Інформація

Розділ 5: Оперативна роль Альянсу в підтримці миру Процес встановлення миру в колишній Югославії   Стабілізаційні сили під проводом НАТО (СФОР)     Участь країн - не членів НАТО Кожна країна - член НАТО, яка має збройні сили, зробила свій внесок у СФОР, як це було і з ІФОР. Ісландія, єдиний член НАТО, який не має збройних сил, надала медичну підтримку. Усі 18 країн - не членів НАТО, які брали участь в ІФОР, взяли участь і в СФОР. Це - Албанія, Австрія, Болгарія, Чеська Республіка, Естонія, Фінляндія, Угорщина, Латвія, Литва, Польща, Румунія, Росія, Швеція та Україна - усі вони є учасниками Партнерства заради миру, а також Єгипет1, Йорданія1, Малайзія і Марокко1. Ще чотири країни (Аргентина, Ірландія, Словаччина та Словенія) приєднались до СФОР, довівши таким чином кількість країн - не членів НАТО до 22. Країни - не члени НАТО беруть участь в операції на тих же засадах, що і члени НАТО. Спеціальне положення стосується російського контингенту в СФОР, але в цілому підрозділи отримують накази від командувача СФОР через багатонаціональні дивізійні штаби. У штаб-квартирі СФОР у Сараєві служать представники 25 країн - як членів, так і не членів НАТО. Країни - не члени НАТО, які зробили внесок у СФОР, мають своїх офіцерів по зв'язках в SHAPE і беруть участь у плануванні операцій та підготовці необхідних сил через Міжнародний координаційний центр. У штаб-квартирі НАТО з цими країнами постійно проводяться консультації з ключових питань, і вони мають можливість висловити свою думку або солідаризуватися з рішеннями Північноатлантичної ради. Головним механізмом політичних консультацій серед країн, що беруть участь у СФОР, був так званий формат "NAC+N" (тепер його називають "РЄАП (СФОР)"), до якого входить Північноатлантична рада, що засідає спільно з країнами - учасницями СФОР. Консультації з країнами - не членами НАТО, що беруть участь у місії, також відбуваються у контексті засідань РЄАП та Політичної координаційної групи (ПКГ) у форматі СФОР. Участь країн-не членів НАТО не тільки допомагає виконати місію СФОР, а й має більш широке значення. Це дає можливість усім підрозділам країн-партнерів, що беруть участь у місії, набути практичного досвіду співпраці з підрозділами країн - членів НАТО та демонструє, що країни, які входять і не входять до НАТО, спроможні спільно працювати в операції під проводом НАТО в ім'я миру. Це має велике значення для регіону і допомагає зміцнити безпеку в Європі та за її межами. Учасниці Середземноморського діалогу НАТО.