Політика Цільових фондів є невід’ємною частиною програми НАТО «Партнерство заради миру» (ПЗМ), яку спрямовано на організацію практичної співпраці у галузі безпеки, причому будь-яка країна-партнер може звернутися за допомогою. Можливість використовувати Цільові фонди НАТО було також запропоновано середземноморським країнам, які беруть участь у програмі Середземноморського діалогу НАТО, та державам більш широкого регіону Близького Сходу, а також Стамбульській ініціативі співпраці й Афганістану.
У період з 2000 до 2008 року на проекти Цільових фондів НАТО було загалом зібрано майже 40 мільйонів євро, завдяки чому вдалося знищити 105 мільйонів боєприпасів для легкої стрілецької зброї, більше 4 мільйонів протипіхотних мін, 2 мільйони ручних гранат, 270 тисяч снарядів, що не вибухнули, понад 160 тисяч одиниць стрілецької зброї та легкого озброєння, 8700 тонн боєприпасів, 500 тонн хімікатів, в тому числі ракетне пальне 530 висотних ракет протиповітряної оборони, 1 тисячу переносних ракетно-зенітних комплексів (ПРЗК). У період з 2005 до 2008 року майже 5 тисяч колишніх військовослужбовців дістали освіту на курсах з перепідготовки, фінансованих у рамках Цільових фондів НАТО на підтримку оборонної реформи. Проекти Цільових фондів забезпечили роботою понад 400 осіб в Албанії, Азербайджані, Сербії й Україні з 2005 по 2007 рік.
Знищення надлишкових арсеналів зброї і боєприпасів знижує ризики як для окремих країн-партнерів, так і для регіону загалом. У такий спосіб також забезпечується те, щоб ця зброя і матеріали не потрапили до рук терористів і злочинців.
Як Цільові фонди діють на практиці?
Проекти Цільових фондів фінансуються на добровільній основі окремими країнами-членами та партнерами НАТО. Зазвичай вони проводяться у тісній співпраці з іншими відповідними міжнародними організаціями.
Проекти можуть бути ініційовані як країнами НАТО, так і державами-партнерами. Кожен проект проводиться під керівництвом так званої «провідної країни», яка визначається на добровільній основі. Ця країна несе відповідальність за набуття політичної та фінансової підтримки для виконання проекту, а також призначення виконавчої структури. У рамках одного проекту може бути декілька провідних країн, причому цю роль можуть виконувати також держави-партнери. Від країни, яка отримує допомогу в рамках проекту, очікується, що вона надаватиме допомогу у межах її можливостей.
Масштаби проекту визначаються під час неформальних обговорень з Міжнародним секретаріатом НАТО. Проектні пропозиції встановлюють у деталях обсяги майбутніх робіт, їхню вартість та терміни виконання. Офіційний початок проекту дає старт для збирання коштів. Робота може розпочатися, щойно будуть зібрані необхідні кошти за умови виконання усіх передбачених законом юридичних процедур.
Проекти Цільових фондів ПЗМ прагнуть забезпечити дотримання найвищих стандартів захисту довкілля, здоров’я та безпеки персоналу. Повторне використання матеріалів становить невід’ємний елемент багатьох проектів. Проекти втілюються на наявних місцевих потужностях, коли це можливо, щоб у такий спосіб забезпечити розбудову власного потенціалу країни-партнера, якої стосується конкретний проект, забезпечуючи її сталий розвиток.
Під час виконання проектів Цільових фондів ПЗМ НАТО активно співпрацює з іншими міжнародними організаціями та відповідними гравцями, прагнучи забезпечити злагодженість та ефективність, а також уникнути дублювання зусиль. Наприклад, дотепер НАТО тісно співпрацювала з Міжнародною організацією міграції, яка є виконавчою структурою проектів Цільового фонду у галузі перепідготовки на Балканах; Програмою розвитку ООН (ПРООН); Європейською комісією (ЄC); а також Організацією з безпеки та співробітництва у Європі (ОБСЄ).
Які органи НАТО відіграють провідну роль?
Агенція НАТО з питань постачання та обслуговування (NAMSA), яку розташовано у Люксембурзі, відіграє провідну роль у розробці та реалізації проектів Цільового фонду. Вона надає технічні консультації та низку послуг з менеджменту. Провідні країни часто визначали NAMSA виконавчою структурою проектів у галузі демілітаризації. У цій якості вона здійснювала контроль над розробкою проектних пропозицій, а також конкурентних тендерів з метою забезпечення прозорості та раціонального використання коштів, виділених на реалізацію проекту.
Після погодження проектної пропозиції з провідною країною та країною-партнером, про яку йдеться, її подають на розгляд Політико-військового керівного комітету. Цей орган є офіційним форумом для обговорення проекту і залучення необхідної підтримки та ресурсів.
Докладніше
Як розвивалася політика?
Політику Цільових фондів було запроваджено у вересні 2000 року з метою надання допомоги країнам-партнерам у безпечному знищенні наявних у них запасів протипіхотних мін. У такий спосіб Альянс набув практичного механізму, який дає змогу допомогти країнам-партнерам виконати їхні зобов’язання у рамках Оттавської конвенції із заборони використання, накопичення, виробництва і передачі протипіхотних мін та щодо їх знищення.
Завдяки успіху, якого спочатку було досягнуто щодо утилізації протипіхотних мін, політику Цільових фондів було поширено на звичайні озброєння, стрілецьку зброю і легке озброєння. Останнім часом масштаби програми Цільових фондів НАТО було збільшено на підтримку ініціатив оборонної реформи.