Інформація

Розділ 2: Трансформація Альянсу Ядерні сили НАТО у новому кліматі безпеки По закінченні холодної війни Альянс здійснив багато далекосяжних кроків з метою пристосування своєї політики і оборонної стратегії до нового клімату безпеки. Озброєні новим широким підходом до безпеки, який визнає важливість політичних, економічних, соціальних та екологічних чинників на додаток до невід'ємного оборонного виміру, країни - члени Альянсу повною мірою скористались можливостями, які виникли в результаті поліпшення клімату безпеки. Ядерна стратегія і концепція будівництва збройних сил НАТО першими були піддані перегляду. Саме в цих сферах сталися найрадикальніші зміни. Найважливіші з них описані нижче. Під час холодної війни ядерні сили відігравали провідну роль у стратегії гнучкого реагування. Вони були інтегровані у загальну структуру сил НАТО і забезпечували Альянс цілим спектром політичних та військових варіантів запобігання широкомасштабній війні у Європі. Альянс мав різноманітні плани націлювання, які могли бути застосовані дуже швидко. Така роль потребувала від значної частини ядерних сил НАТО високих рівнів бойової готовності й швидкого реагування. У новому кліматі безпеки залежність від ядерних сил радикально зменшилась. Стратегія Альянсу і надалі спрямована на запобігання війні, але в ній уже не домінує можливість ескалації ядерного конфлікту. Його ядерні сили вже не націлені на якусь конкретну країну і обставини, за яких їхнє використання може бути виправдане, відійшли на далекий план. Їхня роль нині є, головним чином, політичною і має на меті одне: зберігати мир і стабільність. І хоча ці сили продовжують виконувати головну роль у запобіганні війні, вони вже не націлені на відсіч конкретній загрозі. Значне скорочення залежності від ядерних сил відобразилось у радикальному скороченні самих сил. По закінченні холодної війни ядерні держави - члени НАТО здійснили односторонні кроки до відмови від запланованих програм модернізації своїх ядерних сил. Франція оголосила про дострокове припинення виробництва ракет "повітря - поверхня". Напередодні прийняття рішень про знищення ядерних систем наземного базування Сполучені Штати також відмовились від планів розробки нових систем доставки ядерних боєголовок на заміну системі "Ленс", а також від виробництва нового 155-міліметрового ядерного артилерійського снаряду. З 1991 року Франція скоротила кількість типів систем доставки ядерних боєприпасів з шести до двох; сьогодні самостійні французькі ядерні сили складаються тільки з чотирьох ядерних підводних човнів, оснащених балістичними ракетами підводного базування (SLBM) та літаків "Міраж - 2000 Н", спроможних нести ракети "повітря - поверхня" середньої дальності. З 1992 року Велика Британія відмовилась від своїх систем "Ленс" та ядерної ствольної артилерії, тактичних ядерних озброєнь морського базування, що раніше були розташовані на надводних кораблях, та усіх ядерних озброєнь повітряного базування, припинивши таким чином використовувати свої літаки подвійного призначення в ролі носіїв ядерної зброї. Підводні човни "Трайдент" залишились єдиною ядерною системою Великої Британії. У жовтні 1991 року за ініціативою президента США Буша НАТО вирішило скоротити кількість своїх субстратегічних 1 озброєнь в Європі майже на 85 відсотків. Це скорочення було завершено в липні 1992 року. В рамках цього скорочення усі ядерні боєголовки наземних ядерних субстратегічних сил НАТО (ядерна артилерія і ракети "поверхня - поверхня") були ліквідовані, а кількість авіаційних бомб була скорочена майже на 50 відсотків. Крім того, була знята з озброєння уся ядерна зброя надводних морських сил. Процес ліквідації торкнувся 1300 ядерних артилерійських зарядів і 850 боєголовок ракет "Ленс". Більшість ядерних боєголовок, що призначались для цих озброєнь, вже ліквідована, а решта буде ліквідована у найближчому майбутньому. Сполучені Штати повністю ліквідували усі морські нестратегічні/ субстратегічні системи за винятком ядерних крилатих ракет підводного базування, які вже не знаходяться в морі за мирних часів. Вони також повністю відмовились від ядерної ролі для своїх літаків подвійного призначення морської авіації. Сьогодні єдиною ядерною зброєю не морського базування в розпорядженні НАТО є американські ядерні бомби, які можуть доставлятися літаками подвійного призначення деяких країн - членів Альянсу. Ядерні арсенали НАТО також зазнали значного скорочення (майже на 80 відсотків), паралельно з ліквідацією збройних систем і скороченням кількості озброєнь. Водночас була ініційована нова більш безпечна і життєздатна система зберігання озброєнь. По закінченні холодної війни НАТО здійснило ще одну значну переміну - воно припинило зберігати ядерні плани на випадок несподіваних ситуацій за мирних часів і відповідні цілі для своїх субстратегічних ядерних сил. У результаті цього ядерні сили НАТО не націлені на жодну країну. Користуючись подальшим поліпшенням клімату безпеки, НАТО здійснило ряд кроків із скорочення кількості своїх літаків подвійного призначення та рівнів їхньої готовності. Згідно з іншою односторонньою ініціативою, міністри закордонних справ і міністри оборони країн - членів НАТО оголосили в грудні 1996 р. про те, що розширення Альянсу не призведе до змін у його значно скорочених ядерних силах і що НАТО "не має ні намірів, ні планів, ні причин розташовувати ядерну зброю на території нових членів, а також не має жодної необхідності міняти будь-які аспекти ядерної політики чи стратегії застосування ядерної зброї і не передбачає ніякої потреби робити це у майбутньому". Значно скорочені субстратегічні сили НАТО, що залишились, будуть забезпечувати потреби Альянсу в стримуванні у передбачуваному майбутньому. Терміни "стратегічний" і "субстратегічний" мають відмінності у значенні в різних країнах. Стратегічні ядерні озброєння, як правило, визначаються як озброєння "міжконтинентального радіуса дії" (понад 5500 км), але у деяких випадках до них можуть також бути включені балістичні ракети проміжної дальності з меншим радіусом дії. Термін "субстратегічні" ядерні озброєння використовується в документах НАТО з 1989 р. з посиланням на ядерну зброю середнього та близького радіуса дії і нині відноситься, головним чином, до тактичної зброї повітряної доставки для літаків подвійного призначення НАТО та невеликої кількості британських боєголовок "Трайдент" в субстратегічній ролі (інші субстратегічні ядерні озброєння виводяться з Європи).