МОВА
В зв'язку з перекладом, українська версія НАТО Ревю виходить он лайн приблизно через два тижня після англійської
ПРО НАТО РЕВЮ
ПРАВИЛА ПОДАННЯ МАТЕРІАЛІВ
ІНФОРМАЦІЯ ПРО АВТОРСЬКЕ ПРАВО
РЕДКОЛЕГІЯ
 RSS
НАДІШЛІТЬ ЦЮ СТАТТЮ ДРУГОВІ
ПІДПИСАТИСЬ НА НАТО РЕВЮ
  

Проблеми Ємену - це проблеми регіону

Чи не можуть численні проблеми Ємену перекинутися на сусідні країни? Наскільки ці країни готові їх долати? Девід Хьюз звертається до загрози ефекту доміно в цьому регіоні.

© REUTERS/K. Abdullah Ali Al Mahdi

На відміну від минулих проблем, що стояли перед Єменом, нинішні є численними і взаємопов’язаними, такими, в яких держава з її обмеженими можливостями може захлинутися.

Ємен страждає від передкризових станів: в час переходу влади він опинився перед обличчям економічних, демографічних негараздів і проблем внутрішньої безпеки. Його нафтові резерви можуть зникнути протягом наступних 5-10 років разом з державними ресурсами. Не маючи жодних планів дій на період після закінчення нафтових запасів, уряд зіткнеться з величезними труднощами, намагаючись керувати країною, яка має такі погані демографічні перспективи.

Географічні розміри країни і складний рельєф місцевості серйозно ослаблюють здатність уряду тримати усе під контролем – за умови швидкого поширення бідності серед населення, тиск на вже обмежені ресурси і щодо надання товарів та послуг може стати нестерпним.

Те ж саме можна сказати про воду: неконтрольоване видобування, недосконале законодавство і несправедливі плани децентралізації вказують на те, що Сана може стати першим столичним містом, яке залишиться без води.

Щодо внутрішньої безпеки в країні, вона страждає від міжрегіонального напруження, яке призвело до тривалої громадянської війни на півночі і сепаратистських рухів на півдні. Бойовики Аль-Каїди на Аравійському півострові (AQAP) заснували там свою штаб-квартиру і створюють собі затишне гніздечко на територіях, що не контролюються урядом. Досить швидко одна з цих проблем переросте на кризу, яка може зумовити ефект доміно стосовно інших проблем.

Проблеми Ємену так важко вирішити в основному тому, що більшість з них впливають на цілий регіон. Регіональні гравці повинні посилити своє втручання, допомогти Ємену розв’язати ці проблеми і зняти напруження в регіоні.

© REUTERS/Reuters TV

Відео саудівського військового автомобіля, що був спалений під час сутичок із повстанцями Хутхі на кордоні між Саудівською Аравією і Єменом.

Питання м’якої безпеки:

В аспекті ресурсів Ємен може стати тягарем для сусідніх країн. Ємен уже зараз швидко втрачає свої запаси води і нафти, а якщо йому доведеться перейти на систему штучного підтримання життя, навантаження на країни Ради співробітництва в Перській затоці (GCC) може виявитися занадто великим, зважаючи на зростання попиту на енергію в нових потужних країнах.

Нафта забезпечує 75 відсотків доходів уряду, це означає, що Саудівська Аравія буде рятувати бюджет Ємену на кінці і на початку року, як це вона робить зараз. Можливо їй доведеться фінансувати дедалі більші його частини. Маючи небагато інших надійних альтернатив, країни GCC, безперечно, будуть втручатися з метою утримати Ємен на плаву хоча б для того, щоб його проблеми не перетворилися на проблеми усього регіону. Сусіди не хочуть мати на своїх кордонах країну, що зазнала кризи державної влади, в якій терористичні групи можуть вільно плодитися, бо це послабить регіональну безпеку і стабільність.

У і так нестабільному регіоні дефіцит води може спровокувати напруження і війни за ресурси. Той факт, що 80 відсотків конфліктів у Ємені припадає на воду, не може не турбувати. Якщо подивитися на Африканський континент, водяні війни між Ефіопією і Еритреєю, або серйозне напруження між Єгиптом і Суданом можуть відтворитися на Арабському півострові, за Червоним морем.

Щодо демографії, темпи зростання населення Ємену коливаються в районі 3,4 відсотка і 2/3 населення молодші за 24 роки. Протягом наступних 20 років населення країни подвоїться і зросте майже до 40 мільйонів. Через 30 років сягне 60 мільйонів.

Наслідки колапсу Ємену будуть жахливими: криза державної влади змусить половину його 23 мільйонного населення шукати притулку в Саудівській Аравії. Це вже стає серйозною проблемою для сусідніх країн через стан єменського ринку праці. Він неспроможний поглинути таку велику кількість робочих рук, і безробітні єменці шукають роботу в сусідніх країнах.

Конфлікт Аль Хутхі, що має місце в північній провінції, триває вже майже шість років

Більше того, країна виграє від експорту своїх робітників, бо це полегшує економічний і соціальний тягар на Ємен: один робітник-мігрант здатен забезпечувати 6-7 єменців вдома. Після нафти грошові перекази з-за кордону є джерелом номер один твердої валюти для Ємену. Але проблема в тому, що іноземні робітники в шести країнах GCC становлять 51 відсоток сукупного населення цих країн.

Попри вигоду, яку вони приносять, приток нових робітників з числа зростаючої, бідної і некваліфікованої єменської робочої сили не може дуже схвалюватися. Новоприбульців затримують, бо вони розглядаються як загроза безпеці і перешкода на шляху країн GCC до комплексного і гармонійного розвитку.

© REUTERS/Reuters TV

Відео повстанців Хутхі, що їдуть на захопленому саудівському прикордонному пікапі на кордоні між Саудівською Аравією і Єменом.

Дилеми жорсткої безпеки:

Ємен – це країна з приблизно однаковою кількістю мусульман-сунітів і шиїтів. З релігійної точки зору, головне питання пов’язане з ризиком посилення регіональної ескалації з втягуванням у громадянську війну в Сааді Ірану і Саудівської Аравії. Конфлікт Аль Хутхі, що має місце в північній провінції, триває вже майже шість років. У лютому 2010 р. було домовлено про перемир’я. Але воно залишається нестійким, частково внаслідок сутичок між повстанцями-шиїтами і їх місцевими релігійними суперниками, що порушують припинення вогню.

Протягом усього конфлікту президент Салех звинувачує іранський уряд у військовій, фінансовій і політичній підтримці повстання шиїтів у Сааді. Хоча остання можливість не виключається, немає жодних конкретних і достовірних доказів на підтримку двох перших звинувачень. У своїх політичних цілях Іран грає в таку гру, яка дозволяє іншим переоцінювати його регіональний вплив і військові можливості. Коли Саудівська Аравія почала повторювати скарги Ємену на іранське втручання, він засудив спільні дії Ємену і саудівців.

Хоча зрозуміло, що рух Аль Хутхі не може фінансувати повстання плодами гранатів і виноградом, багато хто зауважує, що єменський уряд звинувачує Іран з метою отримання цінних ресурсів від США і Саудівської Аравії для того, щоб фінансувати свої військові репресії в Сааді. Салех знає, наскільки чуттєво ці дві країни реагують на зростання впливу Ірану в регіоні і можливо грає на цих почуттях для того, щоб зберегти свій режим.

В той час як втручання Ірану залишається спекулятивним питанням, Саудівське набагато реальніше. Справді, вона має багато причин для стурбованості: зростання іранського впливу в регіоні; розширення шиїтського руху в Ємені; імпорт шиїтсько-сунітської громадянської війни до Саудівської Аравії; і поширення нестабільності на кордонах.

Ємен нібито отримував від Саудівської Аравії під час громадянської війни в 2007 р.по 10 мільйонів доларів щомісяця. Саудівці також втручалися фізично в листопаді 2009 р., застосувавши значні повітряні і морські сили. Саудівська Аравія навіть втратила понад 100 своїх військовослужбовців і прикордонників, п'ять з яких захопили в полон повстанці. В зв’язку з тим, що саудівським військовим не вдалося розгромити повстанців на кордоні з Єменом, Іран може заохотить до більш активних дій в Сааді для того, щоб чинити тиск на Саудівську Аравію. Відповідно, хоча ця справа і розпочалася як місцева подія, багато фахівців погоджуються з її регіональним значенням.

На додаток Аль-Каїда перегруповується у регіональне відділення, AQAP, з міцною організаційною інфраструктурою, яка може витримати втрату основних командирів. Це віддзеркалює амбіції цієї групи, які зростають щодо масштабу діяльності. Некеровані урядом райони Ємену стають трампліном для нападів в самому Ємені, на Аравійському півострові, Африканському розі і навіть в США.

Наприклад, у квітні 2008 р. Саудівська Аравія перехопила 35 поясів шахідів, що направлялися в цю країну; уздовж кордону були викриті схрони; в серпні 2009 р. саудівський помічник міністра внутрішніх справ принц Мохаммед ледве не загинув; у жовтні 2009 р. два саудівські громадянина, які прямували з Ємену до Саудівської Аравії, були застрілені в перестрілці на пункті переходу кордону (один з них був звільненим колишнім в’язнем Гуантанамо); в грудні 2009 р. була зроблена невдала різдвяна спроба підірвати літак рейсу 253 авіакомпанії «Норсвест ерлайнс», що прямував до Детройта.

У 2010 р. терористична діяльність зберігається на тому ж рівні, що й у 2009. Реінтеграція колишніх в’язнів Гуантанамо поставила важливі питання: як нам вимірювати такий ризик? Не усі арештанти становлять однакову загрозу і передбачити, хто з них після повернення знову візьметься за зброю, марна справа. Чи можемо ми реінтегрувати їх у суспільство? У 2002 р. Сполучені Штати критикували Комітет за релігійний діалог, за непослідовність, відсутність зовнішньої соціальної підтримки і допомоги в реінтеграції. Чи можна ефективно імпортувати саудівську модель? Чи можуть ці в’язні йти шляхом саудівської програми, яка гарантувала б, що вони знову не візьмуться за справи, що становлять загрозу країні, регіону та іншим континентам? Це велике питання, бо в 2009 р. третина звільнених з Гуантанамо 255 арештантів були з Ємену.

Повернення бойовиків з Іраку може мати такий же самий ефект як і передача звільнених в’язнів Гуантанамо: це може означати приплив до AQAP нових, досвідчених і відданих членів з глибокою антипатією до шиїтів і мусульманських урядів, які співпрацюють зі США. Поза межами Ємену повернення бойовиків також може сприяти сектантським конфліктам з Іраном.

Насильство стосовно шиїтів і іракських сил безпеки може підштовхнути Іран до посилення захисту своїх братів по релігії в цьому регіоні. Він вже підтримує Хезболлу в Лівані і поширив свій вплив на Ірак через військову підтримку місцевих збройних формувань. Таке втручання може сприяти тому, що країни GCC, такі як Саудівська Аравія, спонсоруватимуть сунітських повстанців, руками яких воюватимуть проти Ірану. Саудівці бояться іранської підтримки агресивних шиїтів у східній провінції Саудівської Аравії. Отже, ті, хто повертатимуться з Іраку, швидше за все підігріють антишиїтську риторику.

Цей регіон став також транзитним коридором контрабанди зброї, наркотиків та іншої незаконної продукції зі Східної Африки до регіону Перської затоки

Щодо безпеки судноплавства прозорі кордони і відсутність урядових сил і засобів залишають єменське узбережжя відкритим для піратів і контрабандистів. Води навколо Ємену кишать піратами, які загрожують життєво важливим судноплавним лініям, що проходять через протоку Баб-ель-Мандеб.

Попри міжнародну допомогу з розбудови єменської берегової охорони після нападу на американський корабель „Коул” в 2000 р., великі нафтові танкери та інші торговельні судна залишаються незахищеними. Довжина берегової лінії, поєднана з нехваткою патрульних офіцерів і кораблів, означає, що багатьох нападів неможливо уникнути. Хоча останнім часом кількість зареєстрованих нападів скоротилася, вони усе ще дуже дорого коштують.

Рішучих заходів проти піратів, до яких вдаються торговельні флоти, і 1600 спеціально підготовлених солдатів, яких виділив Салех, усе ще недостатньо. Тільки єменський уряд витратив 150 мільйонів доларів на безпеку, виплачує значні платежі по страховках і недоотримав майже 200 мільйонів доларів від рибальства та інших надходжень. Втрати інших регіональних гравців також дуже значні.

Цей регіон став також транзитним коридором контрабанди зброї, наркотиків та іншої незаконної продукції зі Східної Африки до регіону Перської затоки. Саудівська влада повідомляє про нелегальний приток наркотиків і незаконних мігрантів. Зброя створює ще більше проблем, бо вона використовується для терактів у цих сусідніх країнах: вибухові пристрої були застосовані під час підриву бомб в Ріяді у 2003 р., а автомати були завезені для нападу на американське консульство в Джидді у 2004 р.

Регіональний підхід до розв'язання регіональних проблем

Зважаючи на те, що проблеми Ємену не обмежуються його кордонами, необхідно застосовувати регіональний підхід.

НАТО варто спостерігати за ситуацією на відстані і заохочувати через різні механізми консультацій своїх партнерів на Близькому Сході до більш активного підходу.

Країни Ради співробітництва у Перській затоці (GCC), а особливо Саудівська Аравія, повинні стати природними лідерами зусиль в Ємені внаслідок географічної близькості, міцного фінансового стану, культурних і історичних зв’язків. Оскільки понині спроби були недостатньо адекватними, країни НАТО мають скористатися своїми зв’язками з цими країнами для того, щоб вплинути на Ємен і поманити його пряником інтеграції або більш тісної асоціації.

Традиційно країни GCC чинять опір вступу нових членів. Кувейт, зокрема, досі не може пробачити Салеху підтримку Саддама Хусейна в першій війні в Перській затоці. Нині Ємен має статус спостерігача в комітетах, але багато хто сумнівається в тому, що повноцінне членство коли-небудь буде йому надане. Але GCC потрібно допомогти Ємену не занепасти до категорії країн, що зазнали кризи державної влади, хоча б тому, що його нестабільність заражає країни-члени GCC.

Поділись цим:     DiggIt   MySpace   Facebook   Delicious   Permalink