Непроста боротьба монархій Перської затоки проти Даеш

Монархії Перської затоки є активними партнерами очолюваної США коаліції проти так званої «Ісламської держави», або Даеш (аль-Даула аль-Ісламія філ Ірак уа аль-Шам) з самого її початку у вересні 2014 року. Проте регіональне суперництво і нестабільні альянси за участю країн і недержавних дійових осіб дедалі більше впливають на дії монархій Перської затоки проти самопроголошеного халіфату. Геополітичні чинники стримують повну кооперацію проти загальної для всіх загрози транснаціонального джихадизму.

Підтримка військової кампанії

Залучення монархій Перської затоки – Бахрейну, Кувейту, Оману, Катару, Саудівської Аравії і Об'єднаних Арабських Еміратів – разом з Йорданією (нечленом Ради співробітництва Перської затоки) відбувається по трьох напрямах, що доповнюють один одного: військовому, фінансовому і культурному.

Ісламістські бойовики йдуть вулицями північної провінції Ракка, Сирія, червень 2014 р. © РЕЙТЕР

З військової точки зору, Йорданія і Об’єднані Арабські Емірати (ОАЕ) найактивніші арабські партнери в рамках Глобальної коаліції. Їхні авіаудари досягли піку після того, як молодий йорданський пілот, представник впливового племені з південного міста Карак, був захоплений Даеш у полон і спалений живцем у лютому 2015 року. Маючи добре навчених військових, Йорданія представляє західний фланг Затоки, але вона також тісно пов’язана із соціальною тканиною Леванту. Амман відіграє критично важливу роль у навчанні бійців Вільної сирійської армії.

Крім підтримки Коаліції проти Даеш, Йорданія допомагає НАТО розбудовувати потенціал іракського офіцерського корпусу в таких сферах, як протидія саморобним вибуховим пристроям, утилізація вибухонебезпечних боєприпасів і розмінування.

ОАЕ мають найбільш потужні ВПС серед країн-учасниць Ради співробітництва країн Перської затоки (GCC). За даними звіту Державного департаменту США Report «Країни проти тероризму», за кількістю бойових вильотів проти Даеш Абу-Дабі поступається лише Вашингтону. Еміратські льотчики дедалі краще здійснюють заправку в повітрі і завдають ударів по рухомих цілях, таких як бронетехніка і транспортні засоби. Для порівняння, Саудівська Аравія в основному завдає ударів по стаціонарних цілях, таких як військові штаби, навчальні табори і військові об’єкти. Як було під час Лівійської кампанії, Катар не бомбить, але забезпечує підтримку Глобальної коаліції, здійснюючи бойове патрулювання над Сирією. (Див.: Фредерік Уері article для більшої інформації про участь країн Перської затоки).

Об’єднані Арабські Емірати – один з найактивніших партнерів Глобальної коаліції серед країн Перської затоки (Ф-16 ВПС ОАЕ). © IraqiNews.com

Припинити фінансування джихадистів

Приватні фінансової внески у збройний джихад є делікатним питанням у відносинах між монархіями Перської затоки і західними партнерами. Кувейт виявився фінансовим вузлом для осіб і благодійних організацій, які прагнуть підтримувати екстремістське сунітське ополчення в Сирії. Ця тенденція, яка досягла свого піку в 2012 році, стала можливою через недосконале законодавство щодо свободи зібрань і переказу грошей.

Із 2014 року монархії Перської затоки почали переглядати національні закони з метою запобігання фінансуванню джихадистів, нагляду за діяльністю благодійних організацій, позбавлення громадянства осіб, підозрюваних у тероризмі і боротьби проти фінансування і рекрутування джихадистів через Інтернет. Оприлюднюються королівські укази щодо посилення покарань за злочини, пов’язані з тероризмом і посилюється фінансове регулювання, пов’язане з антитероризмом. Однак залишаються певні «сірі зони»: наприклад, класична система передавання грошей «хавала» (незаконна в Омані) може використовуватись як неформальний засіб фінансування повстанських дій.

Бахрейн, регіональний фінансовий центр, за останні декілька років провів низку міжнародних конференцій і семінарів на цю тему. Більше того, в травні 2016 року країни Ради співробітництва Перської затоки і Канада розпочали стратегічний діалог з метою припинення фінансування джихадистів. Серед інших заходів Кувейт створив підрозділ фінансової розвідки, покликаний розслідувати незаконну фінансову діяльність, а Саудівська Аравія запровадила нові стимули для інформаторів у вигляді фінансової винагороди усім, хто повідомить про збирання коштів і відмивання грошей джихадистами (Ріяд також співголовує у фінансовій групі проти ІДІЛ, разом зі США і Італією).

Хоча і необхідні, деякі з цих засобів боротьби з тероризмом викликали дебати серед аналітиків, бо вони також можуть бути використані як дієвий інструмент політичних репресій і максимізації монархічного контролю над суспільством.

Протидія наративу джихадистів

Поряд з військовими і фінансовими інструментами стримування і припинення діяльності джихадистів вимагають узгоджених ідеологічних дій. Монархії Перської затоки вже усвідомили, що Даеш неможливо перетворити в інструмент протидії Ірану: не лише багато громадян країн Перської затоки приєдналися до так званого «халіфату» як моджахеди, а і, з 2015 року, зросла кількість терактів на територіях цих країн, спрямованих передусім на шиїтські громади в Саудівській Аравії і Кувейті. Отже, розгром Даеш поступово став вирішальним і для національної безпеки монархій Перської затоки також, що, відповідно, підвищує можливості для співпраці між цими країнами і державами Заходу.

Зросла кількість терактів на території країн Ради співробітництва Перської затоки, більшість з них спрямовані на шиїтські громади в Кувейті, а також на Саудівську Аравію. © Aljazeera.com

За словами офіційної особи data, принаймні 2500 саудівців і 2000 йорданців вступили до Даеш, а також 70 кувейтців, 10 катарців і 15 громадян ОАЕ (неофіційні дані). Арабські імами і муфтії з країн Перської затоки посилили публічне засудження Даеш, відкидаючи ідеологічну основу політичного проекту так званого «халіфату», який ставить під сумнів легітимність монархії аль-Саудів, про що свідчать нещодавні напади поблизу мечеті Священної Медіни.

Контрпропаганда є одним із ключів до нейтралізації наративу джихадистів як на макро, так і на мікро рівні. Наприклад, Кувейт поширив циркуляри для мечетей із затвердженими текстами п’ятничних молитов. Міжнародний центр передового досвіду з боротьби проти войовничого екстремізму Хедайя в Абу-Дабі проводить конференції і семінари на тему джихадистської ідеології. У партнерстві зі США уряд ОАЕ створив в Абу-Дабі Центр Саваб, платформу для соціальних мереж, покликану протидіяти екстремістському наративу і пропаганді в Інтернеті.

Геополітичний чинник

Усі члени Глобальної коаліції мають однакову мету – розгромити Даеш – але кожен партнер має своє власне бачення того, як має після цього виглядати Близький Схід. Тому інтереси регіональних держав, що конкурують між собою, переважають і стають на заваді підходу, що базується на тісній співпраці проти спільної загрози транснаціонального джихадизму.

Ще одна ознака нещодавнього зближення Туреччини з Росією: президент Владімір Путін (П) зустрічається зі своїм турецьким колегою Реджепом Тайїпом Ердоганом напередодні саміту в Гуанчжоу, Китай, 3 вересня 2016 року. © Спутнік/Кремль/Алєксєй Дружинін /через РЕЙТЕР

Боротьба проти так званого «халіфату» стала тісно пов’язаною із саудівсько-іранським суперництвом за регіональну гегемонію. Як отрута, сектантство посилює міжконфесійні і етнічні розбіжності заради політичної вигоди, створюючи більше, ніж раніше, ідеологічного простору для джихадистських мереж, особливо у слабких державах. Поєднаний з минулорічною домовленістю щодо іранської ядерної програми між «П5+1» (п’ять постійних членів Ради Безпеки ООН плюс Німеччина) і Іраном, стратифікований сирійський конфлікт відображає поточне розчарування між США і Саудівською Аравією: для Вашингтона головним ворогом є Даеш, а для Ріяда пріоритетом є стримування Ірану.

Вплив США на сирійські фракції, що воюють, зменшився після того, як вони вирішили не втручатися у боротьбу проти режиму Башара аль-Ассада. Схожі погляди на Сирію, навпаки, посилили стратегічне зближення Франції і Саудівської Аравії в регіоні. А консолідація вісі Іран-Хезболла-Росія дозволила режиму Ассада зберегти свою політичну роль. Саудівська Аравія і монархії Перської затоки були змушені реальністю відмовитись від свого головного регіонального прагнення розірвати «Шиїтську дугу». Багдад дедалі більше потрапляє під сферу впливу Ірану, в той час як військова перемога, на чолі із Саудівською Аравією, в Ємені залишається примарною.

Дві регіональні динаміки

Мінливі регіональні альянси Туреччини стали найновішим фактором у грі сирійського конфлікту. Така зміна підходів, яка стає ще одним чинником на користь президенства Ассада, ще більше послабить військовий і дипломатичний вплив Саудівської Аравії, ускладнюючи спільну боротьбу проти джихадистів. У серпні 2016 року Анкара здійснила військове втручання в Сирію з метою боротьби проти Даеш і стримування курдського ополчення ( передусім Підрозділів народного захисту (YPG), який підтримують США). Більше того, зближення Туреччини з Росією щодо також і сирійського питання посилює позицію режиму Ассада стосовно поміркованих сунітських опонентів, яких підтримують монархії Перської затоки, що створює ризик ще більшого посилення салафістких елементів, таких як Ахрат аль-Шам і джихадистів Джабхат Фатах аль-Шам.

У такому нестабільному контексті з’являються два напрями регіональної динаміки. Вісь близькосхідної безпеки зсовується на Схід, бо Іран, Росія і Туреччина (усі неарабські країни) зараз рухають регіональну політику, в той час як Саудівська Аравія демонструє надмірну реакцію у своїй військовій рішучості, намагаючись компенсувати несприятливий розвиток подій.

На додаток, комплекс безпеки східного Середземномор'я зараз відіграє дедалі більш важливу стратегічну роль не лише щодо рівноваги на Близькому Сході, а й навіть у глобальній боротьбі проти Даеш. Кіпр і його військово-повітряні/морські бази (з яких британські і французькі літаки часто вилітають бомбити джихадистів) повернули собі особливо важливу роль, зважаючи на нарощування російської військової присутності у Леванті.

Катар, Кувейт, Оман, ОАЕ і Йорданія мають свої посольства в Нікосії (ОАЕ і Йорданія відкрили їх кілька місяців тому), а посол Саудівської Аравії в Греції надіслав вірчі грамоти з Афін президентові Республіки Кіпр в 2015 році. Щодо Бахрейну, посол Бахрейну на Кіпрі, який є резидентом Каїру, представив свої вірчі грамоти в 2015 році. Це говорить про те, що монархії Перської затоки вірогідно посилюватимуть свою стратегічну співпрацю з Нікосією. Кіпр знаходиться в авангарді географічної і морської безпеки Перської затоки, бо він лежить на перехресті між Суецом, Баб-ель-Мандебом і Ормузом.

НАТО розвиває відносини з більшістю монархій Перської затоки із 2004 року. Кувейт нещодавно вирішив надіслати свою дипломатичну місію до НАТО. (На зображенні: Емір Держави Кувейт, Його Високість Шейх Сабах Аль-Ахмад Аль-Джабер Аль Сабах і Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг 4 травня 2016 року). © НАТО

Перспективи

Як і інші регіональні держави, втягнуті в конфлікт, монархії Перської затоки намагаються максимізувати свої стратегічні досягнення на сирійському театрі в сенсі територіального впливу і місцевих альянсів. Боротьба проти так званого «халіфату» - це лише частина більшого сценарію.

Через втрату фізичної території між Сирією, Іраком (і Лівією), організація аль-Багдаді трансформується з недержавної дійової особи, яка поводиться як державна, і починає активно вдаватися до широкомасштабних терактів, так само, як робила перша Аль-Каїда. Внаслідок цього в очах Саудівської Аравії Даеш дедалі більше виглядає як загроза внутрішній безпеці в плані терактів всередині країни і повернення моджахедів, а не як геополітична проблема. Не випадково військові дії Саудівської Аравії проти Даеш скорочуються після початку кампанії в Ємені, яка, навпаки, є виразом саудівських геополітичних інтересів проти Тегерана.

Проте, попри складність різноманітних елементів і суперництв, які діють в регіоні, Глобальна коаліція з боротьби проти Даеш є цінною можливістю перевірити на практиці стан військової співпраці між арабськими країнами і Заходом, не забуваючи також про партнерство між НАТО і монархіями Перської затоки. В цьому контексті Рада співробітництва країн Перської затоки демонструє рідкісний і дієвий приклад єдності в своїй новітній історії.

Про автора

Елеонора Ардемані – аналітик-міжнародник з питань Близького Сходу (Ємен і країни GCC), яка зараз працює у Фонді Оборонного коледжу НАТО. Вона регулярно співпрацює з Інститутом Аспена в Італії та Італійським інститутом міжнародних політичних студій (ISPI).