МОВА
В зв'язку з перекладом, українська версія НАТО Ревю виходить он лайн приблизно через два тижня після англійської
ПРО НАТО РЕВЮ
ПРАВИЛА ПОДАННЯ МАТЕРІАЛІВ
ІНФОРМАЦІЯ ПРО АВТОРСЬКЕ ПРАВО
РЕДКОЛЕГІЯ
 RSS
НАДІШЛІТЬ ЦЮ СТАТТЮ ДРУГОВІ
ПІДПИСАТИСЬ НА НАТО РЕВЮ
  

НАТО і Росія: відродження партнерства

Практична співпраця між НАТО і Росією значно поліпшилася, вважає Ендрю Монеген. Однак більш глибокий, реальний збіг у поглядах щодо один одного залишається недосяжним.

© Reuters / Vasily Fedosenko

Перерва у розвитку - грузинська війна в серпні 2008 року

Російсько-грузинська війна підтвердила переломний момент у відносинах між НАТО і Росією. Це була кульмінація стратегічного дисонансу, що розвивався між Росією і НАТО, де кожна сторона робила різні, несумісні висновки з одних і тих самих фактів: від «кольорових революцій» в Грузії і Україні, до газових суперечок між Газпромом і Нафтогазом України.

Будь-яке відчуття партнерства і співробітництва, яке зумовило створення Ради НАТО-Росія (РНР) у 2002 році, почало зникати. Йому на заміну йшло взаємне невдоволення повільним розвитком практичної співпраці, звинувачення і недовіра щодо намірів іншого. На цьому тлі серпнева війна 2008 року драматично довела напруження між НАТО і Росією до максимуму. РНР призупинила свою роботу.

У 2009 році цей переломний момент перейшов у протилежну площину, коли США, євроатлантичне співтовариство і Росія стали перезавантажувати відносини. Значною мірою це був відголос прагнення врятувати і реанімувати відносини з Росією, яке мало місце майже десять років тому, коли ці відносини зазнали подібного напруження внаслідок війни в Косові.

Нині, як і тоді, в 2000 році, новий Генеральний секретар прагнув повернути до життя відносини з Росією і визначити пріоритети. Генеральний секретар Расмуссен прагнув негайно взятися за відносини, які «потребували термінового ремонту», і встановити «справжнє стратегічне партнерство з Росією». Порядок денний відносин мав дати змогу зосередитися на більш цілісному підході і поширити практичну співпрацю на сфери взаємного інтересу.

... обидві сторони, схоже, дійшли згоди не погоджуватися по деяких питаннях, що розділяли їх і раніше, зокрема щодо російсько-грузинської війни

Лісабонський саміт НАТО і засідання РНР у листопаді 2010 року стали важливим моментом для відродження відносин, тому що вище керівництво як НАТО, так і Росії наголосило на появі «нової фази» у відносинах і підкреслило зусилля, спрямовані на їх модернізацію.

У новій Стратегічній концепції НАТО наголошується на засадах відносин, закладених Основоположним актом НАТО-Росія і Римською декларацією. У ній визнається стратегічна важливість співпраці між НАТО і Росією, яка допомагає створювати спільний простір миру, стабільності і безпеки. Тому РНР ухвалила спільний порядок денний, що передбачає співпрацю в боротьбі проти тероризму, проти піратів, проти наркотиків, підтримку міжнародної безпеки і протиракетну оборону.

Відображаючи подальшу реанімацію відносин після грузинської війни, РНР в Лісабоні схвалила домовленість про Спільний огляд НАТО-Росія спільних викликів безпеці в ХХІ сторіччі і певну співпрацю, зокрема домовленості, запропоновані Росією для полегшення транзитного перевезення вантажів МССБ до Афганістану і відновлення навчань із протиракетної оборони театру операцій.

Інші аспекти спільного порядку денного також відображають досягнення з відродження відносин.

Щодо боротьби проти тероризму, в червні цього року НАТО і Росія провели навчання «Віджілент скайз - 2011» з реагування на змодельований угон терористами пасажирського авіалайнера. Це були перші навчання такого типу і є частиною Ініціативи спільного повітряного простору, пріоритетного проекту РНР зі створення спільної між НАТО і Росією радіолокаційної картини повітряного руху для раннього попередження про підозрілу діяльність у повітрі. Паралельно з цим ведеться співпраця і в інших сферах боротьби проти тероризму, таких як проект СТЕНДЕКС з дистанційного виявлення вибухівки на терористах-самогубцях.

Співпраця відбувається і в інших сферах, таких як пошуково-рятувальні роботи на підводних човнах. Навесні 2011 року Росія взяла участь у навчаннях «Болд Монарх», де відпрацьовувалося рятування підводного човна в аварійній ситуації. Зміни у відносинах, особливо щодо співпраці між військовими, після призупинення відносин у серпні 2008 року, заслуговує на увагу. Такі навчання приносять значні потенційні вигоди, встановлюючи довіру і важливі зв’язки між партнерами. Саме такі навчання заклали основу для співпраці з рятування російського підводного апарата, наприклад, у серпні 2005 року.

© NATO

Назад за стіл переговорів - Рада НАТО-Росія у Лісабоні

На більш стратегічному рівні обидві сторони, схоже, дійшли згоди не погоджуватися по деяких питаннях, що розділяли їх і раніше, зокрема російсько-грузинської війни і визнання Росією незалежності Південної Осетії і Абхазії.

Водночас обидві сторони мають багато інших пріоритетів, що забирають їх час, увагу і ресурси від розвитку відносин. І це також поточні неоднозначності і ґрунтовне напруження у самих цих відносинах. Якщо, наприклад, обидві сторони «мають спільну мету» забезпечити народу Лівії можливість «самому вільно формувати своє власне майбутнє», водночас, Москва критикує дії НАТО в цій країні. Посол Рогозін заявив, що це початок експансії НАТО на південь. Москва також звинувачує НАТО в перевищенні мандата ООН на захист цивільного населення.

У більш широкому сенсі, стратегічні документи обох сторін останнім часом вказують на те, що кожна з них має інші пріоритети, які не збігаються – а інколи й прямо суперечать один одному. Перегляд московської стратегії, розпочатий з 2008 року, наголошує на занепаді західного впливу в міжнародних справах, нездатності НАТО розв’язувати проблеми європейської безпеки і вказує на те, що НАТО становить потенційну загрозу російським інтересам. Давнє російське заперечення НАТО і недовіра до неї істотно не зменшилися. Багато хто в Росії продовжують сумніватися в тому, що ця Організація має якусь роль або взагалі може продовжувати існувати, бо вони вважають, що вона не може діяти позитивно чи результативно.

Москва неодноразово наголошувала на неприйнятності для неї ідеї НАТО як «глобального поліцейського»

Зі свого боку, НАТО наголошує на своєму зобов’язанні і запевненні своїх держав-членів захищати їх від звичайного нападу. Це частково зумовлено тим, що деякі країни-члени стурбовані поведінкою Росії в міжнародних справах. НАТО також підтверджує свою політику відкритих дверей щодо членства і свої наміри встановлювати партнерські зв’язки на політичному рівні взаємодії з іншими країнами світу. Москва неодноразово наголошувала на неприйнятності для неї ідеї НАТО як «глобального поліцейського» і стверджує, що стаття 5 і політика відкритих дверей НАТО руйнують європейську безпеку.

Різне розуміння неподільності безпеки ілюструє особливо важливий розрив у баченні між партнерами.

У НАТО неподільність безпеки визначається в термінах комплексного характеру безпеки в трьох вимірах (людському, економічному і політично-військовому), безпека між державами і визнання європейської і євразійської безпеки закладені в глобальній безпеці. Москва на це дивиться інакше, в термінах рівнів безпеки – один, на рівні політично узгодженої в ОБСЄ безпеки, а зовсім інший – на рівні юридично обов’язкових зобов’язань в рамках НАТО і ЄС. Москва вважає, що європейська архітектура безпеки зараз розділена уздовж цих ліній, що створює дворівневий простір безпеки, в якому Москва не має ані права голосу, ані юридичних гарантій.

Утриматися на плаву - Росія і країни НАТО провели спільні навчання з рятувальних робіт на підводних човнах у 2011 році

Це означає, що основні елементи політики, оголошеної як Брюсселем, так і Москвою, усе ще не принесли значного успіху. Одним із прикладів є прохолодний підхід НАТО до запропонованого Москвою Договору про європейську безпеку, яка хоче діяти через процес Корфу в ОБСЄ, а не займатися нею безпосередньо.

Ще одним прикладом є те, що НАТО вважає, що протиракетна оборона не може бути по-справжньому колективною, бо Росія не є членом Альянсу. Це ілюструє концептуальні розбіжності і різні погляди на безпеку між Брюсселем і Москвою.

Відновлення відносин між НАТО і Росією після російсько-грузинської війни є стратегічно важливим кроком для європейської безпеки. Ці відносини мають більш зосереджений і взаємовигідний підхід. Це вже принесло значний успіх, зокрема у співпраці між військовими.

Однак без розв'язання (або хоча б початку пом’якшення) політичних розбіжностей, буде важко вийти поза поточний рівень практичної співпраці і рухатися до стратегічних питань, які є по-справжньому взаємними і спільними: основи Стратегічного партнерства.

Поділись цим    DiggIt   MySpace   Facebook   Delicious   Permalink