|
| Updated: 26-Jan-2006 | NATO Speeches |
|
NATO HQ, 11 Jan. 2006 |
Інтерв’ю Джона Колстона
Новини НАТО (Н.Н.): Яке значення мали консультації у Вільнюсі? Які ключові питання порушувалися? Джон Колстон (Дж. К.): Щорічні консультації на високому рівні Україна - НАТО є одним із найбільш вагомих заходів у програмі співробітництва між Україною та НАТО. Очолювані Генеральним секретарем НАТО, такі консультації є практичним наповненням щорічних неформальних зустрічей міністрів оборони України та країн -- членів НАТО і забезпечують можливість відвертого обміну думками між сторонами. Консультаціям у Вільнюсі передували зустрічі у Берліні, Вашингтоні та Варшаві. Метою консультацій є обговорення найбільш актуальних питань порядку денного відносин Україна - НАТО у галузі безпеки та оборони. Серед питань, які були порушені у Вільнюсі, є аспекти реалізації планів України щодо проведення оборонної реформи; оборонні аспекти Інтенсифікованого діалогу; а також широке коло питань щодо реформування оборонного сектора, включаючи підготовку до процесу огляду сфери національної безпеки України, яка має охопити усі структури безпеки та безпекову політику держави. Обговорення під час зустрічі були дуже відвертими й продемонстрували поточну динаміку відносин Україна - НАТО. Також важливим є те, що держави -- члени НАТО продемонстрували готовність запропонувати Україні багато різних форм допомоги. Наприклад, під час консультацій 15 країн-членів та Україна підписали лист про наміри, що підтверджує їхню підтримку програми професійного розвитку цивільного персоналу українських структур безпеки. Враховуючи важливість людського фактора у питанні спроможності будь-якого уряду втілювати системні зміни, започаткування цієї програми є одним із найбільш вагомих кроків, здійснених Альянсом та Україною у 2005 році. Н.Н.: Паралельно із започаткуванням у квітні 2005 року Інтенсифікованого діалогу щодо намірів України стосовно членства в НАТО, а також проведення відповідних реформ, була запропонована низка короткотермінових заходів, які зосереджені на практичному співробітництві за підтримки цілей першорядних реформ у п’яти ключових напрямах. Серед пріоритетів, які було визначено, є питання реформування сектора безпеки і оборони. Чому існує необхідність інтенсифікації співробітництва у цьому напрямі? Дж. К.: Існують дві основні причини, що зумовлюють необхідність інтенсифікації співробітництва між Україною та НАТО на шляху впровадження реформ у секторі безпеки і оборони. Реалізація реформ у цьому секторі є важливою як для самої України, так і для підтримки намірів України набути членства в Альянсі. Подібні ідеї є досить складними. Я спробую їх роз’яснити, починаючи з питання довготермінового впливу нашого співробітництва на євроінтеграційні плани України. Почнемо з того, що НАТО є політичним, безпековим та оборонним альянсом, приєднатися до якого Україна поставила собі за мету. Членство в альянсі вимагає від країни, що є його членом, дотримання спільних цінностей та застосування однакових стандартів, особливо щодо управління сектором безпеки. Наше співробітництво на шляху впровадження реформ сектора безпеки і оборони, наближує Україну до таких цінностей. Якими є ці стандарти? У будь-якій країні, що прагне набути членства в НАТО, реформування сектора безпеки повинно мати за мету трансформувати його у демократично-контрольований та демократично-підзвітний механізм. Наприклад, низка нових законів та підзаконних актів має бути прийнята для приведення національної законодавчої бази країни-кандидата відповідно до європейських та натовських норм. Така вимога поширюється насамперед на сферу демократичного та цивільного контролю над національними силами безпеки, яка є однією з тих життєво важливих цінностей, що відображають національні процедури та принципи країн -- членів НАТО. Водночас реформування сектора безпеки є не лише питанням адаптації законодавчої бази, у рамках якої функціонує сектор безпеки. Також трансформація безпекового сектора не є виключно встановленням організаційного та політичного контролю над збройними силами, воєнізованими формуваннями, а також структурами розвідки. Євроатлантична безпекова культура є філософією, системою цінностей та способом повсякденної роботи. Такі цінності охоплюють посилення ролі громадянського суспільства у запровадженні ефективного нагляду над внутрішньою та зовнішньою діяльністю сектора безпеки. Трансформація безпекового сектора України є життєво необхідною для подальшого розвитку української демократії та її перспектив. Те, як здійснюється управління сектором безпеки, відображає філософію держави та якість її демократичної системи, де б це не було -- в Україні, Великій Британії, Сполучених Штатах, Канаді або Польщі. Таким чином, реформування сектора безпеки у демократичній державі та демократичною державою повинно забезпечити зв’язок між управлінням сектором безпеки та демократичними принципами. Альянс приділяє значну увагу цьому аспекту процесу реформування. Отже, не є випадковістю, що реформування сектора безпеки і оборони було на порядку денному у відносинах Україна - НАТО досить тривалий час – Альянс зобов’язався надавати допомогу Україні на шляху зміцнення демократичної характеристики її сектора безпеки. І не дивно, що міністри закордонних справ України та країн -- членів НАТО приділили особливу увагу питанню реформування структур безпеки, коли започаткували низку короткотермінових заходів на підтримку пріоритетних напрямів процесу реформування в Україні. Коротко кажучи, реформа сектора безпеки і оборони є питанням впровадження демократичних принципів. Н.Н.: Співробітництво з Україною у питанні реформування її сектора безпеки і оборони є найбільш інтенсивним порівняно з іншими країнами-партнерами НАТО. Якими є найбільш вагомі досягнення співробітництва у цьому напрямі в рамкахСпільної робочої групи Україна - НАТО з питань оборонної реформи? Дж. К.: На мою думку, найбільшим досягненням СРГОР є успіх у створенні форуму для взаємодії на робочому рівні експертів з країн -- членів НАТО та України, у рамках якого можуть бути обговорені питання, що стосуються реалізації реформ сектора безпеки і оборони. У свою чергу, це допомагає розвитку специфічної робочої культури, завдяки якій НАТО та Україна зможуть спільно розв’язувати конкретні проблеми та знаходити спільні рішення. Такий аспект «спільної роботи та консультацій» є особливо важливим. СРГОР також дає можливість Україні переймати досвід Альянсу та слугує своєрідним каналом, через який країни -- члени НАТО можуть забезпечувати та координувати конкретну допомогу Україні. Крім цього, СРГОР є взаємно корисним механізмом – вона допомагає Альянсу краще розуміти усю складність ситуації, що існує в Україні та регіоні загалом. Що це означає на практиці? Коли СРГОР було засновано у 1998 році, її діяльність зосереджено насамперед на питаннях обміну інформацією між національними експертами з таких тем, як демократичний контроль над збройними силами, професіоналізація, концепції підготовки резервістів, а також формування оборонного бюджету. За час існування Групи спектр її діяльності розширився і нині включає більш широкомасштабну реформу сектора безпеки України. Сьогодні СРГОР впроваджує низку заходів, що містять підтримку впровадження результатів оборонного огляду в Україні; підготовку до всебічного огляду сфери національної безпеки; специфічні заходи, спрямовані на підтримку України у посиленні цивільного контролю над оборонними та безпековими структурами, включаючи структури розвідки; допомогу Україні у демілітаризації її безпекового сектора у рамках нашого співробітництва з Внутрішніми військами Міністерства внутрішніх справ України та з Міністерством з надзвичайних ситуацій; а також у подоланні негативних наслідків оборонної реформи. Н.Н.: Які основні перешкоди нині існують та в якому напрямі мають бути спрямовані поточні пріоритети України? Дж. К.: Насамперед дозвольте наголосити на тому, що реформа сектора безпеки не повинна розглядатися як одноразова проблема. Трансформація сектора безпеки і оборони будь-якої країни має тривати повсякчас для забезпечення відповідності вимогам мінливого безпекового середовища. Сьогоднішні процедури та ідеї можуть потребувати подальшої адаптації для того, щоб відповідати майбутньому вигляду безпеки. Гнучкість, з якою ми формуємо стан нашої безпеки, є життєво важливою для досягнення успіху в реалізації реформи сектора безпеки. Потреба у проведенні ефективних реформ сектора безпеки і оборони не є винятковим завданням України. Усі країни - члени НАТО, а також низка країн-партнерів відчувають труднощі трансформації. Унікальність ситуації, що склалася в Україні, полягає у масштабності самої проблеми. Іноді ми забуваємо, що Україна набула незалежності у 1991 році й успадкувала значну частину збройних сил колишнього Радянського Союзу. У той час Україна не лише повинна була трансформувати свої сили безпеки, вона мала також створити власний національний сектор безпеки практично з нуля. З того часу Україна досягла багато, і ми не повинні недооцінювати величини такого прогресу. Наприклад, спроможність України робити внесок в операції та місії під проводом НАТО на Балканах та в інших країнах свідчить про те, наскільки професіональними є українські сили безпеки. Повертаючись до майбутніх пріоритетів, я думаю, що основне завдання, яке повинна виконати Україна, -- це здійснення всебічної трансформації безпекового сектора з метою приведення його якомога ближче до євроатлантичних та європейських стандартів. Тобто для досягнення успіху зусиль з реформування сектора безпеки Україна повинна залучити до цього процесу не лише Міністерство оборони та збройні сили, але й усі інші сили безпеки та правоохоронні структури, включаючи сили внутрішньої безпеки. Сьогодні ми спостерігаємо деяку розпорошеність зусиль у галузі реформування, коли частина складових сектора безпеки України є більш залученою до питань реформування, ніж інші її елементи. На мою думку, існують два основних фактори, які є особливо важливими для цілковитого успіху реалізації реформ у секторі безпеки України: по-перше, це спроможність уряду України сформулювати всеохоплюючі принципи реформування національного сектора безпеки, які забезпечать політичне керівництво на високому рівні для елементів сектора безпеки України, що перебувають у стадії реформування; по-друге, готовність українського керівництва просувати реформу та виділити належне ресурсне забезпечення заходів реформування із самого моменту їх початку. Огляд сфери національної безпеки, що готується Україною, повинен враховувати обидва цих чинники. Можна не нагадувати, що НАТО та окремі країни -- члени Альянсу готові допомогти Україні у її зусиллях на цьому важкому шляху, зокрема у рамках СРГОР. Україна не залишиться наодинці з проблемами реформування сектора безпеки і оборони. До того ж я цілком переконаний, що ми досягнемо результатів, на які сподіваємося. Наприкінці дозвольте скористатися можливістю і зазначити, що робота з моїми українськими колегами та друзями, чия рішучість і важка робота були визначними на шляху просування питань безпеки та оборони у відносинах між Україною та НАТО, завжди є приємною. Україна має великий людський потенціал, який є одним із найбільш важливих аспектів демократичних перетворень у державі.
|
||||||
