МОВА
В зв'язку з перекладом, українська версія НАТО Ревю виходить он лайн приблизно через два тижня після англійської
ПРО НАТО РЕВЮ
ПРАВИЛА ПОДАННЯ МАТЕРІАЛІВ
ІНФОРМАЦІЯ ПРО АВТОРСЬКЕ ПРАВО
РЕДКОЛЕГІЯ
 RSS
НАДІШЛІТЬ ЦЮ СТАТТЮ ДРУГОВІ
ПІДПИСАТИСЬ НА НАТО РЕВЮ
  

Соціальні ЗМІ: передова комп'ютерної оборони?

Дехто вважає, що соціальні ЗМІ загрожують їх безпеці. Не тільки люди, не тільки компанії, а й уряди. Чому це так? І який рівень вразливості несуть із собою соціальні мережі?

Керівники країн-членів ЄС і НАТО останнім часом демонструють рішучі наміри подолати комп’ютерні загрози. Попри ці добрі наміри тим самим лідерам дуже важко точно визначити, а що таке комп’ютерний захист.

Неважко побачити, чому це складно. Меве Діон, менеджер програми в Центрі захисту інфраструктури при Школі права ім. Джорджа Месона, вважає, що «в одній країні комп’ютерний захист може бути передусім військовою діяльністю з охорони від комп'ютерних нападів і відповіді на них; в іншій країні комп’ютерний захист може передбачати дії із запобігання і реагування для пом'якшення шкоди, завданої комп'ютерним системам природними катастрофами чи аваріями».

Дефініції залишаються широкими і зазвичай вони не зважають на роль «м’яких» комп'ютерних каналів у громадянському суспільстві, зокрема соціальних ЗМІ.

Тут немає нічого дивного, оскільки попередні дискусії з комп'ютерної безпеки були зумовлені конфліктами, в яких джерела, пов’язані з урядами, підозрювались в тому, що відігравали головну роль.

У квітні 2007 року естонські інституції були паралізовані хвилею комп'ютерних нападів після перенесення в інше місце пам’ятника і могил часів Другої світової війни в Таллінні.

Того ж самого року комп’ютер німецького канцлера Меркель і база даних Пентагону стали жертвами комп'ютерних агентів, сліди яких привели до однієї країни.

У першій половині 2010 року вірус Стакснет інфікував майже 30 тисяч промислових контролюючих систем в Ірані і завадив введенню в експлуатацію нової електростанції. Сліди цих інцидентів вели до зовнішнього ворога, або організації, що фінансується урядом, метою якої є безпосереднє переривання зв’язку або отримання закритої інформації.

Понад 90 відсотків фізичної інфраструктури мережі належить приватним компаніям

Проте ще одна лінія фронту – та, що виходить поза традиційне поле бою, зосереджена на державі – додатково ускладнює комп’ютерний захист. Соціальні ЗМІ безсумнівно завоювали провідну роль в громадянському суспільстві: лише на Фейсбуці зареєстровано понад 600 мільйонів активних користувачів і 100 мільярдів відвідувань за день. Такі мережі відкрили нові можливості вільної взаємодії значною мірою завдяки своїй відносній незалежності від державного сектора.

Колишній директор Національної розвідки Майк Макконнелл пригадує, що «понад 90 відсотків фізичної інфраструктури мережі належить приватним компаніям». Справді, Інтернет зростає органічно і неконтрольовано.

Через свій неоднозначний і неофіційний характер соціальні мережі стали раєм для свободи слова.

І це проявилось цього року в Північній Африці. В центрі Туніса можна прочитати граффіті: " Дякуємо Фейсбуку”, натяк на роль, яку соціальна мережа відіграла в "жасминовій революції".

У Єгипті керівник відділу маркетингу Гугл використував Фейсбук для того, щоб розповісти широкій громадськості про насильство з боку поліції.

І в Лівії рух проти Каддафі завантажував відео обстрілів з літаків диктатора власного народу – не тільки щоб підняти народ в країні, а й для того, щоб вплинути на міжнародне співтовариство.

Однак було б передчасно робити висновок про те, що зростання соціальних ЗМІ є завжди вигідним для Заходу і для поширення демократії. Попри те, що компаніям вдається отримувати свою вигоду від соціальних мереж як ринків, у звіті Софос про загрози безпеці за 2010 рік вказано на те, що понад 60 відсотків компаній вважають, що Фейсбук становить загрозу їх безпеці. Соціальні платформи приваблюють комп'ютерних злочинців, які шукають легкі цілі серед безтурботних користувачів.

Більше того, убивство в березні 2011 року двох американських солдатів у Франкфуртському аеропорту Арідом Ука підкреслює більш широкі наслідки функціонування соціальних ЗМІ. Молодий косовар планував свій напад повністю самостійно, під впливом відеозаписів франкфуртського священика шейха Абдуллатіфа, які поширювались серед його друзів на Фейсбуці. Навіщо кудись їхати за інструкціями, як поширювати терор, якщо Інтернет і соціальні ЗМІ зокрема, надають доступ до підготовки на дому?

Західні демократичні уряди також наглядають за Інтернетом

Експансія соціальних ЗМІ дає можливість безконтрольного поширення і пошуку інформації. «Громадяни мережі», вільні розміщувати інформацію без юридичних наслідків або захисту, останнім часом наражаються на захисні дії з боку урядів.

Адміністрація Мубарака намагалась заглушити повстанців, перекривши усі мережі Інтернет і мобільного зв’язку на майже п’ять днів занадто пізно. Однак в Китаї недільні маніфестації, організовані користувачами Інтернету, були швидко придушені системами Інтернет-цензури.

Західні демократичні уряди також наглядають за Інтернетом: новий естонський комп’ютерний підрозділ був створений напередодні загальних виборів для того, щоб «наглядати за Інтернет-трафіком», за словами Хейкі Сібул, голови національної виборчої комісії.

Зрештою, Центральне командування США почало використовувати програмне забезпечення, яке дозволяє йому впливати на веб-сайти соціальних ЗМІ, якими користуються терористи. Реагуючи на прихід джихадистів до соціальних мереж, каліфорнійська охоронна фірма Нтрепід розробила програму, яка продукує численні штучні профілі в надії виманити наступного Ірхабі 007 (молодий марокканець, засуджений у Великій Британії за використання Інтернету задля провокування терактів).

Чи то використовуючи комп’ютери як зброю, чи то шукаючи у відкритих джерелах інформацію, агенти безпеки третіх сторін дедалі активніше присутні сьогодні в мережах соціальних ЗМІ.

Чому тоді комп’ютерні стратегії продовжують дистанціюватись від соціальних ЗМІ? Будь-який демократичний лідер має причину не бути схильним висвітлювати цю «м’яку» роль комп'ютерної безпеки: заходи комп’ютерного захисту межують з цивільним захистом громадян країн НАТО і ЄС за двох головних причин.

  • По-перше, превентивна присутність он-лайн в цілях безпеки – спостереження за інтернет–бандитами може виявитись порушенням права на приватне життя і свободу слова.
  • По-друге, якщо їх неправильно розрахувати, такі заходи межують із застосуванням військових засобів для контролю над власним населенням країни. Центральне командування США розв’язало цю проблему, утримуючись подалі від соціальних ЗМІ, які належать американським компаніям, таких як Фейсбук, Ю Тьюб, Твіттер і Реддіт. Однак така практика не передбачена жодними міжнародними стандартами комп'ютерної безпеки.

Крім транснаціональних конфліктів між державами, соціальні ЗМІ також мобілізують активістів з вулиці проти їхніх власних урядів

Від Таллінна до Франкфурта велика сила, якою он-лайнові мережі можуть наділяти громадян, не викликає сумніву. Соціальна мережа стала засобом, який може посилювати волю людей проти тиранії, але, з іншого боку, може сприяти неоднозначним виступам. Вона може поширювати інформацію там, де її не достає. Вона пропонує звичайним злочинцям нові шляхи і можливості для втечі і дозволяє урядам виконувати операції під виглядом цивільної діяльності.

Крім транснаціональних конфліктів між державами, соціальні ЗМІ також мобілізують активістів з вулиці проти їхніх власних урядів.

Попри провідну роль он-лайнових соціальних мереж в країнах-членах НАТО і ЄС, західні демократичні країни намагаються пом'якшувати ризики, які вони становлять для комп'ютерної безпеки.

Потрібен новий, відкритий діалог з комп'ютерної безпеки, в якому буде взята до уваги роль соціальних ЗМІ. Це починається зі спільного підходу і спільної стратегії країн НАТО і ЄС: такої, що захищає громадян від можливих небезпек, які несе мережа соціальних ЗМІ, і водночас використовує можливості, які вона дає для творчого виразу.

Поділись цим    DiggIt   MySpace   Facebook   Delicious   Permalink