Інформація

Розділ 9: Спільне фінансування : бюджети НАТО та управління фінансами Управління фінансами Структура управління фінансами в НАТО забезпечує остаточний контроль над витратами з боку держав-членів, які фінансують певні заходи і ґрунтується на принципі консенсусу між ними. Контроль може здійснюватись на всіх рівнях прийняття рішень шляхом використання загальних або спеціальних обмежень. Прикладом загальних обмежень є розподіл фіксованих ресурсів або граничні обсяги експлуатаційних витрат та капітальних інвестицій (за погодженням з Головним управлінням ресурсами), або кількість цивільного та військового особового складу. В межах цих показників відповідальні особи (Генеральний секретар, Верховні головнокомандувачі НАТО, інші призначені керівники установ Альянсу) мають певну свободу дій щодо формування та виконання своїх бюджетів. Спеціальні обмеження мають різні форми - від впровадження конкретних економічних заходів до тимчасового закриття кредитів певного спрямування, або обмеження кредитних операцій. Такі обмеження або контрольні заходи можуть бути передбачені умовами затвердження бюджету, або здійснюватись окремими державами в особливих випадках в процесі виконання бюджету. Затвердження відповідних бюджетів може розглядатися як використання політичних, організаційних або фінансових інструментів для втілення політики держав, що роблять відповідні внески. Ця політика трансформується відповідно до змін в міжнародній обстановці та згідно з процесом пристосування структур і завдань Альянсу до нових реалій. Динамічний процес пристосування впродовж п'ятдесяти років існування Альянсу призвів до появи різноманітної структури управління фінансами НАТО та до її децентралізації. Жодна з установ не здійснює прямого контролю над усіма чотирма головними складовими фінансової структури організації, а саме: над Міжнародним секретаріатом (фінансується Цивільним бюджетом); міжнародною військовою структурою (фінансується Військовим бюджетом); Програмою інвестицій в безпеку; спеціальними Організаціями виробництва і матеріально-технічного забезпечення. Остання складова може бути розділена на дві групи: організації, що фінансуються відповідно до системи фінансування міжнародної військової структури, і такі, що функціонують за правилами, визначеними Північноатлантичною радою, мають свої ради директорів, фінансові комітети та чітко визначені джерела фінансування з державних коштів відповідних країн. TУправління фінансами організаційних бюджетів (Цивільного і Військового бюджетів) відрізняється від управління фінансами Програми інвестицій в безпеку. Різноманітність та децентралізація структури управління фінансами організаційних бюджетів регулюється Фінансовими правилами, які затверджує Північноатлантична рада. Ці правила, що доповнюються правилами і процедурами, котрі пристосовують їх до конкретних вимог установ і програм НАТО, об'єднують основні принципи, на яких ґрунтується вся фінансова структура. Правила передбачають власний бюджет для кожної установи НАТО у валюті країни перебування із визначеним курсом обміну через спільну облікову одиницю. Бюджет є щорічним і збігається з календарним роком. Він готується під керівництвом голови відповідної установи НАТО, переглядається і пропонується для затвердження, на основі консенсусу, членами фінансового комітету, що складається з представників відповідних країн, а затверджується для виконання Північноатлантичною радою. У випадках відсутності консенсусу до початку фінансового року бюджет не затверджується, а заходи фінансуються під наглядом фінансового комітету за рахунок тимчасово виділених коштів, обмежених рівнем фінансування, який було передбачено затвердженим бюджетом попереднього року. Цей режим може застосовуватись впродовж шести місяців, після чого Рада має прийняти рішення щодо затвердження бюджету або продовження терміну тимчасового фінансування. Хоча такий засіб рідко застосовується, він посилює принцип колективного міжурядового контролю над витратами, який передбачається вимогою щодо одностайного затвердження бюджету всіма відповідними державами. Після затвердження бюджету голова відповідної установи НАТО отримує повноваження для його виконання шляхом прийняття зобов'язань щодо витрат чи витрати коштів на санкціоновані потреби. Повноваження голови установи є обмеженими згідно з Фінансовими правилами, які передбачають, наприклад, укладання контрактів на постачання товарів або послуг на основі результатів обмежених або загальних міжнародних конкурсів, або переміщення коштів з метою коригування завищених чи занижених кошторисів, що визначають обсяги фінансування. Повноваження щодо виконання бюджету можуть також обмежуватись особливою вимогою попереднього затвердження фінансових зобов'язань і витрат. Така вимога час від часу висувається Фінансовим комітетом з метою забезпечення чіткого впровадження нової політики або з метою здійснення контролю над втіленням певних складних заходів, таких як організаційна перебудова. На той час, як бюджетні кредити мають бути надані в тому обсязі, якого потребують реальні витрати протягом фінансового року, на який вони затверджені, ліквідація зобов'язань по видатках дозволяється протягом двох наступних фінансових років. Втілення Програми інвестицій в безпеку НАТО починається з формування пакетів наявних ресурсів. Після їх затвердження Комітет інфраструктури починає розгляд окремих проектів. Відповідальна країна (як правило, та, на території якої має реалізуватись проект) готує подання, в яке входить технічне обґрунтування, розрахунок вартості проекту, підстави для спільного фінансування і пояснення процедури конкурсу на виконання проекту. Передбачається застосування відповідної процедури проведення міжнародних конкурсів з метою забезпечення участі максимально великої кількості держав-членів. Якщо певна країна бажає організувати конкурс за правилами, що відрізняються від загальноприйнятої міжнародної процедури, вона має звернутися до Комітету інфраструктури з проханням зробити для неї виняток. Після погодження проекту з Комітетом інфраструктури відповідальна країна може починати його практичне виконання. Система управління фінансами, яка застосовується в межах Програми інвестицій в безпеку, ґрунтується на засадах процесу міжнародного фінансового клірингу. Держави подають звіти щодо запланованих витрат на реалізацію тих проектів, за які вони відповідають. У більшості випадків обсяг цих витрат або більший, або менший, ніж узгоджений внесок певної країни в бюджет. Використання міжнародної системи фінансового клірингу дає змогу збалансувати таку невідповідність через переміщення фондів між державами. Після виконання проекту Спільна приймальна інспекція здійснює перевірку відповідності виконаних робіт затвердженому проекту. Тільки після того, як Комітет інфраструктури отримає остаточний звіт інспекції, НАТО бере на себе відповідальність за результат роботи і подальше використання відповідної структури. Нині існує кілька рівнів фінансової звітності. Двічі на рік Міжнародний секретаріат готує для кожної країни-господаря піврічні фінансові звіти. В них звітують про ті проекти, які знаходяться у процесі виконання. Щоквартально публікуються преплатіжні відомості та платіжні відомості. Ці звіти стосуються перерахування грошей між країнами-господарями. Кожної весни готується проект видатків NSIP. У цьому звіті подаються прогнози видатків NSIP на наступні 10 років. Увага в звіті зосереджується на розміщенні ресурсів і він є основою для тієї частини середньотермінового плану ресурсів Головного управління ресурсами, що належить до NSIP. Фінансові звіти NSIP пояснюють фінансовий стан NSIP на 31 грудня кожного року і включають опис діяльності за рік, так само, як це робиться для приватних підприємств. Увага в останньому звіті зосереджена на фінансовій звітності й він слугує основою для обговорення стану NSIP на засіданнях Комітету інфраструктури.