Російські розвідслужби, добре фінансовані, агресивні і політично захищені, залишаються в основі широкомасштабної політичної війни Москви проти Заходу, спрямованої на руйнування, відволікання уваги і деморалізацію. Застосовується багато різних інструментів, від дезінформації і корупції до дипломатії та економічного тиску, але розвідслужби займаються на лише збиранням інформації, а й активними операціями, які відіграють дуже важливу роль в їх діяльності. Урок для НАТО полягає не лише в необхідності не втрачати пильності, а і зберігати солідарність, яку покладено в основу Альянсу задля протидії невійськовим загрозам так як і військовим.
Рік життя у небезпеці
У 2018 році агресивна кампанія російської розвідки проти Заходу не послаблювалась ні на хвилину. У березні мала місце спроба вбити Сергія Скрипаля – колишнього офіцера російської військової розвідки (ГРУ), який став британським агентом – за допомогою рідкісної нервово-паралітичної речовини «Новічок». Скрипаль, його донька і перший, хто прийшов їм на допомогу, вижили, а перехожа, яка пізніше підібрала флакон, у якому зберігалася отрута, померла.
Греція видворила двох російських дипломатів і заборонила двом іншим в'їзд до країни в липні 2018 року, звинувативши їх у спробі втручання в історичне голосування в (як вона офіційно називається зараз) Республіці Північна Македонія з приводу зміни назви країни.
Одним з прикладів узгодженого викриття російської діяльності стало звинувачення, висунуте Британією і Нідерландами щодо спроб російських агентів здійснити хакерську атаку на Організацію із заборони хімічної зброї (ОЗХЗ) в той час, коли вона вела розслідування нападу на Сергія Скрипаля, колишнього російського шпигуна, у Великій Британії.
На фото (зліва направо) генерал Онно Айхелсхайм, директор служби військової розвідки і безпеки Нідерландів, голландський міністр оборони Анк Бійлевелд і британський посол в Нідерландах Пітер Вілсон під час прес-конференції в Гаазі – 4 жовтня 2018 року. © Reuters
Російський шпигун був оголошений персоною нон грата у Швеції в серпні, а у вересні служба безпеки норвезької поліції заарештувала підозрілого агента, хоча пізніше він був звільнений.
У жовтні чотири офіцери ГРУ були затримані властями Голландії за спробу хакерського втручання в системи Організації із заборони хімічної зброї (ОЗХЗ) в Гаазі – контролюючого органу, який займався розслідуванням справи про отруєння Скрипалів.
Покращання не обіцяє і 2019 рік. Вже отримав звинувачення в шпигунстві на користь Росії майор бельгійської служби військової розвідки (ADIV), а громадянин Швеції заарештований за зв’язки з офіцером російської служби зовнішньої розвідки (СВР).
Країни Європи мобілізуються з метою виявлення і запобігання можливого втручання в травневі європейські вибори та ряд національних, що відбудуться цього року. В Данії, наприклад, уряд оприлюднив План дій із запобігання російському втручанню в парламентські вибори, які мають відбутись в червні або перед ним.
Тактичне навчання, стратегічна упертість
Попри те що багато операцій зірвано, викрито в найдрібніших деталях і здійснено висилання і висунуто зустрічні звинувачення, Кремль, схоже, не згортає своєї кампанії. Замість того щоб вгамуватися він, навпаки, зробив ряд тактичних рокіровок.Так, хоча і наявні виправдані і однозначні побоювання щодо дій Росії навколо наступних європейських виборів, схоже, що Москва засвоїла, що їй навряд чи вдасться змінити результати голосування прямим втручанням, і що такі зусилля можуть стати антипродуктивними. Замість цього, наголос робиться на експлуатації кампаній і результатів з метою максимізації внутрішніх розбіжностей і надання їм максимально можливого характеру ворожнечі. Постійний потік дезінформації і пропаганди, що сіє розбрат, гра на кожному надзвичайному моменті найвірогідніше буде підтримуватись таємною підривною діяльністю. Остання може мати характер від хакерських атак і витоку реальних чи сфальсифікованих матеріалів до надання відносно невеликих грошових коштів з того, що росіяни називають «чорною касою» , корисним індивідуумам, на кампанії та засобам масової інформації (в часи, коли пристрасний послідовник певної партії зі своєю веб-сторінкою чи екаунтом у твіттері може вважатись таким «засобом»).
Я був у Москві під час здійснення Британією перших дій з вислання по слідах справи Скрипалів – ще до того, як інші країни виявили свою солідарність – і представник аналітичного центру близького до Кремля висловив те, що виглядало урядовою точною зору, коли він запевняв мене в тому, що це буде підсумкова дипломатична ціна. Неочікувана потужна міжнародна реакція шокувала Москву і схоже стала стримувати від таких відвертих, навіть зловмисних викликів. Як наслідок, діяльність, в основному тимчасово, затихла на період відновлення мереж. Проте, схоже, що поза цим, не відбулось нічого, що знеохотило б Москву від її агресивної і дуже активної розвідувальної кампанії, лише дещо ( і вірогідно тимчасово) змінилась її тактика.
Російський президент Владімір Путін виступає перед офіцерами розвідки під час урочистого святкування століття Головного управління розвідки Генерального штабу Збройних сил Росії (ГРУ) – 2 листопада 2018 р. © en.kremlin.ru
Це говорить передусім про ступінь віри президента Владіміра Путіна у свої спецслужби. Він продовжує спиратись на них як на головні джерела аналізу зовнішнього світу (що викликає велике незадоволення Міністерства закордонних справ). І він скористався урочистим святкуванням сотої річниці ГРУ в листопаді 2018 року задля того, щоб продемонструвати свою щиру підтримку цього відомства і «професіоналізму, особистої сміливості і рішучості» його співробітників, збентеживши тих, хто вважав, що він може бути розлютований нещодавніми гучними провалами.
Абсолютно необхідна солідарність
Оскільки Кремль навряд чи змінить свою поведінку в найближчому майбутньому, вирішальним стає питання, як найкраще на це реагувати. Багатонаціональна реакція на напад на Скрипалів – коли 27 країн - членів НАТО вислали 123 російських дипломатів і шпигунів – залишається єдиною найбільш помітною відповіддю на виклик з боку російської розвідки та найсильнішим прикладом потенційної системної протидії.НАТО довела свою унікальну дієвість як альянс саме завдяки солідарності, яку вона втілює: напад на одну країну-члена є нападом на усіх. На Варшавському саміті НАТО в 2016 році було прийняте рішення про те, що так звана «гібридна атака» також може потенційно призвести до введення в дію Статті 5 (положення Основоположного договору НАТО про колективну оборону). Це взаємне зобов’язання навіть Москва, схоже, сприймає серйозно, попри усе занепокоєння Заходу щодо потенційної слабкодухості і розколу.
Проте дієвість НАТО також ґрунтується на її дещо вузькому центрі уваги і обмеженій місії. При переході до сфери експедиційних операцій поза межами своєї території і розумінні небезпеки, яку невійськові виклики становлять для боєздатності, вона не дуже добре готова відповідати на багато з них, та і не повинна. Слабкості, на яких побудована російська кампанія, від почуттів громад, які вважають себе політично маргіналізованими, до не подоланих проблем з корупцією і прихованих грошових потоків – це проблеми урядування, а не оборони.
Інші гравці, такі як Європейський союз та/або альянси окремих держав, повинні продемонструвати таку ж саму солідарність, яку втілює НАТО. У будь-якому разі, доки Кремль вважатиме, що при здійсненні зловмисних невійськових операцій проти держави Заходу він не ризикує більше, ніж ускладненнями на двосторонньому рівні, в нього не буде суттєвих причин згортати свої операції.
Окремі країни також повинні активізуватись, особливо в сфері фінансування розвідки і контррозвідки. Хоча славнозвісний орієнтир НАТО про те, що країни-члени мають витрачати два відсотки свого ВВП на оборону для багатьох залишається скоріше прагненням, ніж реальністю, він принаймні надає розуміння мінімальної мети. Для видатків на захист від політичних операцій такої спільної цифри не існує, що призводить до того, що відповідні бюджети дуже відрізняються від відносно великих в таких країнах, як Естонія, Велика Британія і США, до країн з іншого кінця цього спектра.
Зрештою, в контексті альянсів, де обмін розвідданими і обговорення спільних планів є повсякденною необхідністю, країни-члени, які не фінансують свої контррозвідувальні органи, ставлять під загрозу не лише власну безпеку, але й безпеку своїх союзників. Виклик з боку російської розвідки в найближчому майбутньому не буде відбитий, а на горизонті з’являться нові виклики, можливо з боку таких країн, як Китай, які набирають потужності, або з боку недержавних дійових осіб. Незалежно від того, чиє це завдання – НАТО, Європейського союзу, або якогось іншого сузір’я держав, або комбінації, настав час обговорювати адекватність обсягів видатків на безпеку з метою виходу за чисто військові рамки і включення в них таємних сфер.