Енергетична безпека з початку ХХ століття залишається одним із головних стратегічних чинників у військовому мисленні. Нещодавні події показують, що вона стала основним і дедалі більш вагомим викликом для Альянсу в добу зростання домінування гібридних воєн.

Термін гібридна загроза стосується дій, які здійснюють держави, або недержавні дійові особи, з метою підірвати або завдати шкоди своїй мішені за допомогою комбінації відкритих і прихованих військових і невійськових засобів. Гібридні загрози поєднують дезінформацію, кібератаки, економічний тиск, розгортання нерегулярних збройних формувань і застосування регулярних військ, часто протягом тривалого періоду часу і у взаємному зв’язку.

Гібридну війну зазвичай називають війною в «сірій зоні», яка часто ведеться на рівні нижчому за поріг військового конфлікту. Вона покликана розмити довіру населення до громадянського суспільства і демократичних основ передусім за допомогою кібератак на критичні елементи інфраструктури, в тому числі енергетичної або методів цілеспрямованої дезінформації. В цьому сенсі вона несе потенційну загрозу суверенітету, бо надає країнам, терористичним організаціям і злочинцям відносну анонімність і недорогий, ефективний метод впливу на політику і державні стратегії інших держав.

 Перехід з викопного палива на відновлювальні джерела енергії корисний для планети. Проте посилення електрифікації робить постачання енергії більш вразливим до кібератак. © Bester energy

Перехід з викопного палива на відновлювальні джерела енергії корисний для планети. Проте посилення електрифікації робить постачання енергії більш вразливим до кібератак. © Bester energy

Росія є одним з найактивніших розпалювачів гібридної війни і найбільш результативно застосувала її під час своєї незаконної анексії Криму в 2014 році. Кремль продовжує застосовувати її і сьогодні, особливо у деяких країнах з метою отримання бажаних політичних результатів, таких як підрив прозахідних урядів, розкол і послаблення альянсу НАТО, або просування своїх економічних інтересів. Китай також останнім часом займається кібератаками і дезінформацією, спрямованими проти країн - членів НАТО і становить велику загрозу критичній інфраструктурі, включно з енергетичною, на що було вказано в нещодавньому Звіті експертів НАТО 2030.

Зрештою, проблеми, які гібридна війна створює для енергетичного сектора, потенційно можуть підірвати політичну і військову ефективність і згуртованість. Для протидії цим загрозам потрібні час і зусилля, якщо Альянс прагне розв’язати питання залежності серед своїх членів і діяти як платформа задля створення спільної картини складних оперативних ризиків і слабких місць.

Енергетичний сектор дедалі частіше стає мішенню

Застосування гібридної війни зростає. Минуле десятиріччя характеризувалось драматичним зростанням гібридних загроз в усьому світі: від кібератак і кампаній з дезінформації до таємних військових операцій. Загрози стають усе більш поширеними, складними, руйнівними і дедалі частіше застосовуються для примусу. Широкі наслідки гібридної війни для економіки і безпеки очевидні, особливо щодо енергетичного сектора.

Росія застосовує цілий ряд гібридних загроз до енергетичних активів, політики і забезпечення енергоносіями країн - членів Альянсу та інших держав. Вона використовує політичні й економічні важелі у поєднанні з кампаніями з дезінформації проти Болгарії і Румунії з метою підриву їхніх зусиль зі зменшення залежності від російських джерел енергії. В минулому також застосовувалось переривання постачання, найбільш відомими прикладами були Україна в 2009 році, країни Балтії перед тим, і нещодавно – Болгарія.

Росія також використовує свої економічні важелі в поєднанні з політичним впливом для просування своїх енергетичних інтересів в Угорщині, де зараз ведуться роботи з розширення АЕС Пакс за допомогою російських енергетичних технологій. Так само, в Німеччині Росія використовує свої комерційні і політичні зв'язки, а також і інший підозрілий зловмисний вплив, для просування суперечливого трубопроводу Північний потік ІІ вартістю у 12 мільярдів євро, будівництво якого наближається до завершення. Більше того, російська група «Берсерк беар АПТ» підозрюється в здійсненні кібератаки на німецькі енергетичні компанії, і вже була залучена до попередніх кібератак на німецькі підприємства в 2018 році.

Підтримувані Росією кібератаки на енергетичні об'єкти були виявлені і в інших країнах Альянсу , серед яких Польща, Туреччина, Сполучене Королівство і Сполучені Штати. В деяких випадках ці кіберкампанії велись паралельно з іншими гібридними загрозами енергетичним активам, такими як спроби впливу із зловмисними намірами і скорочення постачання природного газу. Зважаючи на все це, стає зрозуміло що, протягом минулого десятиріччя і з дедалі більшою наполегливістю, Росія здійснює цілеспрямовану гібридну кампанію з підриву енергетичної безпеки Альянсу.

В той же самий період часу серед країн-партнерів НАТО найбільш очевидною є гібридна кампанія Росії проти України, де поєднуються перебої з постачанням, кібератаки, економічний і політичний тиск і зусилля з дезінформації задля підриву енергетичної безпеки країни і створення політичної нестабільності. Найбільш руйнівними діями Росії було переривання постачання газу в 2009 році, але атаки продовжуються і набувають дедалі більш складного і загрозливого характеру.

Гарним прикладом є груднева 2015 року кібератака «Чорна енергія» на електростанцію в Західній Україні, внаслідок якої на шість годин було припинено постачання електрики майже чверті мільйону мешканців. Після цього, роком пізніше, відбулась більш складна атака на мережу електропостачання столиці, міста Києва, із застосуванням шкідливого ПЗ CrashOverride/Industroyer. Цей напад був не такий тривалий і масштабний, як попередній, але він ніс набагато більшу загрозу: він був спрямований на виведення з ладу електричних реле безпеки, які захищають основне енергетичне обладнання. Якби аналітики вчасно не виявили цю атаку, на її останній фазі, крім короткочасного переривання постачання електроенергії, могло відбутись фізичне руйнування дуже дорогого обладнання, яке складно замінити.

За межами євроатлантичного регіону Іран та ряд інших держав ведуть зараз комплексну гібридну кампанію проти енергетичної галузі Саудівської Аравії. Ця кампанія може бути показовою щодо майбутнього гібридної війни, зокрема в галузі енергетичної безпеки. За допомогою таємних і відкритих військових операцій, а також застосовуючи сили своїх маріонеток, Іран неодноразово переривав постачання або в інші способи завдавав ударів по енергетичній інфраструктурі Саудівської Аравії.

 Є підозра, що удар, завданий за допомогою БПЛА по нафтопереробному заводу Сауді Арамко в м. Абкайк наприкінці 2019 року силами повстанців Хуті, був частиною ширшої гібридної кампанії Ірану проти Саудівської Аравії. © The Straits Times

Є підозра, що удар, завданий за допомогою БПЛА по нафтопереробному заводу Сауді Арамко в м. Абкайк наприкінці 2019 року силами повстанців Хуті, був частиною ширшої гібридної кампанії Ірану проти Саудівської Аравії. © The Straits Times

Можлива змова ворожих дійових осіб, що беруть участь в поточній кампанії Ірану проти Саудівської Аравії, викликає особливе занепокоєння і може мати наслідки для країн - членів НАТО. Зокрема, кібератака 2017 року на комплекс Петро Рабіг, яка спричинила дуже збиткову зупинку роботи і ліквідацію наслідків і майже призвела до неконтрольованого викиду газу і вибуху. Попри початкові припущення про те, що одноосібну відповідальність за небезпечну шкідливу програму «Тритон», яка була застосована для атаки, несе Іран, Сполучені Штати пізніше дійшли висновку, що ця шкідлива програма була розроблена Росією і наклали санкції на науково-дослідну організацію, зв’язану з її розробкою. Ця шкідлива програма також використовувалась для атак на енергетичні компанії в США.

Серед інших дій, які можуть бути зв’язані з кампанією Ірану, два удари завдані союзниками Ірану, Хуті, за допомогою БПЛА по саудівським нафтопереробним підприємствам, диверсії проти двох танкерів під прапором Саудівської Аравії в Перській затоці і нещодавні напади на два танкери під іноземними прапорами в саудівських портах в Червоному морі. Варто зазначити, що удар дронів по заводу Сауді Арамко в м. Абкайк наприкінці 2019 року, відповідальність за який взяли на себе сили Хуті, надав Ірану можливість заперечувати свою причетність і допоміг виявити слабкі місця в системі ППО Саудівської Аравії.

Ризик для НАТО і членів Альянсу

Лідери країн Альянсу наголосили на важливості енергетичної безпеки під час саміту НАТО в Брюсселі 2018 року: «Стабільне і надійне постачання енергії, диверсифікація маршрутів, постачальників і енергоносіїв, а також можливість взаємного підключення енергетичних мереж мають критичне значення і посилюють нашу стійкість до політичного і економічного тиску. За ці питання насамперед несуть відповідальність національні органи влади, але події в галузі енергетики можуть мати значні наслідки для політики і безпеки членів Альянсу і можуть також вплинути на наших партнерів».

Критичні об’єкти інфраструктури представляють собою потенційні цілі, які можуть надати супротивникові спокусливі переваги, такі як:

    1. Переривання енергопостачання саме тоді, коли недружній уряд робить щось таке, що може викликати відповідь НАТО;
    1. Участь в перериванні постачання послуг цивільної інфраструктури, від якої залежать військові і яка може підірвати згуртованість суспільства;
    1. Демонстрація своїх руйнівних можливостей з метою залякування.

Більше того, зловмисна кібердіяльність ефективна, дешева (для держави) і дає змогу все заперечувати.

В міру того як світ виграє від нових технологій і дедалі більше залежить від Інтернету речей і Індустріального Інтернету речей, суспільства та інфраструктура стають усе більш вразливими. В енергетиці можливість взаємного під’єднання глобальних мереж енергопостачання забезпечує кращу ефективність і економію на масштабі. Проте забезпечення операційної технології більшою доступністю і взаємним підключенням також створює численні вектори нападу. В міру розширення, інтеграції і зростання залежності від можливості взаємного підключення глобальної енергетичної інфраструктури ми вже бачимо збільшення кількості кіберзлочинців, які часто мають державну підтримку і які запускають шкідливі програми, здатні перервати постачання енергії на дедалі більших територіях.

Дебати довкола Хуавей/5G, які точаться з минулого року, ілюструють ще одну велику проблему. Якщо комунікаційне обладнання Хуавей буде розміщене в країнах - членах НАТО, чи зможе китайський уряд до нього проникнути або в інший спосіб вплинути на нього?

Чи не починає гібридна загроза отримувати новий вимір? Чи не треба нам почати непокоїтись не лише з приводу кібератак, а й щодо фізичного обладнання, яке встановлюється в критичній інфраструктурі, особливо якщо це обладнання вироблене в потенційно ворожій країні, або під час доставки споживачу може бути перехоплене і модифіковане?

Такі потенційно слабкі місця також з’являються в секторі енергетики. Наприклад, чи використовуються на нових західних електростанціях вироблені в Китаї компоненти? Чи не мають якісь з цих компонентів додаткові риси і функції, якими хтось може скористатись? Виходячи з таких міркувань, в травні 2020 року адміністрація США вилучила трансформатор китайського виробництва вартістю в три мільйони доларів на його шляху до Колорадо, обґрунтовуючи це тим, що він може бути використаний для завдавання шкоди електромережам США. Невдовзі по тому Адміністрація видала наказ, що забороняє іноземним супротивникам постачати критично важливі компоненти для мережі.

Полю бою, яке дедалі більше стає мережевим, взаємозв’язаним і повністю залежним від енергетичної і комунікаційної інфраструктури країни, що приймає, притаманна велика кількість векторів нападу, за якими супротивник може перервати потік рідкого пального або постачання електроенергії на поле бою.

Навіть короткострокове або пунктирне припинення постачання послуги може вплинути на спроможність військ НАТО рухатись і матиме руйнівний вплив на оперативне забезпечення виконання місії у разі колективної оборони, яка підпадає під дію статті 5 Основоположного договору НАТО. Стратегічна концепція НАТО 2010 вказує на те, що Альянс «повинен розвивати і підтримувати потужні, мобільні і готові до розгортання звичайні збройні сили, здатні виконувати обов’язки як відповідно до статті 5, так і на виконання експедиційних операцій НАТО, включно із Силами реагування НАТО». Це саме ті «недоліки у військовій мобільності», на які було вказано у травні 2020 року в звіті Центру аналізу європейської політики під назвою Один фланг, одна загроза, одна присутність: стратегія для східного флангу НАТО.

НАТО розуміє загрозу енергетичній безпеці, і ту, яку несе гібридна війна. Ще наБухарестському саміті 2008 року члени Альянсу наголосили на ролі НАТО в енергетичній безпеці і відтак відкрили в 2012 році Центр передового досвіду НАТО в галузі енергетичної безпеки у Вільнюсі. Пізніше НАТО підтримала створення Європейського центру передового досвіду протидії гібридним загрозам, який був відкритий в Гельсінкі в жовтні 2017 року.

У 2020 році Науково-технічна рада НАТО офіційно надала дозвіл на створення дослідницької групи з питань енергетичної безпеки в добу гібридних воєн. Зібравши разом понад 80 дослідників з більше десятка країн, ця група буде аналізувати гібридні загрози енергетиці і їх вплив на військову готовність НАТО і здатність виконувати місії, стійкість інфраструктури її членів і здатність брати участь в місіях НАТО, і, зрештою, цілісність Альянсу.

Одним з головних аспектів цієї роботи є здійснення широкомасштабного огляду стану енергетичної безпеки в Альянсі. Групи дослідників виявлятимуть слабкі для гібридної енергетичної війни місця в таких сферах, як військова оперативна ефективність, комунікаційні мережі, ринкова економіка і збереження життєвих енергетичних послуг суспільству та довіра населення до урядових інституцій. У дослідженні також намагатимуться запропонувати ряд можливих стратегій з пом’якшення і контрзаходів, які могли би застосувати НАТО і країни-члени.

Швидкий розвиток інформаційних і комунікаційних технологій, а також зростання нашої залежності від них, відкрили нову сферу ведення війни, яка потенційно може негативно відбитися на політичних і військових функціях НАТО. Неоднозначність взаємного цифрового підключення, здатність заперечувати участь в атаках і переваги, які несе спроможність завдавати шкоди критично важливій інфраструктурі за допомогою операцій через мережі, рухають вперед еволюцію гібридної війни. НАТО має унікальні можливості для консолідації зусиль членів Альянсу зі зміцнення цих слабких місць і застосування отриманого в цій сфері досвіду. Лише спільними зусиллями, притаманними Альянсу, можна досягти належних рівнів оперативної сумісності з виявлення, стримування і відновлення від потенційно руйнівних гібридних атак на широкомасштабну енергетичну інфраструктуру.