Буря в ЗМІ, що здійнялась навколо видуманої історії про російську дівчинку в Німеччині, яку нібито зґвалтували араби-мігранти, стала тривожним дзвінком, що пробудив німецькі політичні еліти на початку цього року. Вони вперше чітко побачили зв'язок між медіакампаніями в російських домашніх і міжнародних ЗМІ проти Німеччини і російською політикою на вищому рівні. Німецький уряд негайно рекомендував Федеральній розвідувальній службі (БНД) разом з МЗС перевірити російські джерела маніпуляції німецькою громадською думкою.
Провідна роль Німеччини у розв’язанні кризи довкола України, відповідна позиція Ангели Меркель щодо санкцій проти Росії і її лідерство в Європі роблять уряд Німеччини головною мішенню російської дезінформації.
«Справа Лізи» також демонструє не лише провал німецького партнерства заради модернізації з Росією, але й недієвість спроб Росії використовувати особисті зв’язки і інформаційні мережі задля впливу на прийняття рішень і політику Німеччини щодо нинішньої кризи і, зокрема, особисто на канцлера Меркель. Хоча німецький уряд залишається палким прибічником відкритих каналів для діалогу, ми бачимо в цих відносинах цілковиту втрату довіри, яку буде дуже важко повернути в передбачуваному майбутньому.
Сфери російського впливу
Завдяки своїм тісним соціальним, політичним і економічним зв’язкам з Росією відносини Німеччини з Москвою мають особливий характер. Протягом останніх 25 років метою німецьких еліт завжди була розбудова довіри через мережі і підтримка «змін через взаємопереплетіння з Росією» на усіх рівнях.
Провідна роль канцлера Ангели Меркель в Європі, особливо щодо кризи навколо України і санкцій проти Росії, робить німецький уряд мішенню для російської дезінформації. © ЄC Європа
За путінського режиму ці зв’язки використовуються у зворотному напрямку, заради впливу як на двосторонні відносини, так і на політику Німеччини щодо Росії в Європі. Внаслідок цього ми бачимо багато непрозорих схем відносин, які частково пов’язані з економічними інтересами. Це стає очевидним в енергетичних проектах, таких як «Північний потік», де колишній німецький канцлер Герхард Шрьодер є головою наглядової ради, а також на прикладі представників колишньої мережі Штазі в «Газпром Германія».
Російське керівництво активно підтримує неофіційні тіньові мережі, обміни і відбір учасників в інститутах, які ініціює Німеччина, такі як Німецько-російський форум. В результаті готовність німецької сторони до співпраці відкрила російському керівництву канали впливу на німецьку політику і громадськість. До кризи навколо України серед німецьких політиків не було розуміння природи і цілей путінської системи влади, в тому числі основ стратегії протидії. Попри усі зусилля, спрямовані на діалог з Росією, ситуація зараз змінюється.
Роль німецького уряду в кризі навколо України викликала посилення російської активності в цій країні і активацію наявних мереж. Російські ЗМІ і політики використовують і підтримують групи, що виступають проти ЄС, проти США і проти існуючого порядку для того, щоб впливати на настрої німецького суспільства.
Ми бачимо три сфери російського впливу: по-перше, російські ЗМІ, такі як РТ і «Спутнік»; по –друге, зміцнення зв’язків з німецькими популістськими партіями з лівого і правого краю політичного спектра; по-третє, використання власної мережі колишніх політиків і інститутів для діалогу заради формування рішень, що приймаються в Німеччині щодо Росії і в контексті поточного обговорення санкцій.
Російські закордонні ЗМІ
Російські ЗМІ, що оперують в Німеччині – це медіаплатформа «Спутнік», в тому числі агентство новин РІА Новості, німецькомовна радіопрограма «Голос Росії», телеканал РТ через Руптлі ТВ і німецькомовна філія РТ "Deutsch".
“Саме те, що нам потрібно.
Державний пропагандистський Російський канал РТ нещодавно вийшов на ринок з німецькою версією.
Викликає страх те, як вони брешуть і спотворюють факти“.
- кадр з екрана РТ показує заголовок з Zeit Online
РТ "Deutsch" виробляє телешоу «частина, якої недостає», яка має на меті показати іншу картину подій, ніж та, яку показують основні ЗМІ Німеччини. Згідно з її веб-сторінкою, головна мета полягає в «розбудові громадського спротиву, а також показати маніпуляції ЗМІ» в німецькому пубілчному дискурсі. РТ "Deutsch", наприклад, показує наживо демонстрації антиісламського руху "PEGIDA". Російські закордонні ЗМІ співпрацюють із журналістами, що критикують систему, псевдоекспертами і заколотницькими ЗМІ, як "Compact". Вони забезпечують платформу для представників праворадикальної популістської партії «Альтернатива для Німеччини» (AfD) або для представників ліворадикальної парламентської партії "Die Linke", яка виступає за зняття санкцій, або наводить аргументи проти України, взяті з російських кампаній дезінформації.
Ці російські ЗМІ не мають успіху серед широкої громадськості Німеччини, це скоріше вузькоспеціальний продукт для особливих соціальних груп. Проте важливо відзначитити, що вони дедалі більше стають пов’язаними з веб-сайтами лівацьких і правих мереж, що вони надають платформу представникам популістських партій і використовують соціальні мережі і ці зв’язки для того, щоб винеси свій контент в публічну сферу і основні ЗМІ. Звичайно, усі ці російські закордонні канали широко повідомляли про «справу Лізи».
Партійний ландшафт
Протягом десятків років Соціал-демократична партія (СДП) відігравала провідну роль в концептуалізації німецької політики щодо Росії і Східної Європи. Партнерство заради модернізації ґрунтується на традиційній соціал-демократичній концепції «змін через взаємопереплетіння» спочатку з Радянським Союзом, а після 1991 року з Російською Федерацією. Анексія Криму, знищення малайзійського авіалайнера рейсу МН17 і війна на сході України стали перевіркою німецької політики щодо Росії в реальному житті.
Попри їх обмежену популярність в його власній партії міністр закордонних справ, член СДП Франк-Вальтер Штайнмайєр підтримав санкції проти Росії. В минулому спостерігалась тенденція підтримки ідеї порозуміння з Росією з боку старої гвардії СДП (як колишній канцлер Герхард Шрьодер або нещодавно померлий Гельмут Шмідт). Проте в нинішній публічній дискусії віце-канцлер і міністр економіки від СДП Зігмар Габріель декілька разів висловлювався за поступову відміну санкцій і публічно підтримував продовження будівництва трубопроводу «Північний потік» під час зустрічі з Путіним в Москві у жовтні 2015 року.
Прихильники антиімміграційного правого руху "PEGIDA" (Патріотичні європейці проти ісламізації Заходу» несуть різні варіанти імперських воєнних прапорів під час демонстрації в Кельні в січні 2016 року. © Рейтер
Члени найбільшої опозиційної партії в Бундестазі "Die Linke" і правої популістської партії AfD мають розвинуті зв’язки з російськими державними інституціями. Заступник керівника парламентської партії "Die Linke" Вольфганг Герке відвідував разом з колегою по партії сепаратистський регіон Донбасу задля доставки «гуманітарної допомоги» і зустрічі з керівництвом так званої «Народної республіки».
Заступник спікера партії AfD Александер Гауланд відвідував російське посольство в листопаді 2014 року і підтримує постійні зв’язки з росіянами. Керівник молодіжної організації AfD Маркус Фронмайєр, як повідомляється, брав участь у конгресі панслов’янських груп в Белграді в 2014 році і мав зустрічі з Робертом Шлегелєм – колишнім провідником пропутінської організації «Наши», а зараз є відповідальним за контакти провідної прокремлівської партії "Єдина Росія" за кордоном.
Російські мережі
Останні 15 років ми спостерігаємо за розвитком мережі «дружніх до Росії» експертів, журналістів і політиків, які активізувалися під час кризи навколо України. Німецько-російський форум став ключовою інституцією цих мереж. Він також проводить «Петербурзький діалог» - платформу громадянського суспільства, засновану колишнім канцлером Герхардом Шрьодером і президентом Путіним в 2001 році.
Обидві інституції фактично опікуються скоріше бізнесовими інтересами і діалогом між елітами, ніж обмінами між громадянськими суспільствами. Колишній голова СДП і прем’єр-міністр землі Бранденбург Матіас Плацек став головою Німецько-російського форуму. Він публічно підтримує російську позицію щодо кризи навколо України, наприклад, вимагаючи, щоб анексія Криму Росією була легалізована заднім числом як «прийнятна» для обох сторін.
Виступаючи на конференції в Берліні у лютому 2015 року з приводу початку роботи над Білою книгою Німеччини, міністр оборони Урсула фон дер Лейєн підкреслила, що перегляд відносин з Росією був однією з цілей. © ДПА
Крім правих і лівих популістських мереж, низка колишніх політиків, економістів і журналістів поширює російську дезінформацію в основних німецьких ЗМІ. Вони беруть участь в ток-шоу на національному громадському телебаченні і дають інтерв’ю провідним газетам, і набагато більше впливають на громадську думку, ніж російські закордонні ЗМІ – але свої аргументи вони беруть з російських ЗМІ.
Що нового у «справі Лізи»?
«Справа Лізи» домінувала в заголовках і впливала на громадську думку в Німеччині протягом двох тижнів січня 2016 року. 13-річна дівчинка російського походження, що мешкає в Німеччині, зникла на 30 годин, а перший канал Російського ТБ повідомив про те, що її зґвалтували мігранти. Ця історія виявилась брехнею (німецька поліція з'ясувала, що вона цю ніч провела з подругою), але її активно повторювали російські домашні і закордонні ЗМІ і, зрештою, це призвело до дипломатичного напруження між Німеччиною і Росією.
На прикладі «справи Лізи» ми вперше бачимо доказ того, що низка різних елементів російського впливу, описаних у цій статті, працює в скоординований спосіб:
- Журналіст першого російського телеканалу вибрав справу російської дівчинки в Німеччині і виніс її в головні новини Росії;
- Російські закордонні ЗМІ, такі як РТ і "Спутнік" і РТ "Deutsch" поширили цю інформацію;
- Соціальні мережі і праві групи поширили її в Інтернеті;
- Через Фейсбук були організовані демонстрації за участю російської меншини в Німеччині (Deutschlandrussen) та неонацистських груп;
- Російські закордонні ЗМІ в Німеччині повідомили про ці демонстрації, що винесло їх на екрани і шпальти провідних ЗМІ Німеччини;
- І нарешті, на вищому політичному рівні російський міністр закордонних справ Сєргєй Лавров зробив дві публічні заяви щодо занепокоєння нездатністю німецької поліції і правової системи серйозно ставитись до таких випадків через політкоректність.
В результаті «справи Лізи» і різноманітних дій Росії в контексті конфлікту навколо України ми бачимо в Німеччині зсув від домінування економіки над політикою до домінування політики над економікою. Росія стала ризиком для безпеки, відносини стають дедалі більше політизованими і зв’язаними на безпеку.
За повідомленнями ЗМІ після витоку інформації, в новій німецькій Білій книзі безпеки Росія визначена як один з головних викликів цій країні. За даними її авторів, російська влада не лише ставить під сумнів порядок безпеки в Європі після холодної війни, але й використовує «гібридні інструменти для цілеспрямованого розмивання меж між війною і миром» і «цифрові комунікації задля впливу на громадську думку» в Німеччині.