Справді, навіть без нових проблем, спричинених українською кризою, політичні, економічні і безпекові виклики пов’язані з енергозабезпеченням багатьох країн - членів НАТО є дуже серйозними: зростання залежності від імпортованих нафти і газу зростає, так само, як і енергетичні потреби держав, що швидко набирають сили, таких як Китай і Індія; політична нестабільність переслідує багато країн-виробників енергії і транзитних країн; змагання за енергоносії та інші ресурси спричинили територіальні суперечки в ряді частин світу; терористичні і кібернапади на нафтопереробні заводи, трубопроводи і електростанції стали звичайними подіями в багатьох країнах, так само, як і піратство в критично важливих для судноплавства вузьких місцях. Зрештою, існує енергетичний виклик з боку військових операцій: коли збройні сили розгорнуті далеко від дому, логістичний і фінансовий тягар постійно зростає, вимагаючи застосування заходів з енергоефективності.

За усіх цих причин стратегічне усвідомлення глобальних і регіональних питань енергетики є частиною порядку денного НАТО в галузі енергетичної безпеки. Процес політичних консультацій в НАТО, підтриманий обміном розвідувальною інформацією, забезпечує членам НАТО конфіденційні умови для обговорення енергетичних питань, які впливають на їх безпеку в якнайширшому сенсі. Важливим кроком щодо цього став семінар Північноатлантичної ради з питань глобальної безпеки, який відбувся у січні 2014 року. За підтримки зовнішніх експертів це неформальне зібрання викликало жваве обговорення наслідків змін в енергетичному середовищі для безпеки. Оскільки НАТО не є енергетичною інституцією, вона часто покладається на досвід і знання інших міжнародних організацій, таких як Міжнародне енергетичне агентство, а також аналітичні центри і наукові кола.

Важливість енергетичних питань, яка зростає в міжнародних справах, вказує на те, що енергетичні питання можуть стати постійними для освітніх і тренувальних програм НАТО. Дипломати, так само як і військове керівництво, матимуть можливість краще розібратися у питаннях енергетики і споріднених галузях, таких як змагання за ресурси і кліматичні зміни, які будуть рушіями майбутніх подій в галузі безпеки. Для цього в навчальних закладах НАТО і в національних установах зараз розробляються навчальні курси. Перший «Курс стратегічної обізнаності» відбудеться в Школі НАТО в Обераммергау наприкінці жовтня 2014 року.

Більше того, останнім часом терористи і повстанці здійснювали в середньому майже 500 нападів щороку на цілі, пов’язані з енергетикою. Це вибухи на газових родовищах і нафтопроводах, напади на автомобілі, що перевозять пальне, убивства і викрадення персоналу енергетичних об’єктів і завдавання шкоди електромережам. Більшість таких нападів зосереджена в декількох специфічних регіонах, таких як Західна Африка. Проте напади на енергетичну інфраструктуру можуть відгукуватися далеко за межами місця їх походження. Через нестабільність енергетичних ринків навіть окрема атака може призвести до глобального стрибка цін. Тероризм може спричинити зростання страхових внесків. І переривання потоків енергії – навіть на короткий час – може мати численні негативні наслідки як економічні, так і психологічні. Коротко кажучи, енергетична інфраструктура залишатиметься привабливою мішенню.

Оскільки більшість країн - членів НАТО залежить від імпорту енергоносіїв з регіонів поза межами Альянсу, вони зацікавлені в безпеці енергетичної інфраструктури в країнах видобування і транзиту. Відповідно, обмін передовим досвідом захисту критично важливих об’єктів енергетичної інфраструктури найчастіше пропонується НАТО для співробітництва з країнами-партнерами в галузі енергетичної безпеки. Діяльність в цій галузі підтримується давнім досвідом НАТО в сфері врегулювання криз і ліквідації їх наслідків, планування на випадок надзвичайних ситуацій цивільного характеру, а також результативним залученням приватного сектора. НАТО також удосконалює свою здатність надавати підтримку в захисті енергетичної інфраструктури завдяки операціям з боротьби проти піратів в Індійському океані.

Проте серед найбільш важливих внесків НАТО в цій галузі є здатність забезпечити свободу судноплавства. В міру того як дедалі більше нафти і скрапленого газу в світі перевозиться морем, безпека морських транспортних маршрутів стає ще більш важливою. Що не менш важливо, включаючи сценарії, пов’язані з питаннями енергетики у відповідні навчання, НАТО забезпечує відповідність вимогам комплексного врегулювання криз. Той факт, що в деяких з цих навчань беруть участь країни-партнери і міжнародні організації, підтверджує взаємозв’язаний характер цих викликів, а також готовність НАТО до командної гри. Оскільки розвиток здатності захищати критично важливу енергетичну інфраструктуру однаковою мірою є завданням для країн-членів і партнерів НАТО, партнери можуть підсилити діяльність НАТО, запропонувавши для цього і свої можливості.

Для цього НАТО ухвалила рамки «Зеленої оборони» і зібрала групу фахівців – «Команду зеленої енергії» (SENT), яка співпрацює з іншими зацікавленими учасниками від НАТО, такими як військові інженери і фахівці з питань пального.

Основне завдання проекту SENT - зменшення вартості пального, мінімізація ризику для особового складу і демонстрація турботи про довкілля в інтересах як членів Альянсу, так і партнерів. Тому деякі країни-партнери беруть участь у проекті SENT. Програма НАТО «Наука заради миру і безпеки» (SPS) також робить внесок в енергетичну безпеку: на додаток до підтримки діяльності SENT вона діє як платформа для співпраці з університетами і науковими установами, де зароджуються найбільш інноваційні технології.

Для того щоб енергозбереження у військовій галузі отримало цілковите розуміння і застосування серед військових НАТО, воно має знайти адекватне відображення в програмах підготовки і освіти НАТО. Центр Передового досвіду НАТО в галузі енергетичної безпеки, розташований в Литві, взяв на себе провідну роль в цій справі. Центр також вивчатиме підходи до змін у поведінці, які необхідні для того, щоб потреба в економії і збереженні енергії при плануванні і проведенні майбутніх місій НАТО була усвідомлена повною мірою.