Інформація

Розділ 15: Загальні інститути безпеки Європейський Союз (ЄС)   Структура Європейського Союзу Європейський Союз базується на трьох "опорах": Європейське співтовариство становить правову основу для формування політики спільного ринку, міжнародної торгівлі, сприяння розвитку, монетарної політики, сільського господарства, рибальства, навколишнього середовища, регіонального розвитку, енергетики і т.д.; спільна зовнішня політика та політика безпеки (CFSP); юстиція і внутрішні справи, що включає співпрацю між країнами - членами ЄС в таких галузях, як цивільне та кримінальне право, імміграційна політика та надання притулку, прикордонний контроль, боротьба з торгівлею наркотиками, співпраця та обмін інформацією між поліціями. Ці три головні компоненти Європейського Союзу скеровуються почасти основоположними цілями та принципами, а почасти - єдиною інституційною структурою. Ключовою внутрішньою метою Європейського Союзу є сприяння економічному та соціальному прогресу, головним чином через створення зони без внутрішніх кордонів, підтримку економічної і соціальної цілісності, заснування економічного і монетарного союзу та введення єдиної валюти. Основною зовнішньою метою політики ЄС є ствердження його ідентичності на міжнародній арені, передусім через спільну зовнішню політику та політику безпеки, зокрема через розробку спільної оборонної політики. Основоположними принципами, якими керується Європейський Союз, є повага до національної самобутності, демократії та фундаментальних прав людини. Щодо єдиної організаційної структури ЄС, то вона включає п'ять головних інституцій: Європейський парламент представляє 370 мільйонів громадян Європейського Союзу. Він відповідає за прийняття законів та нагляд і контроль за використанням виконавчих повноважень інститутами Європейського Союзу. До 1979 року члени Європейського парламенту призначалися законодавчими органами країн-членів з числа депутатів цих органів. Перші прямі вибори до Європейського парламенту відбулися у червні 1979 року. Головні повноваження Європейського парламенту поділяються на три категорії. Перша - це законодавчі повноваження, що у поширеній формі нині дають право парламенту доповнювати та приймати законопроекти, запропоновані Комісією. Відтак Парламент та Рада міністрів поділяють повноваження щодо прийняття рішень у багатьох галузях. Друга - бюджетні повноваження. Кожного року Європейський парламент приймає бюджет ЄС. Третім повноваженням Європейського парламенту є нагляд за роботою виконавчої влади ЄС шляхом призначення президента та членів Комісії. Європейський парламент має право заслуховувати окремих комісарів і, зрештою, розпускати Комісію. Громадяни держав ЄС мають право як індивідуально, так і групами звертатися до Парламенту з клопотаннями. Для розслідування скарг громадян про адміністративні порушення призначено парламентського уповноваженого - "омбудсмена". Рада Європейського Союзу, відома, як Рада міністрів, розглядає пропозиції, подані Комісією, і є головним керівним органом Союзу. Рада відповідає за визначення політичних цілей, координацію національної політики та розв'язання суперечок між членами або з іншими інституціями. Компетенція Ради поширюється на сфери діяльності усіх трьох "опор" Європейського Союзу. До її складу входять міністри урядів держав - членів ЄС. Засідання на рівні міністрів готуються постійними представниками держав-членів. Комісія, яка відповідає за нагляд за виконанням договорів ЄС і за законодавчу та політичну ініціативу в співтоваристві, а також за нагляд за дотриманням цих законів, виступає також у ролі охоронця права Європейського співтовариства і може передавати справи на розгляд Європейського суду. Комісія фактично є менеджером та виконавчим органом Європейського Союзу з питань політики та міжнародної торгівлі. Вона складається з двадцяти комісарів, призначених державами-членами для роботи в Комісії впродовж п'яти років. Суд ЄС - найвища інстанція з питань права Співтовариства. Судді, які входять до його складу (по одному від кожної країни, з числа яких призначається Голова суду), вирішують спори, що виникають у зв'язку з тлумаченням та застосуванням законів Співтовариства, і мають повноваження скасовувати рішення, які визнаються такими, що суперечать установчим договорам Співтовариства. Рішення суддів є обов'язковими для виконання Комісією, національними урядами, юридичними та фізичними особами. Відтак Суд забезпечує судовий нагляд, який необхідний для забезпечення виконання законів при інтерпретації та виконанні договорів та усій діяльності ЄС. Палата аудиторів завершує перелік головних інституцій ЄС. Цей орган контролює фінансову діяльність Європейського Союзу, наглядає за тим, щоб кошти використовувались за призначенням, і виявляє випадки шахрайства. Можна сказати, що Палата представляє інтереси платників податків. Європейський інвестиційний банк є фінансовою установою Європейського Союзу, яка надає позики для капітальних інвестицій, спрямованих на економічний розвиток ЄС. Економічний і соціальний комітет надає Парламенту, Раді та Комісії рекомендації з економічної та соціальної діяльності Союзу за своєю ініціативою, або на запит цих інститутів. Комітет регіонів був створений для захисту регіональної та місцевої самобутності в регіонах Європейського Союзу і забезпечення того, що на них зважають при втіленні політики ЄС. Омбудсмен Європейського Союзу представляє механізм, який дає змогу жертвам неправомірних дій інститутів ЄС оскаржити ці дії. У 1999 році рішення, ухвалені на засіданні Європейської ради в Гельсінкі, викликали створення ряду тимчасових та постійних структур, які мали сприяти подальшому розвитку Спільної зовнішньої політики та політики безпеки. Вони описані в розділі 4, де подана інформація щодо розвитку власне Європейської системи безпеки і оборони (ESDI), розвитку відносин між Європейським Союзом та Західноєвропейським Союзом (ЗЄС), встановлення контактів між Європейським Союзом і НАТО. Подальша інформація про роль ЗЄС в цих питаннях наводиться далі в цьому розділі.