Логічно, але несподівано: погляд з близької відстані на шлях Фінляндії до НАТО

Для фінських посадовців та інших професіоналів у сфері національної безпеки широкомасштабне вторгнення Росії і заявка на членство в НАТО подана Фінляндією слідом за ним стали подіями величезного кар’єрного значення. Здійснення зміни доктрини в розпал складної безпекової ситуації стало видатним завданням з високими ставками, яке ще більше ускладнювала безпрецедентна увага ЗМІ. На щастя, умови для вступу Фінляндії врешті-решт склались сприятливо. Альянс зустрів Фінляндію щирими обіймами, Росія або була неспроможна, або не мала бажання помститися, і, що важливо, вступ згуртував фінів з усього політичного спектра.

Я спостерігав за драматичним процесом вступу до НАТО як аналітик у Фінському інституті міжнародних відносин (FIIA). Війна і викликана нею трансформація зовнішньої і безпекової політики Фінляндії стали значущими подіями, які глибоко вплинути на роботу FIIA. Для мене це означало відкласти мої поточні проєкти і присвятити всю свою увагу новим подіям, які розгортались в сфері європейської і фінської безпеки. З початку 2022 року я опублікував ряд досліджень і статей, дав сотні інтерв’ю, надавав підтримку процесу вироблення політики під час парламентських слухань, багато подорожував, пояснюючи розворот у фінській політиці, прийняв у Гельсінкі численні групи іноземних експертів і ознайомчі місії і виступив на десятках заходів у Фінляндії і поза нею. Велика частина цієї роботи була колегіальною і виконувалась разом з моїми блискучими колегами з FIIA.

В ретроспективі, шлях Фінляндії до НАТО може здаватись доволі прямим і логічним. Але насправді, її звернення щодо членства було швидкою реакцією на повномасштабне вторгнення Росії в Україну. Подальшому робочому процесу також загрожувала невизначеність. Ґрунтуючись на особистому підході, переплітаючи мою власну діяльність і аргументацію з історичними подіями, які відбувались в безпековій політиці Фінляндії в 2022 - 2023 роках, я намагаюсь показати, що зсув у фінській політиці справді дуже залежав від подій в країні і у міжнародному безпековому середовищі перед і після російського вторгнення, а не був попередньо визначеним наслідком нападу.

Початок руху Фінляндії до НАТО можна відстежити до початку 90-х років XX сторіччя. Вона приєдналась до програми «Партнерство заради миру» в 1994 році і негайно стала робити внески в операції Альянсу з врегулювання криз. З кінця 1990-х до початку 2010-х років країна зробила ряд важливих послідовних кроків, які наблизили її до НАТО.

Проте замість вивчення довготривалого шляху Фінляндії до НАТО давайте розпочнемо з осені 2021 року, коли Росія розпочала накопичувати війська поблизу кордонів з Україною. Москва зловісно поєднувала безпрецедентне нарощування військ з вимогами «гарантій безпеки» проти подальшого розширення НАТО. В ретроспективі, ці події з жовтня по грудень 2021 року створили контекст для звернення Фінляндії щодо членства в НАТО. Дедалі більш голосні вимоги Росії щодо сфери впливу розглядались як безпосередня загроза можливостям Фінляндії маневрувати. Нові політики встали на підтримку членства в НАТО. Фінські ЗМІ несподівано захопились аналізом того, що може означати вступ до НАТО для Фінляндії. На початку 2022 року іноземні ЗМІ також взялись за питання потенційної еволюції фінської зовнішньої політики, що ще більше активізувало поточне обговорення всередині країни.

Хоча фінські політичні лідери захищали статус кво і закликали до спокою, дебати не обійшли фінську громадськість. По суті, відсоток фінів з невизначеним поглядом на членство в НАТО почав зростати за рахунок тих, хто був проти. Схоже було, що активне обговорення зробило більшу частину населення схильною до перегляду свого ставлення до вступу до НАТО.

Я мав обережні погляди на потенційну зміну фінської зовнішньої політики. Будучи молодим студентом і науковцем, я рішуче підтримував членство Фінляндії в НАТО. З віком моя рішучість щодо цього дещо згасла. Гельсінкі розбудувала широку мережу оборонного партнерства, зосереджуючись на територіальній обороні, і мала потужну національну військову спроможність. Росія також стала більш агресивною і непередбачуваною. Коротко кажучи, хоча я вважав, що з військової точки зору вступ до Альянсу мав сенс, я також мав думку, що членство в Альянсі не варто того, щоб піддавати країну серйозним безпековим ризикам. В перші тижні 2022 року я, без сумніву, перебував у таборі тих, хто вважав «зачекаємо і побачимо».

З цієї позиції я робив все, що міг для внеску в обговорення членства Фінляндії в НАТО. У редакційній статті великої фінської щоденної газети я [доводив],(https://www.hs.fi/mielipide/art-2000008535217.html) що безпрецедентне міжнародне обговорення питання членства Фінляндії в НАТО було симптомом неоднозначності зусиль Фінляндії в сфері стратегічних комунікацій, які мали б чітко пояснити унікальну роль Фінляндії як неприєднаної країни, яка бере активну участь в колективній обороні на півночі Європи. Більше того, ще у середині лютого я доводив у престижному національному безпековому виданні, що Фінляндія навряд чи скоро вступить до НАТО, але вона може розглянути питання членства якщо Росія стане більш агресивною, якщо Сполучені Штати будуть здійснювати потужний вплив, або якщо Швеція вирішить вступити. Ця стаття мала певне значення, але головний аргумент не дуже спрацював.

Рано вранці 24 лютого 2022 року я їхав у таксі на телестудію. Мене запросили обговорити вірогідність потенційних безпекових гарантій Заходу для України – питання, яке обговорювалось на Мюнхенській безпековій конференції на початку лютого. Перебуваючи в таксі я вирішив подивитись новини і зрозумів, що сьогоднішня дискусія вже не буде стосуватись місця України в європейських безпекових структурах. Російське вторгнення розпочалось.

Повномасштабний напад Росії на Україну перегорнув нову сторінку європейської безпеки. Вище керівництво Фінляндії негайно засудило російську агресію і оголосило, що Фінляндія розпочне шукати нові можливості для посилення своєї безпеки. Вторгнення також стало професійним переломним пунктом для фахівців у галузі безпеки. Несподівано з’явилось жадібне прагнення громадськості до інформації про війну, і повітря було наповнене відчутним занепокоєнням щодо фінської національної безпеки. По дорозі на роботу я чув, як люди обговорюють російський напад і альтернативи для Фінляндії. FIIA був повністю зосереджений на війні і паралельному обговоренні фінської безпеки. Інтерес з боку національної і закордонної преси був безпрецедентний. Єдина моя робота полягала в тому, щоб стежити за розвитком подій і пропонувати свою експертну думку в публічних дискусіях, що точилися, і в роботі над політикою.

28 лютого, за чотири дні після початку російського вторгнення, Фінська телерадіокомпанія оприлюднила результати знакового опитування. Вперше в історії Фінляндії 53 відсотки населення підтримало членство в НАТО. Опитування вражало. Ще у грудні 2021 року 51 відсоток фінів був проти вступу до НАТО – та цифра відповідала попереднім опитуванням, які проводились з середини 90-х років XX сторіччя. Такий радикальний розворот у поглядах населення додав драматичної терміновості національному процесу вироблення політики.

Моєю першою реакцією на зміну настроїв громадськості було хитання. Я вважав, що змінена громадська думка була сповнена надмірного ентузіазму і мене завжди непокоїло те, що громадськість вимагає від керівництва чогось такого, що – за даних обставин – не може бути реалізоване. Я також недооцінив трансформаційний вплив зміни поглядів громадян на сприйняття політиками бажаності членства в НАТО.

Як дослідник, я завжди намагаюсь дистанціюватись від моїх наукових інтересів при здійсненні аналізу. Але навесні 2022 року були моменти, де сама історичність подій просто вразила мене. Коли офіс Президента Фінляндської Республіки [оголосив] (https://www.presidentti.fi/en/press-release/president-niinisto-to-make-a-working-visit-to-washington-d-c/), що Президент Саулі НіЇністьо поїде до Вашингтона на зустріч з Президентом Джо Байденом, в мене мурашки побігли по шкірі. Для мене було неймовірним те, що американський Президент прийме свого фінського колегу вже за тиждень після початку великої війни в Європі. Я поділився цим прес-релізом зі своїм колегою і запитав у нього, чи бачив він цю новину. «Вони зроблять це зараз», - сказав він. Це виявилось точним передбаченням про те, що ця поїздка ініціює подання Фінляндією заявки на членство в Альянсі.

Головна мета візиту 4 березня 2022 року полягала в з’ясуванні американських поглядів на вступ Фінляндії до НАТО і можливості конкретної підтримки цього вступу. Візит надав поштовх процесу розроблення внутрішньої політики і станом на середину березня фінські офіційні особи, відповідальні за розроблення політики, вже мали спільне розуміння того, що країна вже на шляху до НАТО. Але графік залишався незрозумілим.

Я уважно стежив за цими подіями і водночас розмірковував над своїми власними думками і преференціями. Я живо пам’ятаю момент у перші дні березня, коли я усвідомив, що не намагатись вступити до НАТО може бути більш ризикованим за даних обставин, ніж статус-кво. 10 березня я розмістив у Твітері ряд твітів – які я назвав «довгою телеграмою» - в яких я закликав Фінляндію прагнути вступити до НАТО, хоча цей процес може мати свої ризики і членство може не бути реально отримане у найближчому майбутньому. На мою думку, час подання заявки Фінляндією мав величезне значення.

Час, який пройшов від обмірковування до прийняття фактичного рішення, був значно коротший, ніж я думав. Проте, попри значну швидкість, фінські публічні дебати продемонстрували нетерплячість. Багато коментаторів критикували керівництво за зволікання. Я підтримував фінську терплячу стратегію досягнення міцного національного консенсусу, забезпечення потужної підтримки з боку членів Альянсу заявки на членство і координації зі Швецією. Ця стратегія спрацювала надзвичайно добре і 18 травня посли Фінляндії і Швеції в НАТО вручили свої відповідні заяви Генеральному секретарю Єнсу Столтенбергу.

Фінляндію і Швецію запросили до Альянсу на Мадридському саміті 29 червня 2022 року. Здійснення цього кроку заспокоїло атмосферу у Фінляндії, хоча інтерес до шляху Фінляндії до НАТО залишався високим в країні і в світі. Фіни уважно стежили за ратифікацією членами Альянсу і кожне схвалення ставало приводом для маленького свята.

Початок нового відрізку шляху Фінляндії до НАТО змінив центр уваги моєї аналітичної роботи. Віднині найважливішим завданням стало обдумування потенційних контурів політики Фінляндії в складі НАТО і концептуалізація її ролі в Альянсі. В грудні 2022 року мій колега Туомас Ісо-Маркку і я оприлюднили детальну доповідь про зміну політики Фінляндії щодо НАТО. Було надзвичайно цікаво вперше зайнятись дослідженням такої важливої теми, і я і досі пишаюсь цим дослідженням, яке було прийняте дуже добре.

Ближче до кінця 2022 року почало виглядати більш вірогідним, що Фінляндію можуть ратифікувати раніше за Швецію, і це спровокувало активні національні дебати щодо того, чи потрібно Гельсінкі випереджати Стокгольм у своєму русі до членства в НАТО. Ядоводив, що просування водночас зі шведами повинно бути абсолютним пріоритетом і одноосібний вступ можна розглядати лише якщо він не зашкодить відносинам Фінляндії з Альянсом і зі Швецією. Коли Фінляндія остаточно вирішила вступити до клубу раніше за свого сусіда, я, разом зі своїм колегою, відчув необхідність пояснити нашій шведській аудиторії причини рішення Фінляндії. Зрештою, відносини Фінляндії зі Швецією є нашим найціннішим двостороннім зв’язком. Тому взаємну довіру між цими двома країнами потрібно зберігати і плекати.

Якщо подивитись у віддаленій перспективі, членство Фінляндії в НАТО може виглядати логічним заключним кроком тривалого шляху цієї країни до західних політичних і військових структур. До певної міри це так і є. Але якщо подивитись зблизька, рішення вступити до НАТО було різкою і неочікуваною реакцією на російську агресивну війну. Тобто, вступ Фінляндії до трансатлантичного Альянсу був непередбачуваним результатом конкретних чинників на фінському політичному ландшафті і в міжнародному безпековому середовищі. Якби громадська думка не змінилась або якби Росія була більш успішною на полі бою, Фінляндія могла би вирішити, що вступати до НАТО занадто непевно і ризиковано.

Мені пощастило стати свідком історичної трансформації фінської зовнішньої і безпекової політики з близької відстані. До певної міри я навіть був учасником процесу обговорення на національному рівні як експерт. Це був дуже корисний і витверезний досвід. З одного боку, несподівані і неочікувані події в галузі фінської і європейської безпеки навчили мене бути скромнішим щодо передбачення майбутнього. З іншого боку, я переконався в тому, що аналітики відіграють важливу роль в сфері вироблення політики і інформування суспільства. Я жартував, що нарешті я відчув свою корисність для суспільства.

Я твердо переконаний, що вступ до НАТО був правильним рішенням. Він значно посилив безпеку Фінляндії. Більше того, ніколи раніше в історії Фінляндії рішення не могло бути прийняте в такий спосіб, який би так згуртував фінський народ. Саме це відбулось навесні 2022 року. І ця національна єдність створює міцні засади для нової ролі Фінляндії в НАТО.