МОВА
В зв'язку з перекладом, українська версія НАТО Ревю виходить он лайн приблизно через два тижня після англійської
ПРО НАТО РЕВЮ
ПРАВИЛА ПОДАННЯ МАТЕРІАЛІВ
ІНФОРМАЦІЯ ПРО АВТОРСЬКЕ ПРАВО
РЕДКОЛЕГІЯ
 RSS
НАДІШЛІТЬ ЦЮ СТАТТЮ ДРУГОВІ
ПІДПИСАТИСЬ НА НАТО РЕВЮ
  

Як в Росії дивляться на НАТО (або уроки оптимізму)

Роберт Пшель, керівник Інформаційного бюро НАТО в Москві

Роберт Пшель є обличчям НАТО в Росії. Керівник Інформаційного бюро НАТО в Москві, він розповідає - і прислухається до думок - про розвиток партнерства НАТО з Росією. Він пояснює деякі моменти з почутого і чому треба бути оптимістом.

Розпочнемо з кількох показових фактів.

Факт перший – опитування громадської думки, проведене «Левада центром» в січні 2011 року, показало, що 23 відсотки росіян описують НАТО як супротивника (на першому місці чеченські повстанці з 43 відсотками, за якими йдуть США з 28 відсотками).

Факт другий – будь-якого тижня ви можете очікувати, що в російських газетах з'являться повідомлення, в заголовках яких говориться про «розвал НАТО», «злочинне бомбування мирного населення літаками НАТО», або «НАТО відхиляє пропозиції Росії» і тому подібне.

Факт третій – цього разу з мого власного досвіду в Росії. Наприкінці тривалої телевізійної програми, в якій я дискутував з проблем міжнародного тероризму з іншими запрошеними гостями, ведучий повідомив мені, що результати телефонних дзвінків до студії були такими недружніми до організації, яку я представляю, що він вирішив не озвучувати їх в ефірі.

Отже, будемо чесні: це не дуже приємна картина. Поза цими фактами є низка доволі живучих стереотипів про НАТО. Ось деякі з них.

Один із стереотипних поглядів на НАТО в Росії побудований на звинуваченнях в тому, що військова інфраструктура НАТО оточує Російську Федерацію

Перший стереотип побудований на міфі про нерівність. Оскільки НАТО була по суті противагою Варшавському пакту за часів холодної війни, коли останній зник, чому Альянс нікуди не подівся? Що цікаво, такий погляд характерний не лише для старшого покоління, такі думки дуже легко можна почути і серед російських публічних осіб і коментаторів, які мають досить обмежені спогади навіть про 80-ті роки, не кажучи вже про 60-ті роки XX ст.

Так було тоді - засідання країн Варшавського пакту

Другий більше зосереджений на тому, що НАТО нібито робить або має намір робити проти Росії. Головний елемент цього погляду зосереджений на звинуваченнях НАТО в тому, що її військова інфраструктура оточує Російську Федерацію, або нібито на русофобських настроях багатьох членів Альянсу, особливо нових, та на підозрі, що кожна без винятку ініціатива НАТО в регіонах поблизу Росії (наприклад, у Східній Європі чи Центральній Азії) є проявом бажання утиснути російські інтереси в цьому місці.

Третя категорія критиків зосереджена на поточних військових операціях або місіях НАТО, таких як в Афганістані чи Лівії. Дії НАТО представляються як незаконні, неефективні, такі що загрожують міжнародному миру, або все разом.

Наприклад, немає нічого незвичного в демонстрантах поблизу Інформаційного бюро НАТО в Москві, які тримають транспаранти, де членів Альянсу називають «злочинними фашистами, що убивають невинних лівійців», або просто з вимогою «НАТО геть з Афганістану».

Ці міфи – а це лише міфи – уперто нікуди не зникають. Вони знаходять свій шлях до публічного дискурсу в Росії і на них наражається багато хто з офіційних осіб НАТО, чи країн Альянсу, які вступають в дискусії з представниками російської громадської думки. Вони безперечно не допомагають, а навпаки ще більш ускладнюють роботу з розбудови взаємної довіри.

Отже, чи є причина відчувати себе засмученим і песимістичним коли маєш справу з такою проблемою сприйняття НАТО? Звичайно є причини бути розчарованим однобічною і неправдивою презентацією Альянсу багатьма росіянами. Однак моєю відповіддю буде категоричне «ні». Ось причини залишатися рішучим оптимістом.

Я вважаю, що багато росіян просто недостатньо знають про сьогоднішній Альянс, а інколи навіть менше про співпрацю між НАТО і Росією. Отже, є надія, що з наявністю більшої інформації ці погляди також будуть змінюватися.

Опитування громадської думки можуть бути точними, але ті ж самі або інші опитування чітко показують, що залишки ворожості зникають з досить великою швидкістю.

Крім цього, дедалі більше поширюється позитивне ставлення до усіх окремих країн Альянсу (наприклад, в опитуванні "Левади центру", наведеному вище, 60 відсотків росіян підтвердили позитивне ставлення до США).

І хоча деякі телеглядачі можливо справді спокушаються сказати декілька неприємних слів про Альянс, в Росії не відчуваєш ані ворожості, ані неповаги. Навпаки, розмовляючи про НАТО з російськими офіційними особами, експертами, парламентарями, або з простими громадянами, я зустрічав лише людей, які можуть не погоджуватися з вами, але прагнуть досягти взаємного розуміння. Тобто я вважаю, що кожна дискусія допомагає відсікти шматок від глиби стереотипів.

Так є зараз - спільне навчання з боротьби проти терористів

Я вважаю, що це пояснюється тим фактом (який підтверджують опитування громадської думки), що багато росіян просто недостатньо знають про сьогоднішній Альянс, а інколи навіть менше про співпрацю між НАТО і Росією. Отже, є надія, що з наявністю більшої інформації ці погляди також будуть змінюватися.

І є видимі ознаки того, що зацікавленість у заповненні прогалин у знаннях набирає обертів.

Ті ж самі газети, які використовують досить негативні заголовки для своїх статей про НАТО, приділяють багато місця детальній інформації про співпрацю в РНР (Рада НАТО-Росія) і друкують дуже ретельний аналіз політики і дій Альянсу. Кожен спільний проект між НАТО і Росією, який заслуговує на місце в новинах, отримує гарне висвітлення.

Так було з першими реальними навчаннями з боротьби проти терористів, що відбулися в рамках Ініціативи співпраці в повітряному просторі (CAI) цього року. Усі російські телеканали показували російські винищувачі, що супроводжують польський транспортний літак, а пізніше виконують таку ж саму роботу зі своїми турецькими колегами. Російські глядачі також бачили репортажі з успішної демонстрації умінь ВМС Росії і країн Альянсу під час навчань з рятування підводних човнів «Болд Монарх» поблизу іспанських берегів.

Це дуже важливо з погляду громадськості, яка стає краще обізнаною з реальними результатами історичних висновків минулорічного Лісабонського саміту, коли президент Мєдвєдєв і лідери Альянсу вирішили стати на шлях до стратегічного партнерства. В міру того як співпраця щомісяця ставатиме дедалі більш активною, можливості помітити вигоди від нового партнерства також зростатимуть.

Партнерські проекти, пов’язані зі спільним завданням стабілізації Афганістану (транзитні угоди, гелікоптерна підтримка афганських властей, спільна підготовка фахівців з боротьби проти наркотиків з країн цього регіону тощо) розглядаються позитивно. Так само, як і спільна робота Росії і Альянсу над розробкою технологій з виявлення саморобних вибухових пристроїв та інші шляхи об’єднання зусиль в боротьбі проти тероризму. Співпраця в таких сферах, як боротьба з піратами, планування у разі надзвичайних ситуацій цивільного характеру, або протистояння таким викликам безпеці як розповсюдження ЗМЗ, позитивно сприймається російською громадською думкою.

Більше того, високі темпи політичного діалогу – зустрічі міністрів закордонних справ і оборони, запрошення усіх послів країн-членів РНР на зустріч з президентом Мєдвєдєвим в Сочі, а також більш активні міжпарламентські обміни – усе це дуже допомагає змінити настрої громадськості щодо взаємодії з НАТО. Очевидне політичне бажання конструктивно рухатися вперед показує простим росіянам (і народам країн Альянсу), що їх лідери готові працювати в напрямі стратегічного партнерства, сучасних відносин, які відповідають духу нашого часу.

Чи цього достатньо для того, щоб позбутися стереотипів і хибних поглядів на НАТО? Чи можна переконати наших російських партнерів у тому, що НАТО є безперечно інструментом міжнародного миру, стабільності і прагне дружби з Росією? Не відразу, звичайно. Більше діалогу, більше приземлених дебатів і більше конкретної спільної роботи потрібно для того, щоб ми помітили задовільні і довготривалі зміни. Однак кожен партнерський проект наближає нас до цієї мети.

Я переконаний, що зрештою, найкращою гарантією успішності цієї справи є самі росіяни. Тому що вони вже продемонстрували унікальну здатність судити про інших своїм серцем і своїм розумом.

Російська щирість і дружність – це те, чим пишаються мешканці Москви, Петербурга чи Казані. НАТО є і залишиться чесним і надійним партнером Росії – і я переконаний, що в Росії це визнають.

Щодо розуму – не випадково російські шахісти і математики користуються такою повагою в світі. І якщо ретельно придивитися до логіки співпраці між НАТО і Росією, це очевидно не ризикований гамбіт, а непохитне рівняння взаємного інтересу.

Поділись цим    DiggIt   MySpace   Facebook   Delicious   Permalink