МОВА
В зв'язку з перекладом, українська версія НАТО Ревю виходить он лайн приблизно через два тижня після англійської
ПРО НАТО РЕВЮ
ПРАВИЛА ПОДАННЯ МАТЕРІАЛІВ
ІНФОРМАЦІЯ ПРО АВТОРСЬКЕ ПРАВО
РЕДКОЛЕГІЯ
 RSS
НАДІШЛІТЬ ЦЮ СТАТТЮ ДРУГОВІ
ПІДПИСАТИСЬ НА НАТО РЕВЮ
  

Політичні зміни: що можуть соціальні ЗМІ і чого не можуть

Get the Flash Player to see this player.

Чи полегшують соціальні ЗМІ процес політичних змін? Чи правда, що вони вже є рушійною силою політичних змін? Експерти розмірковують щодо того, як соціальні ЗМІ змінюють ситуацію - а також обмежень, які вони мають.

 субтитри: вкл. / викл.

Політичні зміни: що можуть соціальні ЗМІ і чого не можуть.

У зв'язку з повстанням народів Північної Африки

журнал "Тайм", "Хаффпост", навіть Нью-Йорк Таймс ",

запитують, чи не можна ці події назвати "Революцією Фейсбука".

Хоча ці революції могли відбутись і без соціальних ЗМІ,

швидкість, з якою вони відбуваються,

була би зовсім, зовсім іншою.

Я вважаю, що соціальні ЗМІ дуже важливі.

Соціальні ЗМІ надають їм безпечне місце.

Їм, на Твіттері чи Фейсбуці, не треба нічого знати про вас.

У кризові часи, я думаю, люди шукають інформацію

будь-де, де можна її знайти,

Фейсбук - це місце, до якого вони звертаються.

Одне з найулюбленіших, Фейсбук,

було створене на східному узбережжі Америки.

Однак лише тоді, коли воно досягло західного узбережжя Каліфорнії,

відбулося його вибухове зростання.

Отже, як Каліфорнія

дивиться на роль соціальних ЗМІ у здійсненні перетворень?

Коли маєш революцію, як правило, є лідер.

Зазвичай є група осіб, які ведуть за собою, створюють

мотивацію.

Однак зараз ми спостерігаємо за революціями без цього.

Ми бачимо, що демократичні зміни, або те, що ми сподіваємось, є демократичними змінами,

відбуваються за дуже широкої підтримки без лідерів.

Як же соціальні ЗМІ допомагають здійснити ці перетворення?

Соціальні ЗМІ насправді несподівано пролили світло

на величезне багатство, накопичене верхівкою.

А також на те, що стало можливим в інших країнах.

Щойно ви даєте людям змогу почати висловлюватись,

і потім, коли вони знаходять інших людей,

яких вони у своєму повсякденному житті можливо і не зустрічають,

але які поділяють їхні почуття, це дуже потужний процес.

Настає момент, коли несподівано

ви бачите, що котел перегрівся

і люди несподівано бачать, що вони не самі.

Це, знаєте, як лісова пожежа, яка швидко поширюється, коли дме сильний вітер,

люди несподівано вступають в контакт

і усвідомлюють, що багато хто думає так само, як і вони,

і що є можливість щось зробити.

А чому використання соціальних ЗМІ поширюється так швидко?

Добре те, що ці інструменти безплатні або дуже дешеві.

Фейсбук і Твіттер безплатні.

Ви можете розпочати веб-сайт Нінг,

що є ще одним соціальним веб-сайтом.

Люди можуть зараз організовувати його майже безплатно,

ділитись інформацією майже безплатно,

і це дозволяє їм ділитись поглядами, збиратись,

закликати до змін, дуже швидко,

в той час, як раніше це було набагато складніше.

Але це лише частина картини.

Який внесок зробили соціальні ЗМІ

в нещодавні політичні зміни у Північній Африці?

Соціальні ЗМІ - це набагато більше, ніж набрати 144 знаки в Твіттері

чи оновити ваш профіль на Фейсбуці. Це корисно,

але якщо ви подивитесь на те, як люди обмінюються відеоматеріалами і інформацією,

в Єгипті, в Тунісі, в Лівії,

це передусім через СМС.

В основному не через Твіттер.

Тоді, як з'явився вираз "Революція Фейсбук"?

У цьому повстанні є багато чого, що люди не розуміють.

Вони шукають певного раціонального пояснення. Як це трапилось?

Я думаю, вони хочуть приєднатись до цього процесу…

Ось новітні іграшки, подивіться, усі ними граються.

Це не означає приниження ролі соціальних ЗМІ,

але коли люди намагаються в усьому цьому розібратись, вони кажуть:

ось ті інструменти, завдяки яким все це відбулось. Я з цим не згоден.

Ми бачимо Твіттер і тому надаємо Твіттеру великого значення,

але насправді відбувається набагато більше комунікації.

Ті, хто називає це "революцією Твіттер", або "Фейсбук",

роблять несправедливе судження стосовно людей,

які вийшли на вулиці і ризикують своїм життям, або навіть віддали його

в ім'я цих революцій.

Події у Північній Африці, схоже, підтверджують

обмеженість ролі соціальних ЗМІ.

У Єгипті найбільше зростання протестів відбулося

вже після того, як уряд закрив Інтернет.

Я думаю, що соціальні ЗМІ ініціюють ідею.

Люди її підхоплюють.

Однак потім протести живуть вже своїм власним життям.

Єгипетський уряд закрив усе, що міг.

Усе, від Інтернету до залізничного сполучення.

Ідея полягала в тому, щоб паралізувати цей рух, але це не вдалось.

Ці революційні рухи розвинули певний момент руху,

і коли вони почали розкручуватись, дії уряду вже не мають значення.

Політичні зміни: що можуть соціальні ЗМІ і чого не можуть.

У зв'язку з повстанням народів Північної Африки

журнал "Тайм", "Хаффпост", навіть Нью-Йорк Таймс ",

запитують, чи не можна ці події назвати "Революцією Фейсбука".

Хоча ці революції могли відбутись і без соціальних ЗМІ,

швидкість, з якою вони відбуваються,

була би зовсім, зовсім іншою.

Я вважаю, що соціальні ЗМІ дуже важливі.

Соціальні ЗМІ надають їм безпечне місце.

Їм, на Твіттері чи Фейсбуці, не треба нічого знати про вас.

У кризові часи, я думаю, люди шукають інформацію

будь-де, де можна її знайти,

Фейсбук - це місце, до якого вони звертаються.

Одне з найулюбленіших, Фейсбук,

було створене на східному узбережжі Америки.

Однак лише тоді, коли воно досягло західного узбережжя Каліфорнії,

відбулося його вибухове зростання.

Отже, як Каліфорнія

дивиться на роль соціальних ЗМІ у здійсненні перетворень?

Коли маєш революцію, як правило, є лідер.

Зазвичай є група осіб, які ведуть за собою, створюють

мотивацію.

Однак зараз ми спостерігаємо за революціями без цього.

Ми бачимо, що демократичні зміни, або те, що ми сподіваємось, є демократичними змінами,

відбуваються за дуже широкої підтримки без лідерів.

Як же соціальні ЗМІ допомагають здійснити ці перетворення?

Соціальні ЗМІ насправді несподівано пролили світло

на величезне багатство, накопичене верхівкою.

А також на те, що стало можливим в інших країнах.

Щойно ви даєте людям змогу почати висловлюватись,

і потім, коли вони знаходять інших людей,

яких вони у своєму повсякденному житті можливо і не зустрічають,

але які поділяють їхні почуття, це дуже потужний процес.

Настає момент, коли несподівано

ви бачите, що котел перегрівся

і люди несподівано бачать, що вони не самі.

Це, знаєте, як лісова пожежа, яка швидко поширюється, коли дме сильний вітер,

люди несподівано вступають в контакт

і усвідомлюють, що багато хто думає так само, як і вони,

і що є можливість щось зробити.

А чому використання соціальних ЗМІ поширюється так швидко?

Добре те, що ці інструменти безплатні або дуже дешеві.

Фейсбук і Твіттер безплатні.

Ви можете розпочати веб-сайт Нінг,

що є ще одним соціальним веб-сайтом.

Люди можуть зараз організовувати його майже безплатно,

ділитись інформацією майже безплатно,

і це дозволяє їм ділитись поглядами, збиратись,

закликати до змін, дуже швидко,

в той час, як раніше це було набагато складніше.

Але це лише частина картини.

Який внесок зробили соціальні ЗМІ

в нещодавні політичні зміни у Північній Африці?

Соціальні ЗМІ - це набагато більше, ніж набрати 144 знаки в Твіттері

чи оновити ваш профіль на Фейсбуці. Це корисно,

але якщо ви подивитесь на те, як люди обмінюються відеоматеріалами і інформацією,

в Єгипті, в Тунісі, в Лівії,

це передусім через СМС.

В основному не через Твіттер.

Тоді, як з'явився вираз "Революція Фейсбук"?

У цьому повстанні є багато чого, що люди не розуміють.

Вони шукають певного раціонального пояснення. Як це трапилось?

Я думаю, вони хочуть приєднатись до цього процесу…

Ось новітні іграшки, подивіться, усі ними граються.

Це не означає приниження ролі соціальних ЗМІ,

але коли люди намагаються в усьому цьому розібратись, вони кажуть:

ось ті інструменти, завдяки яким все це відбулось. Я з цим не згоден.

Ми бачимо Твіттер і тому надаємо Твіттеру великого значення,

але насправді відбувається набагато більше комунікації.

Ті, хто називає це "революцією Твіттер", або "Фейсбук",

роблять несправедливе судження стосовно людей,

які вийшли на вулиці і ризикують своїм життям, або навіть віддали його

в ім'я цих революцій.

Події у Північній Африці, схоже, підтверджують

обмеженість ролі соціальних ЗМІ.

У Єгипті найбільше зростання протестів відбулося

вже після того, як уряд закрив Інтернет.

Я думаю, що соціальні ЗМІ ініціюють ідею.

Люди її підхоплюють.

Однак потім протести живуть вже своїм власним життям.

Єгипетський уряд закрив усе, що міг.

Усе, від Інтернету до залізничного сполучення.

Ідея полягала в тому, щоб паралізувати цей рух, але це не вдалось.

Ці революційні рухи розвинули певний момент руху,

і коли вони почали розкручуватись, дії уряду вже не мають значення.

Читайте більше:Нові ЗМІ
Поділись цим    DiggIt   MySpace   Facebook   Delicious   Permalink