Стратегічна концепція НАТО 2022 року підтвердила її відданість основоположним принципам НАТО і її основної місії колективної оборони і безпеки в євроатлантичній зоні безперечно «не в мирний час».

У ній також підтверджується її давня думка про те, що за кіберпростір, глобальну сферу взаємозв’язаних інформаційних технологій і даних «весь час ведеться змагання» між низкою держав і недержавних гравців. Зважаючи на широкомасштабну конкуренцію в кіберпросторі між військовими і розвідувальними відомствами, фірмами, криміналітетом, хакерами, хактивістами і різноманітними авантюристами, з таким висновком важко сперечатись.

Нинішня агресія Росії проти України продемонструвала ставки у стратегічних змаганнях в кіберпросторі, де Росія намагається пошкодити і розірвати українські військові, урядові і цивільні мережі і все, що від них залежить. Зображення люб’язно надане Інститутом вивчення зовнішньої політики
)

Нинішня агресія Росії проти України продемонструвала ставки у стратегічних змаганнях в кіберпросторі, де Росія намагається пошкодити і розірвати українські військові, урядові і цивільні мережі і все, що від них залежить.
Зображення люб’язно надане Інститутом вивчення зовнішньої політики

Усвідомлення цієї ситуації підсилюється кіберкампанією, яка є частиною нинішньої російської агресії проти України. Ця війна демонструє ставки у стратегічних змаганнях в кіберпросторі, де Росія намагається пошкодити і розірвати українські військові, урядові і цивільні мережі і все, що від них залежить. Те, що Росії досі не вдалося досягти стратегічного результату в Україні за допомогою кіберзасобів не означає, що потенційно вона не може цього зробити, і не повинно відволікати увагу від проблем, створюваних для воєнних зусиль України і потенціалу суспільства загалом це робити, через кібероперації російської військової розвідки. Російські спроби завдати шкоди військовій обороні України і ускладнити цивільне життя показали обмежену корисність кібероперацій для стратегічного примусу, але нам не варто забувати про ресурси і рішучість, які необхідні для відбиття російських кібероперацій протягом тривалого часу. Вірогідність прорахунків і горизонтальної ескалації також залишається відповідно до нашої довгострокової оцінки російських наступальних кібероперацій в Україні. НАТО висловлює свою політичну підтримку України і схвалює надання військової допомоги на двосторонній основі окремими членами Альянсу. Але НАТО не є безпосередньою учасницею війни, а Україна не є країною-членом. НАТО буде потрібно думати не лише про війну в Україні при визначенні своєї ролі у майбутніх стратегічних кіберзмаганнях. Ми вважаємо, що, крім стримування і бойових дій, альтернативною призмою, через яку має розглядатись можливий внесок НАТО, є стабільність - основоположний елемент, задля якого Альянс було створено в 1949 році. Що необхідно зробити НАТО для покращання стабільності Альянсу в кіберсфері, забезпечити неможливість подальшої дестабілізації міжнародної системи ворожими кіберопераціями і захиститись від можливої самодестабілізації Інтернету внаслідок неправильного використання технологій? Це великі завдання, і вони визначатимуть успіх чи неуспіх НАТО як гравця в сфері кібербезпеки. На наш погляд, якщо НАТО бажає змагатись у кібербезпеці, їй потрібно змагатись за те, щоб бути першою у забезпеченні кіберстабільності.

Стабільність всередині Альянсу

Внутрішня стабільність НАТО як альянсу, попри випадкові проблеми, зберігає вражаючу послідовність із самого створення. Частково це завдячує лідерству, яке взяла на себе Америка, але й привабливості членства: гарантія безпеки, яку надає НАТО, варта того, щоби за неї платити і зберігати протягом тривалого часу як для малих, так і для великих членів Альянсу. Можна сказати, що попри заклики до європейської стратегічної автономії і тріщини у трансатлантичній безпековій політиці за часів адміністрації Трампа, внутрішня стабільність НАТО зараз набагато міцніша, ніж протягом багатьох років, не в останню чергу в результаті солідарності, до якої призвела війна Росії проти України. В аспекті кібероборони, численні ініціативи з розбудови потенціалу НАТО допомагають зміцнити стабільність Альянсу, серед них навчальні і освітні програми, навчання і воєнні тренування, і спільні доктрина і стратегія, в результаті об'єднання яких виробляється чітко сформульоване бачення, як, наприклад Зобов’язання щодо кібероборони. Хоча внутрішню стабільність ніколи не можна сприймати як даність, і попри постійні зусилля супротивників викликати внутрішній розкол в Альянсі між країнами - членами НАТО за допомогою цифрової підривної діяльності і дезінформації, наша більш широка зацікавленість тут стосується ролі НАТО у сприянні кіберстабільності в двох інших сферах: міжнародній системі і самому кіберпросторі.

Стабільність системи

Як головний військовий Альянс світу, те, що НАТО говорить і робить, впливає на міжнародну стабільність, навіть якщо тлумачення цих дій часто помітно різниться. Визначення НАТО кіберпростору як сфери операцій, наприклад, живило російські і китайські наративи про «мілітаризацію» кіберпростору Заходом. Дехто також може подивитися скоса на Центр кібероперацій НАТО (CyOC) і інтеграцію наступальних кіберзасобів при плануванні місій і операцій за допомогою SCEPVA - структури суверенних кіберефектів, наданих союзниками на добровільній основі. Але у мирний час НАТО не вдається до кібероперацій поза межами свого оборонного простору, а вплив на стратегічні кіберзмагання здійснюють дії окремих членів Альянсу. США, через свою доктрину постійних дій, наприклад, підкреслюють необхідність переносити боротьбу з ворогом на «операції поза межами своєї зони відповідальності» в конкурентному цифровому просторі, і цю думку загалом поділяє Сполучене Королівство. Мета полягає в тому, щоби формувати поведінку супротивника і норми «узгоджених змагань» в кіберпросторі, замість того, щоб сидіти і чекати доки дипломати домовляться про глобальні умови поведінки держав, які, швидше за все, будуть проігноровані.

Численні ініціативи з розбудови потенціалу НАТО в сфері кібероборони допомагають зміцнити стабільність Альянсу, серед них навчальні і освітні програми, навчання і воєнні тренування, і спільні доктрина і стратегія, в результаті поєднання яких виробляється чітко сформульоване бачення, як, наприклад Зобов’язання щодо кібероборони  . Фото: Навчання «Кіберкоаліція НАТО» © NATO
)

Численні ініціативи з розбудови потенціалу НАТО в сфері кібероборони допомагають зміцнити стабільність Альянсу, серед них навчальні і освітні програми, навчання і воєнні тренування, і спільні доктрина і стратегія, в результаті поєднання яких виробляється чітко сформульоване бачення, як, наприклад Зобов’язання щодо кібероборони . Фото: Навчання «Кіберкоаліція НАТО» © NATO

Це ставить для НАТО складне завдання. Вона має зобов’язання за договорами щодо миру і стабільності, але дії окремих потужних членів Альянсу можуть підірвати міжнародну кіберстабільність. Якщо таке станеться, яку позицію займе НАТО щодо впливових членів Альянсу і зважаючи на її нормативно-правовий статус в інших сферах? Як вона буде протистояти неминучим звинуваченням в тому, що НАТО сама робить свій внесок в загальну міжнародну кібернестабільність? Проте, якщо США і їхні близькі партнери мають рацію і їм вдасться досягти зниження ворожої кіберактивності, як зможе НАТО пристосувати свою доктрину і діяльність за мирних умов до підтримки більш інтервенціоністської позиції в кіберпросторі і дій на випередження для забезпечення міжнародної стабільності? Повернемось на момент до внутрішньої стабільності, як позбутись розбіжностей, які починають виникати між союзниками щодо правильного балансу оборони і наступу в кіберпросторі? Розв’язання цих питань вимагатиме спритного і чутливого політичного менеджменту.

Стабільність сфери

Щодо стабільності кіберпростору, НАТО традиційно має мало зв’язків з технічними, політичними спільнотами і представниками громадянського суспільства глобальної спільноти зацікавлених сторін, яка підтримує кіберпростір як, фактично, суспільне благо. Стандарти, протоколи, норми, закони і регламенти кіберпростору - це, хоча інколи і фрагментований, продукт рамок співробітництва всередині яких військові альянси зазвичай не мають великого впливу. Але власні амбіції НАТО щодо кібербезпеки вимагають її безпосередньої взаємодії з національними органами, які відповідають за кіберсферу, промисловістю та іншими наднаціональними організаціями, на кшталт Європейського союзу. Її спрямованість на кіберстійкість членів Альянсу, наприклад, означає, що одночасне членство союзників у ЄС підводить її до близьких контактів з європейським порядком денним і ініціативами в сфері кіберстійкості. У Стратегічній концепції 2022 року НАТО відверто визнається необхідність у тіснішому партнерстві між НАТО і ЄС в обороні і безпеці, так само, як і у Стратегії кібербезпеки ЄС (2020). Є домовленості про обмін розвідданими про кіберзагрози і передовим досвідом, а також співробітництво в сфері підготовки і досліджень, але потрібно ще більше спільної роботи. НАТО може допомогти не лише з розробкою і запровадженням заходів з кібероборони і кіберстійкості, які покращили б загальну стабільність кіберпростору, а також і з посиленням нормативних аспектів цих форм регулювання і врядування. В такий спосіб демонструючи важливість спільних цінностей і підходів до поліпшення кіберстабільності поза вузькими військовими межами, що стосуються лише НАТО. НАТО також береться за покращення взаємодії з промисловістю і академічними колами за допомогою Кіберпартнерства НАТО-промисловість (NICP). Це головним чином механізм обміну інформацією, обміну несекретними розвідданими про кіберзагрози між Альянсом і фірмами в країнах НАТО. Аналітична група НАТО 2030 рекомендувала НАТО пошукати поза межами своїх «класичних» партнерів з оборонної промисловості, щоб скористатись навичками і досвідом представників широкого приватного сектора, академічних кіл і неурядових організацій. Тобто, партнерства такого типу не повинні обмежуватись відносинами між клієнтом і постачальником, а необхідно шукати нові джерела креативності і відповідного досвіду. Залишається невизначеним, як це допоможе стабільності кіберпростору, але з’являються вікна для посилення обміну розвідувальною інформацією про кіберзагрози, кіберстійкості, технічної допомоги, розроблення політики та інших форм продуктивної взаємодії, які покращать стабільність цієї сфери.

Дивлячись у майбутнє

Ці коментарі про стабільність міжнародної системи і кіберпростору ні в який спосіб не вичерпують їхні можливі виміри і майбутнє. Вони також взаємодіють в різні важливі способи, як вони роблять щодо міжнародної стабільності самого Альянсу. Внутрішня стабільність – це основа, на якій побудована реальна стабільність всередині Альянсу: без внутрішньої згоди з основних кіберпитань НАТО буде повільно виробляти реальні дії, які позитивно впливають на міжнародну стабільність і стабільність кіберпростору. Незгода може навіть призвести до негативних наслідків, які підірвуть цілісність НАТО і її місію стабільності. Ще важливіше, що те, що роблять стратегічні супротивники НАТО, створює обмеження і можливості для політики і дій Організації. Щодо стратегічного змагання в кіберпросторі, Росія і Китай зокрема створюють очевидні політичні і технічні проблеми, для протидії яким НАТО потрібно докладати багато зусиль. Росія становить більш безпосередню загрозу, на що вказують її кібероперації в Україні і не лише, а Китай є більш наполегливим довгостроковим конкурентом, який експериментує і інвестує в широкий спектр шкідливих кібероперацій в глобальному масштабі. Одним із шляхів для НАТО є посилення і перегляд своїх міжнародних партнерств в цій сфері політики. В Стратегічній концепції НАТО більше говориться про партнерів з Індо-Тихоокеанського регіону (Японію, Південну Корею, Австралію і Нову Зеландію), тому існують можливості продовжувати розвивати їх як глобальне партнерство з питань кібербезпеки. Варто відзначити, що Сполучене Королівство, Франція, США і ЄС усі поглиблюють своє партнерство з цими країнами (в тому числі за допомогою таких механізмів, як AUKUS, і Комплексна і прогресивна угода для транстихоокеанського партнерства, або CPTPP). НАТО необхідно більше взаємодіяти з цими партнерами і в сфері кібербезпеки.

Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг вислуховує  ідеї і бачення  студентів і молодих лідерів для НАТО в рамках заходу «Нові ідеї для НАТО 2030», організованого НАТО і Четем Хауз.© NATO
)

Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг вислуховує ідеї і бачення студентів і молодих лідерів для НАТО в рамках заходу «Нові ідеї для НАТО 2030», організованого НАТО і Четем Хауз.© NATO

Так само важливо те, що поглиблення і зміцнення зав’язків з технічним сектором має фундаментальне значення для глобальної стабільності кіберпростору. Війна в Україні продемонструвала вплив недержавних гравців на кібербезпеку і важливість цивільно-військової співпраці; від технічної допомоги, яку надають такі фірми, як Мендіант українським інженерам, і ініціатив Майкрософт і інших, які забезпечують доступність і продовження функціонування своїх платформ перед лицем російської кіберагресії, до зусиль Ілона Маска з надання доступу до супутникового Інтернету Старлінк для України. Подвоєння зусиль у взаємодії з цими секторами буде мати велике значення в міру того, як НАТО виконуватиме свою роль із забезпечення миру і стабільності в Північноатлантичному регіоні і поза його межами. Зрозуміло також, що кібероборона НАТО значною мірою зазнаватиме впливу нових технологій, таких як хмарне обчислення, штучний розум і здатність машин до навчання, військовий Інтернет речей і гібридні системи «людина-машина». Оперативна гнучкість і стратегічна вага залежать від засвоєння цих нових технологій, але вони всі мають вплив на кібербезпеку як щодо їхнього захисту і стійкості до зовнішнього втручання, так і у можливих наслідках для стабільності кіберпростору, стабільності Альянсу і міжнародної системи загалом. НАТО працює над інтеграцією цих технологій в свої процеси планування і операції, в тому числі, створивши Прискорювач оборонних інновацій для Північної Атлантики (DIANA) і розробивши стратегію НАТО щодо штучного розуму. Необхідно тримати у центрі уваги те, як ці технології можуть застосовуватись для стабілізації чи дестабілізації Альянсу. НАТО завжди займається питаннями стабільності. Зараз вона має можливість переосмислити як вона буде забезпечувати стабільність в новому стратегічному середовищі, яке характеризується одночасними і такими, що поєднуються, викликами стратегічної агресії і технічної революції. НАТО може стати наріжним каменем квібербезпеки, як внутрішньої, так і зовнішньої, але для цього вона має залишатись активною і інноваційною. Кіберполітика і доктрина НАТО – чи то в сфері стримування, стійкості чи наполегливої протидії супротивникам – має не відставати від тих, хто кидає виклик, і від технологічних змін, а також стати бастіоном проти непередбаченої ескалації кіберконфлікту і подальшої дестабілізації глобального Інтернету.