Фоторозповідь - чого міг очікувати солдат часів Першої світової війни

Зброя. Рушниці, які використовувалися під час Наполеонівських воєн за 100 років до Першої світової війни, могли робити до чотирьох пострілів за хвилину. В 1914 році, внаслідок промислової революції, кулемети могли робити таку ж саму кількість пострілів за секунду. Гранати і гармати також значно збільшили кількість осколкових поранень.

Бойові порядки. Окопна війна призвела до того, що пересування бойових порядків стало дуже складною і надзвичайно дорогою справою. Лише в одному місці великої битви, на Соммі, загинуло і було поранено понад мільйон осіб. У перший день битви британські втрати були найбільшими за всю історію британської армії - постраждало 57 470, з яких понад 19 тисяч загинуло.

Поранення. Під час Першої світової війни вперше були застосовані в бою хлор і гірчичний газ. Багато солдатів не знали про небезпеку і не шукали захисту аж доки не було вже занадто пізно. Артилерійський вогонь призводив до втрати кінцівок, хоча лікарі намагались уникати ампутацій. Багато хто постраждав від контузій, хоча на той час це вважалось результатом занадто близького перебування біля місця вибуху або навіть генетичною вадою.

Евакуація. Польові шпиталі наблизились до лінії фронту, але для того, щоб доставляти туди людей, часто доводилося пішки нести їх на ношах по багнюці. Зі шпиталів у зоні бойових дій пацієнти в тяжкому стані часто вивозилися залізницею.

Шпиталі. Догляд надавався лише пораненим воякам. Багато з тих, хто його надавав, були добровольцями. Навіть деякі лікарі відправлялися на фронт, не маючи достатньої підготовки. Ліки були примітивними за сучасними стандартами. Не було антибіотиків, не було пеніциліну. .

Стігми. Деякі поранення, отримані на війні, були по-справжньому жахливі. Найбільше сраждань завдавали поранення в обличчя. Необхідність у реконструкції облич сприяла значному прогресу у пластичній хірургії. Проте негативне сприйняття суспільством деяких постраждалих вояків по поверненні додому призвело до створення замку-притулку для осіб з такими пораненнями облич.

Найбільший убивця (1). Те що під час Світової війни солдати пересувалися по світу стало, вірогідно, чинником поширення найгіршої епідемії іспанського грипу (так званої "іспанки"). Газети повідомляли про її катастрофічне поширення від міста до міста, від країни до країни. Оскільки майже ніхто нічого не розумів про механізми її поширення (дуже мало перешкод було поставлено, якщо взагалі вони були, на шляху її поширення), вірус забрав мільйони життів.

Найбільший убивця (2). Ця мапа вказує на масштаб спалаху "іспанки". Один вірус убив більше людей у світі, ніж усі інші причини смерті в часи Першої світової війни взяті разом.

Проте руйнація, завдана людською расою самій собі під час Першої світової війни, залишається одним із найбільших шрамів і понині. За підрахунками, усього померло від 9 до 16 мільйонів людей. Майже ціле покоління молодих чоловіків було втрачено, поранено, втратило працездатність або спотворено внаслідок війни. Війна нарешті закінчилася об 11 годині, 11 дня, 11 місяця 1918 року.