Інформація

Розділ 5: Оперативна роль Альянсу в підтримці миру Роль НАТО і конфлікт у Косові   Надання підтримки сусіднім країнам Альянс повною мірою визнає величезні гуманітарні, політичні та економічні проблеми, з якими стикаються країни цього регіону в результаті конфлікту в Косові. Альянс видав наказ своїм підрозділам в регіоні переключитись на виконання гуманітарних завдань, спрямованих на надання негайної практичної допомоги у розв'язанні проблеми біженців. Альянс повною мірою визнає величезні гуманітарні, політичні та економічні проблеми, з якими стикаються країни цього регіону в результаті конфлікту в Косові. Альянс видав наказ своїм підрозділам в регіоні переключитись на виконання гуманітарних завдань, спрямованих на надання негайної практичної допомоги у розв'язанні проблеми біженців. На початку квітня 1999 року командувач сил НАТО в колишній Югославській Республіці Македонія (1) отримав необмежені повноваження з координації допомоги НАТО цій країні і створення передового штабу в Албанії, який має оцінювати гуманітарну ситуацію і надавати допомогу в координації з албанським урядом і УВКБ ООН. Північноатлантична рада доручила військовому керівництву НАТО здійснити подальше планування в цьому напрямі. Допомога включила надання тимчасового житла і будівництво таборів для біженців, а також допомогу гуманітарним організаціям транспортом та в інші способи, такі як розподіл харчових продуктів. Країни - члени НАТО надали Албанії та колишній Югославській Республіці Македонія (1) фінансову та іншу підтримку і запевнили їх в тому, що дадуть відповідь на будь-які загрози їхній безпеці з боку Югославії, які можуть бути результатом присутності і діяльності сил НАТО на їх територіях. Глави держав та урядів країн - членів НАТО на засіданні у Вашингтоні визначили своє бачення шляхів досягнення тривалого миру, стабільності й майбутнього процвітання на основі більш активної інтеграції країн регіону у європейське життя, спільної роботи з іншими міжнародними організаціями над досягненням цих цілей. Вони започаткували процес індивідуальних консультацій і дискусій між 19 країнами - членами НАТО і державами регіону і здійснили заходи зі сприяння регіональній співпраці в межах Ради євро - атлантичного партнерства (РЄАП). Вони також погодились використовувати ресурси програми "Партнерство заради миру" (ПЗМ) задля надання більш цілеспрямованої і безпосередньої допомоги з розв'язання проблем їхньої безпеки. Альянс вітав споріднені заходи, які здійснюють інші організації, зокрема пропозицію Європейського Союзу провести конференцію з питань пакту стабільності у Південно-Східній Європі наприкінці травня 1999 року. Альянс також визнає, що Велика сімка та фінансові установи, типу Світового банку і Міжнародного валютного фонду відіграватимуть провідну роль у процесі відбудови по закінченні кризи в Косові. Ситуація в Косові ретельно відстежується Північноатлантичною радою. На засіданні міністрів у травні 2000 року країни - члени НАТО підтвердили свою рішучість відіграти свою роль у досягненні цілей міжнародного співтовариства, які закладені у РРБООН 1244, працювати над розбудовою мирного, багатоетнічного, багатокультурного і демократичного Косова, в якому всі мешканці матимуть загальні права і свободи. Міністри закордонних справ країн-членів НАТО висловили значну підтримку Місії ООН у Косові (UNMIK) та Спеціальному представнику Генерального секретаря ООН та надзвичайно активному співробітництву між UNMIK та КФОР. Вони також підтвердили своє рішення про те, що сили і потужності КФОР залишатимуться на рівні, якого вимагають ті завдання, що стоять перед ними. Серед них - утримання безпечного середовища у все ще неспокійному Косові, запобігання і унеможливлення насильства на етнічному ґрунті, гарантування захисту і безпеки усіх меншин, допомога біженцям (албанцям, сербам, іншим громадам) у поверненні і підтримка OSCE у проведенні вільних, чесних і безпечних виборів. Навесні 2001 року, після кривавих сутичок на кордоні з Косовим між силами колишньої Югославської Республіки Македонія (1) і групами албанських екстремістів, які вірогідно базувались в Косові, КФОР ініціювали додаткові заходи, серед яких посилені наземні та повітряні патрулювання, операції проти контрабандистів та пошук і затримання злочинців. Була також збільшена кількість розвідувальних і спостережних польотів, а також заходів із збирання розвідувальних даних. Туреччина визнає Республіку Македонія за її конституційною назвою.