Бути Генеральним секретарем НАТО завжди означає постійно мати справу з викликами і несподіванками. Однак 11 вересня Лорд Робертсон зіткнувся з однією із найбільш незвичайних ситуацій, з якими доводилося мати справу Генеральним секретарям НАТО. Він розповів нам про події того дня.
У штаб-квартирі НАТО в Брюсселі це був звичайний вівторок. Однак він мав обернутися на надзвичайний. Такий, що до невпізнанності змінить світ і НАТО.
Однак на початку дня з’явилася одна не зовсім звичайна деталь. Поштою прийшов лист з Белграда, де було сказано, що звинувачення і мій вирок інсценованого суду Мілошевича за воєнні злочини під час конфлікту в Косові офіційно зняті. Мій 25-річний строк у в’язниці був скасований. Ця історія могла з'явитися у новинах будь-якого іншого дня. Проте не того вівторка.
Щовівторка посли країн НАТО зустрічалися з Генеральним секретарем за обідом для приватного закритого обговорення порядку денного засідання Ради НАТО, запланованого наступного дня. Це була свята святих. Жодних переривань, жодних записів, все абсолютно відверто.
Отже, коли один із моїх охоронців передав мені записку від мого особистого помічника, це було безпрецедентно. Літак врізався в одну з веж-близнюків у Нью-Йорку. Це було несподівано. Однак ми спочатку думали, що це випадок.
Друге втручання було серйозне. Другий літак, і велика катастрофа.
Обід був забутий, розмова припинена, автомобілі викликані і всі негайно рушили до штаб-квартири. Сидячи у своєму броньованому автомобілі, я слухав Всесвітню службу Бі-Бі-Сі із зростаючим розпачем і тривогою.
У своєму кабінеті, в оточенні вищих дипломатичних і військових співробітників, ми спостерігали разом з усім світом за драматичними подіями в Нью-Йорку. Потім я збагнув, що ми не просто охоплені жахом спостерігачі – ми у військовій штаб-квартирі. І не лише це – ми знаходилися безпосередньо по курсу літаків, що заходять на посадку в аеропорту Завентем у Брюсселі. Коли ми розмовляли, літаки гули над нашими головами.
Коли увага планети була прикута до зображень веж, що руйнуються, я надав наказ евакуювати увесь персонал, за винятком тих фахівців, які абсолютно необхідні, і негайно з'ясувати в Євроконтролі (службі повітряного руху), чи жоден літак, який вилетів, не повертає назад.
Ми оголосили термінове засідання послів у НАТО. Я отримував постійну інформацію про інші події у Вашингтоні від посла Ніка Бернса. Напад на Пентагон, який я нещодавно відвідав, був особливо близький до серця НАТО. Невдала спроба атакувати Капітолій також вражала.
Засідання послів було сумне і похмуре. На той момент ми ще не були впевнені в мотивах чи національній належності організаторів цього убивства – незадовго до цього оклахомський доморощений терорист здійснив свій теракт. Однак це безперечно виглядало як широкомасштабний теракт, скерований з-за кордону.
Більше читайте в Темах НАТО: Колективна оборона: застосування статті 5
Ми знали, що відбувалося щось фундаментальне і що світ відкривав нову сторінку. Для нас, що зібралися за цим столом найуспішнішого в світі оборонного альянсу, щира солідарність і співчуття, висловлені народу США, змішалися із думками про те, що усе це означає для нашої організації і для більш широкої глобальної безпеки.
Паралельно із засіданням мої представники на чолі з помічником Генерального секретаря Едгаром Баклі і директором Особистої канцелярії Джоном Деєм вже працювали над визначенням наших перших термінових дій перед обличчям цього нападу. Одним із найважливіших варіантів, що розглядалися, було визначення, чи цей напад на США вимагав застосування статті 5 Північноатлантичного договору – положення про самооборону. Напад на одну країну мав вважатися нападом на усі 19 країн НАТО в той час.
Робота над цим і над більш широкомасштабною реакцією НАТО продовжувалася усю ніч. Потім, рано вранці, відбулися розмови з Держсекретарем США Коліном Пауеллом і радником з питань національної безпеки Кондолізою Райс.
Я наполягав на тому, що стаття 5 стосується цього випадку і буде очевидним проявом солідарності з американським народом. Чого варте положення про самооборону, якщо воно не діє в такий драматичний момент агресії? Висловлювалися сумніви – особливо щодо того, якщо одна з 19 країн-членів не погодиться з цим.
І тут я порушував моє особисте «правило Солани». Мій попередник - Хав'єр Солана - дав мені мудру пораду перед тим, як я прибув до Брюсселя. «Джордж, ніколи не ходи на засідання Ради з пропозицією, якщо ти не впевнений в тому, що відповідь буде «так», або принаймні «можливо», сказав він і пояснив. - Якщо Рада тебе не підтримає, це підірве не лише твій авторитет, а і авторитет НАТО».
Це була гарна порада, я її проігнорував.
Ми провели засідання, перше в історії, Генерального секретаря НАТО і Ради міністрів закордонних справ ЄС. Ніхто не запитував про статтю 5 (попри те, що це питання я попередньо обговорював з міністром закордонних справ Бельгії, яка головувала в ЄС, Луї Мішелем). Тоді я показав проект заяви про застосування статті 5. Вперше за 50 років існування НАТО вона мала бути застосована.
Після того це питання розглядалося в 19 столицях протягом п'яти з половиною годин. Я вів напружені, нервові телефонні переговори з прем’єр-міністрами, міністрами закордонних справ. А в одному випадку, через мобільний телефон одного міністра закордонних справ, з Кабінетом у повному складі.
До 21.20 ми мали відповідь. Одностайна підтримка. Я був виснажений, але відчував надзвичайне полегшення.
Я зачитав ухвалену заяву перед натовпом журналістів, збагнувши лише коли почав читати, глибоке значення історичних слів, які я промовляв. Вплив цього і в Європі, і в США був величезний. Це не залишилося непоміченим і в печерах гір Тора-Бора, де зловісне і злочинне убивство, скоєне попереднього дня, було замислене.
За зовсім не таких обставин, про які думали автори статті 5 в 1949 р., могутній Альянс став на захист свого члена, на якого напали. 11 вересня світ змінився і того дня почалася трансформація НАТО.
Консультація перед засіданням
- зліва направо -
Генеральний секретар НАТО Лорд Робертсон і SACEUR, генерал Релстон.
Консультація перед засіданням
- сидять зліва направо -
Генеральний секретар НАТО Лорд Робертсон, посол Ніколас Бернс, постійний представник США і SACEUR, генерал Релстон.
Консультація перед засіданням
- сидять зліва направо -
член делегації США, Генеральний секретар НАТО Лорд Робертсон, посол Ніколас Бернс, постійний представник США,
стоять - SACEUR, генерал Релстон, посол Девід Райт, постійний представник Канади і член делегації США.