Одеса: секретна зброя України?

Full video transcript

Одеса: секретна зброя України?

Це Одеса на півдні України.

Її вулиці заповнені кав’ярнями.

Вона має дещо молоде населення,

чудове Чорноморське узбережжя

і великий міжнародний порт.

Проте важливіше те, що

українці вважають її

одним із найбільш розслаблених міст,

мешканці якого відомі

своїм почуттям гумору.

Одеса мала репутацію

дуже мирного і толерантного міста

в старі радянські часи.

Міста міжнародних зв’язків,

де якась боротьба

між людьми на національному ґрунті

була абсолютно неможливою.

Проте за цим розслабленим фасадом

розташоване місто, яке піддається атакам.

І його відповідь можливо є

однією з найбільш важливих реакцій

у сучасній неспокійній історії України.

Внаслідок останніх подій

на сході і в Криму

Одеса стала українським містом,

свідомо,

за власною ідентифікацією.

В Україні Одеса віддалена від Росії

так далеко, наскільки це лише можливо.

Проте Росія прийшла до Одеси.

Російська гібридна війна

в Україні ударила по Одесі.

Можливо тому, що цей регіон

російськомовний.

Проте якщо агресори думали, що це

їм допоможе, вони помилилися.

Більшість людей в Одесі

говорить російською мовою,

але це не означає,

що це якесь російське місто, яке…

Це так само, як Монреаль не у Франції, а

Сідней, звичайно, не в Англії.

Російська мова відіграє

провідну роль в одеській битві.

Усі мої університетські

колеги, наприклад,

говорять між собою російською.

Це моя рідна мова.

Проте також ключовим є те,

що багато українців кажуть,

що говорити російською мовою

не означає підтримувати Росію.

Дуже багато людей, багато патріотів,

які воюють зараз на сході України,

говорять російською мовою.

Ми не вважаємо, що Російська Федерація

і Путін мають право

на приватизацію російської мови,

тому що це наша спільна спадщина.

Оскільки більшість одеситів

російськомовні,

вони отримують новини

з російських каналів

і в цих новинах часто

подається дезінформація.

Це досить унікальна ситуація,

коли мільйони людей,

рік за роком, щодня,

налаштовуються на інформацію,

телепередачі, новини,

які передає сусідня держава.

Одеса нарешті відреагувала і вже

відключила ворожі канали,

і це вже дає свої плоди.

Я не думаю, що це була добра ідея

відключити ці канали

від нашого ефіру,

від телевізійного мовлення.

Проте це було необхідно, бо ми

вже бачимо перші результати.

Дехто з тих, кому промивали мізки,

вже не можуть цього дивитися.

І зараз свідомо

або вимушено вони переключаються

на місцеві канали

або канали українського ТБ

і деякі погляди цих людей

змінюються або дещо трансформуються.

Коли підтримка Росії,

її цілей і її агентів

не матеріалізувалась,

як очікувалось, в Одесі,

вони спробували інші, більш агресивні

методи для дестабілізації міста.

Одним з них була серія вибухів бомб

з метою посіяти страх

серед місцевих мешканців.

Хоча міжнародна громадськість

звернула на це дуже мало уваги,

по Одесі завдали удару

десятки невеликих бомб

і це місце постраждало

на початку 2015 року.

Це координаційний центр

волонтерів, що воюють на сході.

Як завжди,

бомба вибухнула пізно вночі.

Ніхто не постраждав,

але власті

ліквідували наслідки

якомога швидше

для того, щоб видалити ознаки нестабільності,

яку мали створити бомби.

Місто зазнало понад двадцять

таких вибухів бомб, завжди вночі,

протягом перших шести місяців 2015 року,

але вони мало вплинули

на рішучість населення.

Ці теракти

не були успішними.

Вони мали дуже короткостроковий результат.

Може один - два дні

відчувалося, що

в суспільстві є певне напруження,

а потім люди забували про них.

Люди на вулицях підтверджують,

що бомби не впливають

на одеський спосіб життя.

За повідомленнями, вони

підривають лише певні специфічні цілі.

Вони роблять це вночі.

Тому туристам, вірогідно,

немає про що турбуватись,

але це очевидно не можна ігнорувати.

Як, на вашу думку, це вплинуло

на атмосферу в місті?

Це змінило ставлення

і дії людей?

Я не думаю. Я не знаю,

навіщо вони це роблять, бо...

Це не має сенсу. Усі посміхаються,

багато людей, все так як і було.

Я намагаюсь загалом не перейматись,

тому що усі ці хвилювання

лише погіршують наше життя.

Отже, мене це не турбує. Я думаю, що

наше місто дуже гарне, дуже туристичне.

Погода не така вже й гарна, але попри це

на вулиці багато людей.

Тож… політика – це політика, а життя – це життя.

Тож давайте триматись подалі від політики.

Проте гібридні атаки

не завершилися.

Почали поширюватися

дезінформація і плітки.

Знову-таки для створення паніки.

Коли була оголошена

мобілізаційна кампанія,

в деяких селах,

болгарських, молдавських, гагаузьких,

ці найманці почали

сіяти паніку серед людей...

.

Наприклад, в одному селі

прийшов один і каже,

що завтра усіх чоловіків

заберуть за мобілізацією.

Тож наступного дня там не було

жодного чоловіка, бо вони усі повтікали до Молдови.

Невдовзі дезінформація зосередилась

на небезпеці проросійського анклаву

у сусідній Молдові,

Придністров’ї.

Час від часу

з'являється інформація

про можливий напад,

скоріш за все з моря.

Тобто, якісь кримські сили

прийдуть з моря

або з Придністров'я.

Зазвичай люди не аналізують,

наскільки реальна чи ні ця загроза,

а цього для них достатньо.

У зв’язку з тим, що російські війська

проводили навчання в Придністров’ї,

ця чутка

спричинила реальну паніку.

Позаду мене земля,

забута часом.

Це Придністров'я, частина Молдови,

яка розв’язала криваву війну,

щоб відокремитись від цієї країни.

.

Вона закінчилася в 90-х роках XX століття,

і після того часу

Придністров'я оголосило себе

незалежною державою.

Однак вона не визнана

більшістю країн світу

і має слабку економіку,

яка залежить великою мірою передусім

від контрабанди, що йде через цю ділянку,

і багато інших на прикордонних територіях.

По-друге, вона залежить

від російських подачок.

Ми розташовані між Кримом

і Придністров’ям.

Це вразливий регіон.

Регіон відкритий для дестабілізації

і схоже, що

Росія використовує усі інструменти

для дестабілізації України,

для забезпечення такої повзучої,

повільної,

дестабілізації малого масштабу.

Мені здається, що одна з цілей,

які вони мають, саме така.

Росія одна з небагатьох країн,

що визнали Придністров'я.

В міру продовження російської

агресії на сході,

і продовження її нападів

в інших частинах України,

саме тут, на західному кордоні

України, як дехто вважає,

почнуться наступні напади.

Жодні з цих дестабілізаційних зусиль

не спрацювали, але потім настав момент

який, як ніколи раніше,

загрожував розколоти місто.

2 травня 2014 року.

2 травня 2014 року, будинок

позаду мене увійшов в історію України.

Тут відбулися сутички

між проукраїнськими групами

і групами проросійських бойовиків,

ось тут, на вулиці.

Проте ближче до кінця дня багато людей

знайшли притулок в цьому будинку

і тут спалахнув вогонь.

Загинуло понад 40 осіб.

Отже, для розуміння того,

що відбулося 2 травня.

Будинок був захоплений,

за декілька годин до того,

групами проросійських бойовиків.

Вони забарикадувалися всередині.

Вогонь спалахнув

десь праворуч і

дуже інтенсивно

охопив сходинки.

Служби безпеки,

міліція і пожежники,

не поспішали реагувати.

Були спроби

з боку проукраїнських груп ззовні

допомогти тим,

хто очевидно потрапив у біду,

в міру того, як вогонь бушував у будинку,

але після кількох годин

стало очевидно,

що принаймні сорок людей

опинилися у пастці

і померли від отруєння димом.

Цього разу було інакше.

Були загиблі,

і не тільки у будинку профспілок,

а і на вулицях міста.

Ці сутички, які можливо

планувалися як вуличні бійки,

перетворилися на чотирьохгодинну битву,

де застосували автомати Калашнікова

і коктейлі Молотова,

внаслідок чого було

убито шестеро людей.

Шість людей загинуло в центрі міста,

і пам'ять про першу жертву

збережена там, позаду мене.

Йому було 27 років,

і він загинув від кулі снайпера.

Обидві сторони звинувачують

одна одну в подіях 2 травня.

Мешканці міста

також мало вірили в те,

що судова система

швидко покарає винних.

Тому група журналістів

на чолі із Сергієм Дібровим

вирішила сама провести розслідування

того, що відбулось того дня.

Знайти єдину точку зору

дуже важко за багатьох причин.

По-перше, ніхто не очікує почути

правду від слідчих,

міліція, суди, їм

не довіряє суспільство.

Саме тому

зорганізувалась група журналістів

з діаметрально

протилежними точками зору.

Ми більше року працювали

над розслідуванням цих подій.

Реакція

на жахливі події 2 травня

можливо є найкращим прикладом

того, як Одеса протистояла

розділенню і залякуванню.

Що стосується основних елементів

і документів, ми підписали їх усі,

усі тринадцять журналістів

з різними поглядами.

Ми дійшли єдиного висновку,

який можна побачити на папері.

Попри розбіжні погляди,

журналісти досягли

набагато більше як суди.

А нещодавно

судовий розгляд знову був припинений.

Це один із багатьох,

які вже були припинені.

Ось чому справи

проти тих, кого звинувачують

в смертях 2 травня

2014 року, тривають так довго.

Їм треба пройти дуже

заплутаним шляхом судової системи.

Аналітики вважають, що пройдуть роки,

доки хтось буде притягнутий до відповідальності.

Одеса знає, що їй треба захиститись

від повторення такої вразливості.

А це означає боротьбу проти корупції

і здійснення таких потрібних реформ.

Ось тут і вступає в дію

новий губернатор області.

Колишній президент Грузії Міхаїл

Саакашвілі, фахівець з реформ,

став новим губернатором Одеської області,

але його можливості обмежені.

У губернатора немає

великих можливостей,

бо він навіть

не нагадує губернатора штату в США,

або навіть губернатора

Російської губернії,

бо майже всі економічні важелі

перебувають в руках київського уряду,

мера або міської ради.

Проте, що може робити губернатор,

так це боротися

проти корупції на обласному рівні.

Зробити Одесу більш стійкою

за допомогою економічних реформ – це мета,

але їм спочатку треба подолати

стару систему, яка сповнена перешкод.

Ми не хочемо працювати

в системі, яка не працює.

Чого люди хочуть почути, це

як у Словаччині, коли вони підстрибнули на 17%

як тільки почали здійснювати реформи.

Саме це ми хочемо зробити.

Саме такими мають бути наші амбіції.

Одесі все ще потрібні реформи,

в тому числі краща інфраструктура,

краще сільське господарство, кращий соціальний

захист і менше бюрократії.

Проте що очевидно,

це те, що Одесі вдалося

уникнути такої ж самої долі як Криму.

Крим був відкритий для усіх.

Будь-хто

в світі міг приїхати до Криму,

українського Криму,

і добре провести там час.

Що ми бачимо сьогодні?

Ми бачимо, що Крим майже заблокований,

він ізольований

і ніхто фактично не може туди поїхати.

Майбутнє України будується

в таких місцях як Одеса,

але також важливо,

щоб зміни були реальними,

бо люди

розуміють різницю

між порожніми словами

і справжніми діями.

Якщо ми відчуємо, що тут

принаймні корупції стало менше,

всі про це дізнаються.

Проте якщо це будуть лише слова,

лише заяви,

про це дуже легко буде дізнатися.

Люди втрачають терпець,

але не...

Я думаю, не до того ступеня,

щоб назрівав новий Майдан.

Зрештою, багато людей розуміють,

що ми не можемо управляти через Майдани.

Країна не може бути

стабільною країною і мати майбутнє,

якщо вона живе від Майдану до Майдану.

Люди просто нетерплячі.

Ви знаєте, люди хочуть,

щоб зміни відбувалися швидше, і я схильний,

знаєте, піддатись

цьому нетерпінню і сам.

Проте якщо люди

можуть зробити якісь зміни,

які так конче необхідні країні,

Одеса може стати місцем народження

нової, більш вільної

і сильної України.

І цього

люди хочуть якомога скоріше.

Одеса: секретна зброя України?

Це Одеса на півдні України.

Її вулиці заповнені кав’ярнями.

Вона має дещо молоде населення,

чудове Чорноморське узбережжя

і великий міжнародний порт.

Проте важливіше те, що

українці вважають її

одним із найбільш розслаблених міст,

мешканці якого відомі

своїм почуттям гумору.

Одеса мала репутацію

дуже мирного і толерантного міста

в старі радянські часи.

Міста міжнародних зв’язків,

де якась боротьба

між людьми на національному ґрунті

була абсолютно неможливою.

Проте за цим розслабленим фасадом

розташоване місто, яке піддається атакам.

І його відповідь можливо є

однією з найбільш важливих реакцій

у сучасній неспокійній історії України.

Внаслідок останніх подій

на сході і в Криму

Одеса стала українським містом,

свідомо,

за власною ідентифікацією.

В Україні Одеса віддалена від Росії

так далеко, наскільки це лише можливо.

Проте Росія прийшла до Одеси.

Російська гібридна війна

в Україні ударила по Одесі.

Можливо тому, що цей регіон

російськомовний.

Проте якщо агресори думали, що це

їм допоможе, вони помилилися.

Більшість людей в Одесі

говорить російською мовою,

але це не означає,

що це якесь російське місто, яке…

Це так само, як Монреаль не у Франції, а

Сідней, звичайно, не в Англії.

Російська мова відіграє

провідну роль в одеській битві.

Усі мої університетські

колеги, наприклад,

говорять між собою російською.

Це моя рідна мова.

Проте також ключовим є те,

що багато українців кажуть,

що говорити російською мовою

не означає підтримувати Росію.

Дуже багато людей, багато патріотів,

які воюють зараз на сході України,

говорять російською мовою.

Ми не вважаємо, що Російська Федерація

і Путін мають право

на приватизацію російської мови,

тому що це наша спільна спадщина.

Оскільки більшість одеситів

російськомовні,

вони отримують новини

з російських каналів

і в цих новинах часто

подається дезінформація.

Це досить унікальна ситуація,

коли мільйони людей,

рік за роком, щодня,

налаштовуються на інформацію,

телепередачі, новини,

які передає сусідня держава.

Одеса нарешті відреагувала і вже

відключила ворожі канали,

і це вже дає свої плоди.

Я не думаю, що це була добра ідея

відключити ці канали

від нашого ефіру,

від телевізійного мовлення.

Проте це було необхідно, бо ми

вже бачимо перші результати.

Дехто з тих, кому промивали мізки,

вже не можуть цього дивитися.

І зараз свідомо

або вимушено вони переключаються

на місцеві канали

або канали українського ТБ

і деякі погляди цих людей

змінюються або дещо трансформуються.

Коли підтримка Росії,

її цілей і її агентів

не матеріалізувалась,

як очікувалось, в Одесі,

вони спробували інші, більш агресивні

методи для дестабілізації міста.

Одним з них була серія вибухів бомб

з метою посіяти страх

серед місцевих мешканців.

Хоча міжнародна громадськість

звернула на це дуже мало уваги,

по Одесі завдали удару

десятки невеликих бомб

і це місце постраждало

на початку 2015 року.

Це координаційний центр

волонтерів, що воюють на сході.

Як завжди,

бомба вибухнула пізно вночі.

Ніхто не постраждав,

але власті

ліквідували наслідки

якомога швидше

для того, щоб видалити ознаки нестабільності,

яку мали створити бомби.

Місто зазнало понад двадцять

таких вибухів бомб, завжди вночі,

протягом перших шести місяців 2015 року,

але вони мало вплинули

на рішучість населення.

Ці теракти

не були успішними.

Вони мали дуже короткостроковий результат.

Може один - два дні

відчувалося, що

в суспільстві є певне напруження,

а потім люди забували про них.

Люди на вулицях підтверджують,

що бомби не впливають

на одеський спосіб життя.

За повідомленнями, вони

підривають лише певні специфічні цілі.

Вони роблять це вночі.

Тому туристам, вірогідно,

немає про що турбуватись,

але це очевидно не можна ігнорувати.

Як, на вашу думку, це вплинуло

на атмосферу в місті?

Це змінило ставлення

і дії людей?

Я не думаю. Я не знаю,

навіщо вони це роблять, бо...

Це не має сенсу. Усі посміхаються,

багато людей, все так як і було.

Я намагаюсь загалом не перейматись,

тому що усі ці хвилювання

лише погіршують наше життя.

Отже, мене це не турбує. Я думаю, що

наше місто дуже гарне, дуже туристичне.

Погода не така вже й гарна, але попри це

на вулиці багато людей.

Тож… політика – це політика, а життя – це життя.

Тож давайте триматись подалі від політики.

Проте гібридні атаки

не завершилися.

Почали поширюватися

дезінформація і плітки.

Знову-таки для створення паніки.

Коли була оголошена

мобілізаційна кампанія,

в деяких селах,

болгарських, молдавських, гагаузьких,

ці найманці почали

сіяти паніку серед людей...

.

Наприклад, в одному селі

прийшов один і каже,

що завтра усіх чоловіків

заберуть за мобілізацією.

Тож наступного дня там не було

жодного чоловіка, бо вони усі повтікали до Молдови.

Невдовзі дезінформація зосередилась

на небезпеці проросійського анклаву

у сусідній Молдові,

Придністров’ї.

Час від часу

з'являється інформація

про можливий напад,

скоріш за все з моря.

Тобто, якісь кримські сили

прийдуть з моря

або з Придністров'я.

Зазвичай люди не аналізують,

наскільки реальна чи ні ця загроза,

а цього для них достатньо.

У зв’язку з тим, що російські війська

проводили навчання в Придністров’ї,

ця чутка

спричинила реальну паніку.

Позаду мене земля,

забута часом.

Це Придністров'я, частина Молдови,

яка розв’язала криваву війну,

щоб відокремитись від цієї країни.

.

Вона закінчилася в 90-х роках XX століття,

і після того часу

Придністров'я оголосило себе

незалежною державою.

Однак вона не визнана

більшістю країн світу

і має слабку економіку,

яка залежить великою мірою передусім

від контрабанди, що йде через цю ділянку,

і багато інших на прикордонних територіях.

По-друге, вона залежить

від російських подачок.

Ми розташовані між Кримом

і Придністров’ям.

Це вразливий регіон.

Регіон відкритий для дестабілізації

і схоже, що

Росія використовує усі інструменти

для дестабілізації України,

для забезпечення такої повзучої,

повільної,

дестабілізації малого масштабу.

Мені здається, що одна з цілей,

які вони мають, саме така.

Росія одна з небагатьох країн,

що визнали Придністров'я.

В міру продовження російської

агресії на сході,

і продовження її нападів

в інших частинах України,

саме тут, на західному кордоні

України, як дехто вважає,

почнуться наступні напади.

Жодні з цих дестабілізаційних зусиль

не спрацювали, але потім настав момент

який, як ніколи раніше,

загрожував розколоти місто.

2 травня 2014 року.

2 травня 2014 року, будинок

позаду мене увійшов в історію України.

Тут відбулися сутички

між проукраїнськими групами

і групами проросійських бойовиків,

ось тут, на вулиці.

Проте ближче до кінця дня багато людей

знайшли притулок в цьому будинку

і тут спалахнув вогонь.

Загинуло понад 40 осіб.

Отже, для розуміння того,

що відбулося 2 травня.

Будинок був захоплений,

за декілька годин до того,

групами проросійських бойовиків.

Вони забарикадувалися всередині.

Вогонь спалахнув

десь праворуч і

дуже інтенсивно

охопив сходинки.

Служби безпеки,

міліція і пожежники,

не поспішали реагувати.

Були спроби

з боку проукраїнських груп ззовні

допомогти тим,

хто очевидно потрапив у біду,

в міру того, як вогонь бушував у будинку,

але після кількох годин

стало очевидно,

що принаймні сорок людей

опинилися у пастці

і померли від отруєння димом.

Цього разу було інакше.

Були загиблі,

і не тільки у будинку профспілок,

а і на вулицях міста.

Ці сутички, які можливо

планувалися як вуличні бійки,

перетворилися на чотирьохгодинну битву,

де застосували автомати Калашнікова

і коктейлі Молотова,

внаслідок чого було

убито шестеро людей.

Шість людей загинуло в центрі міста,

і пам'ять про першу жертву

збережена там, позаду мене.

Йому було 27 років,

і він загинув від кулі снайпера.

Обидві сторони звинувачують

одна одну в подіях 2 травня.

Мешканці міста

також мало вірили в те,

що судова система

швидко покарає винних.

Тому група журналістів

на чолі із Сергієм Дібровим

вирішила сама провести розслідування

того, що відбулось того дня.

Знайти єдину точку зору

дуже важко за багатьох причин.

По-перше, ніхто не очікує почути

правду від слідчих,

міліція, суди, їм

не довіряє суспільство.

Саме тому

зорганізувалась група журналістів

з діаметрально

протилежними точками зору.

Ми більше року працювали

над розслідуванням цих подій.

Реакція

на жахливі події 2 травня

можливо є найкращим прикладом

того, як Одеса протистояла

розділенню і залякуванню.

Що стосується основних елементів

і документів, ми підписали їх усі,

усі тринадцять журналістів

з різними поглядами.

Ми дійшли єдиного висновку,

який можна побачити на папері.

Попри розбіжні погляди,

журналісти досягли

набагато більше як суди.

А нещодавно

судовий розгляд знову був припинений.

Це один із багатьох,

які вже були припинені.

Ось чому справи

проти тих, кого звинувачують

в смертях 2 травня

2014 року, тривають так довго.

Їм треба пройти дуже

заплутаним шляхом судової системи.

Аналітики вважають, що пройдуть роки,

доки хтось буде притягнутий до відповідальності.

Одеса знає, що їй треба захиститись

від повторення такої вразливості.

А це означає боротьбу проти корупції

і здійснення таких потрібних реформ.

Ось тут і вступає в дію

новий губернатор області.

Колишній президент Грузії Міхаїл

Саакашвілі, фахівець з реформ,

став новим губернатором Одеської області,

але його можливості обмежені.

У губернатора немає

великих можливостей,

бо він навіть

не нагадує губернатора штату в США,

або навіть губернатора

Російської губернії,

бо майже всі економічні важелі

перебувають в руках київського уряду,

мера або міської ради.

Проте, що може робити губернатор,

так це боротися

проти корупції на обласному рівні.

Зробити Одесу більш стійкою

за допомогою економічних реформ – це мета,

але їм спочатку треба подолати

стару систему, яка сповнена перешкод.

Ми не хочемо працювати

в системі, яка не працює.

Чого люди хочуть почути, це

як у Словаччині, коли вони підстрибнули на 17%

як тільки почали здійснювати реформи.

Саме це ми хочемо зробити.

Саме такими мають бути наші амбіції.

Одесі все ще потрібні реформи,

в тому числі краща інфраструктура,

краще сільське господарство, кращий соціальний

захист і менше бюрократії.

Проте що очевидно,

це те, що Одесі вдалося

уникнути такої ж самої долі як Криму.

Крим був відкритий для усіх.

Будь-хто

в світі міг приїхати до Криму,

українського Криму,

і добре провести там час.

Що ми бачимо сьогодні?

Ми бачимо, що Крим майже заблокований,

він ізольований

і ніхто фактично не може туди поїхати.

Майбутнє України будується

в таких місцях як Одеса,

але також важливо,

щоб зміни були реальними,

бо люди

розуміють різницю

між порожніми словами

і справжніми діями.

Якщо ми відчуємо, що тут

принаймні корупції стало менше,

всі про це дізнаються.

Проте якщо це будуть лише слова,

лише заяви,

про це дуже легко буде дізнатися.

Люди втрачають терпець,

але не...

Я думаю, не до того ступеня,

щоб назрівав новий Майдан.

Зрештою, багато людей розуміють,

що ми не можемо управляти через Майдани.

Країна не може бути

стабільною країною і мати майбутнє,

якщо вона живе від Майдану до Майдану.

Люди просто нетерплячі.

Ви знаєте, люди хочуть,

щоб зміни відбувалися швидше, і я схильний,

знаєте, піддатись

цьому нетерпінню і сам.

Проте якщо люди

можуть зробити якісь зміни,

які так конче необхідні країні,

Одеса може стати місцем народження

нової, більш вільної

і сильної України.

І цього

люди хочуть якомога скоріше.

Related videos
|
  • США і ЄС: більше захисту, ніж оборони?
  • НАТО і промисловість: одні цілі, різні мови?
  • Якими будуть найбільші загрози протягом наступних 10 років?
  • Футбол і зміни в обороні
  • Сучасна оборона: краще розумно, ніж красиво?
  • Гелікоптери - і чому вони важливі
  • Команда
  • Європа і США: наскільки міцний цей зв'язок?
  • НАТО-Росія: пере-перезавантаження?
  • Франко Фраттінi:
  • Ахмед Рашид: Все вирішують бюлетені, а не солдатські чоботи
  • Кібервійна - чи вона існує?
  • Кібернапади - якої шкоди вони можуть нам завдати?
  • Хакери - найманці
  • Кібернапади, НАТО - і розлючені птахи
  • Арктика. що змінюється: наскільки НАТО має бути залучена?
  • Чому партнери важливі: чотири міністри закордонних справ пояснюють
  • Нейтралітет Ірландії і її зв'язки з НАТО
  • Ештон і Паломерос: навіщо ЄС і НАТО потрібні партнери?
  • Жінки і безпека: робота ведеться?
  • Жінки і безпека: особисті розповіді
  • Жінки на лінії вогню
  • Лівійська революція 2011 року...в двох хвилинах
  • Енергетика і екологія: що добре, що погано, що турбує
  • Сили природи і збройні сили
  • Харчі для розуму
  • Вода чи війна?
  • Доморощений тероризм: погляд ЄС
  • Доморощений тероризм: як НАТО може з ним боротися?
  • Саміт НАТО 2012: що він означає для Чикаго
  • Соціальні мережі і НАТО: це не просто
  • Місія неможлива?
  • Від Кронкайта до Кореї: засвоєні уроки
  • Пан Трансатлантичний
  • Афганістан очима екпертів
  • Перетворити концепцію на реальність
  • Греція і НАТО: погляд наступного покоління
  • Туреччина: що означають 60 років членства в НАТО
  • Греція: що означають 60 років у  НАТО
  • Туреччина: інтерв'ю з міністром оборони Їлмазом
  • Младіч, правосуддя і 2011 рік: погляд із Сербії
  • Младіч, правосуддя і 2011 рік: погляд з Хорватії
  • Младіч, Сребрениця і правосуддя
  • Погляд з регіону
  • Куди далі йти Афганістану? Інтерв'ю з Ахмедом Рашидом
  • НАТО і Росія сьогодні: інтерв'ю з Дмітрієм Треніним
  • Подвійне бачення - погляд американського афганця
  • Стрілецька зброя: справжня зброя масового знищення?
  • НАТО і партнери: зміна відносин?
  • НАТО і Швеція: старі партнери, нові перспективи?
  • Безпека в кількості? НАТО і її партнери
  • Невпинне партнерство: корупція в Афганістані - нинішнє головне поле битви?
  • Соціальні ЗМІ: чи не можуть вони також зашкодити і демократії?
  • Політичні зміни: що можуть соціальні ЗМІ і чого не можуть
  • Арабська весна = революція Фейсбук № 1?
  • Нагодувати планету
  • Померти за харчі
  • Оптимізм чи реалізм?
  • Рідкоземельні елементи: нова нафта 2011 року?
  • Світова економіка у 2011 році - піднесення чи спад?
  • Лісабон: ідеальне місце для народження нової Стратегічної концепції НАТО?
  • Будемо разом: чому важливий комплексний підхід
  • Нова Стратегічна концепція НАТО: успішний приклад балансу?
  • Обама, вибори і зовнішня політика: вся відпо- відальність лежить на ньому?
  • Рух
  • Безпека: усе ще чоловіча справа?
  • РРБООН 1325: щасливий десятий день народження?
  • Наскільки велике значення надається жінкам у новій Стратегічній концепції НАТО?
  • Чому нас повинен хвилювати Ємен?
  • Ємен: 10 причин для хвилювання
  • Захист і напад - як військові дивляться на футбол
  • Футбол: розділяє чи об'єднує?
  • Погляд з небес: операція
  • Ядерна мрія Обами: він справді може?
  • 2010: стартовий рік для світу без ядерної зброї?
  • МАГАТЕ: ключове глобальне агентство?
  • Брудна бомба: низька вартість, високий ризик
  • Договір про нерозпов- сюдження ЗМЗ: найважливіший договір у світі?
  • Ядерні шахи: хід за Іраном?
  • Як НАТО дивиться на ядерні зміни?
  • Мінливе обличчя безпеки судноплавства
  • Судноплавство і піратство: погляд згори
  • Судноплавство і піратство: погляд згори
  • Китай і Захід: сутички клавіатур?
  • Мадлен К.Олбрайт, голова, Експертна група НАТО з розроблення нової Стратегічної концепції
  • Генерал Клаус Науманн, колишній голова Військового комітету НАТО
  • Адмірал Джеймс Ставрідіс, Верховний головнокоман- дувач ОЗС НАТО в Європі
  • Іво Даалдер, посол США в НАТО
  • Час вирішує все?
  • Битва розумів
  • Єроен Ван дер Веер, віце-голова, Експертна група НАТО з розроблення Стратегічної концепції
  • Одне питання, яке Стратегічна концепція НАТО повинна обов'язково розв'язати ...
  • Штаб-квартира НАТО - настав час змін?
  • Як добитися розуміння громадськістю - геніальність у простоті (частина 2)
  • Як добитися розуміння громадськістю - геніальність у простоті (частина 1)
  • Що це означає для військових?
  • Нова доба, нові загрози, нові відповіді
  • Історія: що впливало на формування Стратегічної концепції?
  • Піратство, порти і держави, що зазнали кризи державної влади: передові рубежі організованої злочинності?
  • Організовані злочинні і терористичні групи: товариші чи хамелеони?
  • Чому фінансова криза впливає на безпеку: трихвилинний путівник
  • Фінансова криза: запитайте експертів
  • Від фінансів до оборони
  • Губернатор провінції Фарах Амін:
  • Афганська губернаторка Сарабі:
  • Джеймі Ши: Косово - тоді і тепер
  • Інтерв'ю: Педді Ешдаун
  • Інтерв'ю: Міністр закордонних справ Норвегії Йонас Гахр Стьоре
  • Інтерв'ю: міністр оборони Данії Сьорен Гаде
  • Під кригою світу...
  • Реформа боснійської поліції: місія незавершена чи місія неможлива?
  • Боснія: армія нового типу?
  • Караджич: від Сараєва до Гааги
  • Відеоінтерв'ю з Ахмедом Рашидом
  • Талібан, телебачення, телефони і терор
  • Партнерство чи членство для Фінляндії?
  • Відеоінтерв'ю
  • Відеодебати: нові ЗМІ - допомога, чи шкода при конфліктах?