|
| Updated: Dec 2004 | NATO On-line library |
| Other languages |
ДОВІДНИК ЧИТАЧА
ТРИ ГОЛОВНІ СКЛАДОВІ ПОРЯДКУ ДЕННОГО Операції та місії Альянсу Заява щодо Іраку Підписана главами держав та урядів країн, які взяли участь у засіданні Північноатлантичної ради (ПАР) в Стамбулі 28 червня 2004 року Заява щодо Афганістану Генерального секретаря НАТО у Стамбулі 28 червня 2004 рокуЯ із задоволенням повідомляю, що Північноатлантична рада (ПАР) видала наказ Верховному головнокомандувачу об’єднаними збройними силами генералу Джеймсу Джоунсу розпочати подальше розширення присутності Міжнародних сил сприяння безпеці (МССБ) в Афганістані. У найближчому майбутньому таке розширення включатиме Групи з відбудови провінцій (ГВП) під керівництвом Великої Британії у Мазарі-Шаріфі та Меймене, ГВП під керівництвом Німеччини у Файзабаді, ГВП під керівництвом Нідерландів у Баглані. МССБ вже здійснюють керівництво ГВП у Кундузі. Ці п’ять ГПВ працюватимуть у рамках процесу відбудови країни відповідно до попередніх рішень Північноатлантичної ради (ПАР) щодо розширення присутності МССБ і приєднання до них у майбутньому інших ГВП. Північноатлантична рада (ПАР) також дала дозвіл Верховному головнокомандувачу ОЗС НАТО в Європі сформувати Базу авангардної підтримки (Центр матеріально-технічного забезпечення) поблизу Мазарі-Шаріфа і забезпечити тимчасову присутність супутніх баз в Сарі-Пулі, Самангані та Шибіргані, а також продовжувати необхідну підготовку до підтримки майбутніх виборів та подальшого розгортання присутності. МІСІЯ НАТО З ПІДГОТОВКИ СИЛ БЕЗПЕКИ ІРАКУ На саміті в Стамбулі лідери країн НАТО взяли на себе нове зобов’язання. Вони погодилися допомогти Тимчасовому уряду Іраку провести навчання іракських сил безпеки. Для забезпечення цього процесу Північноатлантичній раді (ПАР) було доручено розробити шляхи виконання цього рішення. Таке рішення було прийнято у відповідь на запит від Тимчасового уряду Іраку і одностайно ухвалено в РРБ ООН 1546 про надання допомоги багатонаціональним силам в Іраку міжнародними і регіональними організаціями з питань безпеки.На виконання цього рішення 30 липня 2004 року ПАР було узгоджено формування Місії НАТО з підготовки сил безпеки Іраку у складі близько 50 військовослужбовців під командуванням генерал-майора Карела Хілдерінка з Нідерландів. До складу місії входитимуть представники Об’єднаного командування з питань трансформації (ОКТ) у Норфолку, Вірджинія. До завдань цієї місії входять: • встановлення зв’язків з Тимчасовим урядом Іраку та багатонаціональними силами; • тісне співробітництво з іракським керівництвом для допомоги у формуванні урядових структур, зокрема, Міністерства оборони та військового штабу. Це передбачає проведення навчання окремих штабних офіцерів в Іраку; • допомога у відборі тих військовослужбовців, що мають проходити навчання за межами Іраку; • тісне співробітництво з Тимчасовим урядом Іраку та багатонаціональними силами з питань невідкладної розробки детальних пропозицій НАТО щодо проведення навчання, надання дорадчої допомоги і співпраці, а також представлення відповідного звіту Північноатлантичній раді до 15 вересня 2004 року. У серпні 2004 року НАТО розпочала навчання і надання дорадчої допомоги обраним іракським військовослужбовцям на території Іраку, а також почала забезпечувати координування пропозицій інших країн про надання обладнання та керівництва підготовкою окремих підрозділів іракських сил безпеки на території країни. Оголошуючи рішення ПАР, Генеральний секретар НАТО Яап де Хооп Схеффер зазначив, що Місія НАТО з підготовки сил безпеки “допоможе іракському керівництву визначити власні пріоритети під час проведення оборонної реформи. Безумовно, надзвичайно важливо, щоб ініціатива надходила від іракського уряду”. Генеральний секретар НАТО також заявив: “Усі союзники сповнені рішучості допомогти Іраку успішно провести необхідні перетворення, і всі вони об’єднані бажанням сприяти встановленню в Іраку миру та внутрішньої безпеки...якомога швидше, а Місія НАТО з підготовки сил безпеки допоможе втілити ці плани в життя”. Місія НАТО з підготовки сил безпеки Іраку є особливою, бо її діяльність підлягає політичному контролю Північноатлантичної ради. Вся діяльність Місії з підготовки сил безпеки проводиться в умовах тісного співробітництва з багатонаціональними силами, які підтримують безпеку в зоні роботи Місії з підготовки сил безпеки Іраку. Навчальний центр в Іраку Верховний головнокомандувач ОЗС НАТО в Європі генерал Джеймс Джоунс 15 вересня 2004 року представив Північноатлантичній раді звіт Місії НАТО з підготовки сил безпеки Іраку. Вже через тиждень Рада затвердила організацію навчального центру за межами Багдада. Навчально-тренувальний центр НАТО в Іраку буде розташовано в Аль-Рустаманії, де проводитиметься навчання іракських вищих посадовців, офіцерів і вищого керівництва оборонних структур. Основну увагу буде приділено формуванню навичок ефективного управління для побудови загальнонаціональних багатоетнічних інституцій у галузі безпеки. Представники Альянсу також визначатимуть, які саме військовослужбовці іракських сил проходитимуть навчання за межами країни, а також забезпечуватимуть координацію навчання, надання обладнання та іншої допомоги, що надходить на двосторонній основі від окремих країн-членів і партнерів НАТО як на території Іраку, так і за його межами, для забезпечення повної взаємодії під час надання допомоги. Місія НАТО з підготовки сил безпеки Іраку перебуває під політичним контролем Північноатлантичної ради. Генерал-лейтенант Девід Петреус, який відповідає за проведення багатонаціональними силами програми підготовки сил безпеки в Іраку, здійснює загальне командування місією. Він звітує про проведення навчання Верховному головнокомандувачу ОЗС НАТО в Європі через штаб ОЗС в Неаполі, а про проведення роботи з підготовки сил безпеки багатонаціональними силами він звітує генералу Джорджу Кейсі, командувачу багатонаціональними силами. Підпорядкування командування проходить через штаб Верховного головнокомандувача ОЗС НАТО в Європі (SHAPE) в місті Монс, Бельгія, який звітує Північноатлантичній раді через Військовий комітет. Штаб Верховного головнокомандувача ОЗС НАТО в Європі (SHAPE) користується підтримкою Об’єднаного командування з питань трансформації ОЗС у Норфолку, Вірджинія, яке несе відповідальність за координування навчальної роботи за межами Іраку. Багатонаціональні сили підтримують безпеку на території Іраку, а НАТО відповідає за безпосередній захист в умовах бойових дій. НАТО продовжує надавати підтримку Польщі, яка здійснює керування одним із секторів багатонаціональних сил. Польща формально взяла на себе командування багатонаціональними силами у південно-центральному Іраку 3 вересня 2003 року. НАТО надає допомогу Польщі у багатьох питаннях, зокрема, в розвитку військових сил, забезпечення комунікацій, матеріально-технічному постачанні та координуванні пересування по території. Офіційні документи і додаткова інформація Зверніться до електронної версії “Довідника читача”, щоб перейти до інших сторінок , пов’язаних з цією темою (http://www.nato.int) Заява щодо Іраку 28 червня 2004 року http://www.nato.int/docu/pr/2004/p04-098e.htm Промова Генерального секретаря НАТО про надання допомоги НАТО Іраку 30 липня 2004 року http://www.nato.int/docu/pr/2004/p04-115e.htm Прес-реліз Командування ОЗС НАТО у Південній Європі про відправку передового загону Місії НАТО з підготовки сил безпеки Іраку 7 серпня 2004 року http://www.afsouth.nato.int/releases/2004releases/PR_22_04.htm Розгорнутий прес-реліз про допомогу НАТО Польщі 3 вересня 2003 року http://www.nato.int/docu/pr/2003/p03-093e.htm Заява щодо Іраку на саміті в Празі 21 листопада 2002 року http://www.nato.int/docu/pr/2002/p02-133e.htm Сторінки з питань новин, офіційних документів та промов щодо НАТО та Іраку http://www.nato.int/issues/iraq/index.html Розширення діяльності НАТО в Афганістані З серпня 2003 року НАТО здійснює командування Міжнародними силами сприяння безпеці (МССБ) в Афганістані. Керівники країн -- членів НАТО домовилися продовжити розширювати присутність сил Альянсу у постраждалій після війни країні шляхом формування додаткових Груп з відбудови провінцій (ГВП) під керівництвом МССБ, які приєднаються до вже сформованих силами коаліції ГВП під керівництвом США. До складу цих ГВП входять представники міжнародних військових і цивільних кіл, які допомагають забезпечити в афганських провінціях державний лад і сприяють розвитку і реконструкції. Перші ГВП під керівництвом НАТО були сформовані Німеччиною на початку 2004 року в Кундузі, і до їх складу увійшли представники Франції, Угорщини, Румунії і Швейцарії.Чотири нові ГВП було створено напередодні афганських президентських виборів 9 жовтня 2004 року: • у Мазарі-Шаріфі під керуванням Великої Британії у складі представників Данії, Німеччини, Фінляндії, Норвегії, Румунії та Швеції; • у Меймене під керуванням Великої Британії у складі представників Норвегії та Фінляндії; • У Файзабаді під керуванням Німеччини; • У Пулі-Хумрі, провінція Баглан, під керуванням Нідерландів. Крім того, ГВП у Мазарі-Шаріфі виступають передовою базою сприяння розширенню присутності МССБ у північному Афганістані. Тимчасові “супутникові” групи було також утворено у Сарі-Пулі, Самангані та Шибіргані. Розширена присутність МССБ покриває дев’ять провінцій на півночі країни загальною територією 185 000 квадратних кілометрів. МССБ також відповідають за територію майже 3600 квадратних кілометрів у Кабулі та прилеглих районах. На саміті в Стамбулі лідери країн Альянсу схвалили діяльність Канади в МССБ та висловили побажання щодо майбутньої ролі Єврокорпусу, до якого перейшло командування МССБ у серпні 2004 року. На час проведення саміту в Стамбулі командування силами здійснювалося представником Канади, яка надала понад 1500 військових до складу МССБ. Генеральний секретар НАТО Яап де Хооп Схеффер назвав Афганістан найголовнішим пріоритетом для Альянсу. НАТО прагне допомогти утворити в Афганістані безпечний і стабільний лад життя під керівництвом представницького уряду. Згідно з домовленостями Боннської конференції в грудні 2001 року, які знайшли своє відображення у резолюціях Ради Безпеки ООН, сили Альянсу лишатимуться в Афганістані у складі МССБ доки не будуть досягнуті вищезазначені цілі, мета яких – допомогти Афганістану подолати наслідки майже сорокарічного авторитарного правління, іноземної окупації та громадянської війни. При наданні підтримки афганському уряду НАТО співпрацює з виконавцями операції „Ендюрінг фрідом”, Mісією допомоги ООН, Європейським Союзом та іншими міжнародними організаціями, присутніми в Афганістані. Промова Хаміда Карзая у Стамбулі У своїй промові перед Радою євроатлантичного партнерства на рівні глав держав та урядів, Президент Афганістану Хамід Карзай подякував НАТО за її рішення продовжити розширення присутності МССБ. Він, зокрема, сказав: “До мене звертаються афганці з усіх куточків країни і просять збільшити присутність Міжнародних сил сприяння безпеці. Вони бажають бачити присутність сил коаліції та сил безпеки і, особливо, сил НАТО в Афганістані в тих районах, де цих сил [поки що] немає, оскільки вони їм довіряють. Афганці побачили на власні очі, що присутність МССБ в Кабулі сприяє безпеці громадян, допомагає налагодити економічні відносини, сприяє розвитку приватного сектора, діяльності як урядових, так і неурядових структур”. На завершення Президент Карзай додав: “Афганці повністю підтримують присутність МССБ у своїй країні. Якщо ми разом зможемо побудувати безпечне життя, якого так прагнуть афганці, то завтрашній день і нашої країни, і всієї міжнародної спільноти буде набагато безпечнішим, ніж сьогодні”. Підтримка виборів МССБ допомагали афганській владі підтримувати безпеку під час президентських виборів 9 жовтня 2004 року. В межах своїх можливостей вони забезпечували проведення безперешкодного процесу реєстрації виборців і надання підвищеної підтримки афганському керівництву при сприянні безпеці під час виборчого процесу по всій території розширеної присутності МССБ. Починаючи з вересня 2004 року протягом восьми тижнів НАТО тимчасово розгорнула додаткові сили для підтримки виборів. Афганське керівництво несло головну відповідальність за безпеку під час виборчого процесу, а МССБ здійснювали підтримку президентських виборів на двох рівнях: перший, на рівні ГВП, склад яких було посилено з урахуванням поточної ситуації для дотримання того рівня безпеки, який був визначений країнами у складі ГВП після консультацій з командуванням МССБ. До другого рівня входили додаткові групи, які повинні були забезпечувати швидке реагування МССБ на будь-які загрози безпеці у разі необхідності. Іспанія та Італія надіслали по одному батальйону кожна, а США направили повністю укомплектовану стрілецьку роту. Іспанський батальйон у Мазарі-Шаріфі та рота США у Кабулі увійшли до складу Сил швидкого реагування МССБ, а італійський батальйон у Кабулі приєднався до оперативних резервних сил у зоні присутності. Таким чином, присутня в Афганістані стрілецька рота США вперше знаходилася під командуванням НАТО. Присутність італійського батальйону проходила в рамках третьої шестимісячної ротації Сил реагування НАТО (СРН) до кінця 2004 року, СРН 3. Підтримку вищезазначеним додатковим силам надавали: • шість голландських бойових літаків F-16 та літак-заправник KDC-10, розташовані у міжнародному аеропорту Манас на повітряній базі Гансі у Бішкеку, Киргизстан; • шість британських „Харрієр” GR7 реактивних літаків з вертикальним зльотом та посадкою на базі у Кандагарі; • та шість C-130 середньоважких транспортних літаків, які були надані Бельгією, Канадою, Португалією, Швецією, Великою Британією і США. Крім того, США надали батальйон з бази у Вілсеку, Німеччина, який слугував силою стратегічного резерву за межами прямої видимості, і який, у разі виникнення необхідності, можна було направити до Афганістану. НАТО готується до поширення сфери присутності МССБ у західних провінціях Афганістану з передовою базою підтримки в Гераті, відповідно до моделі поширення сил “зіркоподібної мережі” (мережі “hub and spoke”) у північних провінціях відповідно до прийнятих на саміті рішень. Реформування сектора безпеки МССБ підтримують реформування сектора безпеки в Афганістані, що проводиться під егідою Великої вісімки (G8). А саме: • проведення процесів роззброєння, демобілізації та реінтеграції під керівництвом Японії; • проведення навчання новоствореної афганської армії під керуванням США і за допомоги Франції та Великої Британії; • навчання сил поліції під керуванням Німеччини; • реформування системи юстиції під керуванням Італії; • боротьба з наркотиками під керуванням Великої Британії. Історія створення МССБ МССБ були створені відповідно до рішень Боннської конференції у грудні 2001 року після повалення в Афганістані репресивного режиму Талібан. Афганські лідери опозиції, присутні на конференції, розпочали процес реконструкції своєї країни шляхом формування нової урядової структури – перехідної влади Афганістану. Концепція утворення міжнародних сил під егідою ООН для надання допомоги новоутвореній перехідній владі Афганістану була започаткована з метою створення безпечного середовища в Кабулі та на його околицях, а також сприяння процесу реконструкції Афганістану. Ці домовленості проклали шлях до створення тристороннього партнерства поміж перехідною владою Афганістану, Місією допомоги ООН Афганістану та МССБ. МССБ не є силами ООН, а являють собою коаліцію сил, бажаючих надати допомогу, створеною під егідою Ради Безпеки ООН (в чотирьох резолюціях Ради Безпеки ООН, а саме в 1386, 1413, 1444 і 1510 йдеться про МССБ). З 11 серпня 2003 року НАТО підтримує і керує МССБ, а фінансування їх діяльності надходить від країн, які надсилають війська до складу МССБ. Перші завдання МССБ Завдання МССБ викладено у військово-технічному договорі, затвердженому на конференції в Бонні. Першорядним завданням є допомога перехідній владі Афганістану у підтримці безпеки в Кабулі та в прилеглих районах для сприяння безпечній роботі як самій перехідній владі, так і представникам ООН в цьому районі. Сама присутність МССБ допомагає створювати та підтримувати безпечне середовище, формувати структури безпеки Афганістану, визначати пріоритетні цілі проведення реконструкції країни, проводити навчання та утворювати майбутні сили безпеки Афганістану. Також проводиться навчання перших загонів Афганської національної армії та національної поліції, відбудова шкільних та медичних закладів, поновлення водопостачання, надання технічної допомоги сільському господарству та багато інших спільних військово-цивільних проектів. МССБ допомагають в організації роботи міжнародного аеропорту в Кабулі (тактична група в Кабульському міжнародному аеропорту) та здійснює керівництво Центром зв’язку ВПС, надаючи в такий спосіб МССБ необхідну матеріально-технічну підтримку шляхом забезпечення повітряного зв’язку з країнами НАТО. Крім того, МССБ відіграли важливу роль у транспортуванні важких озброєнь з усього Афганістану до трьох пунктів збору поблизу Кабула. На початку 2004 року МССБ взяли участь у заходах зі сприяння безпеці під час важливої політичної події – зборів конституційної Лойя Джирга1, великої національної ради Афганістану, на яких було затверджено нову конституцію країни. Структура МССБ Штаб Головнокомандувача МССБ здійснює оперативне керування і планування заходів щодо підтримки багатонаціональних бригад Кабула та інших оперативних завдань у межах своєї відповідальності. Також він забезпечує зв’язки і допомагає в роботі Місії допомоги ООН в Афганістані, перехідній владі в Афганістані, урядовим і неурядовим організаціям. Штаб Головнокомандувача МССБ керує трьома основними складовими: • Багатонаціональними бригадами Кабула: тактичний штаб МССБ відповідає за планування і проведення патрулювання, операції військово-цивільного співробітництва на щоденній основі в самому Кабулі та в прилеглих районах; • Міжнародним аеропортом в Кабулі: МССБ допомагають афганському Mіністерству цивільної авіації та туризму забезпечувати повноцінну роботу аеропорту; • ГВП у Баглані, Файзабаді, Кундузі, Мазарі-Шаріфі, Меймені. Спеціальний цивільний представник Важливою вимогою забезпечення успіху місії МССБ є робота цивільного представника НАТО в Афганістані, міністра Хікмета Четіна з Туреччини. Призначений у листопаді 2003 року, міністр Четін відповідає за проведення багатьох політично-військових аспектів допомоги перехідній владі Афганістану з боку Альянсу щодо виконання зобов’язань у рамках Боннського договору в грудні 2001 року. До сфери повноважень цивільного представника також включено тісне співробітництво з МССБ, ООН та іншими координаційними організаціями світової спільноти, а також з перехідною владою Афганістану в Кабулі. Офіційні документи і додаткова інформація Зверніться до електронної версії “Довідника читача”, щоб перейти до інших сторінок, пов’язаних з цією темою (http://www.nato.int) Заява щодо Афганістану Генерального секретаря НАТО у Стамбулі 28 червня 2004 року http://www.nato.int/docu/pr/2004/p04-106e.htm Заключне комюніке міністрів оборони країн НАТО про розширення присутності МССБ за межі Кабула (параграф 5), Брюссель, 1 грудня 2003 року http://www.nato.int/docu/pr/2003/p03-148e.htm Оголошення у тексті Заключного комюніке міністрів закордонних справ країн НАТО в Мадриді, 3 червня 2003 року, стосовно переходу МССБ під командування НАТО (параграф 3) http://www.nato.int/docu/pr/2003/p03-059e.htm НАТО в Афганістані http://www.nato.int/issues/afghanistan/index.htm Цифри і факти про МССБ http://www.nato.int/issues/afghanistan/factsheet.htm Інформація про місію МССБ НАТО в режимі он-лайн http://www.afnorth.nato.int/ISAF Найчастіші запитання, що надходять про МССБ http://www.afnorth.nato.int/ISAF/Update/media_faq.htm “Шлях до Кабула”. Стаття у „НАТО Ревю” (літо 2003 року) Дієго Руїса Палмера, яка містить детальний опис ролі, функціонування та еволюції МССБ від часу свого заснування до переходу під керування НАТО http://www.nato.int/docu/review/2003/issue2/english/art3_pr.html “Підготовка до конституційної Лойя Джирги”. Новини МССБ у викладі майора Гая Турпіна з поясненням обставин виникнення, функціонування та ролі цієї ради, 5 грудня 2003 року http://www.afnorth.nato.int/ISAF/Update/getready.htm
Сили Європейського Союзу замінять Стабілізаційні сили відповідно до домовленостей „Берлін-плюс” між двома організаціями (див. розділ про відносини НАТО -- ЄС). Згідно з цими домовленостями, НАТО допомагатиме ЄС у процесі планування через представництво у штабі Верховного головнокомандувача ОЗС НАТО (SHAPE) в Європі в Монсі, Бельгія, а оперативне командування Силами ЄС (ІЮФОР) буде здійснюватися заступником Верховного головнокомандувача ОЗС НАТО в Європі. Кількісний склад Сил ЄС дорівнюватиме кількості СФОР, які поступово було зменшено до 7000 особового складу з 60 000 військовослужбовців, які було введено до Боснії та Герцеговини у складі Імплементаційних сил, починаючи з грудня 1995 року. НАТО в Боснії та Герцеговині Незважаючи на успішне завершення місії СФОР, в Стамбулі глави країн Альянсу ще раз підкреслили довгостроковий характер політичних зобов’язань, взятих на себе НАТО в Боснії та Герцеговині. Альянс утримуватиме невелику присутність в Сараєво у формі військового штабу під головуванням генерал-майора збройних сил США. Основним завданням штабу НАТО в Сараєво буде надання порад і рекомендацій уряду Боснії та Герцеговини з питань проведення оборонної реформи. Крім того, штаб відіграватиме антитерористичну роль, підтримуватиме у рамках своєї компетенції та спроможності Міжнародний трибунал з військових злочинів у Гаазі, сприятиме обміну розвідувальною інформацією з ЄС. Згідно з Резолюцією Ради Безпеки ООН 1031, починаючи з грудня 1995 року, НАТО проводить миротворчу операцію в Боснії та Герцеговині. Рішенням цієї резолюції відповідальність за проведення військових операцій в Боснії та Герцеговині було перекладено з Сил захисту ООН (АНПРОФОР) на НАТО. Під керування НАТО також було переведено Імплементаційні сили (ІФОР), що відповідали за впровадження військових аспектів Дейтонської мирної угоди. У Дейтонській мирній угоді записано, що Боснія та Герцеговина є єдиною, демократичною багатоетнічною країною у складі двох утворень: Федерації Боснії та Герцеговини і Республіки Сербської. Прийняття цього мирного договору поклало край чотирирічній війні в Боснії та Герцеговині, яка спалахнула відразу по закінченні холодної війни після розпаду Югославії на Боснію та Герцеговину, Хорватію, колишню Югославську Республіку Македонія*, Чорногорію, Сербію, Словенію. Імплементаційні сили (ІФОР) отримали однорічний мандат забезпечити впровадження військових аспектів мирної угоди для забезпечення припинення військових дій, проведення розподілу збройних сил новоутворених територіальних одиниць у складі Боснії – Федерації Боснії та Герцеговини і Республіки Сербської, передачі відповідних територій під контроль новостворених державних утворень відповідно до положень мирного договору, транспортування збройних сил і важких озброєнь обох сторін до обумовлених місць зберігання. Все це було досягнуто у червні 1996 року. У грудні 1996 року ІФОР було замінено Стабілізаційними силами (СФОР), які отримали відкритий мандат про запобігання ворожнечі, сприяння встановленню миру, створення мирного середовища шляхом забезпечення постійної військової присутності у зоні своєї відповідальності, цілеспрямоване координування зусиль з ключових напрямів, зокрема, встановлення імплементаційних цивільних організацій, забезпечення подальшої довгострокової консолідації миру в регіоні за умов відсутності сил НАТО в Боснії та Герцеговині. НАТО в Косові У Стамбулі глави країн Альянсу підтвердили свої зобов’язання зі сприяння безпеці та стабільності в багатоетнічному краї Косово. КФОР, до складу яких сьогодні входять близько 17 500 осіб, продовжуватимуть свою присутність в провінції. Лідери країн Альянсу засудили випадки етнічно спрямованого насильства в краї у березні 2004 року, що викликали необхідність розташувати сили оперативного та стратегічного резерву НАТО для поновлення безпеки в регіоні. Ці спалахи насильства ще раз підтвердили необхідність постійної присутності КФОР. Сили Косова (КФОР) працюють разом з Місією ООН в Косові та іншими міжнародними і неурядовими агентствами зі стабілізації ситуації в провінції. НАТО провела 78-денну повітряну кампанію у 1999 році проти режиму президента Слободана Мілошевича, щоб покласти край етнічним чищенням косовських албанців. Напруга в регіоні посилилася ще у 1989 році, коли уряд у Белграді відмінив автономію Косова і започаткував пряме керування провінцією. Пізніше почалися репресії проти косовських албанців. У 1998 році у Косові прокотилися хвилі насильства з боку сербських сил, в результаті чого численні біженці та переміщені особи залишили регіон. Відповідно до Резолюції Ради Безпеки ООН 1244, яка закликає до спрямування в Косово дієвої міжнародної цивільної присутності та сил безпеки, перші КФОР у складі 50 000 осіб було введено до краю у червні 1999 року. Резолюція 1244 визначає Косово як край під тимчасовим керівництвом міжнародної адміністрації, доки не буде знайдено рішення стосовно майбутнього статусу провінції. Резолюція також доручає Генеральному секретарю НАТО призначити Спеціального представника для здійснення контролю за міжнародною цивільною присутністю, а також наказує країнам -- членам Альянсу і відповідним міжнародним організаціям забезпечити міжнародну присутність для дотримання безпеки в регіоні. Офіційні документи і додаткова інформація Зверніться до електронної версії “Довідника читача”, щоб перейти до інших сторінок, пов’язаних з цією темою (http://www.nato.int) Загальна рамкова угода про забезпечення миру в Боснії та Герцеговині, 14 грудня 1995 року http://www.nato.int/ifor/gfa/gfa-home.htm Резолюції Ради Безпеки ООН та інші документи з питань Боснії та Герцеговини і Косова http://www.un.org/Depts/dpko/dpko/home.shtml Заява керівників НАТО на саміті у Вашингтоні 23-25 квітня 1999 року http://www.nato.int/docu/pr/1999/p99-062e.htm Договір ЄС -- НАТО про узгодженість підходів до ситуації в західних Балканах від 29 червня 2003 року http://www.nato.int/docu/pr/2003/p03-089e.htm Роль НАТО в Косові http://www.nato.int/kosovo/kosovo.htm Операція „Елайд форс” (Allied Force) http://www.nato.int/kosovo/all-frce.htm веб-сторінка КФОР http://www.nato.int/kfor/welcome.html веб-сторінка ІФОР http://www.nato.int/ifor/ifor.htm веб-сторінка СФОР http://www.nato.int/sfor/index.htm Базова інформація про роль НАТО у проведенні миротворчих операцій („Довідник НАТО”, видання 2001 року, стор.107-135) http://www.nato.int/docu/handbook/2001/pdf/handbook.pdf Операція “Ектив ендевор” Лідери країн Альянсу вирішили посилити вагомість внеску військово-морської операції спостереження і супроводу „Ектив ендевор” до боротьби проти тероризму. Вони також привітали пропозиції Росії та України взяти участь в операції “Ектив ендевор”. Зараз йде робота з визначення формату надання такої підтримки. Всі пропозиції щодо участі та підтримки від країн-партнерів Ради євроатлантичного партнерства, країн Середземноморського діалогу та інших заінтересованих країн розглядатимуться відповідно до термінів їх подання.Операція “Ектив ендевор” демонструє рішучість та здатність країн --членів Альянсу адекватно відреагувати на терористичні дії. Операція розпочалася безпосередньо у відповідь на терористичні атаки на Сполучені Штати 11 вересня 2001 року і згідно з наступним проголошенням задіяння статті 5 Північноатлантичного договору. 6 жовтня 2001 року у cхідному Середземномор’ї було розміщено військово-морські сили для спостереження, виявлення і запобігання терористичній діяльності. Операція, яка 26 жовтня 2001 року отримала формальну назву “Ектив ендевор” і керівництво якою забезпечує Командування об’єднаними морськими силами у Південній Європі в Неаполі, Італія, стала своєрідною віхою для Альянсу. Окрім розміщення літаків системи повітряного попередження і управління (АВАКС) у США, НАТО вперше застосувала свої сили в межах дії статті 5. У березні 2003 року НАТО розширила операцію “Ектив ендевор” і почала забезпечувати ескорт невійськових кораблів країн -- членів Альянсу через Гібралтарську протоку. У квітні 2003 року НАТО знову розширила сферу діяльності операції і почала проводити перевірку та огляд на борту підозрілих кораблів. Такий огляд здійснювався у рамках домовленостей з власниками суден та країнами, під прапорами яких проводилася навігація відповідно до міжнародного законодавства. У березні 2004 року операцію “Ектив ендевор” було поширено на все Середземномор’я. Проведення операції “Ектив ендевор” передбачає ротацію кожні три місяці морських сил НАТО постійного базування в Середземномор’ї та морських сил постійного базування на Атлантиці. Деякі країни -- члени Альянсу, зокрема, Іспанія, Греція, Туреччина та Італія надають військово-морські ресурси для проведення операції. Операції щодо забезпечення ескорту в Гібралтарській протоці потребують використання швидких патрульних човнів, які надають північноєвропейські країни -- члени Альянсу, а саме Данія, Норвегія та Німеччина. Іспанія надає також допоміжні засоби для проведення операцій в районі протоки. Проведення всієї операції “Ектив ендевор” цілком залежить від матеріально-технічної підтримки середземноморських країн -- членів Альянсу. Станом на середину жовтня 2004 року в рамках операції “Ектив ендевор” сигнальним методом було ідентифіковано 3000 суден та здійснено 70 перевірок на борту. Загальна кількість кораблів, безпечно проведених через Гібралтарську протоку, становила 488 одиниць. У рамках операції “Ектив ендевор” було розроблено заходи для забезпечення морської складової спільної допомоги НАТО уряду Греції щодо посилення заходів безпеки під час проведення Олімпійських ігор 2004 року та Параолімпійських ігор з 2 серпня по 30 вересня 2004 року. Спеціальні підрозділи сил “Ектив ендевор” забезпечували присутність, спостереження і перевірку на борту суден у міжнародних водах поблизу Грецького півострова разом з надводними кораблями військово-морських сил постійного базування, за підтримки військово-морської патрульної авіації та підводних човнів, у координації з Військово-морським флотом Греції та береговою охороною країни. Офіційні документи і додаткова інформація Зверніться до електронної версії “Довідника читача”, щоб перейти до інших сторінок, пов’язаних з цією темою (http://www.nato.int) Про операцію “Ектив ендевор” http://www.afsouth.nato.int/operations/Endeavour/Endeavour.htm Внесок НАТО у боротьбу проти тероризму http://www.nato.int/terrorism/index.htm
1 “Лойя” – це пуштунський термін, що означає “великий”, а “Джирга” – це персько-монгольське слово, що означає “група”. 
|
|||||
| © NATO - OTAN 2004 - | NATO Public Diplomacy Division 1110 Brussels, Belgium - E-mail: natodoc@hq.nato.int |
