Партнерство заради миру —
посилене та оперативніше партнерство
На Вашiнгтонському саміті керівники Альянсу заявили про те, що перші п’ять років програми “Партнерство заради миру” (ПЗМ) пройшли успішно. ПЗМ — це такий процес, завдяки якому країни – члени НАТО та країни партнери мають змогу працювати разом у широкій програмі заходів, пов’язаних з питаннями спільної оборони та безпеки, починаючи з чисто воєнного співробітництва і закінчуючи співробітництвом у сфері оборони в таких напрямах, як врегулювання криз, планування на випадок надзвичайних ситуацій, управління повітряним транспортом та співробітництво у галузі озброєнь. ПЗМ є відкритою й прозорою програмою, а її заходи доступні для всіх країн партнерів та країн-членів НАТО.
Програму “Партнерство заради миру”було започатковано НАТО в січні 1994 року з метою подальшого зміцнення стабільності й безпеки на всьому Європейському континенті. Головні цілі ПЗМ, викладені в 1994 році, зберігають свою цінність і сьогодні. Це насамперед:
- збільшити прозорість у сфері військового планування та підготовці воєнного бюджету на національних рівнях;
- забезпечити демократичний контроль над національними збройними силами;
- в більш віддаленій перспективі довести збройні сили країн-партнерів до такого стану, щоб вони були придатнішими для участі в операціях разом зі збройними силами країн—членів НАТО.
ПЗМ є нині невід’ємним елементом архітектури європейської безпеки. Дворічна програма, в якій беруть участь країни—члени НАТО та країни-партнери, містить понад 2000 заходів, починаючи з великих військових навчань і закінчуючи невеликими робочими семінарами для маленьких груп учасників. ПЗМ охоплює практично всі сторони діяльності НАТО.
Кожна з країн вибирає в рамках програми “Партнерство заради миру”саме ті заходи, які розраховані на підтримку її національної політики, відповідають її конкретним потребам і узгоджені з її фінансовими можливостями. Принцип “самовизначення”є одним із ключових принципів цієї програми.
Рада євроатлантичного партнерства (РЄАП)
є своєрідним політичним “дахом”для ПЗМ, забезпечуючи країнам
– членам Альянсу та країнам партнерам форум, через який
відбувається обмін думками з питань загальної безпеки.
Роль країн партнерів значно зросла завдяки повсякденній роботі в рамках ПЗМ, особливо після того, як при кількох штабах НАТО було створено штабні підрозділи з питань партнерства, завдяки яким офіцери НАТО та офіцери країн-партнерів об’єднані на постійній основі пiд час виконання міжнародних штабних функцій.
У 1997 році члени НАТО вирішили надати нового імпульсу ПЗМ, збільшивши оперативну роль партнерства та передбачивши ширше залучення країн партнерів до процесу прийняття рішень та планування, а також посиливши політично-консультативний аспект партнерства.
Таке рішення певною мірою виникло під впливом досвіду, набутого в процесі багатонаціонального співробітництва під час виконання миротворчих місій у Боснії Силами імплементації (ІФОР) та Стабілізаційними силами (СФОР).
На Вашiнгтонському саміті главами держав та урядів було схвалено документ під назвою “Посилення ПЗМ та збільшення оперативної ролі партнерства”. Цей крок є результатом набутого досвіду, який водночас вказує на напрями розвитку оперативного партнерства в XXI столітті.
Посилене та оперативніше “Партнерство заради миру”побудоване на таких трьох елементах:
- політично-воєнна база проведення операцій в рамках ПЗМ під керівництвом НАТО;
- розширений та адаптований процес планування та аналітичного перегляду;
- розширене та зорієнтоване на практику співробітництво з питань оборони та у військовій сфері, що охоплює весь спектр співробітництва в рамках ПЗМ.
В останньому випадку чільне місце посідає ініціатива, що йде під назвою “Концепція боєздатності під час проведення операцій в рамках ПЗМ під керівництвом НАТО”, в якій особливий наголос зроблено на поліпшенні військової ефективності багатонаціональних сил. Її мета полягає в подальшому розширенні воєнного співробітництва, а також у тому, щоб допомогти країнам партнерам створити такі збройні сили, які будуть більш придатними брати участь разом з військами країн-членів НАТО в майбутніх операціях з врегулювання криз.
ПЗМ, як і раніше, доповнює процес реформування Альянсу. Різні складові цієї програми безпосередньо пов’язані з новими функціями та завданнями Альянсу і є, таким чином, доповнюючими елементами переглянутої Стратегічної концепції.
ПЗМ продовжує розвиватися, і Альянс розглядає цю програму як динамічний процес, що поступово зближатиме НАТО та країни партнери.
Цей текст не є офіційно узгодженим документом НАТО і тому необов'язково представляє офіційну думку урядів країн-членів НАТО з питань політики, які тут порушувались.
|
