Укріплення Балтійського моря – стратегія НАТО з оборони і стримування гібридних загроз

Зокрема, за минулі 15 місяців, було пошкоджено не менше 11 підводних кабелів, важливих для міжнародного зв’язку і передавання енергії, що викликало підозри щодо навмисних диверсій, або ворожої діяльності в сірій зоні з боку державних і недержавних дійових осіб. Нещодавні інциденти також спричинили євроатлантичні дискусії щодо вразливості енергетичних зв’язків і CUI в регіоні, які однозначно поставили Балтійське море в центр міжнародної уваги і наголосили на його стратегічному значенні.

Увага Альянсу змістилась до цього регіону особливо після вступу до НАТО Фінляндії і Швеці (через що дехто став називати Балтійське море ‘озером НАТО’). Зміна безпекового середовища вимагає від НАТО більше проактивних дій після недавніх інцидентів, зв’язаних із пошкодженням підводних комунікаційних і енергетичних кабелів, кібератак на важливі європейські порти, судна «тіньового флоту» з ворожих держав, скоординованих інформаційних загроз і продовження Росією повномасштабної агресивної війни проти України. У відповідь НАТО зайняла позицію «стримування через недопущення», яка полягає в логіці стратегічного рівня «відбивати, а не вибивати». Ця стратегія полягає в необхідності стримувати агресію наперед, посилюючи військову присутність Альянсу в регіоні і підкреслюючи, що будь-яка атака отримає швидку і потужну відсіч, на противагу реагуванню на атаку тоді, коли вже запізно їй запобігти.

Мадридський саміт НАТО в 2022 році став важливим поворотним пунктом колективної оборони і стримування НАТО, зокрема на східному фланзі Альянсу. У своїй Стратегічній концепції 2022 року НАТО офіційно визначила Росію як «найбільш значущу і пряму загрозу» стратегії Альянсу в ширшій євроатлантичній зоні. Це визнання стимулювало зсув від позиції розохочення – яка характеризується невеликою кількістю бойових груп передового базування, які виконують функцію ‘розтяжки’ – до потужної оборони передового рівня, яка потребує більшої і потужнішої оборонної противаги будь-якому потенційному агресору. Завданням є відбиття, а не просто реагування на агресію, з самого початку запевнюючи населення країн НАТО і підтверджуючи готовність і волю НАТО до оборони своєї зони відповідальності від потенційних супротивників.

Проте ця трансформація не обмежується традиційними військовими загрозами. Оскільки Балтійський регіон також опинився на передовій у гібридній війні, термінова необхідність протидіяти некінетичним загрозам також змусила НАТО до ширшого підходу до стримування. Ці події в 2024 році знайшли своє відображення в першій в історії Стратегії здійснення цифрової трансформації НАТО – комплексному плані модернізації цифрових сил, засобів і інфраструктури та можливостей Альянсу – і її стратегії протидії гібридним загрозам, яка окреслює реагування НАТО на некінетичні загрози, такі як кібератаки і інформаційні загрози. У стратегії щодо гібридних загроз також наголошується на захисті критичної інфраструктури, зокрема підводних морських кабелів і енергетичних вузлів як основі колективної оборони. Це ухвалене «стримування через недопущення» поширилося в гібридному просторі і передбачає оновлення систем раннього попередження про гібридні атаки, посилення цивільно-військової співпраці і удосконалення ознайомлення з обстановкою в морській і кіберсферах.

Будучи членом НАТО на крайньому східному кордоні Альянсу, Польща виконує функцію логістичного хабу, приймає на своїй території війська союзників у складі багатонаціональної бойової групи НАТО і посилює свої військово-морські сили. Інвестиції Польщі в інструменти ознайомлення з морською обстановкою, військово-морські бази уздовж узбережжя Балтики і стратегічну енергетичну інфраструктуру – зокрема, в її СПГ термінал в Свіноуйсьце і в офшорні вітрові електростанції – роблять її провідним регіональним гравцем. Передова діяльність Польщі в галузі відновлювальних джерел енергії в регіоні Балтійського моря робить цю країну важливим лідером серед країн НАТО в досягненні мети диверсифікації джерел енергопостачання і досягнення незалежності від російського викопного палива.

Перед лицем зростання військових і невійськових загроз, не останньою з яких є російська агресивна війна проти України, яка продовжує розгортатися уздовж польського східного кордону, Варшава в 2024 році прийняла рішення про значне і безпрецедентне збільшення оборонних видатків. Вона зараз виділяє понад 4% свого ВВП на військову модернізацію – найвищий відсоток ВВП серед усіх країн - членів НАТО. Зокрема, придбання Польщею сучасних систем, таких як фрегати «Мечнік» і батареї ППО «Патріот» є потужним прикладом відданості країни інтеграції стримування і оборони, в тому числі і у морській сфері.

Польські військові ініціативи, забезпечені збільшеними оборонними видатками, доповнюють навчання НАТО і посилюють повітряне патрулювання і військово-морську присутність Польщі в Балтійському морі. В результаті, Польща стала регіональним провайдером безпеки з сильною стратегією стримування і оборони задля колективної безпеки усіх союзників з НАТО, які межують з Балтійським морем. Зокрема, Польща працює у тісній співпраці з Німеччиною – країною, яка також нещодавно здійснила кроки до збільшення своїх оборонних видатків і своєї військової спроможності – в рамках Німецько-польського плану дій. Ухвалений в липні 2024 року, План дій запускає інтенсивне співробітництво між польськими і німецькими військово-морськими силами в регіоні Балтійського моря і передбачає зобов’язання посилювати наземне і морське командування і (C2) за допомогою нового командного центру ВМС в Ростоку, Німеччина, відкритому в жовтні 2024 року. Німеччина і Польща також беруть участь в щорічних багатонаціональних навчаннях BALTOPS, які демонструють спільну відданість союзників справі посилення готовності НАТО в цьому регіоні. В BALTOPS - 2024 взяли участь 20 країн і понад дев'ять тисяч особового складу.

Вступ до НАТО Фінляндії і Швеції змінив розклад сил в Балтійському морі. Те, що раніше було географічно вразливим регіоном для НАТО, стало майже закритою морською зоною, перетворивши Балтику на простір, який можна обороняти, зміцнивши стримування і оборону Альянсу.

Протяжний кордон Фінляндії з Росією, міцна модель територіальної оборони і передові ВПС (в тому числі F-35) посилюють оборонні можливості НАТО. Більше того, фінська національна енергетична стратегія побудована на диверсифікованих джерелах, транскордонні підключення електричних мереж і потужний кібернетичний і фізичний захист стали еталоном стійкості. У звіті Фонду Фрідріха Еберта Енергетика без Росії: приклад Фінляндії зазначено, що фінська модель пропонує НАТО важливі уроки, зокрема, щодо забезпечення здатності енергосистем витримувати кібервтручання і диверсії, які стають дедалі більш поширеними компонентами гібридної діяльності Росії.

Що стосується Швеції, окрім її значних військово-морських сил, ця країна є лідером в корпоративному забезпеченні відновлюваних джерел енергії за допомогою Угод з купівлі енергії. Такі Угоди, які особливо поширені на енергоємних підприємствах, таких як виробництво паперу, сталі і автомобілів, надають виробникам відновлюваної енергії довгострокові фінансові запевнення, заохочують інвестування і таким чином збільшують постачання. Це зміцнює енергетичну стійкість та незалежність НАТО.

Данія також робить значні внески в оборону НАТО своїми передовими фрегатами і спеціальними силами і засобами боротьби з підводними човнам. Разом з Норвегією Данія охороняє підходи до Крайньої Півночі, доповнює безпеку Балтики своїми спеціальними знаннями і досвідом із захисту підводної морської інфраструктури, зокрема, завдяки найсучаснішим мережам сонарів і партнерству з приватним сектором. Попри те, що Норвегія сама не межує з Балтійським морем, її пропозиція створити вузол НАТО для захисту критичної підводної інфраструктури в Північній Атлантиці і Арктиці відображає зростання розуміння того, що гібридні загрози взаємопов’язані, є трансрегіональними і міжпросторовими.

Так само, Нордичне оборонне співробітництво (NORDEFCO), яке тепер повністю сумісне в рамках НАТО, зміцнює спільне оперативне планування та обмін інформацією, включаючи кіберзахист та цивільно-військову координацію. Ця інституціоналізована співпраця додає єдності ширшій архітектурі безпеки Балтійського моря, дозволяючи швидко реагувати на гібридні інциденти — будь то обрив кабелю, кібератака чи інформаційна загроза.

Естонія, Латвія і Литва є незамінними дійовими особами в оборонних стратегіях НАТО. Попри невеликі розміри їхніх територій, ці країни Балтії зробили значні кроки в сфері військової готовності, стійкості суспільств і підтримки з боку країни, що приймає війська, після вступу до НАТО.

Кожна з цих трьох країн пишається тим, що приймає в себе багатонаціональні бойові групи НАТО, які демонструють потужні внески з боку інших союзників, таких як Німеччина, Канада і Сполучене Королівство, поміж інших. Як частина інноваційної моделі сил НАТО, ці бойові групи трансфрмуються у формування бригадного рівня, забезпечені комплексною бойовою підтримкою і необхідними засобами. Вони також доповнюють багатонаціональні бойові групи, розгорнуті в Болгарії, Румунії, Угорщині і Словаччині в рамках посилених Дій пильності НАТО.

На додаток до своїх звичайних військових сил і засобів, країни Балтії перебувають на передовій цивільної оборони, кіберстійкості і протидії гібридним загрозам. Литва заснувала Національний центр кібербезпеки, Естонія приймає в себе Центр передового досвіду НАТО із співпраці в сфері кібероборони (CCDCOE), а в Латвії розташований Центр передового досвіду із стратегічних комунікацій. Як приклад результату діяльності цих установ, CCDCOE провів перевірки різних надзвичайних операцій задля допомоги у підготовці до потенційних цільових атак на енергетичні системи і в кіберпросторі на основі попередніх випадків диверсій в регіоні.

До того ж, нещодавнє від’єднання від колишньої радянської енергомережі БРЕЛЛ має вважатись історичним етапом, тому що це інтегрує країни Балтії в спільну синхронізовану мережу континентальної Європи і відокремлює їхні енергетичні інфраструктури від структур Білорусі і Росії, посилюючи їхню стратегічну автономію.

Вразливість підводної інфраструктури на морі, зокрема кабелів, трубопроводів і енергетичних об’єктів перебувать в центрі уваги НАТО і членів Альянсу. Диверсії на газогонах «Північний потік» і «Балтікконектор», декілька розривів кабелів протягом кількох останніх місяців і виявлення російського «тіньового флоту» в Балтійському басейні, усе це стало тривожними сигналами, які вказують на те, як гібридні атаки можуть призвести до стратегічних уражень без відвертої військової конфронтації.

У відповідь, НАТО створила Координаційний центр критичної підводної морської інфраструктури в штаб-квартирі НАТО в Брюсселі. Також був відкритий Морський центр безпеки критичної підводної морської інфраструктури при Морському командуванні в Нортвуді, Сполучене Королівство, який підсилює обмін розвідданими і реагування на інциденти. На додаток, в січні 2025 року НАТО розпочала «Балтік сентрі» - нові військові заходи з реагування на акти з дестабілізації. Ця діяльність об’єднала військово-морські сили країн Альянсу, морські засоби спостереження і приватних операторів у цьому секторі задля забезпечення ознайомлення з обстановкою в реальному часі спроможності швидкого реагування у вразливих зонах Балтійського моря, посиливши здатність НАТО до стримування і оборони.

Так само, проєкти НАТО, подібні до HEIST, який спрямований на перенаправлення критичного зв’язку через супутники, і перше в історії засідання нової Мережі критичної підводної морської інфраструктури НАТО в травні 2024 року, свідчать про ширший стратегічний зсув і відзначають інтеграцію питань захисту інфраструктури на морському дні в стратегію НАТО з оборони від гібридних загроз.

Зрештою, стратегія стримування в Балтійському морі у НАТО залежить від її постійної військової присутності і покращеного ознайомлення із ситуацією. Альянс зберігає серйозну потужність на морі за допомогою своїх двох постійних військово-морських угруповань, зосереджених на Північній Атлантиці – Постійної військово-морської групи НАТО 1(SNMG1) і Постійної групи мінної протидії НАТО 1 (SNMCMG1), які останнім часом беруть участь в таких навчаннях, як BALTOPS і заходах «Балтік сентрі». Ці навчання і заходи перевіряють передові сили і засоби ведення бойових дій і оборони від гібридних загроз, інтегруючи повітряні, сухопутні і морські сили союзників з НАТО. Передбачаючи багатопросторові операції, вони також розглядають сценарії, такі як кібератаки і диверсії проти інфраструктури, забезпечуючи готовність в усіх сферах. І нарешті, завдяки ініціативі 2023 року «Цифровий океан», НАТО покращує обізнаність з обстановкою на морі обмінюючись даними з партнерами і індустрією. У цій структурі стеження за судноплавством в реальному часі, мапування морського дна і кіберінструменти зв’язують між собою ВМС, берегову охорону і комерційних операторів в єдину оперативну картину.

В нинішньому середовищі безпеки, яке змінилося, захист підводної морської інфраструктури став невіддільним елементом стримування. І у відповідь на зростання ворожої активності супротивників у Балтійському морі НАТО надає потужну відповідь. Її Морське командування (MARCOM) і Центр координації критичної підводної морської інфраструктури очолюють роботу з убезпечення критичних об’єктів на морському дні, таких як трубопроводи і кабелі, а члени Альянсу сигналізують про згуртованість і готовність тренуючись з мінної протидії, висадки морського десанту і операцій проти підводних човнів.

Коли НАТО відзначає 76 років колективного стримування і оборони, співпраця союзників у Балтійському морі доводить силу єдності і колективну рішучість перед лицем усіх потенційних загроз регіону. Як Стратегічна концепція НАТО 2022 року правильно визначає, «безпека на морі є ключем до нашого миру і процвітання», і досить просто, посилена відповідь НАТО на традиційні військові і гібридні загрози в Балтійському морі має екзистенціальне значення для безпеки Європейського континенту і ширшого Євроатлантичного регіону.