|
| Updated: 13-Oct-2002 | NATO Publications |
Інформація |
Причини прийняття урядами країн - членів НАТО рішення про посилення власне Європейської системи безпеки та оборони в межах Альянсу (ESDI), а також наслідки цього рішення і взаємодія між НАТО та Західноєвропейським Союзом (ЗЄС) і Європейським Союзом (ЄС), описані в розділі 4. Чіткіше окреслена і активніша роль європейців в НАТО має як політичне, так і військове значення і визначає параметри зовнішньої та внутрішньої трансформації Альянсу. Це тривалий процес, який на різних етапах протягом останнього десятиріччя зазнав впливу рішень, прийнятих Європейським Союзом, Західноєвропейським Союзом та самим Альянсом. Поряд з цими рішеннями, які взаємозв'язані і впливають на адаптацію європейських та євро-атлантичних інститутів до змін у кліматі безпеки, до яких привело закінчення холодної війни, значну роль відіграють й інші чинники. Особливо варто згадати три з них. Першим з них стала інтенсифікація співпраці в галузі безпеки між демократичними державами Європи та Північної Америки, представленими в НАТО, і новими незалежними державами колишнього Радянського Союзу та Центральної і Східної Європи, а також з європейськими державами, які за часів холодної війни дотримувалися принципів нейтралітету та неприєднання. По припиненні розмежування Європи колишнє протистояння між Сходом і Заходом втратило своє значення, що дало змогу розвивати більш широку, всебічну концепцію безпеки в інтересах євро-атлантичного регіону в цілому. Другим важливим чинником у цьому контексті стало посилення значення врегулювання криз, миротворчих операцій та підтримки миру, яке гостро проявилось понад усе в конфлікті у колишній Югославії. Третя група кардинальних подій, що дуже помітно вплинули на перебудову безпеки по закінченні холодної війни, обумовлена бажанням вступити до Альянсу, висловленим значною кількістю країн Центральної та Східної Європи після того, як країни НАТО прийняли рішення відкрити Альянс для вступу нових членів згідно зі Статтею 10 Північноатлантичного договору, а також після історичного рішення про запрошення трьох країн до початку переговорів про вступ, ухваленого в липні 1997 року. Далі в цьому розділі описані військові наслідки цих подій. Усі ці події створили контекст, в якому точаться дискусії щодо власне Європейської системи безпеки та оборони в межах Альянсу. У політичному сенсі розвиток ESDI спрямований на посилення європейського стовпа Альянсу і одночасне зміцнення трансатлантичної ланки. Вона розробляється для того, щоб дати змогу європейцям перебрати на себе більшу відповідальність за власну безпеку та оборону і забезпечити європейським членам НАТО можливість робити більш скоординований внесок у безпеку усього Альянсу. У військовій сфері розвиток ESDI дасть змогу використовувати ресурси НАТО (за узгоджених обставин, спільно з силами країн - не членів Альянсу) під керівництвом Західноєвропейського Союзу задля проведення операцій, до яких Альянс може бути не залучений безпосередньо. Однією з основних вимог ESDI є відповідні домовленості, які дозволили б використовувати необхідні елементи командної структури НАТО для допомоги в проведенні операцій під проводом Західноєвропейського Союзу(1) Ці елементи надалі називатимуться "відокремлювані, але не окремі", оскільки вони можуть передаватись у розпорядження Західноєвропейського Союзу, залишаючись при цьому невід'ємною частиною власної військової структури Альянсу. Ще одним важливим аспектом власне Європейської системи безпеки та оборони є так звана "концепція Багатонаціональних об'єднаних оперативно-тактичних сил", або "БООТС". Ця концепція і її значення для адаптації військової структури Альянсу представлені нижче.
|
||||||
