Гнучка логістика у нестабільному сучасному середовищі безпеки

09/10/2018

Логістика – це вся, або майже вся галузь військової діяльності, за винятком бойових дій.

-- Барон де Жоміні, 1838 рік

Військова мобільність дуже важлива для сил стримування і оборони НАТО, і зараз вона перебуває у центрі уваги співпраці з Європейським союзом. Швидке переміщення військ Альянсу до і всередині Європи, а також їх утримання, є складним логістичним завданням за участю багатьох зацікавлених сторін на національному і багатонаціональному рівнях, виконання якого необхідно випробувати під час навчань «Трайдент джанкче»18 цього жовтня і листопада.

Загальна довжина транспортних засобів, які будуть розгорнуті в Норвегії для участі в навчаннях «Трайдент джанкче» в жовтні-листопаді 2018 року, становитиме 92 тисячі метрів. Перший транспортний корабель зразка «ро-ро» прибув у Фредрікстад 7 вересня. © Torgeir Haugaard/Norwegian Armed Forces

Під час холодної війни увага НАТО була зосереджена на Центральній Європі, і великі звичайні збройні сили були розгорнуті на передовій, на східному напрямку, перекриваючи внутрішній кордон між двома Німеччинами у відповідь на радянську загрозу. Командири на місцях несли чітко визначену відповідальність за свій район і усі чітко усвідомлювали межі між військами і фланговими формуваннями, вірогідні зони бойових дій і комунікації, а також домовленості з відповідними країнами, де їх підрозділи були розгорнуті. Національні збройні сили були розгорнуті по усій території НАТО аж до портів у Ла Манші і забезпечували захищені тилові території, які були визначені і забезпечені ресурсами як маршрути постачання через увесь континент. Такий підхід забезпечував основу для швидкого прибуття підкріплення з Північної Америки через Північну Атлантику до Європи. Були забезпечені усі необхідні домовленості, інфраструктура, воєнні запаси, транспортні засоби і дуже детальні плани. А здатність ефективно взаємодіяти забезпечувалась регулярними тренуваннями і навчаннями на усіх рівнях.

Із падінням у 1989 році Берлінського муру стало здаватись, що загроза зі Сходу зникла, тому члени Альянсу скоротили свої збройні сили і зменшили масштаб навчань. НАТО зосередила увагу на операціях «поза зоною», які виконували члени Альянсу. Рішення про те, як, де і коли розпочинати такі операції приймала Північноатлантична рада – головний орган прийняття політичних рішень у НАТО. Лише після прийняття такого рішення розпочиналось військове планування, замість виконання попередньо розробленого оборонного плану з негайним застосуванням військ, як це передбачалось за часів холодної війни.

Українська криза 2014 року підсилила занепокоєння Альянсу з приводу відновлення зухвалої поведінки Росії. Це підкреслило потребу мати можливість швидко і упевнено підсилити члена Альянсу, який опинився під загрозою на периферії території НАТО, стримати потенційну загрозу і, в разі якщо стримування не спрацює, захистити будь-якого члена Альянсу від нападу. На додаток до цього конфлікт у Сирії і піднесення тероризму, кібератаки та інші форми гібридної війни проти членів Альянсу підкреслили потенціал конфлікту на будь-якій ділянці внутрішнього чи міжнародного спектра і необхідність посилення координації задля забезпечення готовності і стійкості. Також стало очевидно, що Альянсу потрібно бути здатним робити все це : від колективної оборони до кризового менеджменту; від поширення стабільності поза межами наших кордонів до участі в боротьбі проти тероризму. Отже, часи змінюються, а ризики і навантаження збільшуються.

Посилення готовності

Після прийняття на самітах НАТО в Уельсі в 2014 році і Варшаві в 2016 році історичних рішень щодо можливостей стримування і оборони НАТО, Альянс стає сильнішим, швидшим і, після вступу Чорногорії, більшим. Це надає Альянсу широкий вибір можливостей для відповіді на різноманітні загрози для території країн - членів Альянсу, кількість яких майже подвоїлась по закінченні холодної війни, що в деяких випадках призвело до значного збільшення відстані, яку необхідно долати військам при розгортанні.

Сьогодні, зі звичайної військової точки зору, НАТО утримує на своїй східній периферії дуже невеликі передові сили у поєднанні зі здатністю до швидкого підкріплення в разі потреби. В рамках цього в Польщі і країнах Балтії розгорнуті чотири багатонаціональні бойові групи передової присутності, які разом налічують понад 4500 військовослужбовців з різних країн Альянсу і здатні діяти разом з національними силами оборони цих країн. Їх доповнює американська військова присутність в рамках двосторонньої Європейської ініціативи стримування. Додатково в регіоні Чорного моря були здійснені заходи для посилення присутності НАТО на суші, в морі і у повітрі.

Корабель ВМС США «Маунт Уїтні» буде виконувати функцію командного корабля під час навчань «Трайдент джанкче - 2018». Цей корабель може забезпечити глобальний зв'язок далеко від берегів і підтримувати контакт з усіма підрозділами і засобами, а також забезпечувати комунікацію з цивільним керівництвом і отримувати вказівки і настанови.
© US Navy

На Брюссельському саміті 2018 року члени Альянсу також ухвалили Ініціативу з підвищення боєготовності НАТО. Вона забезпечить високий рівень бойової готовності високоякісних і боєздатних військ країн - членів НАТО, які можуть бути надані в розпорядження Організації. З усього набору збройних сил члени Альянсу запропонують 30 потужних військово-морських бойових одиниць, 30 маневрених батальйонів і 30 кінетичних ескадрилей ВПС разом із силами забезпечення на рівні не вище 30-денної готовності. Ця Ініціатива допоможе НАТО посилити свої можливості швидкого реагування як заради підкріплення членів Альянсу, так і в разі необхідності швидкого реагування на кризову ситуацію воєнного характеру.

Проте важливо зауважити, що швидкість підкріплення передових сил залежить від багатьох чинників. Це не лише рівень боєготовності наших військ. Здатність забезпечувати вчасне підкріплення також залежить від таких речей, як: швидке прийняття рішень, забезпечене відповідною розвідувальною інформацією на основі індикаторів і попереджень, які фіксують різні аспекти гібридної кампанії; попереднього планування і підготовки; здатність фізично перекидати і утримувати великі сили, якими розпоряджається НАТО, в тому числі через Атлантичний океан. Над посиленням усіх цих елементів НАТО працює із 2014 року з метою зміцнення сил, засобів і можливостей Альянсу для того, щоб він був ще більш спроможним, надійним і відповідав вимогам часу.

Практичне мистецтво переміщення армій

Війна не точна наука, і, за словами барона де Жоміні, видатного засновника сучасної військової думки: “ Логістика – це вся або майже вся сфера військової діяльності, за винятком бойових дій” (1838). Свого часу Жоміні розглядав логістику як «практичне мистецтво переміщення армій», під яким він мав на увазі цілий спектр функцій, пов’язаних з переміщенням і утриманням збройних сил: планування, управління; постачання; розквартирування і розміщення таборів; наведення мостів і будівництво доріг; і навіть розвідку і спостереження там, де вони стосувались переміщення поза полем бою.

Саме в цьому дусі НАТО прагне усунути перешкоди для переміщення військ в і через Європу і Північну Атлантику та для утримування військ на театрі операцій. В цьому напрямі робота ведеться в чотирьох сферах: повноваження і законодавча база для сприяння перетину кордонів; командування і управління логістичними діями; адекватні транспортні можливості для перевезення особового складу і техніки; і інфраструктура, спроможна упоратись з великими обсягами важких військових перевезень. У НАТО ці широкомасштабні зусилля отримали назву «Забезпечення діяльності Верховного головнокомандувача ОЗС НАТО в Європі в його зоні відповідальності». 1 Військова мобільність – це більш короткий і зрозумілий термін щодо конкретних елементів в рамках більш широкої програми.

Внесення змін у систему повноважень і нормативну базу щодо перетину кордонів на національних рівнях і рівні ЄС сприятиме швидкому розгортанню військ, зокрема, у мирний час. У країнах Європейського союзу і НАТО вже ведеться така робота з гармонізації планів, процесів і процедур. В тому числі дипломатичних та інших дозволів на пересування, для того, щоб війська і техніка могли перетинати кордони в Європі без зайвих затримок і впливу на цивільне життя.

Структури командування і управління Альянсу будуть співпрацювати і координувати свою діяльність з відповідними національними цивільними відомствами з метою сприяння транзиту великої кількості військ в Європу, через Європу і з Європи. Щодо цього, на Брюссельському саміті лідери країн Альянсу вирішили розвивати більш потужну Командну структуру НАТО, яка передбачатиме логістичні елементи на усіх рівнях, включно з командуванням у Норфолку, США, заради забезпечення швидкого і надійного перекидання підкріплень до Європи через Атлантику, а також з об’єднаним командуванням забезпечення і підтримки в Ульмі, Німеччина, яке забезпечуватиме свободу дій для того, щоб швидке переміщення військ і техніки в тил маневрових формувань відбувалось саме так, як потрібно.

Транспортна інфраструктура Європи має бути адекватною для транспортування військових підрозділів і важкої техніки..
На фото: колона 2-го Кавалерійського полку збройних сил США під час проведення американської операції «Дрегон райд» в рамках зусиль із запевнення союзників по НАТО, які межують з Росією. © Michael Abrams/Stars and Stripes

На додаток, НАТО заохочує членів Альянсу посилювати і вдосконалювати свою транспортну спроможність як за рахунок розвитку військового транспорту, так і через домовленості з комерційним сектором в Європі. Ведеться також робота над покращанням колективного і багатонаціонального доступу до транспортних можливостей. НАТО фактично підтримує цей процес, пропонуючи членам Альянсу можливість об’єднувати ресурси і придбати ці засоби спільно, що додає ефективності і спрощує процедури. Європейський союз зі своїми планами виділяти більше коштів на оборону, також робить багатообіцяючі кроки в цьому напрямі.

Працюючи разом з Європейським союзом

НАТО співпрацює з Європейським союзом та іншими гравцями над забезпеченням відповідності цивільної і комерційної транспортної інфраструктури, такої як порти, шляхи і мости, необхідним стандартам – стандартам, які використовуватимуться як основа для національних інвестицій і, потенційно, інвестицій з боку ЄС.

Виконати цю роботу без повномасштабної співпраці з боку Європейського союзу неможливо. В рамках об’єднаних зусиль обидві організації працюють над усуненням існуючих перешкод на шляху пересування збройних сил територією Європи. Європейський союз відіграє важливу роль у спрощенні перетину кордонів військовими підрозділами і їхньою технікою в межах Європи, а також у забезпеченні відповідності європейської транспортної структури потребам транспортування збройних сил, важких вантажів і техніки.

НАТО і Європейський союз визначили військову мобільність як ключову галузь співробітництва між цими двома організаціями. Спільна декларація, підписана в липні 2018 року Генеральним секретарем Єнсом Столтенбергом і президентами Європейської комісії і Ради Жаном-Клодом Юнкером і Дональдом Туском, знову підтвердила взаємопов’язаність інтересів безпеки членів альянсу НАТО і країн - членів ЄС, та важливість співробітництва на підтримку оборонних ініціатив обох організацій.

Усе це вимагає інтеграції на трьох рівнях. По-перше, в НАТО вже ведеться робота над вивченням як бойових сил і засобів, так і логістичних можливостей, зважаючи на те, що логістика за своїм характером може бути військовою, цивільною, або комерційною. І усім цим складовим елементам необхідно тренуватись і готуватись разом, моделюючи воєнні умови – тобто «тренуватись в бою».

По-друге. На національному рівні важлива роль належить загально урядовому підходу до протидії усьому спектру гібридних викликів, включно з координацією логістичних ресурсів як на підтримку цивільних властей, так і тих, що потрібні для забезпечення військових підкріплень. Необхідна також міжвідомча координація, яка забезпечить членам Альянсу більше стійкості для функціонування в часи кризи або конфлікту. Глави держав і урядів країн Альянсу на Варшавському саміті пообіцяли посилювати стійкість за рахунок підвищення цивільної готовності.

І насамкінець, на багатосторонньому рівні ведеться робота для забезпечення безперешкодної співпраці між НАТО і ЄС задля надання НАТО можливості захищати євроатлантичний регіон від потенційних супротивників і, відповідно, поширювати безпеку і стабільність.

Довготривалі зусилля

Хоча головна місія НАТО не змінилась з часів заснування Альянсу 70 років тому, багато що змінилося по закінченні холодної війни. Досить скромна присутність на нашій периферії у поєднанні зі здатністю швидко надати підкріплення тим членам Альянсу, які зазнають тиску, значно відрізняється від постійного розташування сотень тисяч військовослужбовців на відстані пострілу від супротивника. І сьогодні, крім проблем із зухвалим східним сусідом, ми маємо ще багато інших викликів: небезпека і нестабільність на південь від нас, нові кібер та інші гібридні загрози, морське піратство – це лише деякі з них.

НАТО і Європейський союз визначили військову мобільність як ключову галузь співробітництва у Спільній декларації, підписаній в липні 2018 року Генеральним секретарем Єнсом Столтенбергом і президентами Європейської комісії і Ради Жаном-Клодом Юнкером і Дональдом Туском. © NATO

Політичне керівництво НАТО визнає, що стримування і оборона в Європі можуть бути забезпечені такими силами і засобами, але підтримка і забезпечення таких військ залежить, серед іншого, від здатності швидко переправляти ці війська і техніку до Європи і її територією. Робота над удосконаленням цієї здатності ведеться вже давно. Ми йдемо правильним шляхом, але попереду ще багато роботи.

Понад 30 країн-членів і партнерів Альянсу готуються до відправки своїх військ до Норвегії для участі в навчаннях «Трайдент джанкче- 2018» в жовтні - листопаді 2018 року, і військові, і цивільні практики збираються з силами для виконання цього значного логістичного завдання. На політичному і практичному рівнях логістичне завдання є складним і вимагає співпраці з усіма зацікавленими сторонами на національному і багатонаціональному рівнях задля забезпечення наявності усіх військ, які підпорядковуються Об’єднаному командуванню в тому місці і в той час, де і коли це потрібно, незалежно від місця їх походження.

В реальному житті може не бути часу на підготовку. Культура боєготовності потребує часу для відновлення до необхідних рівнів, а також вимагатиме політичної волі і фінансування. Саме тому дуже важливо, що лідери країн Альянсу на липневому саміті НАТО знову підтвердили свою готовність виконати Зобов’язання щодо оборонних інвестицій і до 2024 року забезпечити виділення на оборону 2% свого ВВП. Таке збільшення витрат у поєднанні з національними зусиллями з посилення стійкості і сприяння військовій мобільності, підкріплене паралельною і узгодженою роботою на рівні ЄС, дасть НАТО можливість продовжувати сьогодні і завтра робити те, що вона успішно робила у минулому – гарантувати безпеку усіх своїх членів.


1 Зона відповідальності Верховного головнокомандувача ОЗС НАТО в Європі (SACEUR) визначена як: територія членів Альянсу в Європі, в Атлантичному океані від Північного полюса до Тропіка Раку і до східного узбережжя Північної Америки.

Пітер Вільямс працює над питаннями логістики у Відділі оборонної політики і планування НАТО.



Матеріали, опубліковані в НАТО Ревю, не обов’язково представляють офіційну позицію або політику урядів країн-членів, або НАТО.

Про автора

Пітер Вільямс працює над питаннями логістики у Відділі оборонної політики і планування НАТО.