МОВА
В зв'язку з перекладом, українська версія НАТО Ревю виходить он лайн приблизно через два тижня після англійської
ПРО НАТО РЕВЮ
ПРАВИЛА ПОДАННЯ МАТЕРІАЛІВ
ІНФОРМАЦІЯ ПРО АВТОРСЬКЕ ПРАВО
РЕДКОЛЕГІЯ
 RSS
НАДІШЛІТЬ ЦЮ СТАТТЮ ДРУГОВІ
ПІДПИСАТИСЬ НА НАТО РЕВЮ
  

"Жінки сьогодні стали солдатами на передовій без рушниць"

Get the Flash Player to see this player.

Марго Уоллстром, спеціальний посланець ООН з питань сексуального насильства під час конфліктів, пояснює, як жінки жахливо втягуються у війни, подобається нам це, чи ні. Вона розповідає про основні проблеми, що залишаються, в чому важливість покарання і про своє розчарування досягнутими на сьогодні результатами.

 субтитри: вкл. / викл.

Як би ви описали прогрес

з розв'язання питань, яким присвячена резолюція?

Я описала б його як досить повільний і непослідовний.

Мені здається, що ми усе ще не бачимо в жінках посередників і переговорників.

Ми не бачимо, щоб вони були представлені там, де приймаються важливі рішення,

до такого ступеня, на який ми сподівалися десять років тому.

Мені здається, що це досі не вважається

важливим питанням політики безпеки -

звертати увагу на роль жінок - і лише дев'ятнадцять країн уже

прийняли національні плани дій. Це дуже погано.

Чи не ввавжаєте ви, що відсутність прогресу

пояснюється відсутністю політичної волі?

Так, я думаю, що деінде немає політичної волі,

і це, звичайно, також питання балансу влади і впливу.

І саме тому це завжди буде суперечливо і складно.

Отже, це боротьба і битва за права жінок.

Один з аспектів, зазначених в резолюції,

це спроба побачити більше жінок на відповідальних посадах.

Очевидно, в деяких африканських країнах, таких як Ліберія і Сьєрра-Леоне,

зараз є жінки на високих посадах.

Чи не здається вам, що ефект, на який сподівалися

від того, що жінки будуть більше представлені на відповідальних посадах,

поступово змінює ставлення?

Безперечно, бо це означає, що скрізь у світі є такі жінки,

як Еллен Джонсон Серліф, президент Ліберії,

тому що сигнал дуже, дуже чіткий згори донизу,

що жінок треба поважати, що вони відіграють свою важливу роль.

І я вважаю, що цей прецедент надзвичайно важливий.

Я думаю, що потрібна певна критична маса жінок,

щоб забезпечити, що питання, які хвилюють багатьох жінок,

такі як охорона здоров'я, рівноправ'я в загальному сенсі,

догляд за дітьми і таке інше,

будуть розв'язуватись і зміни прийдуть.

Наскільки важливо, на вашу думку, щоб жінки служили

у збройних силах? - Тут те ж саме,

і це одне з питань, які ми зараз обговорюємо

після жахливих випадків на сході ДРК.

Якби там було більше жінок-миротворців, або жінок-поліцейських,

цим жінкам було б легше іти з ними на контакт,

розповідати про те, що з ними робили.

Це також означає зміни безпосередньо на місці подій. Це, безперечно, дуже важливо.

Я думаю, що в багатьох європейських країнах, наприклад,

вищий рівень обізнаності, якщо йдеться про гендерну рівність, і тому подібне.

Вони також можуть забезпечувати підготовку і допомогу в таких сферах

багатьом країнам, які беруть участь у формуванні військ ООН.

Дехто вказує на те,

що умови до того, як спалахує насильство,

і підходи до цих умов, в плані посилення просвітницької роботи,

або долання бідності, фактично, більш важливі

для запобігання насильства стосовно жінок під час конфліктів.

Інші звертають увагу на покарання, удосконалення судових процедур,

з метою реального покарання винних у цих злочинах.

Як ви розглядаєте важливість "до" і "після"?

Доводиться розв'язувати усі ці питання водночас.

Вам треба з'ясувати, що це був злочин,

що це незаконно, що це

порушення прав людини,

коли кояться ці гвалтування, і що це треба зупинити.

Це означає, що ви повинні подолати безкарність, тому що якщо буде відомо,

що можна цього уникнути, залишивши жінок в соромі,

а усі винні завжди викручуються,

ми, звичайно, не припинемо це явище.

Вам треба це робити, але вам також треба працювати на

перспективу, для того щоб змінити умови, які призводять до воєн і конфліктів,

тому що ми повинні зрозуміти, що характер війни теж змінився.

Нечасто можна побачити, як дві добре навчені і добре оснащені армії

воюють за територію, поважаючи, так би мовити, правила ведення війни,

або конвенції, які визначають правила ведення воєнних дій.

Сьогодні набагато більше громадянських заворушень, країн, що зазнали кризи державної влади.

І це означає, що жертвами стають цивільні люди.

Більшість жертв сучасних воєн - це жінки і діти.

Це означає, що сьогодні жінки перетворилися на певних солдатів на передовій

без рушниць, а війна замість цього ведеться їхніми тілами.

Це злочинно. Це не цивілізовано, це злочин,

і ставитись до цього треба як до злочину.

На жаль, це тиха, ефективна і дешева тактика війни,

або воєнна зброя, і важливо знати, що це спостерігається не тільки в Африці.

Ми це бачимо і в Азії.

Ми, в нашому офісі, отримуємо повідомлення з усього світу.

Вони вказують на Непал, на жінок там.

Вони вказують на Колумбію. Маємо й інші приклади.

Це важливо, тому що ви очевидно зосереджені на сексуальному насильстві

під час конфліктів, але це не обов'язково має бути зона воєнних дій.

За деякими повідомленнями, це також застосовується як метод

залякування опозиційних груп.

Так, ми це спостерігаємо місцями після виборів.

Наприклад, також у Кенії і Новій Гвінеї.

Таким способом карали політичних опонентів або опозицію.

Шокувало те, що це трапилось в такій країні як Кенія,

але це було задокументовано, добре задокументовано.

Отже, ми не можемо відкидати цього, навіть можливість цього,

в такій країні, як Ліберія, яка є постконфліктною країною.

Отже, ми також попереджаємо, що це може трапитись і під час виборчих кампаній.

Ви говорите про замовчування злочинів.

Ви вважаєте, що одна з найбільших проблем в тому,

що це великою мірою є злочином, який ніхто не бачить?

Про багато злочинів проти людства добре відомо,

але про цей, безперечно, дуже мало знають і інформують.

А жертви часто мовчать про нього,

тому що відчувають певне тавро ганьби?

Я думаю, що саме характер цього злочину і цього порушення прав людини,

робить жінок зганьбленими і затаврованими.

А безкарність процвітає.

І саме це ми, звичайно, повинні змінити.

Саме тому я вважаю, що дебати

після останніх подій в ДРК фактично вказують

також на зміни в міжнародному сприйнятті цих злочинів.

Отже, обурення і засудження з боку такої великої кількості країн,

партій і урядів, усіх,

на мою думку, вказує на те, що ми рухаємося у правильному напрямку.

І моє призначення, сам факт існування посади Спеціального представника,

що працює над цими питаннями, дає нам змогу змінити стан речей.

Ви сказали, що ми повинні карати злочинців,

інакше усі розмови про припинення безкарності залишаються порожніми балачками.

Отже, як ООН працює над питаннями покарання

і відповідності покарання?

Бачите, у цьому разі, звичайно, вони повинні працювати

з національними урядами в ДРК та інших країнах.

Вони повинні забезпечити відповідальність урядів

за арешт злочинців і звинувачення їх у цих злочинах.

І тут, я думаю, ми повинні запропонувати свою допомогу і внесок

у пошук злочинців, переслідувати їх,

зайняти набагато більш активну позицію щодо цього конфлікту в ДРК.

А також мобілізувати уряд на активні дії.

Я також сподіваюся, що Міжнародний суд в Гаазі

візьметься за важливі принципові справи.

У плані покарання, чи вас не турбує, що це може стати

певним змішаним сигналом?

Така ситуація сьогодні. Саме так було до нинішнього часу.

Майже нікого не зловили і не притягли до відповідальності

за злочини такого типу.

Отже, я сподіваюся, що ми це змінимо,

і що ми нарешті займемося пошуком злочинців.

І я думаю, важливо, щоб ви продемонстрували усьому командному ланцюгу,

що існує командна відповідальність, і що у цьому разі

ловлять або ув'язнюють не тільки простих солдатів,

а й полковників, або командирів будь-якого рівня.

І я справді вважаю, що система цих сигналів настільки потужна,

що як тільки ви почнете демонструвати, що це неприйнятно,

і що за це буде покарання як через військову юстицію,

так і в громадянському суспільстві і системі правосуддя кожної країни,

з цього моменту ми будемо здатні покласти край безкарності.

Це те, що стосується стримування.

На вашу думку, чи повинна ООН відігравати роль

у допомозі жертвам позбутися наслідків пережитого?

Звичайно, важлива роль полягає в допомозі жертвам,

і знов-таки, треба говорити про це відкрито.

Усім казати, що вони не повинні відчувати ганьбу,

що вони не повинні відчувати себе затаврованими назавжди.

Жінки також є найважливішими агентами змін у своїх країнах,

і вони відіграють дуже важливу роль

у своїх громадах і суспільствах.

І я думаю, що ми також можемо намагатися пояснювати,

що коли це робиться з такою великою кількістю жінок,

суспільство платить величезну ціну.

Це втрати для економічного і соціального розвитку в цих країнах.

Це забирає дуже багато часу, як довели події в Ліберії, наприклад.

Добре, останнє запитання.

Перечитавши Резолюцію 1325 РБООН,

як ви її сьогодні переписали б, якби вам довелося це робити?

Я не думаю, що нам треба дуже багато переписувати.

Я думаю, що ми повинні втілювати головну ідею Резолюції 1325,

забезпечувати, щоб на жінок зважали,

щоб жінкам надавали право голосу,

щоб вони мали представництво, щоб вони сиділи за столом переговорів,

щоб їх призначали посередниками і переговорниками,

щоб з ними рахувалися як з агентами змін і миру.

А без жінок не може бути безпеки,

без безпеки жінок не можна побудувати жодної безпеки.

Як би ви описали прогрес

з розв'язання питань, яким присвячена резолюція?

Я описала б його як досить повільний і непослідовний.

Мені здається, що ми усе ще не бачимо в жінках посередників і переговорників.

Ми не бачимо, щоб вони були представлені там, де приймаються важливі рішення,

до такого ступеня, на який ми сподівалися десять років тому.

Мені здається, що це досі не вважається

важливим питанням політики безпеки -

звертати увагу на роль жінок - і лише дев'ятнадцять країн уже

прийняли національні плани дій. Це дуже погано.

Чи не ввавжаєте ви, що відсутність прогресу

пояснюється відсутністю політичної волі?

Так, я думаю, що деінде немає політичної волі,

і це, звичайно, також питання балансу влади і впливу.

І саме тому це завжди буде суперечливо і складно.

Отже, це боротьба і битва за права жінок.

Один з аспектів, зазначених в резолюції,

це спроба побачити більше жінок на відповідальних посадах.

Очевидно, в деяких африканських країнах, таких як Ліберія і Сьєрра-Леоне,

зараз є жінки на високих посадах.

Чи не здається вам, що ефект, на який сподівалися

від того, що жінки будуть більше представлені на відповідальних посадах,

поступово змінює ставлення?

Безперечно, бо це означає, що скрізь у світі є такі жінки,

як Еллен Джонсон Серліф, президент Ліберії,

тому що сигнал дуже, дуже чіткий згори донизу,

що жінок треба поважати, що вони відіграють свою важливу роль.

І я вважаю, що цей прецедент надзвичайно важливий.

Я думаю, що потрібна певна критична маса жінок,

щоб забезпечити, що питання, які хвилюють багатьох жінок,

такі як охорона здоров'я, рівноправ'я в загальному сенсі,

догляд за дітьми і таке інше,

будуть розв'язуватись і зміни прийдуть.

Наскільки важливо, на вашу думку, щоб жінки служили

у збройних силах? - Тут те ж саме,

і це одне з питань, які ми зараз обговорюємо

після жахливих випадків на сході ДРК.

Якби там було більше жінок-миротворців, або жінок-поліцейських,

цим жінкам було б легше іти з ними на контакт,

розповідати про те, що з ними робили.

Це також означає зміни безпосередньо на місці подій. Це, безперечно, дуже важливо.

Я думаю, що в багатьох європейських країнах, наприклад,

вищий рівень обізнаності, якщо йдеться про гендерну рівність, і тому подібне.

Вони також можуть забезпечувати підготовку і допомогу в таких сферах

багатьом країнам, які беруть участь у формуванні військ ООН.

Дехто вказує на те,

що умови до того, як спалахує насильство,

і підходи до цих умов, в плані посилення просвітницької роботи,

або долання бідності, фактично, більш важливі

для запобігання насильства стосовно жінок під час конфліктів.

Інші звертають увагу на покарання, удосконалення судових процедур,

з метою реального покарання винних у цих злочинах.

Як ви розглядаєте важливість "до" і "після"?

Доводиться розв'язувати усі ці питання водночас.

Вам треба з'ясувати, що це був злочин,

що це незаконно, що це

порушення прав людини,

коли кояться ці гвалтування, і що це треба зупинити.

Це означає, що ви повинні подолати безкарність, тому що якщо буде відомо,

що можна цього уникнути, залишивши жінок в соромі,

а усі винні завжди викручуються,

ми, звичайно, не припинемо це явище.

Вам треба це робити, але вам також треба працювати на

перспективу, для того щоб змінити умови, які призводять до воєн і конфліктів,

тому що ми повинні зрозуміти, що характер війни теж змінився.

Нечасто можна побачити, як дві добре навчені і добре оснащені армії

воюють за територію, поважаючи, так би мовити, правила ведення війни,

або конвенції, які визначають правила ведення воєнних дій.

Сьогодні набагато більше громадянських заворушень, країн, що зазнали кризи державної влади.

І це означає, що жертвами стають цивільні люди.

Більшість жертв сучасних воєн - це жінки і діти.

Це означає, що сьогодні жінки перетворилися на певних солдатів на передовій

без рушниць, а війна замість цього ведеться їхніми тілами.

Це злочинно. Це не цивілізовано, це злочин,

і ставитись до цього треба як до злочину.

На жаль, це тиха, ефективна і дешева тактика війни,

або воєнна зброя, і важливо знати, що це спостерігається не тільки в Африці.

Ми це бачимо і в Азії.

Ми, в нашому офісі, отримуємо повідомлення з усього світу.

Вони вказують на Непал, на жінок там.

Вони вказують на Колумбію. Маємо й інші приклади.

Це важливо, тому що ви очевидно зосереджені на сексуальному насильстві

під час конфліктів, але це не обов'язково має бути зона воєнних дій.

За деякими повідомленнями, це також застосовується як метод

залякування опозиційних груп.

Так, ми це спостерігаємо місцями після виборів.

Наприклад, також у Кенії і Новій Гвінеї.

Таким способом карали політичних опонентів або опозицію.

Шокувало те, що це трапилось в такій країні як Кенія,

але це було задокументовано, добре задокументовано.

Отже, ми не можемо відкидати цього, навіть можливість цього,

в такій країні, як Ліберія, яка є постконфліктною країною.

Отже, ми також попереджаємо, що це може трапитись і під час виборчих кампаній.

Ви говорите про замовчування злочинів.

Ви вважаєте, що одна з найбільших проблем в тому,

що це великою мірою є злочином, який ніхто не бачить?

Про багато злочинів проти людства добре відомо,

але про цей, безперечно, дуже мало знають і інформують.

А жертви часто мовчать про нього,

тому що відчувають певне тавро ганьби?

Я думаю, що саме характер цього злочину і цього порушення прав людини,

робить жінок зганьбленими і затаврованими.

А безкарність процвітає.

І саме це ми, звичайно, повинні змінити.

Саме тому я вважаю, що дебати

після останніх подій в ДРК фактично вказують

також на зміни в міжнародному сприйнятті цих злочинів.

Отже, обурення і засудження з боку такої великої кількості країн,

партій і урядів, усіх,

на мою думку, вказує на те, що ми рухаємося у правильному напрямку.

І моє призначення, сам факт існування посади Спеціального представника,

що працює над цими питаннями, дає нам змогу змінити стан речей.

Ви сказали, що ми повинні карати злочинців,

інакше усі розмови про припинення безкарності залишаються порожніми балачками.

Отже, як ООН працює над питаннями покарання

і відповідності покарання?

Бачите, у цьому разі, звичайно, вони повинні працювати

з національними урядами в ДРК та інших країнах.

Вони повинні забезпечити відповідальність урядів

за арешт злочинців і звинувачення їх у цих злочинах.

І тут, я думаю, ми повинні запропонувати свою допомогу і внесок

у пошук злочинців, переслідувати їх,

зайняти набагато більш активну позицію щодо цього конфлікту в ДРК.

А також мобілізувати уряд на активні дії.

Я також сподіваюся, що Міжнародний суд в Гаазі

візьметься за важливі принципові справи.

У плані покарання, чи вас не турбує, що це може стати

певним змішаним сигналом?

Така ситуація сьогодні. Саме так було до нинішнього часу.

Майже нікого не зловили і не притягли до відповідальності

за злочини такого типу.

Отже, я сподіваюся, що ми це змінимо,

і що ми нарешті займемося пошуком злочинців.

І я думаю, важливо, щоб ви продемонстрували усьому командному ланцюгу,

що існує командна відповідальність, і що у цьому разі

ловлять або ув'язнюють не тільки простих солдатів,

а й полковників, або командирів будь-якого рівня.

І я справді вважаю, що система цих сигналів настільки потужна,

що як тільки ви почнете демонструвати, що це неприйнятно,

і що за це буде покарання як через військову юстицію,

так і в громадянському суспільстві і системі правосуддя кожної країни,

з цього моменту ми будемо здатні покласти край безкарності.

Це те, що стосується стримування.

На вашу думку, чи повинна ООН відігравати роль

у допомозі жертвам позбутися наслідків пережитого?

Звичайно, важлива роль полягає в допомозі жертвам,

і знов-таки, треба говорити про це відкрито.

Усім казати, що вони не повинні відчувати ганьбу,

що вони не повинні відчувати себе затаврованими назавжди.

Жінки також є найважливішими агентами змін у своїх країнах,

і вони відіграють дуже важливу роль

у своїх громадах і суспільствах.

І я думаю, що ми також можемо намагатися пояснювати,

що коли це робиться з такою великою кількістю жінок,

суспільство платить величезну ціну.

Це втрати для економічного і соціального розвитку в цих країнах.

Це забирає дуже багато часу, як довели події в Ліберії, наприклад.

Добре, останнє запитання.

Перечитавши Резолюцію 1325 РБООН,

як ви її сьогодні переписали б, якби вам довелося це робити?

Я не думаю, що нам треба дуже багато переписувати.

Я думаю, що ми повинні втілювати головну ідею Резолюції 1325,

забезпечувати, щоб на жінок зважали,

щоб жінкам надавали право голосу,

щоб вони мали представництво, щоб вони сиділи за столом переговорів,

щоб їх призначали посередниками і переговорниками,

щоб з ними рахувалися як з агентами змін і миру.

А без жінок не може бути безпеки,

без безпеки жінок не можна побудувати жодної безпеки.

Поділись цим:     DiggIt   MySpace   Facebook   Delicious   Permalink