Анексія Криму Путіним великою мірою була викликана прагненням зруйнувати українську стратегію енергетичної і газової диверсифікації. Для дієвості стратегії Кримський півострів мав стратегічне значення. Він має великі офшорні поклади нафти і газу в Чорному морі, які за підрахунками становлять від 4 до 13 трильйонів кубометрів природного газу.

Новий, незаконний, уряд Криму довірив «Газпрому» контроль за енергоресурсами півострова. Кримське відділення «Нафтогазу України», «Чорномор нафтогаз», вже «націоналізоване» «Газпромом». Очікується також, що Росія претендуватиме на великі частини не лише кримського а й українського континентального шельфу і виключної економічної зони (ВЕЗ), що може серйозно ускладнити розподіл чорноморського континентального шельфу і ВЕЗ з Румунією і Туреччиною.

Україна зараз занепокоєна небезпекою втрати одного з двох найбільших родовищ сланцевого газу («Юзівського родовища») в Донецькій і Харківській областях. В Україні знаходяться треті за обсягом запаси сланцевого газу в Європі. Новий регіональний сепаратизм в її східних областях також ставить під загрозу плани Києва перейти з газу на вугілля через втрату 45,6 відсотка своїх запасів вугілля.

Використовуючи нові можливості реверсу з сусідніх країн ЄС, Україна в 2013 році змогла імпортувати два мільярди кубометрів газу з Німеччини через Польщу і Угорщину. Нещодавно Україна також провела переговори про реверс газу зі Словаччини, що забезпечить додаткове надходження 3,2 мільярда кубометрів з жовтня. До 2015 року ці обсяги можуть бути збільшені до 8 - 10 мільярдів кубометрів.

Принаймні досі Росія готова платити економічну ціну за анексію Криму і розширення своїх геополітичних інтересів. Колишній міністр фінансів Алєксєй Кудрін вже спрогнозував, що відтік російського капіталу може досягти 160 мільярдів доларів США до кінця цього року.