Інформація

Розділ 15: Загальні інститути безпеки Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ)   Запобігання конфліктам та врегулювання криз Відповідно до Декларації Гельсінського саміту 1992 року ОБСЄ розробила цілий ряд механізмів відрядження офіційних місій та особистих представників Голови ОБСЄ для встановлення фактів, подання доповідей, здійснення моніторингу та посередницьких функцій згідно зі своїми повноваженнями щодо врегулювання кризових ситуацій та запобігання конфліктам. Управління Комісара ОБСЄ з питань національних меншин, наприклад, має повноваження на проведення інспекцій на місцях і вдаватись до превентивної дипломатії на ранніх етапах напруженості. Роль управління, яке було створене в 1992 році, полягає в пошуках термінового розв'язання етнічної напруженості, яка може загрожувати миру, стабільності та дружнім відносинам між державами - членами ОБСЄ. За останні кілька років ОБСЄ вживала таких заходів стосовно Косова, Санджака, Воєводини, Скоп'є, Грузії, Естонії, Таджикистану, Молдови, Латвії, Нагірного Карабаху та Чечні. Починаючи з вересня 1992 року НБСЄ здійснювала в Албанії, Болгарії, Хорватії, колишній Югославській Республіці Македонія 1, Угорщині та Румунії місії, покликані сприяти перевірці дотримання режиму санкцій (SAMs), введених ООН щодо Федеративної Республіки Югославія (Сербія та Чорногорія). У 1996 році, після підписання Дейтонської мирної угоди, ОБСЄ організувала в Боснії та Герцеговині проведення загальних, а у вересні 1997 року - муніципальних виборів. У 1997 році особистий представник Голови ОБСЄ надавав допомогу у політичному врегулюванні кризи в Албанії. Одним із результатів стало проведення в країні виборів, на яких ОБСЄ виступила в ролі спостерігача. Конфлікт у Косові та міжнародне втручання з метою покласти йому край та відбудувати мир і стабільність поставили перед ОБСЄ найскладніше завдання в її історії. Події в цій провінції продовжують ставити головні вимоги до Організації в плані ресурсів, персоналу і часу. Відносини, що розвиваються між ОБСЄ і НАТО, стали одним з важливих побічних результатів кризи, наслідки якої привертатимуть міжнародну увагу ще протягом багатьох років. З січня до березня 1998 року ОБСЄ підтримувала місію з верифікації в Косові, що наглядала за практичним виконанням угоди про припинення вогню, яка була досягнута в результаті втручання НАТО на підтримку виконання Резолюції 1199 Ради Безпеки ООН. НАТО проводило одночасну місію з повітряного спостереження. Обидві місії були ухвалені Резолюцією 1203 Ради Безпеки ООН. НАТО надіслало спеціальну військову групу для здійснення термінової евакуації місії з верифікації ОБСЄ в Косові у разі, якщо відновлення конфлікту поставить місію під загрозу. Місія ОБСЄ відстежувала порушення прав людини по обидва боки етнічного кордону, але дійшла висновку про наявність набагато більшої кількості свідчень про страждання албанців від рук югославських та сербських військових та служб безпеки. На початку 1999 року ситуація в Косові знову загострилась в результаті провокацій з обох боків. Деякі з цих інцидентів були припинені завдяки посередницьким зусиллям місії з верифікації ОБСЄ, але в середині січня 1999 року ситуація ще погіршилась, коли серби розпочали наступ на косовських албанців. 20 березня 1999 року місія з верифікації в Косові була вимушена залишити цей регіон, оскільки перешкоди, які чинили сербські сили, робили неможливим виконання її завдання. Місія ОБСЄ в Косові (OMIK) була створена рішенням Постійної ради ОБСЄ 1 липня 1999 року з метою очолити, в межах загальної структури Місії ООН в Косові (UNMIK), розв'язання питань організаційної та демократичної розбудови і прав людини. Місія ОБСЄ, в свою чергу, створила низку представництв на місцях та регіональних центрів навкруги Косова і працює спільно з іншими міжнародними та неурядовими організаціями над будівництвом демократичного і стабільного майбутнього Косова. Вона займається наданням допомоги в організації навчання представників демократичних політичних партій; розбудовою контактів з неурядовими і громадськими структурами; розв'язанням питань прав людини і допомогою в інтеграції навчання в галузі прав людини та їх захисту в соціальні структури; бере участь у розвитку судових установ, в навчанні та становленні поліції; допомагає розв'язати проблеми громадянського та виборчого обліку; допомагає створити структури засобів масової інформації та мовлення на підтримку свободи преси та інформаційної діяльності в Косові. Туреччина визнає Республіку Македонія за її конституційною назвою.