Розширення інструментарію НАТО з протидії гібридним загрозам

Нинішнє середовище безпеки надзвичайно складне. Часи, коли мир, криза і конфлікт були трьома чіткими фазами, коли під час конфліктів застосовувались в основному військові засоби, і коли супротивники були добре відомі, пішли у минуле. Кібератаки завдають по країнах ударів нижче порогового рівня військового нападу. Кампанії в соціальних мережах створюють альтернативні реальності, спрямовані на дестабілізацію політичних громад, при цьому жоден вояк не перетинає жодного кордону. І «гібридна» комбінація військових і невійськових інструментів створює двозначні ситуації, які набагато ускладнюють ознайомлення НАТО з обстановкою і, відповідно, швидке прийняття рішень на основі консенсусу.

За цих причин, протидія гібридним загрозам є головним пріоритетом для НАТО. Після ухвалення в 2015 році стратегії Альянсу з протидії гібридним загрозам члени Альянсу послідовно розширюють свій інструментарій реагування на такі загрози.

У складі Об’єднаного відділу розвідки і безпеки, створеного НАТО в 2017 році, є підрозділ, який відповідає саме за моніторинг і аналіз гібридних загроз, що стало важливим кроком уперед в забезпеченні союзників по Альянсу кращими можливостями складати повну картину. Усвідомлюючи, що гібридні загрози мають як внутрішню, так і зовнішню природу, країни дедалі більше прагнуть обмінюватись інформацією про внутрішні події.

Оцінка розвідданих зараз також використовується дедалі частіше в дискусіях між членами Альянсу про гібридні загрози задля отримання спільної картини тенденцій і допомоги у виробленні спільного розуміння певних ситуацій. У все більш складному середовищі безпеки розвідка має розглядатись як така ж само реальна «сила», як танки, дрони чи ракети.

Найкращий спосіб перевірити чи відповідають структура і можливості НАТО цілям у гібридних сценаріях, - це регулярне їх використання. Вводячи більше гібридних елементів у навчаннях НАТО, особи, які приймають політичні і військові рішення, стикаються з проблемою управління можливою напругою між гібридними атаками на окремих союзників, бажанням реагувати колективно і робити це в середовищах, де інформація неоднозначна і неповна.

Ці навчання проводяться паралельно і за координацією з Європейським союзом також висвітлюють труднощі, з якими по суті «кінетичний» (або військовий) альянс має справу відповідаючи на некінетичні атаки. Як наслідок, НАТО погоджується з ще більш амбіційним режимом навчань, включно з більш короткими навчаннями, в яких бере участь також високопоставлене цивільне керівництво. Програма підготовки і освіти в НАТО також удосконалюється і передбачає дедалі більше дискусій на основі сценаріїв гібридних ситуацій.

Виконання військових завдань НАТО як ніколи раніше залежить від національної цивільної інфраструктури, яка може бути вразливою саме для гібридних атак. Тому забезпечення стійкості цієї інфраструктури стало передумовою військової дієвості НАТО. На Варшавському саміті 2016 року союзники по Альянсу зобов’язались посилювати свою стійкість «до повного спектра загроз, включно з гібридними загрозами, з будь-якого напрямку».

Визнаючи, що посилення стійкості – це в основному національна відповідальність, НАТО зосереджує увагу на наданні членам Альянсу дорадчої допомоги. Визначено сім «базових вимог» в стратегічних секторах, які слугують орієнтирами для національної самооцінки. Ці базові вимоги постійно оновлюються в світлі нових викликів, таких як стандарт комунікації 5G і, останнім часом, реагування на пандемію коронавірусу.

Зловмисна кібердіяльність є одним із найчастіше застосованих елементів гібридних кампаній. Тут немає нічого дивного. Цифрова зброя залишатиметься привабливим варіантом і у майбутні роки її можуть застосовувати як держави, так і найманці та приватні організації, без будь-яких географічних обмежень. Виявлення дійових осіб може забрати багато часу, а відповідь необхідно ретельно зважувати задля утримання ескалації під контролем.

Відповідно до оборонного мандата НАТО члени Альянсу рішуче налаштовані застосовувати весь набір сил і засобів задля стримування, оборони і протидії усьому спектру кіберзагроз, в тому числі тих, які застосовуються в рамках гібридних кампаній. НАТО оголосила кіберпростір новою сферою операцій і виробила рекомендації щодо варіантів стратегічних відповідей на значну зловмисну кібердіяльність, в яких представлений широкий спектр інструментів – політичних, військових, дипломатичних і економічних, – які є в розпорядженні Альянсу для реагування на кібердіяльність.

Союзники по Альянсу також продовжують зміцнювати і удосконалювати кіберзахист національних мереж і інфраструктури як пріоритетне завдання в рамках «Зобов’язання щодо кіберзахисту». Зважаючи на те, що велика частина кіберпростору перебуває у приватній власності, необхідно поглиблювати державно-приватне партнерство, в тому числі через «Партнерство НАТО з промисловістю в кіберсфері». Метою є створення «спільнот довіри», в яких різні зацікавлені сторони можуть ділитись інформацією про кіберзагрози, обговорювати дієві відповіді і не відставати від технічного розвитку.

За зразком вже існуючих дорадчих груп з питань стійкості або захисту критичної інфраструктури, Команда підтримки протидії гібридній війні (CHST) може бути терміново направлена до країни-члена, яка звертається по підтримку з боку НАТО, або у разі кризи, або задля допомоги в розбудові національної спроможності протидіяти гібридній війні. Такі команди складаються з цивільних експертів із фахівців НАТО та спеціалістів, призначених країнами Альянсу.

У листопаді 2019 року перша CHST була розгорнута в Чорногорії, коли новий член альянсу НАТО попросив допомогти закрити слабкі місця. На запит до складу CHST може бути також включена військова дорадча група, що забезпечить комплексну цивільно-військову дорадчу діяльність. Ці кроки демонструють, що НАТО розвиває варіанти реагування на рівні нижчому за пороговий рівень Статті 5 (щодо колективної оборони) Вашингтонського договору.

Покращання здатності НАТО стримувати гібридних дійових осіб також набуває більшого значення. Хоча стійкість має бути головним елементом підходу на основі «стримування через недопущення», члени Альянсу свідомі того, що необхідно також бути готовими застосувати «стримування через покарання». Стримування через покарання спрямоване на зміну ворожої поведінки через вплив на результати підрахунку потенційним супротивником своїх витрат і вигід.

На Варшавському саміті 2016 року члени Альянсу заявили, що гібридні атаки можуть спровокувати застосування Статті 5 Вашингтонського договору. Проте необхідно розглядати й інші відповіді, нижче цього порогу, від санкцій до висилки дипломатів. Як колективна ідентифікація – яка вважається одним із найпотужніших засобів покарання гібридної дійової особи – такі кроки залишаються делікатним питанням, бо вони торкаються національного суверенітету. Але членам Альянсу необхідно надіслати сигнал про те, що гібридна діяльність коштує стільки, скільки агресор можливо не матиме бажання платити.

Стримування гібридних загроз може виглядати легко в теорії, але це дуже важко робити на практиці. Один із способів розширення інструментарію НАТО зі стримування гібридних загроз – це розвиток набору комплексних варіантів дій із запобігання і реагування, в рамках яких військові і невійськові інструменти застосовуються разом. В результаті вивчення широкого спектра потенційних гібридних дій і призначення для реагування на кожну з них найбільш відповідних комбінацій цивільних і військових інструментів реагування, будуть створені пакети заходів, які дозволять швидше приймати рішення і давати більш цільові відповіді.

Однак з цим зв’язані значні труднощі. Виконання такої комплексної роботи вимагатиме не лише політичної згоди членів Альянсу дати старт необхідним діям, але й бездоганної координації їх виконання між політичними і військовими колами НАТО, а також можливого узгодження з іншими дійовими особами і зацікавленими сторонами.

Нові технології, такі як «[Штучний розум](https://www.nato.int/docu/review/articles/2020/11/24/artificial-intelligence-at-nato-dynamic-adoption-responsible-use/index.html» і аналіз «великих даних», можуть бути корисними для НАТО, наприклад для швидкого виявлення і протидії кампаніям фейкових новин в Інтернеті. Проте вони ж можуть забезпечити потенційного агресора дієвими підривними або диверсійними засобами в рамках гібридної кампанії.

Тому НАТО вдосконалює структуру свого Міжнародного секретаріату створюючи нові підрозділи, зосереджені на інноваціях і політиці щодо даних. Після того як важливість кіберзахисту і розвідки кілька років тому була піднята на вищий рівень, ці додаткові зміни підкреслюють рішучу налаштованість НАТО не дати агресору отримати перевагу за допомогою нових технологій. Ця робота також відкриває багато можливостей для такої необхідної співпраці з приватним сектором

Поширення дезінформації – є одним із найчастіше застосованих інструментів у гібридних інструментаріях багатьох державних і недержавних дійових осіб. Оскільки сторона, яка запускає кампанію з дезінформації, завжди має перевагу ініціативи, НАТО потрібно намагатись виявляти кампанії з дезінформації якомога раніше і розвіювати їх швидко і рішуче.

Веб-сайт НАТО під назвою «Розставляємо усі крапки над «і»» слугує «єдиним вікном» для фактологічних матеріалів, виступів, інтерв’ю, спростувань, відео і фото, що руйнують міфи, і публікується різними мовами, включно російською. НАТО також постійно взаємодіє зі ЗМІ і наполегливо просить виправляти неправдиві історії. Такі засоби не можуть зупинити ворожу пропаганду, але вони демонструють, що таку пропаганду можна виявити і показати. І, що не менш важливо, вони демонструють, що власний наратив НАТО зрештою набагато точніший і правдивий, ніж те, що кажуть опоненти. Протидія дезінформації не може бути повною мірою дієвою, якщо її не буде підтримувати постійна комунікація на випередження з найбільш вразливою аудиторією, з тим, щоб наратив/історія НАТО був не менш відомий, ніж наративи супротивників.

Реагування на гібридні загрози вимагає участі всіх урядових структур. Це змусило НАТО вийти за рамки стандартних форматів самітів глав держав і урядів та засідання міністрів закордонних справ і оборони.

У травні 2019 року на неформальному засіданні Північноатлантичної ради вперше зібрались радники з питань національної безпеки і керівники національних органів, що відповідають за протидію гібридним загрозам. Це засідання підкреслило цінність обміну знаннями і досвідом щодо цивільних і військових загроз та національним досвідом протидії ворожим гібридним кампаніям. Воно також продемонструвало готовність НАТО підходити до гібридних загроз в нові і інноваційні способи

Будучи мішенями гібридної активності, і НАТО, і Європейський союз усвідомили важливість спільної роботи над спільними проблемами безпеки, які створюють гібридні кампанії.

В основному завдяки неформальній співпраці на рівні співробітників ці дві організації розробили так звані «правила гри» і «оперативні протоколи» щодо обміну інформацією про дезінформаційну діяльність, посилення взаємного ознайомлення із ситуацією і допомоги у пристосуванні їхнього реагування на гібридні загрози. Взаємні брифінги про гібридний ландшафт, а також про картину конкретних загроз, привели до більш тісних відносин між цими організаціями. Підтримку в цьому надає Європейський центр передового досвіду з протидії гібридним загрозам (Hybrid CoE) - ініціатива запропонована Фінляндією в 2016 році конкретно з метою сприяти співпраці між НАТО і ЄС.

НАТО не може протидіяти гібридним загрозам самостійно, ось чому потрібна співпраця з широким колом партнерів. НАТО і члени Альянсу багато чого можуть навчитись у партнерів, таких як Фінляндія і Швеція з їхніми доволі просунутими системами комплексної безпеки і тотальної оборони, які розроблялись, випробувались і удосконалювались задля реагування на весь спектр загроз.

НАТО і союзники по Альянсу також мають багато чого навчитись у таких партнерів, як Грузія і Україна, які перебувають на передових рубіжах інтенсивних і тривалих гібридних кампаній. Останнім часом НАТО активно взаємодіє з партнерами в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні, які мають широкий досвід і кращі зразки національних підходів, якими можна поділитись, щодо національних підходів до протидії гібридній діяльності. Розбудова тісних відносин з країнами-однодумцями з усіх куточків світу сама собою слугує стримуючим чинником для потенційних гібридних агресорів.

Протидія гібридним загрозам для НАТО і її членів є довгостроковим стратегічним завданням для НАТО і її членів. Вона вимагає відходу від методичних, послідовних процесів планування і прийняття рішень, які були типовими для операцій НАТО з реагування на кризові ситуації в часи по закінченні холодної війни і переходу до більш динамічного підходу, де знання обстановки, які постійно оновлюються, є рушієм політичних дискусій, вироблення варіантів, прийняття рішень і політичного контролю. Задля того щоб робити це найбільш ефективно, НАТО розглядає кожну гібридну дійову особу як унікальний об’єкт з унікальною стратегічною мотивацією. Більш зосереджений підхід покращує здатність НАТО стримувати гібридні кампанії через вплив на аналіз витрат і вигід потенційних гібридних агресорів і краще боротись за «сіру зону» там, де зараз з’явився сучасний театр операцій.