Інформація наведена за станом на квітень 1999 року

Здобутки Вашінгтонського саміту "НАТО XXI століття створюється сьогодні." Із Комюніке Вашінгтонського саміту З 23 по 25 квітня 1999 року НАТО проводило у Вашінгтоні, округ Колумбія, 15-й саміт за всю 50-річну історію свого існування. Саміт проходив у надзвичайно складний період історії Альянсу. Святкування 50-ї річниці НАТО було затьмарено безпрецедентною військово-повітряною кампанією НАТО, спрямованою на досягнення миру в Косовому, що у Федеративній Республіці Югославії. І хоча увага саміту була зосереджена на кризі в Косовому, однак керівники НАТО, зібравшись у Вашінгтоні, схвалили низку різних програм та завдань, які впливатимуть на майбутнє Альянсу. Здобутки Вашінгтонського саміту стали своєрідним виконанням тих зобов’язань, що їх було взято за два роки до того на Мадридському саміті, який проходив у липні 1997 року. У Мадриді Польщу, Угорщину та Чеську Республіку було запрошено розпочати переговори щодо їх вступу до НАТО. З боку Альянсу було також обіцяно, що двері до НАТО залишатимуться відкритими й для інших країн. У Вашінгтоні керівники трьох вищевказаних країн вперше зайняли свої місця за столом саміту, а Альянс оприлюднив ще одну ініціативу, розраховану на те, щоб допомогти й іншим заінтересованим країнам підготуватись до можливого членства в НАТО. “Три нових члени не будуть останніми”, — заявили в комюніке Вашінгтонського саміту керівники Альянсу. У Мадриді керівники Альянсу взяли на себе зобов’язання розширити програму “Партнерство заради миру” (ПЗМ) та збільшити діапазон заходів у рамках партнерства. У Вашінгтоні керівники Альянсу відзначили той прогрес, якого було досягнуто на цьому шляху, а також висуну нові ініціативи, розраховані на те, щоб продовжити цю працю. На Мадридському саміті керівники Альянсу виступили з ініціативою здійснити перегляд Стратегічної концепції, яка, по суті, є дороговказом для виконання завдань, що стоять перед Альянсом, та способів їх виконання. У Вашінгтоні було схвалено нову Стратегічну концепцію, яка відображає трансформований контекст євроатлантичної безпеки наприкінці ХХ століття. В Мадриді НАТО та Україна підписали Хартію про особливе партнерство, а у Вашінгтоні керівники НАТО та Президент України провели свій перший саміт і визнали значенния України для євроатлантичної безпеки й стабільності. Робота Вашінгтонського саміту знайшла своє відображення в усіх документах саміту, але найповніше вона представлена в комюніке Вашінгтонського саміту та в Стратегічній концепції. У комюніке відбито в рамках одного документа головні теми саміту та проблеми Альянсу в цей вирішально важливий період історії НАТО. Стратегічна концепція озброює Альянс тими знаряддями, які будуть необхідні для подолання складних проблем та для використання тих можливостей, що виникнуть у ХХІ столітті. Вона служитиме провідником для політичного та військового розвитку НАТО в майбутньому. Конкретні здобутки саміту, що знайшли своє втілення у рішеннях та програмах, створили передумови для входження Альянсу в ХХІ століття. Поряд з визнанням того, що атмосфера в плані безпеки на євроатлантичному просторі різко змінилася за останні 10 років, Стратегічна концепція також вказує на “виникнення нових ризиків, що загрожують євроатлантичному миру і стабільності. Це, зокрема, утиски, етнічні конфлікти, економічний занепад, руйнування політичного устрою та розповсюдження зброї масового знищення”. У ній викладено цілі та завдання Альянсу на майбутнє, а також віддзеркалено рішучість держав —членів Альянсу підтримувати “належний рівень боєздатності та цілковиту готовність кожної з цих країн дати колективну відсіч агресору шляхом створення спільної оборони...” Важливою притаманною рисою процесу трансформування військової системи НАТО є розвиток Європейської системи безпеки й оборони (ЄСБО) в рамках самого Альянсу. На Вашінгтонському саміті керівники Альянсу вітали той прогрес, якого було досягнуто в цьому питанні на цей час, і закликали до подальшої роботи щодо впровадження ідеї ЄСБО в життя. НАТО також започаткувало Ініціативу оборонних можливостей (IОМ), спрямовану на те, щоб допомогти військовим силам Альянсу стати мобільнішими, досягти оперативної сумісності, зробити їх спроможними до ведення тривалих бойових дій, а також підвищити їх бойову ефективність. У комюніке Вашінгтонського саміту вміщено ще одну нову ініціативу Альянсу, яка стосується зброї масового знищення (ЗМЗ). Головною метою НАТО стосовно цієї нищівної зброї є “запобігання її розповсюдженню, а у разі, якщо це станеться, зведення цього процесу нанівець дипломатичними засобами”. З метою ефективнішого реагування на складні проблеми розповсюдження ЗМЗ НАТО створює Центр ЗМЗ в рамках Міжнародного секретаріату в штаб-квартирі НАТО. Центр координуватиме інтегрований політично-військовий підхід до виконання таких завдань: заохочення в НАТО дискусій навколо проблем, пов’язаних зі зброєю масового знищення, та їх кращого розуміння; посилення існуючих програм з метою підвищення боєздатності у разі необхідності проводити операції в середовищі, де застосовується ЗМЗ; активізація обміну інформацією стосовно програм надання допомоги для знищення ЗМЗ серед держав — членів НАТО. Під час церемонії привітання трьох нових членів НАТО з нагоди їх участі в першому для них саміті Альянсу керівники НАТО наголосили на тому, що двері до Альянсу залишатимуться відкритими й для інших країн. На саміті було оприлюднено План отримання членства в НАТО (ПОЧ), який є ”практичним проявом політики відкритих дверей”. ПОЧ – це програма заходів, із якої заінтересовані країни можуть вибирати ті чи інші заходи для участі в них на підставі національних рішень та самостійного підбору. Програма охоплює п’ять напрямів: політичні та економічні питання, воєнно-оборонні аспекти, ресурси, питання безпеки та правові аспекти. НАТО підкреслює, що цю програму не слід розглядати як перелік критеріїв для отримання членства і що активна участь в програмі “Партнерство заради миру” та в роботі Ради євроатлантичного партнерства залишається суттєво важливим чинником для отримання членства в майбутньому. Альянс підкреслює, що будь яке рішення стосовно членства буде прийматися з урахуванням усіх обставин в кожному конкретному випадку та відповідно до декларації Мадридського саміту і декларації Вашінгтонського саміту. Після саміту Північноатлантичної ради керівники та представники країн, що входять до Ради євроатлантичного партнерства, також провели своє засідання у Вашінгтоні. Керівники РЄАП обговорили становище в Косовому та висловили свою підтримку вимогам світової спільноти, а також засудили політику насильства, репресій та етнічних чищень, що проводилися властями Федеративної Республіки Югославії. Керівники РЄАП висловили свою підтримку ідеї створення всеосяжної безпеки, а також зусиллям, спрямованим на економічну відбудову та розбудову демократії в південно-східному регіоні Європи. Вони також підтримали документ під назвою “На шляху до партнерства в ХХІ столітті: зміцнення партнерства та посилення його ефективності”, метою якого є поліпшення спроможності військ Альянсу та країн партнерів діяти спільно у майбутньому. І хоча через події в Югославії Росія відмовилась брати участь у Вашінгтонському саміті, керівники НАТО у комюніке Вашінгтонського саміту підтвердили свою відданість ідеї партнерства з Росією в рамках Основоположного акта Росія—НАТО. Вони також підтвердили, що тісні зв’язки між НАТО та Росією становлять взаємний інтерес для обох сторін і мають важливе значення для стабільності й безпеки в євроатлантичному регіоні. Керівники НАТО провели також перший в історії відносин України з НАТО саміт з Президентом України. Обидві сторони схвально оцінили той прогрес, якого було досягнуто в розвитку особливого партнерства, а також обговорили низку питань євроатлантичної безпеки. У комюніке Вашінгтонського саміту знову підкреслено важливість Середземноморського діалога НАТО, що є невід’ємною частиною колективного підходу Альянсу до проблем безпеки. Керівники НАТО спрямували Альянс на невідкладну реалізацію завдань щодо посилення політичного й практичного співробітництва, розпочатого в рамках Середземноморського діалогу. Здобутки Вашінгтонського саміту є наявними як в практичній, так і в концептуальній площині. Вони є результатом напруженої праці протягом семи років. Досягнення саміту чітко віддзеркалюють нагальні пріоритети країн - членів НАТО, а саме: негайно покласти край конфліктові у Косовому та поновити права жителів Косового. Здобутки саміту свідчать про те, що НАТО – це Альянс, який спроможний адаптуватися до нових часів і готовий до подолання складних проблем наступного сторіччя. Цей текст не є офіційно узгодженим документом НАТО і тому необов'язково представляє офіційну думку урядів країн-членів НАТО з питань політики, які тут порушувались.