Із розвитком подій як всередині, так і ззовні НАТО увага зосереджується на запитанні «Що робить НАТО?» або «Куди НАТО рухається?». Проте я ризикну сказати, що є більш фундаментальне запитання: "Що таке НАТО?” Хто ми – розповідає більше і на більш тривалий час, ніж що ми робимо, до чого готуємось, про що думаємо, про що говоримо.
Основоположний договір Північноатлантичного Альянсу було підписано у Вашингтоні в 1949 році після Другої світової війни. Метою Альянсу було забезпечення миру в Європі, сприяння співробітництву між його членами і захист їхньої свободи – усе це в контексті протидії загрозі тодішнього Радянського Союзу. © НАТО
Давайте трошки замислимось над цим питанням ідентичності НАТО .
По-перше, коли була створена НАТО, вона створювалась для протидії і стримування чіткої, видимої і наявної загрози. Під час холодної війни НАТО здійснювала активне планування і проводила масштабні навчання і створила потужний набір доктрин і оперативної сумісності. Ця діяльність великою мірою залежить від людських ресурсів і це також було метою – залучити цих людей до роботи, разом. Командна структура НАТО стала школою НАТО, органом, через який пройшли тисячі офіцерів, сержантів і цивільних, які отримали нові багатонаціональні навички і думки, «як в НАТО».
Коли ця загроза зникла в міру розпаду Варшавського пакту, а Радянський Союз, а за ним і Росія вступили у більш конструктивні відносини з НАТО, Альянс залишився. На здивування багатьох і розчарування декого, Альянс вирішив залишитись разом за єдиної причини – відчуття сім’ї. Розпочавшись як Альянс проти, НАТО стала Альянсом за. Нам не потрібна загроза для того, щоб прагнути бути разом, так само як родині не потрібні якісь інші причини для того, щоб існувати і процвітати.
На початку 90-х років XX сторіччя, по закінченні холодної війни, Альянс простягнув руку дружби іншим країнам – в тому числі колишнім супротивникам часів холодної війни – Росії і країнам колишнього «Східного блоку». Сьогодні НАТО працює з-понад 40 країнами. © НАТО
Рушійною ідеєю того часу було Партнерство заради миру, захід, спрямований на встановлення дружби з колишніми супротивниками. Він був настільки успішним, що 12 з нинішніх 28 членів (невдовзі, із вступом Чорногорії, їх буде 13) розпочали як партнери. Сьогодні немає жодної операції, проведення якої НАТО розглядала б без участі партнерів, скоріше за політичних й етичних причин, ніж оперативних.
НАТО - успішна сім’я. Дехто з її сусідів хоче до неї приєднатись, інші просто хочуть бути з нею пов’язані час від часу, і це добре. Кожен партнер визначає для себе свої умови. Незалежно від ступеня близькості до Альянсу партнери НАТО стали визначною частиною Організації, для якої взаємодія з партнерами стала набагато більшим ніж компетенція: це доля.
А як же операції? Операції розпочалися у 1993 році, через 42 роки після створення Командної структури НАТО. І оскільки немає бажання вічно проводити якусь операцію, є прагнення побачити одного дня, що НАТО не проводить операції. Проте ніхто не вважає, що цей день призведе до зникнення НАТО.
Завдяки рокам спільного планування, навчань і розгортання солдати з різних країн НАТО добре співпрацюють, якщо виникає така необхідність.
© НАТО
Тобто, і попри те, що це виглядає невідповідним з огляду на військовий характер організації, операції не зафіксовані в ДНК НАТО. Вони є надбудовою, вони надзвичайно важливі і вказують на цінність і звитягу НАТО, але вони не є головною причиною існування НАТО . Так само як НАТО розвивалась і процвітала до того, без операцій, вона буде процвітати після закінчення доби операцій – якщо такий день настане, звичайно.
Отже, ідентичність НАТО ґрунтується на плануванні, навчаннях, передбаченнях (усій концептуальній роботі, яку покладено в основу доктрини, оперативної сумісності, розвитку сил і засобів) і партнерствах. Операції – це вже надбудова, стандарт, остаточне мірило дієвості і легітимності. Проте вони не є частиною фундаментального генетичного коду Альянсу. Навіть якби ми припинили виконувати операції, скоріш за все, що наші країни захочуть залишатись разом – як Альянс, готові, цілеспрямовані, дружні, не обов’язково в боротьбі!
Навіть якщо матеріалізується більш загрозливе середовище, я сподіваюсь що Альянс залишиться вірним своїй фундаментальній природі: Альянсом за, а не проти.