу численних чоловіків і жінок у Східній Німеччині, у Центральній і Східній Європі, які постали проти гноблення і страху.

Німеччина краще за більшість інших країн у нашій частині світу розуміє цінність свободи і демократії. І німецька історія демонструє важливість міцного зв’язку між Європою і Північною Америкою.

Наш трансатлантичний Альянс було створено в 1949 році як «щит проти агресії». Заснований на нашій урочистій обіцянці  захищати і обороняти один одного. Один за усіх і всі за одного.

У 1955 році НАТО поширила цю обіцянку на Західну Німеччину. Вражаючий жест довіри, так невдовзі по закінченні Другої світової війни. Запропонували колишньому супротивникові частку нашої безпеки. Щоб не повторились помилки минулого. А для участі в побудові унікального простору миру і процвітання, разом.

Тому що НАТО завжди була набагато більшою за просто військовий альянс. Це політичний альянс. Безпрецедентна обіцянка зберігати мир. Запобігати конфліктам. І підтримувати наші цінності. Це справжня багатосторонність. Німеччина протягом десятків років міцно тримається у нашому трансатлантичному Альянсі, який створив структуру для політики безпеки цієї країни по кожному важливому моменту. Від “Westbindung” канцлера Аденауера до “Ostpolitik” канцлера Брандта. І нарешті проклав шлях для возз’єднання Німеччини за канцлера Коля і поглиблення європейської інтеграції.

Ця історія примирення відобразилась на багатьох родинах, в тому числі і на моїй власній. Мій дід був військовополоненим, який став другом Німеччини. Мій батько служив у норвезькій бригаді в Шлезвіг-Гольштейні у 1950 році. І він був у захваті від Німеччини. І я пишаюсь тим, що продовжую цю сімейну традицію.

Тож, у 2000 році, коли я став прем’єр міністром Норвегії, я зробив свій ‘Antrittsbesuch’ до Німеччини. Як відображення нашого захоплення Німеччиною і того, що ми вважаємо себе великими друзями цієї країни. Такі ж само прагнення до примирення допомогли возз’єднати друзів і родичів, Схід і Захід, після сорока років холодної війни.

Для мого покоління падіння Берлінського муру стало визначним моментом. Тієї ночі ми усі були берлінцями. Як багато інших, я припав до телевізора, тримаючи на руках свого сина, якому тоді було лише кілька місяців. Це справді відчувалось як новий початок.

Що це покоління, на відміну від мого батька, мого діда і мене, зможе зростати у світі без бар’єрів і без постійної загрози війни.

Образи сотень людей, які «зрівнюють із землею цю стіну», стали зірковими. Гаслом для борців за свободу і гноблених народів. І як ми знаємо, стіни вже почали розсипатись. Скрізь у центрі і на сході Європи.

На судноверфі Гданська, батьківщини «Солідарності». На пан’європейському пікніку на австрійсько-угорському кордоні. На мирних протестах на вулицях Дрездена, Лейпцига і Праги. І серед двох мільйонів людей, які створили живий ланцюг від Вільнюса, Риги і Таллінна.

І це зробило ці події такими видатними. Сила мирних протестів. Сила солідарності. Належність до чогось більшого.

І саме це робить трансатлантичний зв'язок таким важливим. Коли жодна країна не стоїть на одинці. І будь-який бар’єр є подоланим.

Зв'язок між Європою і Північною Америкою зробив можливою реінтеграцію Німеччини в європейське і світове співтовариство, закінчити холодну війну без жодного пострілу  і створити умови для європейської інтеграції.

Возз’єднання Німеччини і Європи було б неможливе без гарантій безпеки з боку США. І подальша європейська інтеграція стала можливою під парасолькою безпеки, наданою НАТО. Для країн Центральної і Східною Європи членство в НАТО стало першим кроком до інтеграції в євроатлантичну родину. Рушієм демократії і реформ. Кроком до  подальшого процвітання. І прекурсором до членства в ЄС. НАТО і Європейський союз – це два боки однієї медалі. Незамінні партнери для миру і процвітання у Європі.

Будь-яка спроба віддалити Європу від Північної Америки не лише послабить трансатлантичний Альянс, вона також створює ризик розділення самої Європи. Європейська єдність не може замінити трансатлантичну єдність. Я всіляко схвалюю зусилля зі зміцнення європейської оборони, що може посилити сили і засоби та покращити розподіл тягаря в НАТО. Проте Європейський союз не може захистити Європу.

Це частково залежить від військової сили. Після Брекзіту 80 відсотків видатків НАТО покриватимуться країнами Альянсу – нечленами ЄС. Німеччина буде лише одним членом ЄС на чолі однієї бойової групи НАТО на сході Альянсу.

Це також питання географії. Від Норвегії на півночі до Туреччини на півдні і США, Канади і Сполученого Королівства на Заході. Усі вони відіграють ключову роль у збереженні  безпеки Європи.

Я кажу все це, усвідомлюючи, що багато з вас можливо думають про незгоду, розбіжності і розділення між членами альянсу НАТО. Щодо торгівлі, енергетики, кліматичних змін, Ірану. І останнім часом щодо ситуації на північному сході Сирії. У нас були серйозні розбіжності і раніше. Від Суецької кризи 1956 року до війни в Іраку у 2003 році. Проте, врешті-решт, нам завжди удавалось згуртуватись навколо нашого головного завдання. Захищати і обороняти одне одного.

НАТО – це єдина платформа, на якій члени Альянсу з Європи і Північної Америки збираються разом на щоденній основі. Для обговорення складних питань, від яких залежить наша безпека. І для збереження безпеки майже одного мільярда наших громадян.

Консенсус не завжди дається легко. Я це знаю, бо головую у Північноатлантичній раді вже декілька років. Проте наша єдність є вирішальною для нашої безпеки. І це в національних інтересах кожного з нас без винятку, залишатись згуртованими. Це добре для Північної Америки. І добре для Європи.

Тому ми усі відповідаємо за подолання наших розбіжностей сьогодні, як ми це робили в минулому. Тому що нам протистоїть більш непередбачуваний світ. А в часи непередбачуваності нам потрібно бути разом. Нам потрібні міцні багатосторонні інституції, такі як НАТО.

Більш зухвала Росія є головним чинником посилення непередбачуваності, яка постає перед нами. Незаконна анексія Криму Росією стала першим випадком після Другої  світової війни, коли одна країна захопила територію іншої в Європі. Північна Америка і Європа відреагували в єдиний і твердий спосіб. НАТО здійснює найбільше підсилення нашої колективної оборони після закінчення холодної війни. І Європейський союз твердо дотримується економічних санкцій.

Демонструючи Росії наслідки порушення міжнародного права. І демонструючи силу трансатлантичного зв’язку.

Контроль над озброєннями і припинення дії Договору ЯССД ще більше демонструють важливість трансатлантичної єдності. Росія розгортає нові ракети середньої дальності, відкрито порушуючи Договір ЯССД, який був наріжним каменем нашого контролю над озброєннями заради безпеки протягом десятиліть. Договір, якого дотримується лише одна сторона, не може надавати нам безпеку. Ось чому усі члени Альянсу підтримали рішення США про вихід з Договору цього року.

Позиція НАТО чітка. Ми будемо робити усе, що необхідно задля безпеки наших громадян. Проте ми не будемо давати дзеркальну відповідь на дії Росії. Ми не хочемо нової гонки озброєнь. Ми не хочемо ще однієї холодної війни. І ми не маємо намірів розгортати в Європі нові ядерні ракети наземного базування.

Члени альянсу НАТО продовжують зберігати вірність дієвому контролю над озброєннями, роззброєнню і нерозповсюдженню. І відкритому і змістовному діалогу з Росією.

Як ви знаєте, Договір ЯССД був двосторонньою угодою між США і колишнім СРСР. Але НАТО забезпечує усіх членів Альянсу платформою для спільного прийняття  рішень. Як це робилось щодо інших важливих договорів про контроль над озброєннями в минулому. І як це робиться і сьогодні. Тому міцний трансатлантичний зв'язок формує нашу архітектуру контролю над озброєннями. І нашу спільну безпеку.

Ще один виклик, який вимагає від Європи і Північної Америки єдності, це боротьба проти міжнародного тероризму. Пліч-о-пліч в Глобальній коаліції на чолі зі США ми досягли величезного прогресу в боротьбі проти ІДІЛ. Звільнивши великі території і мільйони мешканців Іраку і Сирії.

Ситуація на північному сході Сирії залишається складною. Члени Альянсу мають різні погляди. Проте вони згодні з необхідністю зберегти наші досягнення в боротьбі проти нашого спільного ворога, ІДІЛ. Зберігати вірність нашим місіям і операціям в регіоні. Включно з тренувальними місіями НАТО в Іраку і Афганістані. І шукати політичного розв’язання кризи в Сирії за допомогою зусиль ООН.

Європа і Північна Америка також повинні працювати разом для того, щоб розуміти і реагувати на зміни геостратегічного ландшафту. Йдеться про піднесення Китаю і карколомні темпи технологічних змін. Китай невдовзі матиме найбільшу економіку в світі. І він вже має другий в світі за обсягом військовий бюджет і робить великі інвестиції в нові сили і засоби. Лише за останні п’ять років Китай додав 80 кораблів і субмарин до своїх ВМС – це еквівалент усього Королівського військово-морського флоту Сполученого Королівства. Він має сотні ракет, які були б заборонені за Договором ЯССД. І він нещодавно продемонстрував нову надзвукову крилату ракету, набір нових дронів, протикорабельних ракет і гіперзвукових плануючих апаратів.  

Китай стає глобальним лідером з розробки нових технологій. Від 5G до розпізнавання облич. І від квантових обчислень до збирання величезних обсягів глобальних даних. Тому нам потрібно розуміти, що означає зростання обсягу і масштабу китайського впливу для нашої безпеки. Не лише для нашої спільної безпеки, а і для свободи, демократії і верховенства права. Найкращий спосіб робити це, для Європи і Північної Америки, у співпраці. Тому що ми представляємо половину світової економічної могутності. І половину світової військової могутності. Ми сильніші, коли говоримо разом на світовій арені. І ми в більшій безпеці, коли стоїмо разом перед лицем майбутніх викликів.

Парадокс полягає в тому, що попри розбіжності, які ми бачимо між членами альянсу НАТО, Європа і Північна Америка сьогодні роблять разом більше, ніж за багато років раніше. США не кидають Європу напризволяще. Зовсім навпаки. Вони інвестують в безпеку Європи. У збільшення військ, інфраструктуру і збільшення кількості навчань.

Після падіння Берлінського муру США поступово скоротили свою військову присутність в Європі. Останній американський бойовий танк залишив Бремерхафен у 2013 році. Нині вони повертаються в складі повної бронетанкової бригади. І наступного року ми побачимо найбільше за 25 років розгортання американських військ в Європі для участі в навчаннях. Німеччина буде логістичним вузлом для цих навчань «Дефендер – 2020». Демонстрації залізобетонної відданості Сполучених Штатів Європі. І ролі Німеччини в серці нашого Альянсу.

Європейські члени Альянсу також не сидять склавши руки. Інвестують в сучасні сили і засоби і боєготовність наших збройних сил. Збільшують видатки на оборону протягом п’яти років поспіль. І додавши сто мільярдів доларів до своїх оборонних бюджетів до кінця наступного року.

Це гарна новина. Ми робимо більше разом. І я переконаний, що ми не втратимо моменту. Не тому, що цього вимагають Сполучені Штати. А тому, що наша свобода не дається безкоштовно. І тому що у більш непередбачуваному світі ми повинні продовжувати підтримувати безпеку наших громадян.

Ми не можемо дозволити собі сидіти склавши руки. Нам потрібна сильна Німеччина в серці НАТО і європейської безпеки. Німеччина – дуже цінний член альянсу НАТО, який робить свої внески в місії і операції НАТО від Косова до Афганістану.

Цього року вона очолює наші Сили дуже високого рівня боєготовності. Задля посилення нашої здатності розгортати свої сили там де потрібно, і тоді коли потрібно. І вона приймає в себе нове Командування НАТО в Ульмі, забезпечуючи швидке і легке пересування наших збройних сил по усій Європі.

Протягом багатьох десятків років Німеччина довела, що вона надійний союзник. Відповідальний глобальний лідер. І рушійна сила більш сильного і глибокого Європейського союзу. Найпотужніша економіка Європи повинна також залишатись провідною силою в нашому трансатлантичному Альянсі.

Пані та панове!

Світ, який бачимо, дуже відрізняється від 1989 року. Проте одна річ залишається незмінною  –  необхідність у міцному зв’язку між Європою і Північною Америкою. Німеччині потрібна сильна НАТО. А НАТО потрібна сильна Німеччина.

Ми вже мали в минулому справу з тим, що здавалось непереборними перешкодами. Проте, як доводить історія, коли ми згуртовані ніякі бар’єри не можуть бути занадто високими. 30 років тому те покоління насмілилось замислити неможливе. Сьогодні наше покоління повинне продовжувати їхню боротьбу. Для того щоб наступне покоління дивилось у майбутнє з упевненістю.

Дуже дякую за увагу.

Запитання і відповіді англійською мовою тут.