Інформація

Розділ 5: Оперативна роль Альянсу в підтримці миру Сприяння розвиткові мирного процесу в Боснії та Герцеговині   Продовження багатонаціональної військової присутності під проводом НАТО У грудні 1997 року міністри закордонних справ та оборони країн - членів НАТО ухвалили ряд додаткових рішень щодо втілення мирної угоди в Боснії та Герцеговині. Розуміючи нетривкість миру, незважаючи на позитивні досягнення у деяких галузях, вони підтвердили рішучість НАТО створити єдину, демократичну і багатонаціональну державу. Вони вітали заходиУправління Верховного представника в Боснії, спрямовані на сприяння втіленню мирної угоди через розв'язання труднощів шляхом прийняття обов'язкових до виконання рішень з питань, визначених Радою втілення миру. Рада також взяла до відома консенсус, що виявився у Раді втілення миру, і не тільки в ній, щодо продовження військової присутності по закінченні терміну дії мандата СФОР, і наказала військовому керівництву представити можливі варіанти дій. У заяві, зробленій Радою 20 лютого 1998 року зазначалось: за умови, що ООН надасть відповідний мандат, Альянс готовий організувати та очолити багатонаціональні сили у Боснії та Герцеговині після закінчення терміну дії поточного мандата у червні 1998 року. Рада наказала військовому керівництву розпочати необхідне планування. Нові сили залишать за собою назву "СФОР" і будуть працювати за таких самих умов з метою запобігання відновленню бойових дій та допомоги у створенні необхідних умов для впровадження цивільних аспектів мирної угоди. Водночас Рада розглянула стратегію перехідного періоду, що передбачає регулярний перегляд рівня сил та поступове скорочення в міру того, як стане можливим передача відповідальності компетентним спільним органам, цивільній владі та міжнародним органам. З огляду на загалом стабільну ситуацію в Боснії та Герцеговині, Північноатлантична рада восени 1999 року наказала військовому керівництву НАТО реструктурувати і зменшити чисельність Стабілізаційних сил. В результаті цього кількість сил скоротилась до приблизно 23 000. Ці сили були надані 17 країнами - членами НАТО і 17 країнами, які не входять до Альянсу, серед яких - 12 країн - учасниць ПЗМ. Росія надала контингент у 1200 вояків. У передбачуваному майбутньому присутність СФОР буде необхідною для гарантування безпечного середовища і підтримки подальшого процесу цивільної відбудови. До того ж в цьому контексті спостерігаються позитивні ознаки прогресу. Повернення біженців, особливо темпи спонтанного повернення, прискорилось в 1999 і 2000 роках, що відбиває довіру населення до відносної безпеки повернення до своїх помешкань і сел. Результати муніципальних виборів у квітні 2000 року засвідчили про зменшення підтримки націоналістичних партій і певне зростання політичної різноманітності. Наступною подією, яка сприяла стабілізації, була демілітаризація Брчко. Попри ці позитивні події на засіданні Ради втілення миру в Брюсселі в травні 2000 року було висловлено незадоволення темпами імплементації цивільних аспектів мирної угоди, а також тим, що за п'ять років не вдалося досягнути прогресу в ключових галузях. Рада втілення миру визначила три пріоритети: поглиблення економічної реформи; повернення переміщених осіб і біженців; створення демократично контрольованих спільних інституцій. У контексті цього процесу Північноатлантична рада доручила СФОР надавати рекомендації та поради Постійному комітету з військових питань (ПКВП). Подальше посилання на роль ПКВП зроблене у наступному розділі. 11 листопада 2000 року в Боснії та Герцеговині відбулися вибори. Нарешті, 22 лютого 2000 року ряд поміркованих партій, які об'єднались в "Альянс за переміни", створили уряд державного рівня. Це був перший уряд, до якого не увійшли основні націоналістичні партії трьох етнічних груп країни.