МОВА
В зв'язку з перекладом, українська версія НАТО Ревю виходить он лайн приблизно через два тижня після англійської
ПРО НАТО РЕВЮ
ПРАВИЛА ПОДАННЯ МАТЕРІАЛІВ
ІНФОРМАЦІЯ ПРО АВТОРСЬКЕ ПРАВО
РЕДКОЛЕГІЯ
 RSS
НАДІШЛІТЬ ЦЮ СТАТТЮ ДРУГОВІ
ПІДПИСАТИСЬ НА НАТО РЕВЮ
  

Нагодувати планету

Get the Flash Player to see this player.

Подальше зростання температури Землі - і як воно проявляється - серйозно вплине на продукти харчування. НАТО Ревю запитує експертів про те, як це вплине на підходи країн до планування своєї безпеки, як буде розвиватись ситуація із забезпечення продовольством і водою і до якого ефекту призведе нинішня політика.

 субтитри: вкл. / викл.

До чого може призвести погіршення забезпечення продуктами харчування?

Я не думаю, що нам вже вдалось повною мірою збагнути масштаб і терміновість

проблем продовольчої безпеки, і як вони пов'язані з водою, змінами клімату,

дефіцитом землі і використанням орних земель в несільськогосподарських цілях.

Кожного вечора за вечерю сідає більше на 216 тисяч людей, яких треба нагодувати.

І з часом це починає тиснути на ресурси.

Можна сказати, що вже пізно розв'язувати цю проблему.

Вона розв'язується сама, але населення має збільшитись ще на два мільярди,

доки не припиниться його зростання.

Наша ситуація вже не така, як було в 70-ті чи 80-ті роки,

коли населення зростало в геометричній прогресії.

Після Другої світової війни населення Землі зросло більше ніж втричі.

Із двох мільярдів майже до семи мільярдів. Але воно вже ніколи не подвоїться знову.

Наскільки важливим є зростання населення?

У країнах, що розвиваються, великі проблеми існують з плануванням сім'ї.

Понад 200 мільйонів жінок прагнуть планувати свою сім'ю,

але не мають доступу до послуг з планування сім'ї.

Отже, ми рухаємось до 9 мільярдів, і це катастрофа.

Навіть без кліматичних змін, навіть без глобального потепління.

Дуже важко зрозуміти, чим нагодувати останні два мільярди.

Ми повинні ставитись до землі як до надзвичайно цінного ресурсу,

який не дозволяється використовувати в інших цілях.

Більшість розвинутих країн не здатні самі себе нагодувати.

Вони імпортують продовольство. Так дешевше. Нам потрібно захищати свої харчові ресурси,

але ми не маємо потреби боротися з крадіями картоплі.

Яку роль відіграватиме вода?

Земля без води насправді нічого не варта.

Половина світового населення живе в країнах, де рівень ґрунтових вод падає,

і це означає, що в багатьох країнах, серед яких Китай і Індія,

ми створили економіки роздутої продовольчої кулі,

тому що ви можете роздувати і розширювати виробництво продовольства.

Але коли вода закінчується,

розширення скорочується лише до рівня поповнення.

Ці країни виходять за межі своїх можливостей постачання.

Коли їм потрібно більше води для міст, вони забирають її у сільського господарства,

а потім імпортують зерно для компенсації своїх втрат.

Рівень ґрунтових вод падає так швидко і в такій кількості країн,

що коли він досягає дна,

цей поштовх відчувається на ринках.

Продовольство чи пальне?

Зерно масово переробляється на пальне для автомобілів,

торік ми зібрали понад 400 мільйонів тонн зернових.

Приблизно 100 мільйонів тонн відправляються на виробництво етанолу.

Зерно коштує дорожче нафти,

і якщо ціна на нафту зростає, енергетика забирає

більше зерна і відповідно залишає менше для продовольчих потреб.

Фактично 900 мільйонів власників автомобілів у світі

зараз змагаються з двома мільярдами найбідніших людей

за зерно, а різниця між ними

така ж сама, як різниця між доходом у 30 тисяч доларів

і доходом у три тисячі доларів за рік.

Неважко зрозуміти, хто переможе, якщо уряди не будуть втручатись.

Якщо ми хочемо зробити щось реальне для рятування Гренландського льодового покрову,

нам потрібно скоротити викиди вуглецю на 80 відсотків до 2020 р.,

не до 2050, про який полюбляє поговорити політичне керівництво.

Отже, у нас залишилось небагато часу для того, щоб скоротити викиди вуглецю.

До чого може призвести погіршення забезпечення продуктами харчування?

Я не думаю, що нам вже вдалось повною мірою збагнути масштаб і терміновість

проблем продовольчої безпеки, і як вони пов'язані з водою, змінами клімату,

дефіцитом землі і використанням орних земель в несільськогосподарських цілях.

Кожного вечора за вечерю сідає більше на 216 тисяч людей, яких треба нагодувати.

І з часом це починає тиснути на ресурси.

Можна сказати, що вже пізно розв'язувати цю проблему.

Вона розв'язується сама, але населення має збільшитись ще на два мільярди,

доки не припиниться його зростання.

Наша ситуація вже не така, як було в 70-ті чи 80-ті роки,

коли населення зростало в геометричній прогресії.

Після Другої світової війни населення Землі зросло більше ніж втричі.

Із двох мільярдів майже до семи мільярдів. Але воно вже ніколи не подвоїться знову.

Наскільки важливим є зростання населення?

У країнах, що розвиваються, великі проблеми існують з плануванням сім'ї.

Понад 200 мільйонів жінок прагнуть планувати свою сім'ю,

але не мають доступу до послуг з планування сім'ї.

Отже, ми рухаємось до 9 мільярдів, і це катастрофа.

Навіть без кліматичних змін, навіть без глобального потепління.

Дуже важко зрозуміти, чим нагодувати останні два мільярди.

Ми повинні ставитись до землі як до надзвичайно цінного ресурсу,

який не дозволяється використовувати в інших цілях.

Більшість розвинутих країн не здатні самі себе нагодувати.

Вони імпортують продовольство. Так дешевше. Нам потрібно захищати свої харчові ресурси,

але ми не маємо потреби боротися з крадіями картоплі.

Яку роль відіграватиме вода?

Земля без води насправді нічого не варта.

Половина світового населення живе в країнах, де рівень ґрунтових вод падає,

і це означає, що в багатьох країнах, серед яких Китай і Індія,

ми створили економіки роздутої продовольчої кулі,

тому що ви можете роздувати і розширювати виробництво продовольства.

Але коли вода закінчується,

розширення скорочується лише до рівня поповнення.

Ці країни виходять за межі своїх можливостей постачання.

Коли їм потрібно більше води для міст, вони забирають її у сільського господарства,

а потім імпортують зерно для компенсації своїх втрат.

Рівень ґрунтових вод падає так швидко і в такій кількості країн,

що коли він досягає дна,

цей поштовх відчувається на ринках.

Продовольство чи пальне?

Зерно масово переробляється на пальне для автомобілів,

торік ми зібрали понад 400 мільйонів тонн зернових.

Приблизно 100 мільйонів тонн відправляються на виробництво етанолу.

Зерно коштує дорожче нафти,

і якщо ціна на нафту зростає, енергетика забирає

більше зерна і відповідно залишає менше для продовольчих потреб.

Фактично 900 мільйонів власників автомобілів у світі

зараз змагаються з двома мільярдами найбідніших людей

за зерно, а різниця між ними

така ж сама, як різниця між доходом у 30 тисяч доларів

і доходом у три тисячі доларів за рік.

Неважко зрозуміти, хто переможе, якщо уряди не будуть втручатись.

Якщо ми хочемо зробити щось реальне для рятування Гренландського льодового покрову,

нам потрібно скоротити викиди вуглецю на 80 відсотків до 2020 р.,

не до 2050, про який полюбляє поговорити політичне керівництво.

Отже, у нас залишилось небагато часу для того, щоб скоротити викиди вуглецю.

Поділись цим    DiggIt   MySpace   Facebook   Delicious   Permalink