Яка роль належить навчанням з врегулювання криз? Як відбувається їх розвиток в НАТО? Чи впливає нинішнє міжнародне середовище безпеки на планування і проведення таких навчань?

Навчання НАТО з врегулювання криз дозволяють Альянсу репетирувати і випробовувати як свої внутрішні, так і спільні з партнерами процедури консультацій і прийняття рішень на стратегічному політико-військовому рівні. В них беруть участь цивільні і військові співробітники у столицях країн Альянсу, в штаб-квартирі НАТО і в обох стратегічних командуваннях. На фото: Засідання Північноатлантичної ради. © NATO

Протягом короткого часу, у травні 2019 року, НАТО була занурена у серйозну кризу. Не справжню, а змодельовану з метою перевірки організації системи врегулювання криз на стратегічному політико-військовому рівні. Проведені з 9 до 15 травня 2019 року, Навчання з врегулювання кризи - 2019, в яких взяли участь понад дві тисячі учасників з різних країн Альянсу, стали одними з найбільших політико-військових навчань з моменту створення цієї серії у 1992 році. Такий рівень участі демонструє, якого розмаху стратегічні політико-військові навчання досягли останнім часом в НАТО та інших міжнародних організаціях, в тому числі і в Європейському союзі. В рамках спільної політики безпеки і оборони, з травня 2002 року, останній організував ряд широкомасштабних навчань з врегулювання криз задля перевірки процесу реагування на кризові ситуації на різних рівнях. Останніми прикладами є навчання з реагування на комплексні гібридні надзвичайні ситуації, паралельно і узгоджено з НАТО організовані Європейським союзом у вересні 2017 і листопаді 2018 року.

Історичний розвиток

Хоча особливо помітними вони стали останнім часом, стратегічні політико-військові навчання в Альянсі мають довгу історію, яка розпочалась ще на початку холодної війни. За цей час вони значною мірою розвивались, але причини їх проведення завжди відображають пріоритети і занепокоєння Альянсу в певний період часу. Із самого початку політико-військові навчання НАТО розроблялись для відпрацювання організації стримування і оборони в Альянсі, в тому числі колективної оборони відповідно до Статті 5 Вашингтонського договору. Справді, в період із 50-х років XX сторіччя до 1989 року ці навчання відображали занепокоєння Альянсу звичайною загрозою, яка походила від Радянського Союзу та інших членів Варшавського пакту. Розроблені в перші роки холодної війни, навчання FALLEX ("Осінні навчання") були головними навчаннями високого рівня в НАТО. Їм на зміну прийшли навчання, що проводились кожні два роки, WINTEX-CIMEX ("Зимові навчання" і "Цивільно-військові навчання") по непарних роках між серединою 60-х і кінцем 80-х років минулого сторіччя та HILEX ("Навчання високого рівня") по парних роках протягом 80-х років минулого сторіччя. WINTEX-CIMEX були комплексними двотижневими динамічними навчаннями і навчаннями із забезпечення підкріплення на стратегічному, оперативному і тактичному рівнях в усіх трьох сферах – на землі, на морі і у повітрі – із застосуванням сил, розгорнутих на постійній основі в Західній Європі, з тактичним ядерним виміром. HILEX, з іншого боку, були внутрішніми командно-штабними навчаннями в штаб-квартирі НАТО, які були спрямовані на підтримування знань і застосування процедур та розуміння стану і підходів до колективної оборони в Альянсі. У 1989 році падіння Берлінського муру знаменувало нову добу для політико-військових навчань НАТО. Зникнення Варшавського пакту зумовило серйозний перегляд в НАТО структури таких навчань, і останні навчання WINTEX-CIMEX відбулись у 1989 році, а останні HILEX завершились незадовго до цього. Протягом наступних двох десятків років виключна увага навчань до колективної оборони зменшилась, тому що відчуття загрози зі Сходу змінилось зростаючим занепокоєнням щодо асиметричних викликів і нестабільності на периферії Альянсу. Перші офіційні навчання НАТО під назвою «Навчання з врегулювання криз» відбулись як пілотний проект в 1992 році. Ці тижневі навчання були спрямовані на перевірку дій і процедур з врегулювання криз на командно-штабному рівні. Увага була зосереджена на посиленні здатності НАТО реагувати на кризи в ситуації після холодної війни, яка характеризувалась вищим рівнем непевності і покращанням відносин між Сходом і Заходом.

Протягом 90-х років минуорго сторіччя, на тлі операцій НАТО з підтримання миру на західних Балканах, навчання НАТО з врегулювання кризових ситуацій почали зосереджуватись на сценаріях, що передбачали операції з реагування на кризові ситуації поза кордонами Організації. На фото: Сили втілення (IFOR)в Боснії і Герцеговині в грудні 1995 року. © NATO

Протягом 90-х років минулого сторіччя військове втручання НАТО на західних Балканах стало потужним каталізатором зосередження Альянсом своїх навчань з врегулювання кризових ситуацій на операціях з реагування на кризи, які не підпадають під дію Статті 5, поза його кордонами. В тому числі на операціях на чолі з НАТО з підтримання миру під мандатом ООН. Після трагедій у Руанді і на західних Балканах міжнародне співтовариство почало дивитись на таке втручання як на легітимний засіб запобігання широкомасштабного порушення прав людини. Це знайшло своє відображення в розробленні нових концепцій, серед яких так званий “Обов’язок захищати”. На той період навчання з врегулювання криз стали вважатись корисним інструментом для відпрацьовування прийняття рішень щодо запобігання конфліктам і їх розв’язання або для досягнення гуманітарних цілей. Втручання 2001 року в події в Афганістані створило додаткові стимули для відпрацьовування членами Альянсу цих концепції, разом із завданнями, спричиненими тероризмом і асиметричними конфліктами. НАТО також почала включати партнерів і міжнародні організації в свою архітектуру врегулювання криз, при цьому навчання з врегулювання кризових ситуацій слугували корисними засобами ознайомлення зовнішніх учасників з роботою Альянсу. Із 2014 року, після незаконної анексії Криму Росією, зміни у глобальному середовищі безпеки відновили інтерес НАТО до навчань з колективної оборони. Розширюючи спектр звичайних засобів ведення війни, відновлена загроза зі Сходу надала новий імпульс для переоцінки пріоритетів у навчаннях НАТО, розширення масштабу навчань з врегулювання криз, які тепер передбачають сценарії як із застосуванням Статті 5 (колективна оборона), так і без її застосування (забезпечення стабільності). Нинішні навчання з врегулювання кризових ситуацій стають дедалі більш складними, відображаючи широкий набір викликів безпеці і потенційних криз, на які Альянсу доводиться реагувати в нинішньому середовищі безпеки: від гібридної до потенційної динамічної війни, тероризму, нестабільності поряд з кордонами Альянсу, і до розповсюдження зброї масового знищення. Ці зміни також змушують НАТО переходити від чисто уявних сценаріїв до сценаріїв із використанням дедалі більш реалістичних обставин.

Готуватись, перевіряти, адаптуватись

Кризами можуть бути неочікувані, а інколи і непередбачувані події, які загрожують фундаментальним цінностям і нормам системи і вимагають скоординованої діяльності численних і різноманітних дійових осіб, а також негайного прийняття рішень. Історично, важливу роль у врегулюванні криз відіграють уряди і міжнародні організації. Під час кризи громадяни часто хочуть, щоб ті, хто відповідає за політику, подолання негативних наслідків надзвичайної ситуації, політичної, економічної чи соціальної – належно відреагували на кризу, і неспроможність належним чином відреагувати може завдати непоправної шкоди іміджу і легітимності Організації. Проте у сучасному складному середовищі безпеки кризи великою мірою змінились. Посилення транснаціоналізації, глобалізації і медіатизації, а також вражаючі прориви в інформаційних і комунікаційних технологіях призвели до появи нових форм загроз (наприклад, гібридних і кібер), які підривають більш «традиційні» поняття врегулювання криз. Це однаковою мірою ускладнює і для урядів, і для міжнародних дійових осіб виявлення попереджувальних ознак виникнення надзвичайної ситуації, або прогнозування її впливу, крім негайних, короткострокових наслідків. На такому мінливому тлі навчання з врегулювання криз знову стають потужним інструментом в руках тих, хто приймає рішення, і організацій, які допомагають поліпшити їхню здатність протистояти наступу руйнівних і часто неочікуваних подій.

Поява «зелених чоловічків» і незаконна анексія Росією Криму в березні 2014 року ознаменували значні зміни у середовищі безпеки. Нинішні навчання з врегулювання криз стають дедалі більш комплексними, відображаючи широкий спектр викликів безпеці і потенційних криз, які постають перед НАТО. © Quora.com

Однією з важливих переваг, які такі організації як НАТО можуть отримати від навчань з врегулювання криз, особливо сьогодні, є зростання стратегічної культури, усвідомлення ризиків і готовності. У великих міжнародних організаціях штатні структури часто страждають від досить високої плинності кадрів, що може призвести до недостатнього досвіду з врегулювання кризових ситуацій і підготовки до них, від чого потерпає готовність як на індивідуальному, так і на організаційному рівнях. Водночас існує небагато можливостей навчитись врегулюванню кризових ситуацій на власному досвіді. Пропонуючи безпечне і контрольоване середовище, в якому учасники можуть перевірити свою здатність діяти у певній ситуації, навчання з врегулювання криз можуть забезпечити учасникам необхідні уміння і знання для протидії негативним подіям у майбутньому. Попри те що параметри реальної кризи завжди відрізняються від контрольованих навчань, вони залишаються дієвим засобом підвищення рівня готовності і усвідомлення ризику в НАТО, наприклад, допомагаючи учасникам краще розібратись у чинниках, які покладено в основу, або у ранніх ознаках, які попереджають про виникнення кризових ситуацій і, зрештою, підготуватись до невідомого. Навчання з врегулювання криз можуть також бути засобом оцінювання сильних і слабких сторін засобів з врегулювання кризових ситуацій, які є в розпорядженні організації. Навчання з врегулювання криз можуть допомогти з’ясувати, що з покликаних відповідати на широке коло кризових сценаріїв, ролей, планів і процедур працює і, можливо найважливіше, що не спрацьовує. Це один з найбільш економних і відчутних способів забезпечити належну дієвість запроваджених у мирний час організаційних аспектів, працює належним чином проти усього спектра кризових ситуацій – до, під час і після руйнівних подій. Важливо те, що вони пропонують інструменти для випробування і оцінювання нових і таких, що лише формуються, концепцій в контексті, який дозволяє робити помилки і де заохочується контрольований ризик. Проте для того, щоб вони були по-справжньому значущими, навчання повинні бути частиною процесу змін, в якому проблеми, які виникають, трансформуються на можливості для удосконалення. Виявлення уроків і необхідних заходів з виправлення в процесі оцінювання загальної реакції НАТО є без сумніву важливим аспектом будь-яких навчань з врегулювання криз. Вони спрямовані на пошук і усунення будь-яких прогалин, помилок і недоліків, а також і виявлення сильних сторін в усіх сферах врегулювання кризових ситуацій, від стримування і оборони до оперативного планування, ознайомлення з обстановкою, кіберзахисту, співпраці з партнерами і так далі. Час має вирішальне значення. Результативний огляд можливий тоді, коли обговорення відбувається негайно по слідах навчань, коли вони усе ще свіжі в пам’яті організаторів і учасників. І нарешті, навчання з врегулювання криз – це соціальні процеси. Сприяючи дискусіям, такі навчання можуть допомогти виробити спільну мову щодо даної кризи і засобів її розв’язання, створюючи таким чином відчуття єдності і спільної мети. Вони об’єднують роздрібнені громади, які займаються врегулюванням криз в штаб-квартирі НАТО, у столицях країн Альянсу, стратегічних командуваннях і країнах-партнерах, допомагають їм обговорювати і робити спільні висновки щодо навчань і щодо чинників, які допоможуть зменшити будь-які виявлені загрози. На базовому рівні вони створюють можливості для розвитку мереж і встановлення нових широких контактів, зокрема з міжнародними організаціями і партнерами. Звичайно, навчання можуть також спровокувати тертя і виявити розбіжності в Альянсі з ключових делікатних питань. Проте забезпечуючи рамки для діалогу, в тому числі через консультації заСтаттею 4, ці навчання можуть також бути корисним засобом подолання таких розбіжностей. Справді, набагато краще розібратись з такими проблемами в контрольованому середовищі навчань, ніж в розпалі справжньої кризи.

Майбутнє: застосування нових технологій

Розвиток нових технологій сьогодні став однією з найбільш захоплюючих тенденцій в сфері навчань з врегулювання криз. З приходом штучного інтелекту і передових методик моделювання відтворення навчань з врегулювання криз завтрашнього дня мають усі шанси стати як ніколи реалістичними, інтерактивними і динамічними. Ці технології дозволять навчанням у майбутньому краще відтворювати реальну обстановку і розігрувати різноманітні сценарії залежно від тих рішень, які прийматимуть учасники, максимізуючи таким чином їхній тренувальний потенціал. Хоча для того, щоб такі технології революціонізували розроблення і проведення навчань потрібні роки, деякі технології вже виявили свій вплив, трансформуючи навчання на оперативному і тактичному рівнях, наприклад, в аспекті навчання і підготовки пілотів ВПС. З цими досягненнями, які обіцяють збільшити їхню додану вартість, навчання з врегулювання криз ймовірно залишаться і у майбутньому ключовим інструментом Альянсу при підготовці до ризиків складного середовища безпеки завтрашнього дня.