Інформація

Розділ 16: Парламентські та неурядові організації Парламентська асамблея НАТО (ПА НАТО) Єдності Альянсу значною мірою сприяє підтримка вільно обраних парламентських представників. Парламентська асамблея НАТО (ПА НАТО) (раніше відома, як Північноатлантична асамблея) - міжпарламентська організація, котра від 1955 року являє собою форум, на якому парламентарі з північноамериканських та західноєвропейських країн Північноатлантичного альянсу зустрічаються для розгляду питань, що становлять спільний інтерес. Протягом кількох останніх років, відповідно до ґрунтовних політичних змін, що відбулися в колишньому Радянському Союзі та країнах Центральної та Східної Європи (ЦСЄ), значно розширилися як членство, так і повноваження Асамблеї. Сімнадцять держав - партнерів Альянсу мають у Північноатлантичній асамблеї статус асоційованих делегатів. Це дає їм змогу брати участь у роботі Асамблеї та в дебатах, що відбуваються в ній. Ці дебати дедалі більше зосереджуються на безпеці Європи взагалі, як і на конкретних економічних, політичних, екологічних та культурних проблемах Центральної та Східної Європи. Статус асоційованих делегатів у ПАА мають такі країни: Австрія, Албанія, Болгарія, Грузія, Естонія, Латвія, Литва, колишня Югославська Республіка Македонія1, Молдова, Російська Федерація, Румунія, Словаччина, Словенія, Україна, Фінляндія, Хорватія, Швейцарія. Асамблея цілком незалежна від НАТО, проте забезпечує зв'язок між парламентами країн та Альянсом, що дає можливість урядам держав брати до уваги інтереси Альянсу при визначенні національного законодавства. Вона також діє як постійне нагадування про те, що міжурядові рішення, ухвалені в НАТО, зрештою мають бути належним чином політично схвалені відповідно до вимог конституційного процесу в демократично обраних парламентах. Тому Асамблея допомогала в процесі ратифікації Протоколів про вступ, підписаних наприкінці 1997 року, який завершився прийняттям у травні 1999 року в члени Альянсу Польщі, Угорщини та Чехії. Делегатів до Північноатлантичної асамблеї обирають парламенти країн відповідно до їх власних процедур на основі партійного представництва в парламентах. Отже, Асамблея відбиває широкий політичний спектр думок. Двічі на рік відбуваються пленарні сесії Асамблеї. Зустрічі проходять на почерговій основі в країнах-членах та країнах, що є асоційованими членами, на запрошення парламентів тих країн. Асамблея здійснює діяльність через шість комітетів: Політичний комітет; Комітет з питань оборони і безпеки; Комітет з питань економіки та безпеки; Комітет з питань науки і техніки; Комітет у цивільних справах безпеки і Спеціальна середземноморська група. Ці комітети провадять дослідницьку роботу і водночас є форумами для дискусій. Комітети вивчають і досліджують усі актуальні питання, що постають у галузях їх компетенції. Засідання комітетів відбуваються регулярно протягом року. Комітети підзвітні пленарним сесіям Асамблеї. У Брюсселі базується Секретаріат зі штатом у 30 осіб. Головна мета Асамблеї - провадити просвітницьку діяльність і сприяти досягненню консенсусу. Асамблея дозволяє законодавцям Альянсу доводити до відома урядів та органів Альянсу, які приймають рішення, те, що непокоїть ту чи іншу країну, а також інформувати одні одних щодо дуже різних національних і регіональних підходів до багатьох ключових питань, які становлять взаємний інтерес. Так само члени Асамблеї мають змогу під час виконання обов'язків у парламентах своїх країн використовувати досвід та інформацію, отримані завдяки участі в діяльності Асамблеї. Це сприяє забезпеченню якнайбільшої уваги до інтересів та міркувань Альянсу в обговоренні питань у різних країнах. Асамблея є також важливим мірилом для оцінки парламентської та громадської думки щодо питань діяльності Альянсу і через обговорення цих питань в Асамблеї дає чітке уявлення щодо поглядів громадськості та парламентарів на політику Альянсу. У цьому сенсі Асамблея відіграє непряму, але важливу роль у формуванні політики. Рекомендації та рішення Асамблеї передають урядам та парламентам країн, іншим належним організаціям, а також Генеральному секретареві НАТО, який формулює відповіді на основі обговорень, що відбувались у Північноатлантичній раді. Відносини з країнами Центральної та Східної Європи координують у рамках так званої Ініціативи Роуза-Рота, яку 1990 року започаткували тодішній Голова Північноатлантичної асамблеї конгресмен Чарлі Роуз та сенатор Білл Рот. Ця ініціатива передбачає три аспекти діяльності: Активна участь парламентарів Центральної та Східної Європи у зборах Асамблеї, що відбуваються двічі на рік; Влаштування через регулярні проміжки часу спеціальних семінарів "Роуза-Рота" з питань, що цікавлять парламентарів з країн ЦСЄ. Такі семінари влаштовують у співпраці з парламентами країн-членів та парламентами країн ЦСЄ з метою регулярного діалогу між законодавцями з питань, що становлять взаємний інтерес. Відколи розпочалося здійснення ініціативи, проведено понад 30 таких семінарів; Програма також сприяє підвищенню кваліфікації штатних працівників парламентів засобами організації двотижневих навчальних програм, а також проведення нетривалих періодів у Секретаріаті Асамблеї в Брюсселі. Ця програма призначена для штатних співробітників парламентів, які працюють на комітети з питань закордонних справ та оборони або в інших галузях міжнародних відносин. Ініціатива Роуза-Рота має такі цілі: інтегрувати та залучати до діяльності Асамблеї парламентарів з країн ЦСЄ; сприяти розвитку духу партнерства та співпраці на законодавчому рівні; поліпшувати взаєморозуміння між парламентарями щодо різноманітних наявних у них проблем та поглядів; надавати парламентарям країн ЦСЄ інформацію з поточних питань; сприяти розвитку належних відносин між цивільними та військовими в країнах ЦСЄ, допомагаючи законодавцям країн ЦСЄ набути більших знань у питаннях безпеки, а також показуючи наявні в країнах Альянсу відносини між парламентарями, цивільними урядовцями та військовими посадовцями; забезпечувати законодавців країн ЦСЄ практичними знаннями та досвідом у парламентських практиці та процедурах; підтримувати розвиток штатних парламентських структур у парламентах ЦСЄ з метою забезпечити парламентарям таку допомогу, яка доступна їх західним колегам. Роль Асамблеї в розвитку відносин з парламентами Центральної та Східної Європи була визнана в Основоположному акті НАТО - Росія та в Хартії НАТО-Україна, підписаних 1997 року. У цих документах міститься заклик до розширення діалогу та співпраці між Північноатлантичною асамблеєю та Федеральними Зборами Російської Федерації і Верховною Радою України. Асамблея самостійно здійснює програму допомоги, але вона доповнює роботу Ради євро-атлантичного партнерства (РЄАП) та здійснюваної Альянсом програми "Партнерство заради миру" (ПЗМ). Особлива увага приділяється допомозі в досягненні головної мети ПЗМ, а саме - впровадженню демократичного контролю над збройними силами. Мета діяльності Асамблеї - надання знань, досвіду та інформації, що допоможуть парламентарям країн ЦСЄ ефективніше впливати на розвиток оборонної політики у своїх країнах і забезпечити справді демократичний контроль над їх збройними силами. Додаткову інформацію про Північноатлантичну асамблею можна отримати від її Міжнародного секретаріату: Place du Petit Sablon 3 1000 Brussels Tel: 32 2 513 2865 Fax: 32 2 514 1847 E-Mail: secretariat@naa.be Website: http://www.naa.be Туреччина визнає Республіку Македонія за її конституційною назвою.