Захист цивільних є етичним і стратегічним імперативом і вирішальним чинником при плануванні, проведенні і оцінці військових операцій. Стратегія НАТО і планування на майбутнє повинні відображати цю реалію.

Захист цивільних: етичний і стратегічний імператив

Готуючись до зустрічі на своєму саміті в червні 2022 року, лідери НАТО мають справу з безпековим середовищем, яке дуже відрізняється від того, в якому формувалась Стратегічна концепція минулого десятиріччя. Діагноз 2010 року – що «в євроатлантичному регіоні царює мир і загроза звичайного нападу на територію НАТО низька" – вже не відповідає дійсності. Нелегальна анексія Криму Росією в 2014 році, її довготривала гібридна війна проти України, і нарешті, повномасштабне вторгнення у лютому 2022 року, повернули перспективу звичайної війни і потенційної конфронтації великих держав до європейської політики. Гібридні загрози, енергетичні потрясіння, зростання цін на продовольство і економічні і суспільні наслідки пандемії ще більше ускладнюють і без того складне безпекове середовище.

Внаслідок нинішнього російського вторгнення в Україну мільйони людей втекли з України і ще більше  переміщені всередині країни. Багато з них пережили убивства без суду, відсутність доступу до інфраструктури і сексуальне насильство. © UN News
)

Внаслідок нинішнього російського вторгнення в Україну мільйони людей втекли з України і ще більше переміщені всередині країни. Багато з них пережили убивства без суду, відсутність доступу до інфраструктури і сексуальне насильство. © UN News

У більшості воєн цивільні платять найвищу ціну. ООН підрахувала, що кожного дня в конфліктах гине 100 цивільних. Між 2001 і 2021 роками 387 тисяч цивільних вважаються такими, що втратили свої життя внаслідок бойових дій у війнах після 11 вересня, а ще більше постраждали від опосередкованих наслідків воєнних дій, таких як руйнація критичної інфраструктури. За перші 100 днів інтенсивних воєнних дій в Україні, коли Російська Федерація перейшла від застосування невибіркової зброї до навмисного обстрілювання цивільних і цивільної інфраструктури, загинуло 4339 цивільних осіб і 5246 осіб було поранено; ці цифри не відображають вірогідно значно більші втрати серед цивільного населення, які немає можливості підтвердити. Після 100 днів війни майже п'ять мільйонів українців стали біженцями в Європі, а понад сім мільйонів були переміщені всередині країни. Багато з них пережили убивства мирних мешканців, відсутність доступу до інфраструктури і сексуальне насильство.

Захист цивільних є ключовим аспектом ведення бойових дій і етичним і стратегічним імперативом в конфліктах усіх типів, від гібридної війни до операцій проти повстанців і широкомасштабних військових операцій, де супротивник може застосовувати тактику із завдавання шкоди цивільним. Майже два десятки років військових операцій і допомоги Силам безпеки в Афганістані і на Близькому Сході лише підтверджують, що зниження шкоди, завданої цивільним, є необхідною умовою для успішності військової операції і партнерства в галузі безпеки: якщо її не визнати і не усунути, шкода, завдана цивільним, посилює негативне ставлення до збройних сил, створює проблеми для захисту військ і підживлює недовіру і радикалізацію. Війна в Україні вказує на те, що за сценаріями статті 5 для НАТО ставки можуть бути ще вищими. Захист цивільних від дій інших і зменшення шкоди, заподіяної власними операціями, будуть ключем до успішної оборони. Що краще захищені цивільні, то вища їхня стійкість і підтримка стабілізації і тривалого миру.

Якщо збройні сили ґрунтуватимуться на основі, яку пропонує Міжнародне гуманітарне право, і в своїй щоденній діяльності використовуватимуть потужні запобіжники, вони зможуть пом’якшити шкоду, яку завдають їхні власні операції і захистити цивільних від дій супротивника. Під час місії Міжнародних сил сприяння безпеці (МССБ) в Афганістані члени Альянсу запровадили інноваційні рішення для пом’якшення шкоди, завданої цивільним; НАТО на Варшавському саміті 2016 року ухвалила Порядок здійснення захисту цивільних, після якого з’явилась військова Концепція (2018 рік), Посібник з виконання (2020 рік), і низка навчань з перевірки сил НАТО. Але «Порядок здійснення» в основному ґрунтувався на досвіді боротьби проти повстанців, тому не зовсім зрозуміло, чи добре усвідомлене, або опрацьоване, його значення для можливих операцій за статтею 5.

Тому Стратегічна концепція 2022 року є ще однією можливістю гарантувати, що відданість Захисту цивільних знову підтверджена і надані рішучі політичні вказівки щодо його виконання. Зважаючи на непередбачуваність безпекової ситуації в Європі, вкрай необхідно, щоби НАТО і самі члени Альянсу втілили свою обіцянку на основі цінностей щодо захисту цивільних в політичні вказівки, військову доктрину, стандартні оперативні процедури і тренування. Кінцева мета полягає в наданні країнам НАТО, а також призначених для Альянсу збройних сил – від Сил реагування НАТО до Багатонаціонального корпусу Південний Схід і елементів посиленої передової присутності – пом’якшувати шкоду під час своїх власних операцій і захищати цивільних від дій інших. Хоча Концепція – це лише початок шляху, і велика частина роботи із захисту буде виконуватись в установах НАТО і національними урядами після її ухвалення, Концепція є ключем до досягнення консенсусу, вироблення рекомендацій на основі відповідних тенденцій і визначення пріоритетів і напрямів подальшої роботи.

Сучасні тенденції в захисті цивільних

При плануванні в НАТО необхідно зважати на чотири тенденції, які вірогідно формуватимуть захист цивільних наступними десятиріччями. **Відродження воєнних дій високої інтенсивності з боку великих держав ** несе з собою загрозу поширення і ескалації. Конфлікти за участю великих держав уже не далеке минуле; навпаки, вони стали ризиком, на який треба зважати. Готуючись підкріплювати оборону на східному фланзі, членам Альянсу буде потрібно розглядати захист цивільних як ключовий елемент своєї стратегії і чинник при формуванні структури сил, засобів і можливостей. Їм буде потрібно зважати на підхід «тотальної оборони» країн Балтії і наслідки цього для захисту цивільних, брати до уваги широкомасштабні переміщення людей і застосовувати на своєму домашньому ґрунті знання і практику захисту цивільних, які вони отримали в експедиційних операціях.

НАТО на Варшавському саміті 2016 року ухвалила Порядок здійснення захисту цивільних, після якого з’явилась військова Концепція (2018 рік), Посібник з виконання (2020 рік), і низка навчань з перевірки сил НАТО. На фото: НАТО працює над захистом цивільних в Афганістані. © VOX
)

НАТО на Варшавському саміті 2016 року ухвалила Порядок здійснення захисту цивільних, після якого з’явилась військова Концепція (2018 рік), Посібник з виконання (2020 рік), і низка навчань з перевірки сил НАТО. На фото: НАТО працює над захистом цивільних в Афганістані. © VOX

При ескалації конфліктів конфронтація між великими державами може ускладнитись **бойовими діями в населених пунктах **: війна в Україні вказує на те, що стратегічна цінність міст і їхня роль в підтримці життя країни вірогідно призведуть до вуличних боїв. Складний ландшафт, включно з підземними сховищами, важкість розрізняти цивільних і військових супротивників, близькість військових цілей до цивільної інфраструктури, труднощі із підтримуванням ефективного командування і управління і стислий час реагування роблять міста складною територією для військових. Для цивільних, шкода, яку завдає застосування вибухових боєприпасів і тяжкі наслідки знищення інфраструктури, – від лікарень до електростанцій – можуть зробити міста непридатними для життя. Це особливо справедливо у випадку, коли супротивник здійснює нерозбірливі атаки або навмисно цілиться в цивільних: в Україні війська Російської Федерації за повідомленнями обстрілювали цивільні об’єкти, ставили під загрозу ядерні об’єкти і перешкоджали безпечному виходу цивільних із зон конфлікту.

Нижче порогу повномасштабних кінетичних операцій **гібридна війна ** стала невіддільною частиною арсеналу великих держав. Слугуючи задля поширення недовіри і створення умов, які ускладнюють припинення конфлікту, вона часто включає значний елемент інформаційної війни, тому що втратами серед цивільних легко маніпулювати, використовувати їх як елемент війни і використовувати їх для домінування в інформаційному просторі. Попередні дослідження війни в Україні також вказують на те, що тактика дезінформації може призвести до фізичної шкоди, тому що вона формує реагування і індивідуальні рішення.

І нарешті, громадянські війни швидше за все залишаться найбільш поширеною формою конфлікту в глобальних масштабах. Жорстка поведінка сил безпеки і недержавних дійових осіб може призвести до циклічного насильства проти цивільних, затягуючи конфлікт і гальмуючи розвиток на десятки років. Часте залучення зовнішніх дійових осіб – через безпекову допомогу або використання приватних військових компаній (ПВК), які виконують військові і безпекові завдання під час конфліктів і у неоднозначних контекстах – може ускладнити обстановку на полі бою і значно ускладнити запровадження підзвітності. Діяльність ПВК може погіршити ризики для цивільних і, завдяки присутності численних дійових осіб з нечіткими ланцюгами командування і управління, значно ускладнює притягнення будь-кого до відповідальності за порушення під час війни.

Як зробити захист цивільних пріоритетом

Зважаючи на зростання ризику і гостру вразливість цивільних від наслідків конфліктів як на території НАТО, так і поза нею, НАТО має унікальну можливість підтвердити політичну відданість захисту цивільних і видати потужний мандат і вказівки щодо впровадження, що приведе до надання пріоритетності захисту в НАТО і національних установах. Це має привести до того, що країни-члени і установи Альянсу надаватимуть захисту пріоритет в трьох ключових вимірах:

    1. Як імператив на основі цінностей Альянсу щодо захисту країн і населення Альянсу;
    1. Як невіддільний компонент дієвої стратегії, яка допомагає збройним силам підтримувати політичні завдання, захищаючи цивільних від найгірших наслідків конфлікту; і
    1. Як ключовий компонент стійкості країни.

Проте політичне зобов’язання має стати лише початком шляху і мандатом на впровадження. З практичного боку, Збройні сили НАТО можуть здійснити декілька ключових дій для підготовки до потенційних воєнних дій на своїй території і нових процесів, які можуть допомогти перевести політичні зобов’язання у військові процедури і активи. НАТО має можливість визначити їх для запровадження.

В Україні війська Російської Федерації, за повідомленнями, обстрілювали цивільні об’єкти, ставили під загрозу ядерні об’єкти і перешкоджали безпечному виходу цивільних із зон конфлікту. © Energy Connects
)

В Україні війська Російської Федерації, за повідомленнями, обстрілювали цивільні об’єкти, ставили під загрозу ядерні об’єкти і перешкоджали безпечному виходу цивільних із зон конфлікту. © Energy Connects

По-перше, задля дієвого захисту і пом’якшення шкоди, завданої своїми власними діями, НАТО і уряди країн Альянсу повинні **говорити з цивільним населенням регулярно і по суті **. Це передбачає розвиток засобів, процедур, каналів комунікації і звичок до активної участі громади і громадянського суспільства у разі воєнних дій. Все це допоможе збройним силам краще розуміти своє оперативне середовище і вплив військової присутності і операцій на цивільних, а також краще передбачати їх поведінку в конфлікті. Взаємодія з громадою, яка здійснюється непомітно, так, щоб такі зв’язки не створили загрозу для цивільних, також необхідні якщо збройні сили сподіваються забезпечити собі і зберігати підтримку цивільних в своїй зоні операції. У мирний час установи і організації, що не належать до НАТО, такі як цивільні власті і громадські організації можуть стати цінними партнерами в постійному діалозі, плануванні і навчаннях, особливо для установ НАТО і членів Альянсу, яких можуть найбільше торкнутись зміни в безпековому середовищі, а це країни Балтії, Польща і члени Альянсу, які роблять внески в посилену передову присутність.

По-друге, Альянсу потрібно **максимально користуватись процесами, які він має у своєму розпорядженні ** - Процесом оборонного планування в НАТО (NDPP), Планами диференційованих дій у відповідь (GRPs), і широкою архітектурою навчань – для того, щоб сили і засоби, потрібні для захисту цивільних (засоби розвідки, навчання військ, ресурси цивільно-військової інтеграції) сприймались так само серйозно, як засоби із забезпечення бойових дій, а жорсткі стандарти були прийняті скрізь в Альянсі. Ці процеси можуть допомогти ** засвоїти нові належні практики ** захисту, в тому числі групи з відстеження завданої цивільним шкоди (CHT) створені і протестовані МССБ в Афганістані. Закладені при плануванні, добре забезпечені ресурсами і перевірені під час навчань, CHT можуть відстежувати і аналізувати випадки завдавання шкоди цивільним і рекомендувати внесення тактичних і оперативних модифікацій з метою зменшення, запобігання і пом’якшення інцидентів з цивільним населенням. Країнам також варто розглянути варіант створення процедур з реагування на шкоду, завдану цивільним, – від медичної допомоги до механізмів компенсації, – які не лише можуть допомогти пом’якшити шкоду, але й допоможуть розвинути кращі цивільно-військові відносини.

По-третє, членам Альянсу знадобиться **розробити і інформувати про підходи до конфліктів, де цивільні і цивільна інфраструктура можуть бути свідомо вибрані мішенню **; досвід Сирії і України вказує на вірогідність цього сценарію. Це вимагатиме від Збройних сил Альянсу підготовки до ситуацій, за яких захист цивільних від дій інших стане пріоритетом, і здатності формувати військові операції, збирати розвіддані і здійснювати зв'язок з дійовими особами, що не належать до НАТО, в такі способи, які забезпечують раннє попередження і надійну цивільно-військову координацію.

По-четверте, зростання важливості готовності до операцій за статтею 5, не означає, що члени Альянсу мають втрачати з поля зору **допомогу силам безпеки, в тому числі у контексті протидії тероризму **. Партнерства НАТО заради безпеки через співпрацю вже надають можливості сприяння прийняттю надійних стандартів захисту країнами-партнерами. Нещодавній досвід і інноваційні рішення, запроваджені партнерами, а також уроки війни в Україні – як щодо типів шкоди, завданої цивільним, так і реагування на неї, повинні бути включені в пакети партнерства НАТО на користь підготовки інших.

Поміж інших ініціатив НАТО необхідно максимально використовувати процеси, які вона має в своєму розпорядженні, такі як Процес оборонного планування в НАТО. © Royal Air Force
)

Поміж інших ініціатив НАТО необхідно максимально використовувати процеси, які вона має в своєму розпорядженні, такі як Процес оборонного планування в НАТО. © Royal Air Force

Хоча безпекове середовище змінюється і перед НАТО постають нові виклики, важливість захисту цивільних у конфліктах залишається незмінною. Набір нових обставин тягне за собою спокусу реагувати по-новому, і підготовка для територіальної оборони може виклядати дуже відмінною від підготовки до експедиційного врегулювання криз. Але головний принцип залишається той же самий: захист цивільних – це не просто щось, чим збройні сили займаються паралельно зі своєю головною справою ведення бойових дій, а радше надважливий компонент військового планування і операцій, і основна діяльність, якій НАТО має надати пріоритет. Минулі два десятки років операцій Альянсу забезпечили величезною кількістю практичних дій і підходів, на які НАТО може спиратись переорієнтуючи свої сили, засоби і можливості на Європу, і поточні процеси в Альянсі – від нової Стратегічної концепції до роботи над підходами до безпеки людини і наступних кроків із запровадження захисту цивільних – створюють можливість інтегрувати міркування захисту в усі напрями діяльності НАТО.

Захист не можна включити в останній момент: він радше потребує добре перевірених підходів, менталітету підтримки і сталих сил і засобів, які дадуть військам НАТО можливість розібратись, як найкраще захистити і підтримати цивільних. Ця інвестиція, яка не лише допоможе виконувати етичні зобов’язання військ, а також зміцнить стійкість і зробить цивільно-військову співпрацю більш результативною. В неспокійні часи великого значення набуває визначення пріоритетів для інвестицій.