Західні Балкани – це регіон дуже вразливий для іноземної дезінформації, яка останніми роками посилюється. Чому так? Що можна зробити для покращення ситуації?

Демонізація Сполучених Штатів і НАТО; зображення ЄС слабким і розколотим; рекламування російської військової потужності і переваги вакцини проти COVID-19 та заяви про корумпованість західних виробників вакцин; нагнітання сприйняття загрози, міфів і етнічного напруження – ці теми серед тих, які Кремль найбільш часто розкручує в сербськомовних ЗМІ на західних Балканах. Боснія і Герцеговина, Чорногорія і Сербія перебувають під найбільшим впливом російських інформаційних операцій, спрямованих на підрив Європейського союзу і НАТО в цьому регіоні.

В широкому сенсі, дезінформація є ендемічним для західних Балкан явищем, спричиненим внутрішніми чинниками. Усі без винятку країни регіону вражені нею. Щодо іноземної дезінформації, епіцентром вважається Сербія. У останньому дослідженні з дезінформації, проведеному Європейським парламентом, вона названа «трампліном для російських операцій з дезінформації на західних Балканах».

Інформаційний потік між країнами регіону не має кордонів. Тісні соціальні, історичні і культурні зв’язки між Сербією, анклавом боснійських сербів Республікою Сербською і Чорногорією означають, що усе що розповідають ЗМІ, включно з дезінформацією, потоками йде через кордони щодня.

Спонсорована Кремлем дезінформація в сербськомовних ЗМІ на західних Балканах інтенсифікувалась після незаконної анексії Криму Росією в березні 2014 року. Зображення © Leiden Law Blog
)

Спонсорована Кремлем дезінформація в сербськомовних ЗМІ на західних Балканах інтенсифікувалась після незаконної анексії Криму Росією в березні 2014 року. Зображення © Leiden Law Blog

Спонсорований Кремлем медіаконтент сербською мовою відтворюється, передруковується і широко розповсюджується в усьому регіоні. Його споживають мільйони в суспільствах з притаманними їм слабкостями і внутрішніми розбратами, в регіоні, який традиційно має позитивне ставлення до Росії, і де сприйняття все ще перебуває під впливом етнічних конфліктів 90-х років XX сторіччя і проведеної НАТО повітряної кампанії в Косові в березні 1999 року. На відміну від країн - членів НАТО і ЄС зі східного флангу цей регіон не мав негативного історичного досвіду з Москвою і поділяє з нею спільну православну релігію.

Поряд з ідеалістичним зображенням керівництва Росії і її зброї така дезінформація демонізує НАТО і Сполучені Штати, провокує етнічні напруження і представляє Європейський союз як нездатну, расистську і антисербську організацію. Вона підсилює відчуття загрози з боку православного населення, а також культ пам’яті, в якому Росія і Радянський Союз зображені як потужні захисники протягом історії.

Поява цих розповідей в Боснії і Герцеговині, Чорногорії і Сербії збігається з незаконною анексією Криму в березі 2014 року. Служба новин «Спутнік» сербською мовою була запущена в лютому 2015 року, невдовзі після чого з’явилась «Russia Beyond». З’явились десятки порталів з і без імпрессуму (тобто, офіційної інформації про власників і авторів), які генерують або поширюють подібні меседжі.

З плином часу різні ЗМІ, включно з основними, у вражених цим явищем країнах почали широко використовувати іноземний дезінформаційний контент. Це стало можливим завдяки медійному середовищу, для якого характерні таблоїдізація, логіка заголовків-приманок, низькі етичні стандарти, слабкий рівень журналістики, що займається розслідуваннями і аналізом новин, і політичні впливи.

Дослідження, виконане белградським Центром досліджень, прозорості і підзвітності із 2018 до 2019 року показало, що в інформаційній сфері сербською мовою серед усіх міжнародних дійових осіб Росія представлена у найбільш позитивному і найменш негативному змісті.

На практиці це означає, що середньостатистичний споживач ЗМІ дізнається більше про нібито переваги танку «Армата», трубопроводу «Північний потік 2», про Україну, як неспроможну до самостійного існування державу, яка втратила здоровий глузд і дистанціюється від Росії, про гіперзвукову ракету чи винищувач СУ-57, ніж про переваги, які населення Балкан може отримати в разі вступу до ЄС.

Хронічне забруднення інформаційного середовища таким контентом впливає на громадську думку. Хоча регіональні опитування вказують на те, що більшість населення в Боснії і Герцеговині, Чорногорії і Сербії усе ще підтримує інтеграцію до ЄС, таке ставлення не можна сприймати як даність. Рівень підтримки членства в ЄС знижується в Сербії, де більшість населення ставиться прихильно до Росії і Китаю, ставлення до НАТО стає дедалі більш негативним.

Північна Македонія стала прикладом оркестрованої пропагандистської, дипломатичної і шпигунської діяльності, що тривала протягом майже десяти років перед її вступом до НАТО в 2020 році. Тепер інформаційна активність зосереджена на представленні цієї країни як жертви сусідніх держав, Болгарії і Греції, і звинувачення нинішнього прозахідного уряду в Скоп’є у поступках Софії з питання ідентичності.

Пандемія сприяє пропаганді

Криза, спричинена епідемією COVID-19, посилює пропагандистські розповіді про переваги і демонізацію Заходу. Для цього використовуються теми, зв’язані як з наукою, так і обороною, у поєднанні з військовою допомогою з протидії пандемії, яку деякі експерти назвали «дипломатією на ШВЛ».

У середині листопада, за кілька днів після оголошення сербським урядом про закупівлю 1,8 мільйона доз вакцини у компанії Pfizer, американський виробник вакцини був бездоказово зображений «Спутніком Сербія» як корумпований, а вакцина «незавершена», в той час як російська вакцина була змальована як така, що переважає і є кращим варіантом для Сербії. Різні версії байки про перевагу російської вакцини поширювались агентствами в Сербії і Чорногорії.

Російська пропаганда і дезінформація розповідають про перевагу російської вакцини проти COVID-19, водночас звинувачуючи західних виробників вакцини в корумпованості. Фото © European Pharmaceutical Review
)

Російська пропаганда і дезінформація розповідають про перевагу російської вакцини проти COVID-19, водночас звинувачуючи західних виробників вакцини в корумпованості. Фото © European Pharmaceutical Review

Під час першої хвилі пандемії дезінформаційна діяльність була спрямована на те, щоб на прикладі Сербії і Республіки Сербської показати дієвість російської допомоги на противагу нібито нездатності НАТО допомогти своїй країні-члену Чорногорії в часи кризи.

У квітні 2020 року, з величезною помпою в медійному просторі, 11 російських літаків з 87 військовими лікарями, фахівцями з РХБЯ захисту і обладнанням приземлились в Сербії для дезинфікації вулиць, лікарень і казарм по всій країні. Хоча Сербія має свою військову спроможність це зробити, гості її затьмарили. Сфабрикований медіаобраз «вирішальної» іноземної допомоги значною мірою вплинув на громадську думку. Подібна діяльність мала місце і у Республіці Сербській.

З іншого боку, дезінформація продовжувала зображувати Чорногорію як країну, яку її союзники залишили на самоті в розпал кризи, і яка змушена витрачати гроші на членство в НАТО замість покращання своєї системи охорони здоров’я.

Водночас з’явились екзотичні теорії змови, які поширюють російські генерали: що пандемія є не справжнім явищем, а спеціальною операцією таємних «центрів сили» і що COVID-19 насправді створило ЦРУ.

Очолювані США навчання «Дефндер-Юрип - 20» також були використані як засіб просування теорій змови в рамках дезінформаційних розповідей про COVID-19, в яких демонізуються Сполучені Штати і НАТО. Паралельно вироблявся контент, в якому підкреслювалась потужність Росії і військова перевага над Заходом – тема, яка гарно сприймається в Сербії – як, наприклад, гіперзвукова ракета «Циркон», яка була представлена як суперзброя, що спричинила паніку на Заході.

Весняними місяцями, очолювані США навчання «Дефендер-Юрип - 20» були використані як засіб для просування різноманітних видуманих в Росії теорій змови щодо COVID-19 і розповідей, в яких демонізуються США і НАТО. Фото © US Army
)

Весняними місяцями, очолювані США навчання «Дефендер-Юрип - 20» були використані як засіб для просування різноманітних видуманих в Росії теорій змови щодо COVID-19 і розповідей, в яких демонізуються США і НАТО. Фото © US Army

Експлуатація двосторонньої діяльності

Росія також експлуатує пропагандистський потенціал двосторонніх заходів зі своїми слов’янськими братами, як для того, щоб надсилати попередження Заходу, так і для того, щоб завойовувати серця і уми місцевого населення.

Наприклад, двостороння діяльність Росії і Сербії – країни, яка прагне зберігати військовий нейтралітет і співпрацювати як з членами НАТО, так і з Росією – використовувалась для створення оповідей про роль Росії як захисниці Сербії.

Росія розширила двосторонню угоду з надання шести літаків Міг-29 задля заповнення прогалини у ресурсах Сербії, необхідних для патрулювання її повітряного простору, і надала Белграду техніку, яку він не просив. Таким чином, до домовленості були включені 30 танків Т-72 і 30 БРДМ-2. Перші танки були поставлені в листопаді 2020 року, надіславши сигнал, що «кращі танки не потрібні, зважаючи на слабкість армій сусідніх країн».

До двосторонніх антитерористичних навчань «Срем -2014», які проходили на північно-західних рівнинах Сербії, Росія до оригінального сценарію додала десантування бронетехніки на парашутах. Зважаючи на близькість Хорватії, Угорщини і Румунії, це був сигнал про здатність діяти вглибині території НАТО.

Так само під час навчань «Слов’янський щит» у 2019 році в Сербії була тимчасово розгорнута система С-400. Кампанія в ЗМІ, переповнена відвертими зображеннями російських прапорів, підпитувала спекуляції щодо того, що Росія можливо залишила в цій країні свою ракетну систему.

Заплановані на цей рік антитерористичні навчання «Слов’янське братерство» разом з Білоруссю і Сербією мали надати Росії нову можливість підсилити ці оповіді. Проте Белград скасував свою участь у навчаннях, які – за зміненим сценарієм – моделювали конфлікт з військами НАТО уздовж кордону з Польщею.

Прославляння минулого

Діяльність в інформаційному просторі також зосереджена на культурі пам’яті, підсиленні оповідей про історичну жертовність і прославлянням ролі Радянського Союзу.

У 2017 році «Спутнік Сербія» ініціював зведення монумента жертвам авіаударів НАТО в 1999 році. У травні 2019 року марш російського «Безсмертного полку» (учасників «Великої вітчизняної війни») святкувався в Белграді. Під впливом Москви це святкування передбачало іконографію і оповіді, які відхилялись від традиції вітання югославських ветеранів Другої світової війни. Цікаво, що ветерани війни 1999 року, які раніше ніколи не брали в цьому участь, були задіяні в цьому заході.

Непевне майбутнє

На жаль, країни західних Балкан – Боснія і Герцеговина, Чорногорія і Сербія, схоже, і надалі, у передбачуваному майбутньому, завдяки як зовнішнім, так і внутрішнім чинникам, залишатимуться родючим ґрунтом для іноземної дезінформації.

Сербська зовнішня політика ґрунтується на «чотирьох стовпах» збалансованих відносин з Європейським союзом, Сполученими Штатами, Росією і Китаєм. Хоча стратегічною метою залишається членство у Європейському союзі, особлива увага приділяється зміцненню відносин з Москвою і Пекіном, які не визнають незалежність Косова на відміну від більшості країн - членів ЄС і НАТО. Це створює сприятливе середовище для активізації дій іноземних гравців у медійному просторі.

Водночас Республіка Сербська наслідує політику військового нейтралітету Белграда, наприклад, не висловлює бажання вступити до НАТО, але розбудовує відносини з Росією.

Така політична позиція і нерозв’язане питання статусу Косова продовжують гальмувати інтеграцію Сербії до ЄС і перспективи членства в НАТО для Боснії і Герцеговини. Це дає Москві можливість продовжувати презентувати себе як захисницю сербських інтересів. За допомогою спеціально підготовлених розповідей Кремль буде продовжувати посилювати свій вплив у регіоні.

Більше того, вірогідно знадобляться роки, якщо не десятки років, задля розв’язання проблем, існуючих на медіаландшафті Боснії і Герцеговини, Чорногорії і Сербії, а також і інших країн регіону, на що вказано у Доповіді Європейського парламенту. Це і погане дотримання існуючих законів, клієнтелізм, політизація, корупція, кампанії з поливання брудом, злочинна пропаганда ненависті і дифамація, нечесна приватизація і питання належності ЗМІ власникам (Доповідь Клінгендела «Занепад свободи ЗМІ і упереджене звітування про іноземних гравців у Сербії», липень 2020).

Багато роботи необхідно виконати для розв’язання проблем медіаландшафту на західних Балканах, особливо у Сербії, яку названо «трампліном для російських операцій з дезінформації» у нещодавньому дослідженні Європейського парламенту.
)

Багато роботи необхідно виконати для розв’язання проблем медіаландшафту на західних Балканах, особливо у Сербії, яку названо «трампліном для російських операцій з дезінформації» у нещодавньому дослідженні Європейського парламенту.

Проблему ще більше ускладнює сам характер Інтернет ЗМІ в цьому регіоні. Дуже показовою є ситуація в Сербії, де існує понад дві тисячі зареєстрованих ЗМІ. Це призводить до таких недоліків, як недостатня медійна ринкова вартість; недоукомплектовані персоналом служби новин, які скоріше переказують матеріал інших ЗМІ, замість того, щоб робити власні репортажі; низькоякісна журналістика і відсутність фахових знань, необхідних для виявлення дезінформації, особливо зв’язаної зі спеціалізованою тематикою.

У такому складному середовищі паралельна реальність, яку створюють пропагандистські оповіді, продовжує формувати інформаційний простір цього регіону. Ще з’являться нові історії про всемогутню державу, яка забезпечує незрівнянне лідерство і захист, демонструючи чудеса медицини і надпотужну зброю.

Срібної кулі немає

Як показує приклад Сербії, немає срібної кулі для зменшення впливу дезінформації на західних Балканах. Застосування рішень, які допомогли в інших частинах Європи, недостатньо – потрібен широкий, інноваційний підхід з міжнародною підтримкою і координацією.

В регіоні немає інфраструктури, яка потрібна для боротьби з дезінформацією. Це результат притаманної йому слабкої інституційної організації і позитивного ставлення багатьох до Росії, інформаційна активність якої не вважається загрозою.

Тому ініціативи на державному рівні, спрямовані на покращання обізнаності і стійкості населення через освіту (такі як у Фінляндії, наприклад,) перебувають лише в зародковому стані в цьому регіоні і стосуються загальної медійної грамотності і реформ ЗМІ, а не конкретно дезінформації.

Під егідою Міністерства культури Сербії і Європейського союзу в листопаді 2020 року був проведений перший семінар з медійної грамотності в одній з початкових шкіл Белграда. На національному громадському телебаченні на цю тему була започаткована серія освітніх програм для дітей.

У Боснії і Герцеговині, Чорногорії і Сербії міжнародні організації і громадянський сектор активно працюють над навчальними проектами з медійної грамотності і протидії дезінформації. Проте ця діяльність вважається фрагментарною і їй не вистачає узгодженого підходу («Дезінформація в сфері онлайн» – звіт pdf від Асоціації громадян «Чому ні»).

У січні 2020 року, після років відкладання, сербський уряд ухвалив нову медійну стратегію на період до 2025 року за допомогою Європейського союзу, Організації з безпеки і співробітництва в Європі і Норвегії і Фонду Конрада Аденауера. Вона покликана допомогти у розв’язанні ряду застарілих проблем в сфері ЗМІ, хоча є різні думки щодо перспектив її імплементації.

В регіоні створено декілька порталів з перевірки фактів. Будучи важливим елементом в боротьбі проти дезінформації, перевірка фактів за своїм характером є побудованою на реагуванні і має обмежену аудиторію. Більше того, спростування з'являються на кілька днів, або тижнів пізніше, і не можуть встигати за пропагандистським контентом, що виробляється масово.

Змінити ситуацію може навчання журналістів виявленню дезінформації і набуття ними фахових знань зі спеціальних питань, які надають можливість виробляти якісний контент на основі фактів. Проте більшість ЗМІ, які сьогодні функціонують, не потребують таких знань, зважаючи на несприятливе для таких зусиль середовище. Недоукомплектовані і недостатньо фінансовані служби новин зосереджуються на кількості, а не на якості контенту. В результаті, журналісти часто змінюють служби новин, залишають професію, або переходять працювати у більш прибутковий сектор корпоративних комунікацій. Це часто позбавляє результати навчання сенсу.

Для того щоб змінити ситуацію потрібні такі медійні платформи, які дадуть змогу місцевим журналістам працювати на повну потужність, застосовувати свої фахові знання і першими виробляти контент на основі фактів до того, як з’явиться дезінформація. Такі платформи можуть бути побудовані на основі місцевих, регіональних або ширших коаліцій, які ґрунтуються на інформуванні на основі фактів, використанні знань, умінь і досвіду журналістів, застосуванні високих етичних стандартів, джерелах, які підлягають перевірці, і підвищенні кваліфікації на робочому місці.

Однією з таких ініціатив «знизу» стала Мережа безпеки Балкан, яка забезпечує регіональних журналістів і редакторів фаховими знаннями з питань оборони і безпеки, яких не вистачає місцевим і регіональним ЗМІ. Новини і аналіз новин, які виробляє МББ, передають різноманітні ЗМІ в цьому регіоні, від щотижневих, щоденних видань і агенцій новин до таблоїдів, що виходять великими тиражами, незалежно від їхньої редакційної політики і орієнтації.

Разом з ініціативами з перевірки фактів і медійної грамотності медійні платформи такого зразка можуть зробити значний внесок у збільшення кількості і якості інформації на основі фактів у регіоні. Узгоджені зусилля на випередження потрібні і мають застосовуватись і за межами Балканського регіону для розв’язання загальної проблеми вразливості усіх демократичних суспільств до простих сигналів, на яких основані дезінформація, популізм і екстремізм.