Єгипет і Фейсбук: час оновити його статус

Ваель Гонім був япі нових ЗМІ до того як стати революційним героєм. В середині 2010 року ви могли побачити 30-річного керівника «Гугл» біля басейну на його дубайській віллі або як він роз’їжджає з друзями в, як він їх називав, «крутих тачках».
Швидко промайнули шість місяців і ми бачимо зовсім іншу картину. Виснажений Гонім тримає мікрофон на площі Тахрір у своєму рідному Каїрі, вигукує гасла арабською для десятків тисяч демонстрантів – режим Хосні Мубарака звільнив його після 12 днів утримання під вартою. Наступного дня Гонім звучить як переможець. “ Це була Інтернет-революція, ”, - каже він Сі-еН-еН, “Я назову її "Революцією 2.0"”.

Що повернуло Ваеля Гоніма додому? І чи він правий щодо єгипетської революції?

Відповідь на перше запитання починається з брутального убивства 28-річного єгипетського бізнесмена Халеда Саїда в червні 2010 року. Зовсім випадково Саїд отримав запис того, як корумповані поліцейські ділять між собою захоплені наркотики і готівку. Вважають, що запис потрапив до нього випадково, через «Блютус», коли він тихо сидів в олександрійському Інтернет-кафе. Проте Саїд не знищив компрометуюче відео – він хоробро розмістив його в он-лайні.

Деталі того, що призвело до вбивства, розпливчасті. Однак ми знаємо, що кількома тижнями пізніше двоє з тих поліцейських побачили, як Халед Саїд виходив з Інтернет-кафе. Вони заштовхали його всередину і напали на нього. Свідки кажуть, що вони неодноразово били його головою об мармуровий стіл, після чого його витягли на вулицю і забили ногами до смерті.

Інтернет вдруге вступив у гру. В поліцейському звіті сказано, що він помер після того, як проковтнув пакетик маріхуани. Однак родина Саїда отримала фотографії його побитого тіла від охоронця моргу. Його щелепа, обезформлена поліцейським чоботом, була достатнім доказом того, що від них намагалися приховати. Отже, всупереч єгипетській владі ці фотографії були оприлюднені в он-лайні кузенами Саїда. Вони стали сенсацією, що шокувала і заразила.

Вони навіть досягли Ваеля Гоніма в Дубаї – і керівник маркетингу "Гугл" на Близькому Сході і в Північній Африці вирішив діяти. Він відкрив нову сторінку Фейсбук, на якій розмістив їх, назвавши її “Ми усі Халед Саїд”, використовуючи псевдо “Ельшахід” (мученик) для того, щоб приховати своє справжнє ім'я. На кінець січня 2011 року сторінка мала понад 350 тисяч послідовників. Саме тоді Гонім закликав цих послідовників виступити з протестами проти єгипетського режиму 25 січня.

Ця розповідь, або принаймні деякі її частини, захопила західну аудиторію. Історія пояснює, чому Ваель Гонім повернувся додому в Єгипет. Однак те, що сталося далі, породжує багато запитань.

Коротко кажучи, деякі спостерігачі вважають, що ця розповідь не закінчилася. Що група Фейсбуку Гоніма надихнула десятки тисяч демонстрантів вийти на вулиці 25 січня, що зрештою призвело до падіння режиму Мубарака. Наприклад, 30 січня журнал «Ньюсвік» запитав: « Хто такий Ельшахід?» Анонімний активіст, повідомляє журнал, стояв «за єгипетським повстанням».

Після того як він розкрив себе, той самий журнал представив Гоніма як «борця за свободу з Фейсбуку». Тим часом "Нью-Йорк Таймс", затамувавши подих, повідомив про « Єгипет Ваеля Гоніма» – саме Гонім, говориться в статті, «оголосить звільнений Єгипет відкритий для бізнесу».

Однак інші спостерігачі, серед них і я, не так впевнені в тому, що Гонім організував революцію. Або що він стояв за єгипетським повстанням. Або що це загалом була Інтернет-революція – «Революція 2.0». Схоже, що історія була дещо спотворена, але це не просто питання точності. Немає сумніву в тому, що місцевий керівник "Гуглу" є людиною хороброю. Однак це не означає, що він обов’язково правий.

По-перше, розпочнемо з основ. Яка частка 3,4 мільйонів єгипетських користувачів Фейсбуку пішла за сторінкою Гоніма «Ми усі Халед Саїд» в січні 2010 року? Ми не маємо жодного уявлення, скільки їх фактично було в країні. Коли я писав цей матеріал, було можливо слідкувати за сторінкою з мого власного екаунту на Фейсбуці у Великій Британії. Скільки людей вивчали цю сторінку з-поза меж Єгипту? Скільки десятків тисяч представників арабської діаспори – американських єгиптян, наприклад? Ніхто не знає.

Кількість користувачів 25 січня встановила історичний прецедент. Чи відіграла свою роль в цьому сторінка Ваеля Гоніма на Фейсбуці, якій виповнилось шість місяців? Майже впевнений – так. Однак інші чинники суттєво применшують її значення, зокрема те, що Туніс лише за дев'ять днів до цього повалив диктатуру. Насмілюсь сказати, що протести вірогідно відбулись би і без допомоги Фейсбуку або інших соціальних мереж на кшталт Твіттера. 25 січня – це національне свято в Єгипті.

Є ще телебачення. Західні ЗМІ – і більшість єгиптян – вперше почули про Ваеля Гоніма, коли він з’явився на "Дрім ТВ", даючи інтерв'ю лише через кілька годин після звільнення з 12-денного ув’язнення. Він розповідав про себе і плакав за протестувальниками, які загинули під час його утримання під вартою. Це, як сказав один єгипетський автор, дало революції «укол адреналіну в серце». Кількість учасників зросла неймовірно.

Однак тут важливо розуміти різницю: значуще телеінтерв'ю з фахівцем із соціального ЗМІ – тим, хто вірогідно втілює в собі надію на майбутнє Єгипту – має мало спільного із самим соціальним ЗМІ. Два ЗМІ були переплутані, і вірогідність того, що телебачення (зокрема супутникове телебачення) здійснило величезний вплив на єгипетську революцію. Як сказав Фарес Брайзат з катарського Арабського центру досліджень і вивчення політики: «Аль-Джазіра дала людям голос, якого вони раніше не мали».

Захід схильний до перебільшення впливу соціальних ЗМІ. Іранська «Зелена революція» 2009 року була відома під іншою назвою – «Революція Твіттера» (серед інших "Вашингтон Таймс" і всесвітня служба Бі-Бі-Сі саме так її описували). Про використання соціальних ЗМІ опозиційним рухом писали на перших шпальтах в усьому світі. Як в той час сказав Клей Ширки: «Ось воно. Почалося. Це перша революція, яку запустили на глобальну арену і трансформували соціальні ЗМІ».

Однак "Революція Твіттера" була перебільшена. В книзі Євгена Морозова «Мережева омана» вказано, що за результатами аналізу, виконаного «Сисомос» (аналітична компанія соціальних ЗМІ) напередодні виборів в Ірані 2009 року, в країні було «зареєстровано лише 19 235 екаунтів на Твіттері (0,027% населення)». Тобто, як сказав рік тому Гамід Теграні, персидський редактор "Глобальних голосів": «Захід зосередився не на іранському народі, а на ролі західних технологій… Твіттер відіграв важливу роль в рекламуванні того, що відбувалось, але його роль була перебільшена».

Те ж саме можна сказати і про єгипетську революцію, і про арабські повстання загалом. Західні ЗМІ наполегливо зосереджуються на ролі західних технологій і менше уваги приділяють тому, що активні вуличні протести, дивно знайомий рушій революції, звалили диктаторів. Хаотична реальність арабських вуличних протестів – одного разу, як це не дивно, в Каїрі мав місце наступ на верблюдах – була перепакована для західної аудиторії. Без сумніву, 30 мільйонів користувачів Фейсбуку у Великій Британії і десятки мільйонів, що насолоджувались "Соціальною мережею" минулого року, це радо вітали.

Отже, повернемось до другого запитання: Чи правий був Ваель Гонім щодо єгипетської революції? Чи справді це була Інтернет-революція? Чи була це «Революція 2.0»? Ні, скоріш за все, ні.

І коли замислюєшся над ще одним висловлюваням Гоніма – «якщо ви хочете звільнити суспільство, просто дайте йому доступ до Інтернету » – ця ідея починає виглядати наївно.