Чи може ІДІЛ заволодіти ядерною зброєю?

Цей рік показав, що тероризм знов наближається до Європи. Після Мадриду в 2003 році і Лондону в 2005, цього року він вже відвідав Париж, Брюссель і Вервіє. Завтра це можуть бути Франкфурт, Берлін або Рим.

Мусульманські країни Азії також знаходяться під загрозою. США мають свій власний досвід тероризму в Нью Йорку, Бостоні та інших місцях. В той час як суспільна увага прикута до військової безпеки в Європі, і зокрема по сусідству на сході Європи, значно менше уваги приділяється подіям на південних кордонах НАТО. Терористичні угруповання, які діють тут, попри всю їхню нелюдську поведінку, усе ще вважаються «звичайною загрозою».

Люди проходять повз граффіті "Я Шарлі" беручи участь в марші солідарності (Marche Republicaine) на вулицях Парижу 11 січня 2015 року після того,як в офісі сатиричної газети "Шарлі Ебдо" прозвучали постріли, загинула жінка-поліцейська в Монтруж, а в кошерному супермаркеті Порт де Венсан були захплені заручники. © РЕЙТЕР

Але ще одна конкретна небезпека може стати головною загрозою для західних суспільств. Існує дуже реальна, але усе ще не повністю виявлена загроза – застосування іноземними бойовиками з ІДІЛ хімічних, біологічних, радіологічних або ядерних (ХБРЯ) матеріалів в якості «зброї терору» проти Заходу.

Можна легко уявити собі кількість жертв паніки та економічних негараздів, якби напади «Шарлі Ебдо» були спрямовані на «Шателет лез Алль» - найбільшу станцію паризького метро – за допомогою саморобного вибухового пристрою з радіоактивними речовинами або хімічними матеріалами замість автомата Калашникова. Смертоносні атаки в Токіо в 1995 р. із застосуванням токсичних хімічних речовин (гак звана «заринова атака» могли забрати набагато більше людських життів. Якби Аум Сінрікьо застосували весь Зарин, який вони виробили, велика частина населення Токіо загинула б. Тому ці атаки в свій час призвели до повного переосмислення сприйняття загрози, значно раніше 11 вересня.

До сих пір токійські теракти залишаються, на щастя, винятком і більшість терористичних груп використовують «звичайну» вибухівку або зброю, просто тому, що вони не мають доступу до відповідних знань і матеріалів.

Це скоро може змінитись. І для цього є причини.

A new threat scenario

Останнім часом багато написано про зростання сили організації, яка називає себе «Ісламською державою Леванту (ІДІЛ) або «Даеш». ІДІЛ приваблює до своїх лав сотні, якщо не тисячі іноземних бойовиків із Західних країн. Саме це робить ІДІЛ відмінною.

Сотні іноземних бойовиків, дехто з ґрунтовною освітою і високим інтелектом, приєднуються до неї і роблять це кожного дня. Більше того, успіх ІДІЛ ґрунтується на дієвій медіа стратегії пошуку найбільш можливого «ефекту новин» від своїх атак. Разом з доступом до значних фінансових ресурсів, ці три елементи несуть з собою реальну небезпеку того, що ця група втілить в життя те, що досі було в основному лише теоретично можливо: реальне застосування зброї масового знищення або ХБРЯ матеріалів для терактів.

Відтак, ми скоро можемо увійти в добу ХБРЯ тероризму, яку раніше не можна було уявити

Відтак, ми скоро можемо увійти в добу ХБРЯ тероризму, яку раніше не можна було уявити. Тривожні повідомлення підтверджують, що ІДІЛ отримала (принаймні тимчасово) доступ до колишніх місць зберігання хімічної зброї в Іраку. Вони невдовзі можуть зробити це і в Лівії. Говорять, що вони вже застосували токсичні хімічні речовини під час боїв за Кобейн. Ще більше турбують повідомлення в ЗМІ про те, що ІДІЛ захопила ядерні матеріали з іракських наукових установ. Це показує, що попри те, що повномасштабних планів поки не виявлено, нашим урядам необхідно бути пильними. Удосконалення військових і цивільних сил і засобів попередження і реагування має бути першочерговим пріоритетом і не повинно страждати від обмеження бюджетів в час економічної кризи.

New actors

Попри успіхи сил коаліції і збройних сил Іраку, які змусили ІДІЛ відійти з деяких територій, ця група залишається здатною тримати під контролем і знаходити притулок на великих територіях Сирії і Іраку, як у нещодавно захопленому місті Рамаді

Не говорячи про їхню ідеологію і навіть більш фундаменталістську і агресивну версію джихаду, ніж у Аль Кайди, чотири унікальних риси відрізняють ІДІЛ:

По-перше, їхнє «володіння» (або фактичний контроль над) великою територією від турецького кордону в Сирії до майже до Багдаду в Іраку і ліванського кордону. Численні авіа удари міжнародної «антиІДІЛівської коаліції», в яких беруть участь деякі країни Альянсу, націлені на ІДІЛ і її опорні пункти. Тим не менше, попри успіхи сил коаліції і збройних сил Іраку, які змусили ІДІЛ відійти з деяких територій, ця група залишається здатною тримати під контролем і знаходити притулок на великих територіях Сирії і Іраку, як у нещодавно захопленому місті Рамаді.

По-друге, повідомлення про доступ до надзвичайно великих грошей . ІДІЛ відома (набагато більше, ніж Аль Кайда коли не будь в своїй історії) тим, що заробляє «господарською» і фанд рейзінговою діяльністю на своїх територіях, від прибічників за кордоном і від збирання грошей за викупи. Нещодавно посол Іраку в ООН навіть заявив, що ІДІЛ продає людські органи від своїх жертв. Говорять про те, що вони займаються незаконним переправленням мігрантів з Лівії до Європи, заробляючи на цьому гроші.

По-третє, ІДІЛ на додаток до своєї потужної ідеологічної мотивації, будує свій успіх на використанні соціальних та інших мереж в такий спосіб, яким дуже рідко користувались терористичні групи. Це допомагає їй за будь-яку ціну привернути увагу до своїх звірячих дій, таких як обезглавлення або навіть спалення заручників живцем.

По-третє, і найстрашніше, сотні, якщо не тисячі іноземних бойовиків з арабських та західних країн в лавах ІДІЛ, дехто з яких має достатньо великі знання з хімії, фізики або комп’ютерних наук, роблять ІДІЛ особливою. Повну оцінку усе ще важко зробити, бо відомий лише обмежений обсяг інформації про освіту бойовиків. Попри це, зрозуміло що ІДІЛ кожного дня приваблює все більше число молодих іноземців з усіх прошарків суспільства. Чітко відомі приклади демонструють що ІДІЛ вже має знання, а в деяких випадках і фахівців з досвідом, для того щоб застосувати ХБРЯ матеріали в якості «зброї терору».

Дим піднімається позаду прапора Ісламської держави після того як іракські сили безпеки і шиїтські бійці звільнили від бойовиків Ісламської держави місто Саадія в провінції Діяла 24 листопада 2014 року. Іракські сили заявили в неділю, що вони звільнили два міста на північ від Багдаду від бойовиків Ісламської держави витіснивши їх з позицій, які ті займали протягом місяців, і очистивши головну дорогу зі столиці до Ірану. Немає незалежного підтвердження того, що армія, шиїтське ополчення і курдські сили пешмерга повністю звільнили Джалаулу і Саадію, біля 115 км на північний схід від Багдаду. Багато мешканців давно утікло від насильства. Принаймні 23 бійця пешмерга і ополчення загинули і десятки біли поранені під час недільних боїв, повідомляють медичні і військові джерела. © РЕЙТЕР

Доступ до матеріалів

Необхідно здійснити повний аналіз загрози для того щоб конкретно розібратись з тим, як і де терористи можуть заволодіти ХБРЯ матеріалами. Є думка, що в минулому саме складність доступу і поводження з цими матеріалами обмежували апетити терористичних груп, в тому числі і Аль Кайди, щодо застосування їх для проведення терактів. Повідомляється, що Осама Бін Ладен навіть радив цього не робити. Але за останні кілька місяців стали відомі декілька потенційних джерел де ІДІЛ отримала доступ або мала можливість доступу до таких матеріалів.

Хімічна зброя

Представники спеціального підрозділу хімічного захисту вдягнені в захисні костюми виходять зі станції метро Касумігасекі в Токіо, в якій 20 березня 1995 року був застосований нервово-паралітичний газ, після знезаражування плаптформ підземки. © РЕЙТЕР

Більшість задекларованих матеріалів для хімічної зброї (ХЗ) були вивезені з Сирії протягом останніх кількох місяців і знищені. Але є ознаки того, що частина матеріалів усе ще залишається в країні і потенційно доступна для ІДІЛ. На додаток, Організація за заборону хімічної зброї (ОЗХЗ) припускає, що хімічні матеріали, які не кваліфікуються як ХЗ і не підлягають декларуванню згідно Конвенції про ХЗ, такі як хлор, були застосовані режимом Асада проти сирійської опозиції. В деяких повідомленнях ЗМІ вказується на те, що ІДІЛ могла робити те ж саме.

Ще більше турбує те, що ІДІЛ фактично контролювала так званий об’єкт «Аль Мутханна» в Іраку протягом кількох місяців в 2014 році. На цьому об’єкті, за даними ООН, в бункерах, що залишились від колишньої іракської програми ХЗ зберігалось «2000 порожніх артилерійських снарядів заражених гірчичним газом, 605 однотонних контейнерів із залишками гірчичного газу і дуже забруднені будівельні матеріали».

Іракські війська заявили, що відбили цей об’єкт. Але руйнація цих будівель робить занадто небезпечним для іракських військових (але не обов’язково для «мучеників» ІДІЛ) проникнення в бункери і перевірку на предмет мародерства. Хоча повідомляється що матеріали, які там зберігались, повинні мати обмежену токсичність внаслідок свого віку, вони можуть бути застосовані для створення паніки.

Також, ніхто не може сказати скільки матеріалів опинилось в руках ІДІЛ. Згідно нещодавнім повідомленням у Нью-Йорк Таймс, в середині 2000-го року ЦРУ неодноразово купувало ракети з нервово-паралітичною речовиною у таємного іракського продавця, але ці відносини «вичерпались» в 2006 році. Ніхто точно не знає скільки матеріалів там ще залишилось. Лівія, де ІДІЛ створює свою нову опорну базу, усе ще не знищила усі свої запаси хімічних матеріалів від попередніх програм. Вони також можуть потрапити до рук ІДІЛ.

Ядерні матеріали

Не менше турбує той факт, що бойовики ІДІЛ або їх прибічники вкрали біля 40 кг низько збагаченого урану з наукових установ університету м. Мосул в Іраку. Через свою обмежену токсичність цей матеріал також може бути застосований скоріше для поширення паніки, ніж для завдання серйозної фізичної шкоди. Але він небезпечний.

Недарма США та інші країни Заходу з середини 2000 року допомагають іракській владі позбутись інших більш небезпечних матеріалів. Програма передбачає вилучення і видалення відділених і використаних джерел радіації і ядерних відходів від попередніх іракських програм, які були припинені після другої війни в Перській затоці.

Бойовики ІДІЛ або їх прибічники вкрали біля 40 кг низько збагаченого урану з наукових установ університету м. Мосул в Іраку

Очевидною метою цих зусиль було зменшення ризику потрапляння цих небезпечних матеріалів до рук терористів. Залишається невідомо, чи усі небезпечні матеріали дійсно були вивезені з території Іраку. Щодо Сирії, звідти усе ще надходять непідтверджені повідомлення про те, що країна вивезла ядерні матеріали, які призначались для зруйнованого реактору Дайр аль-Сур, до складу поблизу міста Кусейр.

І нарешті, попри існуючий, але часто недостатній контроль, доступні промислові хімікати, радіоактивні джерела або інші ХБРЯ матеріали, що не підлягають регуляторному контролю, можуть бути застосовані бойовиками, що повертаються, або доморощеними «одинокими вовками», для здійснення терактів. Повідомлялось, що 16 лютого цього року британська поліція заарештувала чоловіка на ім'я Мохаммед Аммер Алі за спробу отримати 500 гр. рицину, матеріалу, що застосовується в хімічній зброї.

Доступ до знань і технологій, і загроза Заходу внаслідок цього

Жінка, яка постраждала, за словами активістів, від газової атаки, дихає через кисневу маску в польовому шпиталі в селі Кфар Зейта в центральній провінції Хама,
Сирія, 12 квітня, 2014 р. © РЕЙТЕР

Усе ще недостатньо відомо про точний рівень знань і досвіду бойовиків ІДІЛ та іноземних бойовиків з її лав, для використання ХБРЯ матеріалів. Є інформація що дехто з них отримав освіту в західних університетах, а бо в якийсь інший спосіб отримав необхідні знання. Одним з підтверджених прикладів є колишній фахівець Саддама з питань ЗМЗ Саліх Джесаім Мухаммад Фалах аль-Сабаві, який нібито загинув під час американського повітряного удару поблизу Мосула 24 лютого 2015 року. За даними американської розвідки, Аль Сабаві раніше працював на вищезгаданому об’єкті Аль Мутанна і збирав необхідне обладнання. Ці джерела в розвідці називають амбіції ІДІЛ щодо придбання хімічної зброї «більше ніж номінальними».

Загроза західним державам і усьому регіону

Для того, щоб зрозуміти загрозу, необхідно розрізняти різні групи можливих заколотників.

По-перше, це іноземні бойовики, що повертаються додому. Вони можуть бути готові перенести свою «боротьбу» до західних країн за будь-яку ціну або безпосередньо, або через так звані «сплячі ланки» (або «людські часові бомби»), які очікують сигналу до дії. Хоча невелика група з них можливо втратила ілюзії щодо «легітимності» ІДІЛ і прагне змінити курс, інші радикалізуються ще більше.

По-друге, в західних країнах існують так звані «доморощені терористи», радикально налаштовані прибічники ІДІЛ або Аль Кайди. Більшість учасників терактів в Парижі і розкритих заколотів в Бельгії, Великій Британії та інших європейських країнах, належали до останньої групи.

По-третє, існує беззаперечна загроза збоку бойовиків в Іраку, Сирії та Лівії на театрі бойових дій, що створює ризик для місцевого населення і сусідніх країн. Як було зазначено вище, повідомляється, що ІДІЛ використовує широко доступну промислову хімічну речовину, хлор, під час бойових дій, як це робив режим Асада.

Іноземні бойовики, що повертаються додому можуть бути готові перенести свою «боротьбу» до західних країн за будь-яку ціну або безпосередньо, або через так звані «сплячі ланки» (або "людські годинникеові бомби"), що очікують сигналу на дію

Відповідь НАТО

НАТО не повинна реагувати «з чистого аркушу». За більше ніж 15 років НАТО і окремі країни Альянсу розбудували сили і засоби запобігання, захисту і ліквідації наслідків здійснення нападів із застосуванням ЗМЗ, чи ХБРЯ. Деякі заходи почали здійснюватись задовго до терактів 11 вересня.

До інструментів НАТО входять багатонаціональна об’єднана оперативно-тактична група ХБРЯ захисту, потужний військовий підрозділ створений членами Альянсу на добровільній основі на випадок нападу на НАТО із застосуванням ЗМЗ або ХБРЯ. Регулярні тренування гарантують її оперативну готовність. Обмін розвідданими і повідомленнями між країнами Альянсу допомагає виявляти потенційні загрози.

За більше ніж 15 років НАТО і окремі країни Альянсу,
розбудували сили і засоби запобігання, захисту і ліквідації наслідків
здійснення нападів із застосуванням ЗМЗ, чи ХБРЯ

Спільний центр передового досвіду з ХБРЯ, створений Альянсом в Чеській Республіці, забезпечує підготовку і обмін досвідом військовим споживачам і тим, хто має першим реагувати на такі події в країнах-членах і партнерах Альянсу. До нього входить структура під назвою «Зворотній зв'язок», яка функціонує цілодобово кожного дня і дозволяє у випадку нападу отримати наукові і оперативні поради від широкої вторинної мережі фахівців в країнах Альянсу.

Знезаражування літака під час проведення навчального курсу для тих, хто реагуватиме перший, в об'єднаному центрі передового досвіду захисту від ХБРЯ у Вишкові,
Чеська Республіка 12 листопада 2014 року. © НАТО

Центр передового досвіду з оборони проти тероризму в Анкарі, Туреччина, надає поради і здійснює дослідження терористичної загрози в тому числі з питання іноземних бойовиків. Інші центри передового досвіду і відомства НАТО, а також національні сили і засоби країн Альянсу, постійно переглядають, разом із силами цивільного захисту (поліцією, пожежниками, тощо) плани готовності до можливих атак із застосуванням ХБРЯ. Ці сили реагування також регулярно тренуються, беруть участь в навчаннях, і знаходяться в готовності на випадок будь-якого нападу, чи то збоку держав, чи то ІДІЛ, чи терористів-одинаків.

Висновок

Оскільки тероризм знов наближається до Європи, необхідно приділяти більше уваги подіям на південних кордонах НАТО, можливому застосуванню ХБРЯ матеріалів в терактах не лише в регіоні, а і в західних суспільствах. НАТО і члени Альянсу повинні посилити свою готовність і бути готовими діяти разом, в тому числі забезпечуючи адекватне фінансування необхідних військових і цивільних сил і засобів запобігання і реагування, навіть тоді, коли оборонні і державні видатки знаходяться під стресом в багатьох країнах Альянсу.

Про автора

Вольфганг Рудішгаузер є директором Центру нерозповсюдження ЗМЗ в НАТО і має великий досвід роботи в сфері боротьби проти розповсюдження на різних дипломатичних посадах в Міністерстві закордонних справ Німеччини. За думки, висловлені в цій статті, відповідає виключно автор і вони ні в якому разі не зв’язані з НАТО чи з його попередньою діяльністю.