Слово

Джон, щиро дякую.
Прем’єр-міністре Марковіч,
заступник секретаря Шеннон, екселенції, посли,

пані та панове!

У квітні 1949 року, не так давно, 12 членів-засновників альянсу НАТО підписали Вашингтонський договір. На тій церемонії президент Трумен сказав: «Цим пактом ми сподіваємось створити щит від агресії і страху агресії. Бастіон, який дасть нам змогу займатись справжніми насущними справами уряду і суспільства. Справами, спрямованими на забезпечення найбільш повноцінного і щасливого життя усіх наших громадян».

З того часу щит НАТО захищає 28, нині вже 29 країн Європи і Північної Америки. Даючи змогу майже мільярду людей жити цим більш повним і щасливим життям.

Ми Альянс демократичних держав. І інколи ми маємо різні політичні погляди. Проте разом ми підіймаємось над цими розбіжностями. І об’єднуємось навколо спільної мети. Для того щоб стояти пліч-о-пліч. Для того щоб захищати одне одного. І, якщо потрібно, боротись, обороняючи одне одного.

Стаття 5, наше зобов’язання колективної оборони, лежить в серці нашого Альянсу. Унікальний зв'язок, який надає безпеку нашим країнам вже майже сім десятків років. Сьогодні наша відданість Альянсу не менш міцна, ніж коли-небудь. Не лише на словах, а й у справах. Ми бачимо це на прикладі потужнішої американської військової присутності в Європі. А Європа і Канада збільшують свої інвестиції в оборону.

Сьогодні Чорногорія вступає в НАТО і займає на рівних місце за столом. З рівноправним голосом щодо формування нашого Альянсу. І отримує гарантію своєї незалежності. Своєю чергою, НАТО з допомогою Чорногорії зможе краще розбиратись в ситуації на західних Балканах. І отримає користь від професіоналізму, звитяги і відданості її військовослужбовців, чоловіків і жінок. Військових, які служать в нашій місії «Резолют сепорт» («Рішуча підтримка») в Афганістані.

Вступ Чорногорії – це добре для Чорногорії. Це також добре для стабільності на західних Балканах. І це добре для міжнародного миру і безпеки.

З часів заснування НАТО тримання наших дверей відкритими для нових членів є одним із наших найбільших внесків в міжнародний мир і безпеку. Вступ Чорногорії сигналізує іншими країнам, які прагнуть членства. Якщо країна по-справжньому реформується, якщо вона розвиває демократію, зміцнює верховенство права, модернізує свої збройні сили і робить внесок в нашу колективну оборону, вона також може вступити до Альянсу.

67 років тому президент Трумен сказав, що люди «з хоробрістю і баченням усе ще можуть визначати власну долю». Сьогодні Чорногорія визначила власну долю. Вступити до НАТО і піти шляхом свободи і миру.

Тож, я вітаю вас, прем’єр-міністре Марковіч. Ласкаво просимо, Чорногоріє! Вітаємо в НАТО!